Економічна теорія як наука. Предмет політичної економії. Билеты.

виникають такі грошові знаки, як паперові та монетні еквіваленти.

Сутність грошей виявляється в їхніх 5 функціях: вартість товару, виражена

в грошах називається ціною. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути

обмірювані, мають свою індивідуальну вартість.

Гроші засіб обігу - роль посередника при обміні товарами.

Гроші-засіб нагромадження. У цій функції гроші тимчасово припиняють свій

рух і вибувають з обороту. Золото при цьому обертається у скарб, що

накопичується, грошова сума являє собою тоді номінальне нагромадження.

Реальне нагромадження- придбання за ці гроші майна, насамперед -

капітальне будівництво. Гроші- засіб платежу. Цю функцію гроші виконують

при купівлі товарів у кредит і наступній їхній оплаті і при різних

нетоварних операціях. Для даних операцій роль грошей виконують векселі,

чеки, банкноти, кредитна карточка. Світові гроші. Спочатку як світові

гроші виступали злитки золота по вазі. Потім воно було замінено

символічними знаками.

16. Функції світових грошей. Міжнародна валютна система, валютні ринки і

валютний курс.

Світові гроші - це гроші, які використовують в міжнародних розрахунках.

Такі гроші функціонують як загальний спосіб платежу (коли переходять від

однієї країни до іншої як фактор погашення заборгованості), виступають як

загальний купівельний засіб, гроші характеризують і підтверджують рівень

розвитку того чи іншого народу або країни (наявність золотого запасу).

МВВ - це відносини між суб\\\'єктами світового господарства, пов\\\'язані з

використанням валюти в їх фінансово-господарській діяльності. Існує три

рівня валютної системи: національний, світовий, міжнародний. МВС-це

договірно-правова форма організації валютних відносин між групою держав.

Валюта - це грошові знаки іноземних держав та міжнародні розрахункові

грошові одиниці.

Валютний ринок - це сукупність постійних економічних організаційних

відносин по операціям купівлі-продажу іноземних валют, а також платіжних

документів в іноземній валюті. Регулювання валютного ринку залежить від

характеру економічної системи країни, міри конвертованості валюти, рівня

цін, рівня валютних обмежень.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях

валюти іншої країни. Режими валютних курсів бувають: фіксовані, плаваючі.

Органами, що регулюють валютно-фінансові відносини є:

1. національні банки, міністерство економіки, міністерство фінансів,

органи валютного контролю;

2. міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ), регіональні

валютно-фінансові організації (ЕВІ).

Ці органи розробляють режим безпечного, безкризового розвитку

валютно-фінансових відносин в масштабах світового господарства.

17. Грошовий обіг та його закони. Грошова маса.

Оскільки гроші - це такий особливий товар, на який можна купити будь-який

інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке

товаровиробники прагнуть нагромаджувати.

Грошовий обіг-неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування

,як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюються розширені

відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною

єдиного грошового обігу і водночас становить самостійне економічне

явище.Стабільність грошового обігу залежить від стану

економіки.Регулювання грошового обігу здійснюється на основі законів

грошового обігу.Рівновага грошової і товарної маси залежить від 3

факторів:

* кількість проданих товарів;

* рівень товарних цін;

* швидкість обертання.

Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва,

використання переваг поділу праці,рівня продуктивної праці.

СЦ СЦ-К+П-ВР PQ

Кг=------ ; Кг=------------------ ; М=--------

О О V

де Кг-кількість грошей,О-середнє число оборотів за рік грошової одиниці,

СЦ-сума цін товарів,П-платежі за якими наступив строк оплати,ВР-взаємні

розрахунки ,М-грошова маса,Р-рівень цін,Q-кількість товару,V-швидкість

обігу грошей.

Залежної від специфічної структури грошей і тих функцій, що вони

виконують, діють відповідні закони грошового обігу.

При золотому обігу і тоді, коли грошово-кредитні гроші вільно обмінюються

на золото, кількість грошей, необхідних обігу (КГ), залежить від суми цін

і швидкості обігу грошової одиниці. Це можна визначити за такою формулою:

КГ=СЦ-К+ПЛ-ВП :О

де СЦ — сума товарних цін;

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

ПЛ — сума платежів за борговими зобов\\\'язаннями;

ВП — сума взаємопогашених безготівкових платежів;

О — швидкість оборотів грошової одиниці.

Основними елементами грошового обігу виступають: товарна маса, що

перебуває в обігу; рівень цін на товари; швидкість обороту грошей. При

цьому не рівень цін на товари залежить від кількості грошей в обороті, а

навпаки, кількість грошей, що перебуває в обігу, залежить від рівня цін.

Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а

кількість грошей залежить від швидкості обігу.

При функціонуванні повноцінних грошей в обігу знаходилася лише необхідна

кількість грошових одиниць. Роль регулятора тут стихійно збігалася з

функцією грошей як засобу нагромадження.

Суть закону: протягом даного періоду часу для обігу необхідна лише певна

об\\\'єктивно-зумовлена маса купів і плат засобів. Це можна виразити

рівнянням:

Кн = Кф. Кн - об\\\'єктивно необхідна для обігу маса грошей, Кф - фактична

маса грошей в обігу. Якщо Кф більще Кн значить в обігу з\\\'явились зайві

гроші, і навпаки.

Закон, за яким кількість грошей залежить від суми цін товарів(що у свою

чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і

швидкості обігу одноіменої грошової одиниці. К= Ц / О, де К- кількість

грошей необхідних для товарного обігу в даному році; Ц- сума цін товарів,

що реалізуються у даному році; О- середнє число обертів за рік кожної

грошової одиниці.

18. Інфляція: сутність , причини, фоорми шляхи подолання, соц-екон

наслідки.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску

товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу),

галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає

не більше 10 %. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін

вимірюється десятками або сотнями відсотків. Гіперінфляція настає тоді,

коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії

гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони

відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний

механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Типи: Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок

випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Інфляція

витрат - коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці

прод. Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке

явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли

одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Причини: грошова емісія, що не покрита товарною масою; дефіцит держ

бюджету; мілітаризація економіки; незавершене виробництво; монополізм

п-тв; неефективна система оподаткування в країні; диспропорції в суп в-тві

(низький рівень НТР, тощо), більш швидкі темпи зростання ЗП по відношенню

до зростання прод праці.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи

зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких

номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню

реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх

отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від

інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють

кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за

однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.

Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який

очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції

може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни

ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися

грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи

сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва

та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення

внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів

негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи

грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів,

часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до

використання ін методів впливу.

19. Ринок: суть, умови, функції.

Сучасний ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему

господарювання, в якій тісно взаємодіють ринокові закономірності, численні

регулюючі інститути і масова свідомість.

Ринок як полісистемне, складне утворення має надзвичайно багату структуру:

ринки - товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових

ресурсів, інформації, тіньовий тощо.

В економічно розвинутих системах оснвними фукціями ринку є: відтворення

матеріальних передумов для дії об\\\'єктивних економічних законів загального

характеру; забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету

економічних інтересів господарюючих суб\\\'єктів; блокування господарської і

регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва,

розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах; утворення

економічних передумов для демократизації господарського життя; утвердження

ефективного господарювання; вимір людської праці, визнання першочергового

значення професійності та компетентності; стимулювання структурних змін в

економіці, диверсифікація виробництва; встановлення об\\\'єктивно необхідної

рівноваги, пропорційності в економіці; розвиток конкурентних засад.

Можна також додати функцію забезпечення відповідності виробничих відносин

характеру й рівню розвитку продуктивних сил; стабілізацію грошового обігу,

підтримання авторитету національних грошових одиниць тощо.

Умови діяльності ринку: економічні (проголошення прав в-ті на засоби

виробництва, введення вільного ціноутворення, конкуренція, вільний вибір

виду д-ті, тощо); соціальні (система захисту малозабезпечених з боку

держави, допомога дітям, молоді, безробітним, тощо); правові (створення

відповідної нормативно-правової бази та умов її дотримання); культурні (

самореалізація особи, задовол дух потреб, тощо).

20. Суб\\\'єкти і об\\\'єкти ринкових відносин

Суб\\\'єктами ринкових відносин можуть бути: практично кожний індивідуум як

фізична особа, що не обмежена законом у правосуб\\\'єктності та дієздатності;

групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм

власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість

різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб\\\'єктами.

Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як

індивідуально-трудова діяльність; державні підприємтва; кооперативи;

орендні підприємства; фермаерські господарства; народні підприємства;

акціонерні товариства; корпорації, об\\\'єднання, асоціації тощо.

Об\\\'єктами ринкових відносин можуть бути усі види товарного і нетоварного

виробництва, все те, що можна купити, продати та обміняти.

Домогосподарствам Їм належить надзвичайно важлива роль у системі

економічних відносин. Задоволення потреб домогосподарства у матеріальних

та нематеріальних благах виступає природною метою виробництва. Попит

домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на

кінцеві блага. Домогосподарства як власники виробничих факторів передають

їх діловим одиницям (підприємствам), які мають здійснювати їхнє ефективне

поєднання. Домогосподарства виконують в економіці три основні функції:

споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Отже,

домогосподарство - це економічна одиниця, що складається з одного та

більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку

факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для

поточного споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення

своїх потреб. Вважається, що воно виступає єдиним економічним суб\\\'єктом і

реалізує свої потреби як єдине ціле.

Підприємство являє собою організаційно обособлену та економічно самостійну

ланку економіки, яка виготовляє продукцію, виконує роботи або надає

послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс,

систему звітності, банковський рахунок, товарний знак тощо.

Всі підприємства за ознакою їх цілей функціонування та характеру

діяльності можна класифікувати на такі: комерційні (характер їх діяльності

засновується на отриманні прибутку);некомерційні ( в цілях їх діяльності

немає отримання прибутку).

Також за формою власності підприємства класифікують як:

* приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом

використання робочої сили);

* колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);

* державні (майно належить державі);

* змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних

власників).

Існують різнаманітні ринки: ринок товарів, капіталу, фінансово-кредитний

ринок, валютний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації тощо.

Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому

автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони

взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов\\\'язані між

собою в становленні і розвитку. Вже з самих назв цих ринків можна вивести

основний принцив класифікації ринків - те, що є головним предметом

купівлі-продажу на ринку, і дає йому основну назву.

Ринок предметів споживання - один з найважливіших компонентів товарного

ринку. Невід\\\'ємною рисою цивілізованого ринку, свідченням його

стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним

проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку

споживчими товарами та послугами.

Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють

між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно

зв\\\'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування,

сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і

продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає

посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами

продукції.

Ринок праці - посередник між роботодавцями та найманими працівниками.

21. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за

найвигідніші умови в-тва, продажу і купівлі товару. Економічною основою

конкуренції є різність між вартістю товару та витратами на його

виготовлення. На ринку мають дотримуватись такі умови: має бути однорідний

товар; продавець та покупець не повинні мати будь які персональні

преференції; ринок повинен бути повністю прозорим.

* Довершена або чиста

* Монополістична

* Олігополія

* Чиста монополія

Повна к.-частка кожного постачальника та споживача не значна,ніхто не

домінує на ринку,продукція однорідна,вхід на ринок та вихід з нього

вільний,постачальникі і споживачі не взаємодіють між собою,існує повна

проінформованість щодо ринкових цін,обсягів ,попиту.

Монополія -весь галузевий випуск постачає 1 фірма ,частка кожного

споживача-незначна,продукція однорідна,немає близкіх замінників,входження

на ринок нових фірм блоковано,споживачі не взаємодіють між собою,існує

повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів,попиту.Монополістична

к.-на ринку діє багато продавців і покупців,частка кожного в обсягах

продажу не є знач-ною,продукція неоднорідна (диференційована),вхід на

ринок і вихід з нього є вільним,виробники не взаємодіють між собою,існує

повна поінформованість щодо ринкових цін та обсягів.Олігополія-на ринку

діє декілька продавців ,продукція стандартизована та

диференційована,існують певні бар”єри для виходу на ринок,виробники

враховують поведінку конкурентів,існує повна поінформованість щодо

ринкових цін та обсягів.

Відносини пов”язані з захистом від не добросовісної

конкуренції,регулюються З.У. “Про обмеження монополізму та недопущення

недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” З.У. “Про захист

від недобросовісної конкуренції” зЗ.У. “Про Антимопольний

комітетУкраїни”,З.У. “Про ЗЕД”,ін. З.У. “Про захист від недобросовісної

конкуренції” визначає правові засади захисту господарюючих суб”єктів

(підприємців)і споживачів від недобросовісної конкуренції.Спрямований на

встановлення,розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв

ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діял.в ринкових

відносинах.Недобр-а к.є будь-які дії у к.,що суперечать правилам,торговим

та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

28. Суть підприємництва, види та функції .

Підприємництво - ініціатива людей в господарській діяльності, спосіб

організації економічних сил; ініціативна, самостійна господарська

діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та

використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товару.

Функції: ресурсна - реалізується в мобілізації капіталу, трудових та

матеріальних, інформаційних ресурсів; організаторська; творча - пошук

нових рішень. Форми: індивідуальне (дрібне); система колективних

підприємств; державні підприємства; спільні.

Умови:

* наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва

(підприємець повинен обов\\\'язково бути власником виробничого продукту

та доходу, капіталу та землі);

* певне економічне, правове та політичне середовище;

* певна самостійність при виборі виду господарської діяльності,

визначення цін, розпорядження отриманими прибутками;

* певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж,

законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо;

* повна економічна відповідальність за результати діяльності;

* етика підприємництва.

Можливості розвитку підприємництва відкриваються на основі Конституції

України, Законів України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”,

“Про підприємництво”, “Про форми власності на землю” тощо.

29. Акціонерні товариства

АТ - організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену к-ть паїв

(акцій) номінальної вартості і несе відповідальність за свої зобов\\\'язання

виключно своїм майном.

Головною метою створення АТ є залучення вільних коштів фізичних та

Страницы: 1, 2, 3, 4