Шпоры по международной экономике

інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

Еклектична теорія в цілому зумовлює позитивну кореляцію між

конкурентоспроможністю фірми та рівнем її інтерналізації, а також пов’язує

міжн. успіх інвестиц. д-сті фірми не лише з наявністю конкурентних переваг,

а й з потенціалом її глоб. мобілізації в межах внутрішньокорпоративних

ринків.

23. Теорії міжн. руху капіталу (МРК) і прямих заруб. інвестицій (ПЗІ).

Розвиток міжн. торгівлі супроводжується зростанням масштабів МРК,

насамперед для її обслуговування (експортні та імпортні міжн. кредити). На

певному етапі ек. розвитку рух капіталу набуває власної інвестиційної

мотивації.

До 1920-х років у міжн. бізнесі превалювали портфельні інвестиції,

орієнтовані на отримання фін. дивідендів від у д-сті за кордоном. Згодом

значно інтенсифікувалось пряме заруб. інвест-ня, яке на відміну від

портфельного супроводжувалося контролем над об’єктом інвестування.

Значимість цбого феномена, його адекватність логіці розвитку міжн. ек.

взаємодії, а також багатогранність ПЗІ, динамічне зростання їх місштабів

обумовили, з одного боку, нерелевантність багатьох постулатів міжн.

торгівлі, а з другого-спонукали до інтенсифікації зусиль дослідників,

спрямованих на вивчення різних аспектів бізнесу (ек-ки, ф-сів, менеджменту)

з метою створення теорет. концепцій, які безпосередньо пов’язані із ПЗІ.

Першою теорією ПЗІ вваж-ся теорія руху капіталу, яка грунтується на

уявленнях про чисту конк-цію і передбачає:

a) вир-во однорідних продуктів багатьма фірмами;

b) відсутність бар’єрів входу і виходу з бізнесу;

c) вільний доступ до ринк. інф-ції;

d) абсолютну мобільність всіх факторів вир-ва.

Згідно з цією теорією ПЗІ пояснюються з позиції диференціації прибутку або

%-них ставок у різних країнах. Інш. словами, ця теорія стверджує, що фірма

долає нац. кордони з метою отримання більшого доходу в зарубіжній країні

порівняно з очікуваним від д-сті на внутр. ринку.

У 1960-ті роки домінуючою стала теорія ринкових імперфекцій. У 1960 році С.

Хаймер і дещо пізніше Ч. Кіндлебергер довели неадекватність припущень про

чисту конк-цію проблемам аналізу ПЗІ. Вони показали, що для здійснення ПЗІ

фірма повинна мати певні переваги над місц. підприємницькими стр-рами

(переваги в технолог. рівні, упр-ні, інноваційному потенціалі, розвиненість

фін. інфрастр-ри). Іншими словами, повинні існувати певні імперфекції

ритку. Ці переваги повинні, з одного боку, мати міжн. мобільність, а з

іншого, повинні бути вищими, ніж затрати при переході на заруб. ринок.

Теорія ринк. імперфекцій є актуальною і на сьогодн. день.

В умовах динамічного розвитку ТНК з 1960-70-х років з’являються теорії, які

пояснюють це явище. Серед них-теорія інтерналізації, згідно з якою рух

капіталу пояснюється перевагами створення внутрішньокорпоративного зо орг-

цією та міжнародного за х-ром ринку (інтернального ринку).

Аналізуючи інвестиційну поведінку іноз. фірм, варто користатися найбільш

сучасною теорією руху капіталу - еклектичною моделлю OLI, яка запропонована

Дж. Данінгом. Згідно з моделлю OLI прямі заруб. інвестиції зд-ся на

підставі урахування 3-х груп чинників:

1) переваги володіння (ownership advantages, O): конкурентні переваги фірми

(включаючи технолог. рівень, управлінсікий та маркетинг. досвід, імідж),

економія на масштабах тощо;

2) переваги дислокації (lokation advantages, L) включають виробничі витрати

в заруб. країні, тарифи, податки, трансп. витрати, політ. ризик,

розвиненість інфрастр-ри тощо;

3) переваги інтерналізації (internalization advantages,I) пов’язані з

можливістю отримання кращих рез-тів за рахунок самост. д-сті в заруб.

країні порівняно з використанням місцевих дистриб’юторів та ліцензіатів.

Одночасне врахування комплексу загальносередовищних чинників окремих країн

та конкурентних переваг фірм дає змогу знаходити адекватний рівень

інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

Еклектична теорія в цілому зумовлює позитивну кореляцію між

конкурентоспроможністю фірми та рівнем її інтерналізації, а також пов’язує

міжн. успіх інвестиц. д-сті фірми не лише з наявністю конкурентних переваг,

а й з потенціалом її глоб. мобілізації в межах внутрішньокорпоративних

ринків.

25. Поняття конкурентноспроможності економіки в теорії міжнародної

економіки. Модель М.Портера.

На сьогодні найбільш адаптивними є теорії та моделі динамічної

конкурентноздатності. Найбільший внесок в їх розвиток зробила дослідницька

група М.Портера (США).

В принципі виділяють конкурентноздатність:

1. товару

2. фірми

3. галузі

4. регіону

5. країни

При цьому до внутрішньої конкуренції відноситься 1-4, а до зовнішньої ми

включаємо ще й 5.

Згідно теорії М.Портера конкурентноздатність країни розглядається через

призму міжнародної конкурентноздатності її фірм, що як правило представлені

певними галузями. Принципове значення має здатність цих фірм ефективно

використовувати ресурси, що дислокуються всередині країни.

4 детермінанти конкурентноздатності країни поєднуються у діамант, або ромб:

Детермінанти – кожен окремо і всі разом – сприяють досягненню національного

успіху або гальмують його. Вони представляють собою комплексну систему, що

знаходиться в стані постійного розвитку. Один детермінант постійно впливає

на інший. Підтримання конкурентноздатності в галузі на високому рівні

являється результатом “самопідсилюючої” взаємодії переваг зразу в декількох

областях, що визначають середовище, яке іноземним конкурентам буває важко

відтворити. Національна система вцілому є важливішою, аніж окремі її

частини.

Два елементи – внутрішня конкуренція та концентрація промисловості в одному

географічному регіоні – мають особливо важливе значення для перетворення

“ромба” в систему. Внутрішня конкуренція сприяє удосконаленню “ромба” в

цілому, а географічна концентрація посилює взаємодію всередині цього

“ромба”.

Дія системи детермінантів призводить до того, що конкурентноздатні

національні галузі не розподілені рівномірно в економіці, а зв”язані в те,

що можна назвати “кластерами” (пучками), що складаються з галузей, які

залежать одна від одної.

Взаємодія детермінантів національної конкурентноздатності дозволяє

зрозуміти, чому національні галузі чахнуть та вмирають, а разом з ними і

деякі економяки та держави.

26. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ, її показники і тенденції розвитку.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних

відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для

національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми

зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка

складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У

сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна

розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та

послугами між субєктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що

виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

Для оцінки маштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжн торгівлі

використовують систему показників, яка складається з 6 груп:

1. Абсолютні показники: експорт (реекспорт), імпорт (реімпорт),

зовнішньоторговельний обіг (ЗТО), «генеральна» торгівля,«спеціальна»

торгівля, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники: товарна структура експорту та імпорту, географічна

структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі: обсяг експорту, імпорту чи

зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи

зовнішньоторговельна квота.

4. Підсумовуючі показники: сальдо торговельного балансу, сальдо балансу

послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій,

індекс «умови торгівлі».

5. Показники динаміки 6. Показники зіставлення.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими

особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту 2. Зростанням ролі

зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що

свідчить зростання експортної квоти країн 4. Зміни в товарній структурі

світової торгівлі:

• збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;

• зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;

• інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-

хау», інжиніринговими послугами).

6. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.6. Розповсюдження

сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями,

зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.7.

Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. 8. Послаблення

позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні

позицій Японії та нових індустріальних країн. 9. Посилення конкуренції між

трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами

ЄС. 10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної

торгівлі.11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній

політиці більшості країн.12. Поява тенденції до створення замкнутих

економічних просторів.

27. Характеристика видів міжнародної торгівлі

Для сучасної міжн торгівлі є характерною різноманітність її видів:

1. специфіка обєкту торгівлі:

1. торгівля товарами ( сировинними, паливними, продовольчими,

напівфабрикатами, готовими виробами які включають: виробничого

призначення, широкого вжитку, машинами і устаткування)

2. торгівля послугами ( фрахт, транспорт, міжн туризм, інші які включають

фінансові (банківські, страхові, орендні), посередницькі (біржові),

інтелектуальні (ліцензійні, ноу-хау, інжинірінгові), реклама, ярмарки

та ін.

2. специфіка взаємодії субєктів

1. традиційна торгівля (субєкти повязані виключно торговою угодою)

2. торгівля у межах кооперації (конкретним торговим угодам передують

договори з наук-тех, комерційної кооперації)

3. зустрічна торгівля ( реаліз-ся ті чи інші операції на компенсаційній

основі)

3. специфіка регулювання

3.1звичайна торгівля

3.2дискриміеаційна торгівля

3.3преференційна торгівля

В сучасних умовах осбливої уваги потребує зустрічна торгівля. Виділяють

декілька аспектів зустрічної торгівлі:

- фінансовий (коли карїна – імпортер немає вільноконвертованої валюти або

не хоче її витрачати)

- маркетинговий (коли компенсаційні операції виступають як специфічний

спосіб виходу на зарубіжний ринок, особливо в умовах високої

конкуренції.)

- технологічний (як можливість доступу країни-імпортера до нових

технологій)

- соціальний (коли зустрічна торгівля зменшує безробіття, створює нові

робочі місця тощо)

Питома вага компенсаційних операцій становить10-20% у загальних обсягах

світової торгівлі. Зустрічна торгівля превалює у обміні високими

технологіями тощо. Якщо до останніх років домінувала зустрічна торгівля

північ-південь, захід-схід, то на сьогодні вона інтенсифікувалась у

відносинах північ-північ, захід-захід.

Експорт вивіз за кордон Товарів національного походження або значною

мірою перероблених в країні з метою їх продажу.

Імпорт ввезення іноземних товарів з метою їх використання на внутрішньому

ринку.

Експортно-імпортні операції є найбільш поширеними в міжнародній торгівлі.

28. Зустрічна (компенсаційна) торгівля та її різновиди.

Зустрічна (компенсаційна) торгівля - торгівля, при здійсненні якої в

документах (угодах або контрактах) фіксуються тверді зобов'язання

експортерів і імпортерів зробити повний або частково збалансований обмін

товарами. У останньому випадку різниця у вартості покривається грошовими

платежами.

Однієї з особливостей зустрічної торгівлі є розширення практики зустрічної

закупівлі експортерами товарів, які не можуть бути ними використані у

власному виробництві, а зазделегідь призначаються для подальшого продажу на

зовнішньому або внутрішньому ринку.

Експерти ООН виділяють три основних різновиди міжнародних зустрічних

операцій:

* бартерні операції

* торгові компенсаційні операції

* промислові компенсаційні операції .

Під промисловою компенсаційною операцією розуміється операція, в якій одна

сторона здійснює поставку (часто погоджуючи також необхідне фінансування)

другій стороні товарів, послуг і/або технології, яка використовується

останньою для створення нових виробничих потужностей. У торговій

компенсаційній операції, як правило, відсутні подібні взаємовідносини між

взаємними конкретними діями обох сторін.

Фахівці Організації економічної співпраці і розвитку (ОЭСР) поділяють всі

міжнародні зустрічні операції на дві категорії:

• торгова компенсація;

• промислова компенсація.

Під торговою компенсацією розуміється одна операція на невелику або помірну

суму, включаючи обмін надто різнорідними товарами, які звичайно органічно

не пов'язані між собою.

Під промисловою компенсацією розуміються такі операції, які охоплюють

продаж пов'язаних між собою товарів на більш велику суму, звичайно

відповідну вартості комплектного промислового обладнання або готових

підприємств.

І.Н. Герчикова вважає, що при класифікації міжнародних зустрічних операцій

потрібно вийти з організаційно-правової основи таких операцій і принципу

компенсації. При такому підході виділяється три вигляду міжнародних

зустрічних операцій :

• товарообмінні і компенсаційні операції на безвалютной основі;

• компенсаційні операції на комерційній основі;

• компенсаційні операції на основі угод про виробничу співпрацю.

Ці три основних вигляду операцій відрізняються великою різноманітністю з

точки зору їх цілей і характеру, термінів виконання, механізму розрахунків,

порядку здійснення.

/. Операції на основі натурального обміну - бартер . Бартерні операції -

представляють собою безвалютний, але оцінений обмін товарами. Вартісна

оцінка товарів здійснюється для забезпечення еквівалентності обміну. Для

цих операцій характерні наявність контракту,

2. Комерційні операції, що передбачають участь продавця в реалізації

товарів. Має два різновиди:

• безпосередня закупівля товарів для внутрішньофірмового використання або

для перепродажу третій стороні;

* сприяння експортера в знаходженні покупця товарів імпортера.

Принципова відмінність полягає в тому, що при ній гроші використовуються

як міра вартості і засіб платежу.

Існує безліч різновидів операцій цієї групи, наприклад:

компенсаційні операції. Продавець погоджується отримати оплату частково або

повністю у вигляді постачання яких-небудь товарів покупця.

зустрічна закупівля (зустрічне постачання). Експортер зобов'язується

закупити або влаштувати закупівлю третьою стороною товарів імпортера на

певну суму.

викуп застарілої продукції, т. т. залік залишкової вартості товарів, що

викупляються по ціні нових.

3. Зустрічне постачання як складова частина промислової співпраці,

наприклад компенсаційне постачання . Експортер постачає обладнання на

умовах кредиту, причому оплата кредитів, що надаються повинна проводитися

після отримання виручки від зустрічного постачання продукції.

До цієї групи можна також віднести:

операції з давальницькою сировиною, т.т. переробку іноземної сировини з

розрахунками за роботу початковою сировиною або продуктами переробки.

29. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.

Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції,

або торгової операції). У міжнародній торговій практиці застосовуються два

основних методи торгівлі:

прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і

споживачем);

непрямий метод (здійснення операції через посередника).

При прямому методі торгівлі виникає певна фінансова вигода, оскільки

скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються

ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої

несумлінності або недостатньої компетенції посередницької організації.

Торгівля на пряму має цілеспрямований характер, довгостроковість,

усталеність. Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку,

враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. У той же час

використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної

кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не

тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна

торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено

економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних

країнах, їх традиціями і звичаями, а також великими відстанями між

торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, використати

посередників.

Більше за половину міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні

торгових посередників. Використання торгових фірм дає певні переваги:

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію

збутової мережі на території країни-імпортера.

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із

реалізацією товару пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торгово-посередницьких фірм на основі

коротко- та довгострокового кредитування.

4. Накінець, ринки деяких товарів повністю монополізовані торговими

посередниками і не доступні для прямих контактів зі споживачами. Прості

посередники (брокери) підшукують і зводять взаємно зацікавлених продавців і

покупців, але самі не беруть безпосередньої участі в операціях.

Ще більш широке застосування в міжнародній торгівлі отримали договори

комісії, по яких комісіонери дістають право підшукувати партнерів і

підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або

покупця (комітентів), які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами

комісіонери виступають як продавці.

Також поширеною формою договору комісії є продаж товарів на умовах

консигнації. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника

(консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну.

Консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі його реалізації зі складу.

Не продані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути

консигнанту. На умовах консигнації реалізовують в основному товари масового

попиту. По суті, при консигнації експортер кредитує посередника на середній

термін реалізації товару. Неодмінною умовою консигнаційної угоди є

збереження за комітентом права власності на товари до їх реалізації

покупцям.

Основний об'єм міжнародної торгівлі здійснюється незалежними торговими

фірмами. Вони від свого імені і за свій рахунок укладають договори купівлі-

продажу, з одного боку, з продавцями, а з іншою з покупцями.

Агенти діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів,

т. е. принципалов. У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24