Шпоры по международной экономике

Опубліковані ціни -це ціни, які повідомляються у спеціальних джерелах, що,

як правило, відображають рівень світових цін, тобто експортних цін основних

постачальників даного товару та імпортних цін у найважливіших центрах

імпорту цього товару. Якщо стосовно сировинних товарів світову ціну

визначають основні країни-постачальники, то стосовно готових виробів і

обладнання - ведучі фірми, що випускають певні типи виробів.

До опублікованих належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни,

подані у загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій. Усі вони, за

винятком біржових котирувань, не є цінами контрактів, оскільки ті остаточно

визначаються залежно від різних чинників у ході їх вторговування. На основі

даних зовнішньоторгової статистики шляхом ділення вартості товару на його

кількість визначаються середні експортні та імпортні ціни.

Розрахункові ціни застосовуються у контрактах на нестандартне обладнання,

що виробляється звичайно за індивідуальними замовленнями. Загальний

розрахунок контрактної ціни потребує обов'язкового врахування технічних і

комерційних поправок до ціни, яка є обгрунтуванням останньої у ході

комерційних переговорів.

Технічні поправки. До найуживаніших поправок у практиці міжнародної

торгівлі можна віднести такі:

1.Поправка на техніко-економічні відмінності.

2.Поправка на комплектацію.

3. По правка на тропічне виконання.

Комерційні поправки. З найпоширеніших комерційних поправок у практиці

міжнародної торгівлі можна назвати такі:

1.Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов

поставки «франко-кордон» або «СІФ порт» країни-покупця. Експортні ціни

приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «ФОБ порт» країни-

продавця.

2. Поправка на вторговування.

3. Приведення імпортної ціни до строку доставки.

4. Поправки на умови платежу.

На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види

знижок.

•загальна (проста) чи одночасна знижка, що надається до прейскурантної чи

довідкової ціни товару.• знижка за оборот (бонусна) встановлюється за

певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого

сторонами терміну (звичайно одного року). • знижка за кількість чи

серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості

товару;• спеціальна знижка на пробні партії товару та замовлення;• сезонна

знижка за купівлю товару поза сезоном; та ін.

Базисними умови зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу називаються

тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати

на транспортування (та інші витрати) в ціну товару чи ні.

Сьогодні використовується збірник, виданий у 1990 р. під назвою «ІНКОТЕРМС-

90».

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо

поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу

і пов'язаних із цим витрат усі умови інкотермс можна поділити на чотири

групи:

Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні

поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця

вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на

своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на

наданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт,

якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик,

пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця

призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Група F містить умови: «Франко-перевізник» - FСА; «Франко - вздовж борту

судна» - FAS; «Франко - борт судна» - FОВ.

Відповідно цих умов продавець вважається таким, що виконав свої

зобов'язання, після того, як він передав товар перевізнику згідно з

інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки

покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення.

Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження,

після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції

з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар.

Група С включає такі умови: «Вартість і фрахт» - САF; «Вартість,

страхування і фрахт» - СІF; «Доставка оплачена до ...» - СРТ; «Доставка та

страхування оплачені до ...» - СІР.

За цими умовами, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує

перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також

повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття

вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. За контрактами на С-умовах

продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі

товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у

країну покупця. Продавець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість

траспор-тування товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим

до повантаження товару чи оплата допускається після його доставки у місце

призначення .

Група D передбачає умови: «Поставлено на кордон» - DAF; «Поставлено з борту

судна» - DES; «Поставлено з пристані» - DEQ; «Поставлено без сплати мита» -

DDU; «Поставлено зі сплатою мита» - DDP.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До першої належать

контракти, укладені на умовах «Поставлено накордон», «Поставлено з борту

судна» та «Поставлено без сплати мита».Відповідно до цих умов продавець не

очищує товар для імпорту. У другу категорію входять: «Поставлено з

пристані» та «Поставлено зі сплатою мита». За цими умовами продавець

повинен отримати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито,

митні збори та податки. Умови групи D є найпривабливішими для покупця,

оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на

себе всі витрати та ризик щодо поставки товару. Тому контракти на D-умовах

відносяться до групи «доставкових контрактів», тоді як контракти на С-

умовах називаються «відван-тажувальними контрактами».

35. Система регулювання міжнародних торгових відносин.

Регулювання торгово-екномічних відносин здійснюється на національному,

міжнародному і наднаціональному рівні. Насьогодні склалася розгалужена

система регулювання міжн торгівлі, яка включає 2 групи методів та

інструментів регулювання:

1. тарифні. Митний тариф – систематизований перелік митних податей. Митна

подать – подать, що стягується при перетині товаром митного кордону.

Існує 3 види митних тарифів : на імпорт; на експорт; транзитний.

3 форми митних тарифів: адвалорний – подать, що розраховується у % до

вартості товару; специфічний – розраховується у вигляді суми з одиниці

товару; змішаний – стягнення адвалорних та специфічних податей.

Крім того у практиці застосовується: максимальна подать – по відношенню до

країн з якими не укладені торг-економ угоди; мінімальна подать – з

країнами в яких режим найбільшого сприяння; преференційна – по відношенню

до імпорту товарів з країн що розвиваються.

В результаті діяльності ГАТТ величина митних тарифів була значно зменшина

протягом останніх десятиріч.

2. нетарифні. До них відносяться:

2.1 пряме обмеження експорту

2.1.1. ліцензування – виданий державою дозвіл на імпорт/експорт товару.

Вирізняють генеральну (автоматичну) ліцензію – дозвіл безперешкодного

імпорту/експорту товару на певний час. Разова ліцензія – дозвіл

імпорту/експорту певного товара певному імпортеру/експортеру з визначенням

кількості і вартості товару, а також визначенням країни призначення або

походження.

2.1.2. квотування – обмеження експорту/імпорту у фізичному або вартісному

виразі на певний термін часу. Існують глобальні (відкриті)квоти, сезонні

квоти і добровільні обмеження експорту – квота, яка вводитьсяна кордоні

країни-експортера під загрозою санкції імпортера.

2.1.3. мінімальні імпортні ціни – дотримання експортером рівня цін,

встановлених країною-імпортером.

2.1.4. імпортні податки

2.1.5. імпортні депозити – це форма застави, яку імпортер повинен внести в

свій банк в місцевій або міжнародній валюті перед закупкою зарубіж. Товару.

2.1.6. валютні обмеження – регламентація операцій резидентів та

нерезидентів з валютою.

2.1.7 компенсаційна подать – запроваджується країною-імпортером у випадку

встановлення факту державного субсидування експортера.

2.1.8. антидемпінгова подать - запроваджується країною-імпортером у

випадку демпінгу експортером.

Демпінг буває прямий (продаж на зовн. ринку товарів за ціною нижчою, ніж на

внутр. ринку) і зворотній (придбання заруб. покупцем товару за ціною

нижчою, ніж сплачують внутрішні покупці); одиничний (дискредитація цін

внаслідок випадк. Випуску надлишку продукції), грабіжницький (продаж товару

на зовн. ринку за заниженими цінами з метою усунення конкурентів і

натупному збільшенні цін), тимчасовий (середній стан між одиничним і

грабіжницьким); самостійний (за рахунок власних коштів), субсидиційний,

валютний (за рахунок застосування завищених та занижених валютних курсів

при експортно-імпортних операціях)

2.1.9. адміністративні формальності або національні правила здійснення

експортно-імпортних операцій.

2.1.10.технічні бар”єри – система перевірки відповідності імпортної

продукції міжн., нац., галузевим стандартам.

2.2.інструменти стимулювання експорту: державне кредитування експорту,

змішане кредитування експорту (приватними і державними банками), надання

коштів по каналах допомоги, державне страхування експортних кредитів, пряме

субсидування експорту, надання податкових пільг, дозволи на створення

різних фондів розвитку експорту, які не оподатковуються, прискорена

амортизація, організац-інформ. сприяння експортерам.

Крім того існують інші регулятори міжн торгівлі, серед них: доля

національної участі (передбачає вир-во певної частини кінцевого продукту в

середині країни у вартісній або натуральній формі), стимулювання нац. вир-

ва (умови, що передбачають пріорітет держ. Замовлень національних

виробників над зарубіжними, навіть якщо зарубіжна продукція дешевше)

Використовуючи різні тарифні та нетарифні методи регулювання, кожна держава

проводить відповідну зовн-торгівельну політику, яка в тій чи іншій мірі є

протекціоністською. Протекціонізм – сис-ма політико-економічних стосунків

між суб”єктами міжн відносин, орієнтована на цілеспрямовану підтримку

суб”єктів власної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках.

36. Тарифне регулювання.

Митний тариф – інструмент торгівельної політики та державного регулювання

внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком.

При цьому, крім функцій регулювання зовнішньоторгівельного обороту

(раціоналізація товарної структури, підтримка оптимального співвідношення

валютних доходів і витрат держави і захист внутрішньої економіки), митному

тарифу притаманний суттєвий тісний зв"язок з податковою системою, як

інструментом формування доходів держави, - фіскальна функція. Митний тариф

– зведення митних стягнень, що застосовуються до товарів, які переміщуються

через митний кордон, систематизоване у відповідності з товарною

номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності; конкретна ставка митного

стягнення, що належить до сплати при вивезенні або ввезенні визначеного

товару на митну територію країни.

Виділяють експортний і імпортний тариф, в залежності від того, що він

регулює - вивезення або ввезення товару, а також простий і складний, в

залежності від способу розвитку тарифу.

Імпортний тариф представляє собою зведення ставок митних стягнень, що

застосовуються при ввезенні товарів на митну територію держави.Експортний

тариф його метою є: підтримання внутрішньодержавних цін і цін на світовому

ринку.

Простий тариф має на увазі, що незалежно від країни походження, до всіх

товарів які імпортуються, застосовується єдині ставки мита. Складний тариф

він передбачає встановлення двох або навіть більше ставок мита по кожной

номерклатурі в залежності від країни походження товару.

Митний тариф складається із двох основних елементів - товарної номерклатури

і ставок митних стягнень. Систематизація ставок митних стягнень в тарифі

здійснюється у відповідності з диференційованим списком товарів - товарною

номерклатурою. Характерними рисами любої товарної номерклатури є

системність опису товарів і присвоєння коду кожній товарній позиції.

Митне стягнення (customs duty) - обов’язковий внесок, що стягується

митними органами при імпорті або експорті товару, і є умовою імпорту або

експорту.

Митні стягнення виконують три основні функції:

фіскальну, яка відноситься як до імпортних, так і експортних стягнень,

оскільки вони є однією з статей доходної частини державного бюджету;

протекціоністичну (захихну), що відноситься до імпортних стягнень, оскільки

з їх допомогою держава захищає місцевого виробника від небажаної іноземної

конкуренції;

балансуючу, яка відноситься до експортних стягнень, що встановлені з метою

попередження небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або

інших причин нижчі за світові.

Класифікації митних стягнень.

За способом стягнення:адвалорні – нараховуються в процентах до митної

вартості оподаткованих товарів;специфічні – нараховуються у встановленому

розмірі за одиницю оподаткованого товару;комбіновані – поєднують обидва

види митного обкладання.

За об’єктом оподаткування:імпортні – стягнення, які накладаються на

імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку

країни. експортні – стягнення, які накладуються на експортні товари при

випуску їх за межі митної території держави. транзитні - стягнення, які

накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної

держави.

За характером:сезонні – стягнення, які використовуються для оперативного

регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру,

антидемпінгові – стягнення, які використовуються в разі ввезення на

територію держави товарів за ціною більш низькою, ніж їх звичайна ціна в

експортуючій державі, компенсаційні – стягнення, що накладаються на імпорт

тих товарів, при виробництві яких прямо чи опосередковано використовувались

субсидії,

За походженням:автономні – стягнення, що вводяться на підставі

односторонніх рішень органів державної влади країни. конвенційні

(договірні) – стягнення, що встановлюються на базі двосторонньої або

багатосторонньої угоди, преференційні - стягнення, що мають більш низькі

ставки в порівнянні зі звичайним тарифом,

За типами ставок:постійні – митний тариф, ставки якого одноразово

встановленні огранами державної влади та не можуть змінюватись в

залежності від обставин. змінні – митний тариф, ставки якого можуть

змінюватися у встановлених органами державної влади випадках .

За способом обчислення:номінальні – тарифні ставки, вказані у митному

тарифі. ефективні – реальний рівень митних стягнень на кінцеві товари,

розраховані з врахуванням рівня стягнень, накладених на імпортні вузли та

деталі цих товарів.

Вплив тарифу:тарифи сповільнюють економічне зростання; одностороннє

введення тарифів нерідко призводить до торгівельних воєн; тарифи призводять

до підвищення податкового тиску на споживачів; тариф на імпортні товари

опосередковано підриває експорт країни; тариф веде до скороченню загального

рівня зайнятості; тариф – захист молодих галузей; тариф – засіб

стимулювання вітчизняного виробництва; тариф – важливе джерело бюджетних

доходів.

37. Нетарифне регулювання міжн торгівлі.

До нетарифних методів відносяться кількісні обмеження, інші нетарифні

методи, торгово-політичні методи стимулювання експорту, торгові договори і

угоди. Кількісні обмеження включають в себе квотування і ліцензування.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати

(експортувати) на територію країни протягом певного терміну. Квоти бувають

індивідуальними, що обмежують ввезення (вивіз) в одну конкретну країну;

груповими, що встановлюють об'єм ввезення (вивозу) в певну групу країн, а

також глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без вказівки країн, на

які це обмеження розповсюджується.

Ліцензії - це дозволи на імпорт (експорт) товарів протягом якогось часу, що

видаються компетентними органами. Ліцензії бувають генеральними, які

представляють собою дозвіл на імпортні (експортні) операції з визначеними

товарами протягом всього терміну дії режиму ліцензування. Крім того,

бувають ліцензії індивідуальні, що дозволяють одному суб'єкту

підприємницької діяльності здійснення однієї імпортної (експортної)

операції по товару, що ліцензується.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців відносно вибору ринку

і об'єму торгівлі.

Крім кількісних, до нетарифних методів зовнішньоторгівельного регулювання

відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості

необхідної документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркіровки,

та ін. До нетарифних методів відносяться також різні податоки на імпорт і

експорт зверх мита, валютні обмеження, пов'язані з отриманням дозволу на

використання валюти для імпортної закупівлі, різними зборами.

Держава може вживати заходів також по припиненню несумлінної конкуренції

при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема у разах демпінгу,

тобто продажу товарів по цінах нижче контрактних на міжнародний товарних

ринках. У разі встановлення факту демпінгу може бути застосована

антидемпінгове мито.

Крім антидемпінгового мита можуть застосовуватися також і компенсаційне

мито, яке стягується у разі встановлення того факту, що експортер при

виробництві товару користувався державними субсидіями, що дозволило йому

занизити ціну на товар.

Держава регулює ЗЕД також шляхом укладення різних торгових договорів та

угод, в яких встановлюються принципи торгових взаємовідносин з іноземними

державами. У торгівлі з іноземними державами можуть бути встановлені

спеціальні режими, зокрема режим найбільшого сприяння, що передбачає

надання митних пільг аж до повного звільнення від імпортного мита при

ввезенні товарів вироблених в країні, що користується режимом найбільшого

сприяння, переваг відносно внутрішніх податків, якими обкладаються обробка

і продаж на внутрішньому ринку імпортних товарів. Крім режиму найбільшого

сприяння може бути встановлений спеціальний режим, що застосовується до

територій спеціальних економічних зон і до територій митних союзів, в які

входить країна на основі міжнародних договорів.

38. Демпінг і антидемпінгові процедури в сучасних торговельних відносинах.

Демпінг метод фінансової нетарифної торгової політики, що полягає в

просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін

більш субнормально рівня цін, існуючого в цих країнах.

Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, прагнучих

заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних

субсидій експортерам. У комерційній практиці демпінг може набувати одну з

наступних форм:

• Спорадичний демпінг епізодичний продаж зайвих запасів товарів на

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24