Економічна теорія як наука. Предмет політичної економії. Билеты.

і колгоспно- кооперативній .Державна вл.останім часом істотно зменшилась

як в основ. Фондах так і у валютному сусп. Продукті Одержавлення вл.що

здійснюв.у нащій країні не маючи наукового підгрунтя і суперечию потребам

сусп. розвитку.отже об”єктивною необхідністю є існування різних форм

господарювання ,а отже і форм привласнення.Даний висновок підтверджується

і досвідом розвинутих капіт.країн який свідчить що МТР не лише не виключає

різноманітності форм господарювання а й навпаки - вимагає підтримання

такої різноманітності Все це свідчить про те що відносили вл.в Україні

мають бути докорінно перебудовані ВР були прийняті закони “Про власність”

Про приватизацію майна держав.підприємств”Проприват.невеликих держ.під-в”

Про приватизаційні папери”

10. Економічна система: її сутність та структурні елементи.

Система - органічно ціле утворення, що складається з ряду створюючих його

частин, закономірно та міцно пов\\\'язаних між собою причинно-наслідковими

зв\\\'язками та залежностями.

Під економічною системою розуміється особливим образом упорядкована

система зв\\\'язків між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг.

Структура економічної системи: 1.Продуктивні сили. 2. Виробничі відносини.

3. Господарський механізм. Продуктивні сили - матеріальна основа

економічної системи. Включає 2 елементи: робочу силу і засоби виробництва.

Робоча сила: 1. Особистий фактор виробництва. 2. Сукупність фіз. І

духовних здібностей людей до праці. 3. Підприємницькі здібності людини.

Засоби виробництва - речовий фактор суспільного виробництва: 1.Предмети

праці: а) дані природою. Б)перероблені людською діяльністю (сировина).

2.Засоби праці: а) машини, устаткування, інструменти. Б) технологічні

процеси і енергопостачання. В) інформація, інформаційне забезпечення.

Виробничі відносини є об\\\'єктивні і матеріальні, адже складаються незалежно

від волі і свідомості людей і є суспільною формою проявц продуктивних сил.

Вони поділяються на соціально-економічні і організаційно-економічні.

Соц.-ек. - це зв\\\'язки людини з людиною. Орг.-ек. - відносини, що

характеризують організаційну форму розвитку продуктиних сил. Господарський

механізм - частина економічної системи, що регулює економічну діяльність і

забезпечує раціональне співвідношення між окремими підсистемами і

елементами економічної системи. Кожна економічна система включає в себе:

провідний тип власності на ресурси (приватний і державний), основні групи

суб\\\'\\\'ктів суспільного виробництва і відносини між ними, економічну форму

результатів виробництва, принципи організації виробництва, розподілу,

обміну, споживання; загальні економічні закони.

11. Формаційний і загально - цивілізаційний підходи до типізації

суспільства.

В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем.

Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча

форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і

координації економічної діяльності тощо. Поширеною є класифікація

економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку

продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство - економічну

систему, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою

якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на

автоматизованій праці, оснащеній комп\\\'ютерною інформацією.

Ринкова економіка - різноманітність форм власності при домінуванні

приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва,

конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне

ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода,

домінування індивідуального інтересу тощо.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної

власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції,

директивному плануванні, неринкових господарських зв\\\'язках, зрівняльному

характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу тощо.

Змішана економічна система - різноманітність форм власності та

господарювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності,

конкурентний механізм, значна економічна роль держави, прогнозування

соціально-економічних процесів.

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільнились від

недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах

трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими

соціально - економічними потрясіннями, кризовими явищами.

12. Інституціональні основи ринкової економіки.

Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність

форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових

відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання,

матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що грунтується на

взаємодії попиту та пропозиції, регулююча економічна роль держави,

особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощою

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: що і в

якому обсязі виробляти? Як виробляти товар? Які будуть витрати

виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл

виробленого товару?

Ринкова економіка грунтується на могутньому фундаменті матуріальних

інтересів. Риноква економіка - це сфера прояву та відтворення відносин

товарного виробництва. Вільне підприємництво - це одна з передумов

ринкової економіки.

Необхідним інститутом ринкової економіки є гроші, їх конвертованість.

Важливе значення мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза

останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе.

13. Централізовано-планова

Ознаки:

* Сусп. В-ть на фактори в-тва, ресурси є загальнонарод або держ в-тюі

нікому окремо не належиь, навіть господарюючим субєктам.

* Існує колективне прийняття господарських рішень через централізоване

планування економічної д-ті.

* Централізоване надання фондів підприємствам для виконання плану.

* Встановлення пропорцій в н\\\\г між в-твом засобів в-тва і в-твом

предметів споживання в централізованому, тобто директивному плані.

* Директивно встановлюється також процес розподілу предм. Спожив.

* Відсутність якої небудь конкуренції, тому що існує плану, який в

ідеальному варіанті повинен передбачати випусктаккої кількості

продукції, яка б повністю забезпечила споживачів.

* Відсутність ринкової системи стимулювання та мотивації виробників.

* Диктатура виробника над споживачем і як результат на споживчом уринку

у продажує тільки те, що виробляється.

14. Сутність і ознаки змішаної економіки.

Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В

змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на

ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления)

макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються

різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання,

індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження

монополій, розвинуте господарське право, ЦБ тощо). Це економіка з

елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній

економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних,

забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.

Понятття \\\"змішана економіка\\\" виникло з умов існування двох протилежних

соціально-ек систем і в низ зроблена спроба в деякій мірі синтезувати

позитивні риси таких систем чи відгородитись від окремих негативних рис.

Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій

з\\\'єднуються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому

визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела

розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково з

допомогою рішень, які приймаються централізовано державою.

Модель змішаної економіки в кожній країні залежить насамперед від

індивідуальних факторів (природні, демограф, техн, місце країни в

світовому господарстві та ін), цілей та приорітетів держ політики.

Суб\\\'єктами змішаної ек-ки є домогосподарства, підпр-ва (фірми) і держава.

кожен з них виконує певні функції. Так, домогосподарства є власниками

економ ресурсів ( робочої сили, матер ресурсів, грош капіталу). Проте,

самі вони не використовують економічн іресурси а надають їх підприємствам

через ринок ресурсів. Тобто, функція підпр-в полягає у використанні

економ-х ресурсів для вироблення продуктів та надання послуг, реалізації

їх на товарному ринку з метою одержання доходу. Держава насамперед як

власник держ підприємств здійснює підпр діяльність, є виробником товарів,

послуг; як суб\\\'єкт влади, забезпечує регулювання відносин між виробниками

і споживачами, впливає на динаміку і структуру ВВП. Через оподаткування і

держ витрати вона істотно впливає на економ відносини здійснюючи урядові

закупки товарів і послуг, трансфертні виплати, а також надаючи

домогосподарствам колективні блага і послуги.

16. Натуральна (традиційна) та товарна форми організації виробництва.

Історично-первинною формою виробництва було натуральне господарство.

Натуральне господарство - це форма господарювання, в якій матеріальні

блага та послуги створюються для власного споживання в окремих

господарських одиницях. Основні риси: нерозвинуті економічні відносини,

головна мета - це задоволення власних потреб, низький рівень суспільного

поділу праці, замкнутий локальний характер господарювання, консерватизм,

повільний розвиток продуктивних сил, безпосередній зв\\\'язок виробництва і

споживання, визначальна роль природних ресурсів, перевага ручної праці,

позаекономічні методи примусу людей до праці. Суспільний поділ праці в

натуральному виробництві перебуває у зародковому стані, відсутня

територіальна і виробнича мобільність робочої сили; характерні примітивна

техніка і технологія виробництва, малопродуктивна універсальна ручна

праця; властиві прямі натуральні економічні зв\\\'язки: виробництво -

розподіл - споживання.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована

на ньому товарна форма господарювання. Товарне виробництво - це такий тип

організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу

на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і

надходять до них через використання ринкових відносин.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного

виробництва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі

відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки

економічної системи. До них належать: суспільний поділ праці; економічна

відособленість виробників; еквівалентність відносин; ринковий зв\\\'язок між

виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через

ринок; здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом

купівлі-продажу; Виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

конкуренція. Серед них також відкритість системи відносин, існування таких

категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного

виробництва та обміну. Ці ознаки мають такий самий об\\\'єктивний характер,

як і товарне виробництво та обіг.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов\\\'язана з існуванням різних

його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і

підприємницьке (тобто розвинуте, розширене). Просте товарне виробництво

грунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною

формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом,

характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з

засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару.

В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова

продукція.

Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і

суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування

приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв\\\'язку між

виробниками і спожтвачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.

Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві

виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці - це одна особа,

тоді як при підприємницькому виробництві виробник відокремлений від

засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного

виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної

праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника і членів

його сім\\\'ї. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих

працівників заради прибутку власника господарства. Просте товарне

виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке

- на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.

Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що

розвиваються. В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає

у вигляді дрібного товарного господарства ремісників, фермерів, роздрібних

торговців та ін. Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості

як дрібний бізнес, породжений вже існуючою економічною системою.

Розрізняють ще два типи товарного виробництва: перший - із стабільною,

другий - з безперервно поновлюваною номенклатурою товарів.

17. Товар та його властивості.

Товар - це продукт праці, це річ, яка задовольняє будь-які потреби людини

та призначена для обміну, продажу на ринку. Товар володіє двома

властивостями: 1) споживчя вартість; 2) вартість.

Споживча вартість—це корисність речі, її здатність задовольнити будь-які

людські потреби. Вартість - це кількість суп необхідної праці, яка втілена

у товарі.

Результатом існування двох основних властивостей товару є існування

двоїстого характеру праці. Суть такого х-ру праці зводиться до того, що з

одного боку праця є абстрактною, а з іншого - конкретною

Абстрактна праця - це праця товаровиробника взагалі, без її конкретної

форми, тобто це витрати мускульної енергії, організ. Здібностей та інш.

Властивостей людини. Абст праця - це такий фактор, який об\\\'єднує всі

товари , які можуть випускатися в суп. І відрізняються лише кількістю.

Результатом дії абс праці є вартість товару.

Конкретна праця - це праця товаровиробника, яка виступає в конкретній

формі, тобот це праця за певною спеціальністю, результатом якої є споживна

вартість товару.

Мінова вартість товару—це кількісне співвідношення, пропорція в якій даний

товар обмінений на інший товар. Кожний товар має декілька мінових

вартостей. Втілена в товарах суспільна праця створює вартість товару.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. На неї в товарному виробництві

впливають різні фактори: к-ть абстрактної праці, попит та пропозиція,

аспекти конкуренції, тощо.

18. Вартість товару і фактори,що впливають на її величину.

Вартість товару залежить від багатьох факторів. Стосовно марксист підходу

визначення величини цієї вартості використ таке поняття як сусп - необх

роб час або сусп. Необхід витрати виробництва.

Сусп-необх роб час - це той роб час, який потрібен для виготовлення

споживних вартостей при наявних в сусп. Суспільно-нормативних умов в-тва і

при середньому рівні вмілості і інтенсивності праці

На величину СНРЧ впливають фактори:

* продуктивність праці - здатність живої праці випускати в одиницю часу

певну к-ть споживних вартостей. Вимірюється к-тю про-ї, яка випущена

за одиницю часу. Зі збільшенням порд праці вартість товару зменшується

* інтенсивність - х-є ступінь напруги праці або збільшення витрат праці

або збільшення витрат праці в одиниці часу.

* Складність праці - проста праця зводиться в певну ступінь або є

помноженою простої праці.

Закон вартості: в-тво і обмін товарів відбувається у відповідності до сусп

необхід витрат праці. В умовах тов в-тва ціна може або = вартості товару -

ідеальний варіант; може бути меншою ніж в-ть товару; може бути більшою ніж

в-ть тов.Функції:

* виступає в якості регулятора тов в-тва. Якщо ціна на вироблений тов

більша ніж сама вар-ть, то виробник отримує доход, може розширювати

в-тво і відповідним чином успішно конкурувати.

* Сприяє підвищенню сусп прод праці. Потреба в зниженні індивід потреб

кожного виробника змушує його шукати шляхи в нарощув прод праці.

* Диференціація або розмежування товаровиробників.

19. Теорії, що визначають цінність товару.

Товар -це продукт праці, що задовольняє потреби людей і вироблений для

обміну. Товар має свою вартість і задовольняє певні людські потреби.

Вартість товару є споживча, тобто суб\\\'єктивна оцінка корисного ефекту того

чи іншого виду економічного блага, його якості.

Першим наближенням до сучасного розуміння визначення вартості товару є

теорія граничної корисності, запропонована представниками австрійської

школи політичної економії (К. Некгер, Ф. Візер). Конкоретним виразом такої

суб\\\'єктивної корисності певного блага є ”гранична корисність” , тобто

корисність граничного “останнього” екземпляра, який задовольняє найменш

значущу потребу в ньому. Граничну корисність розглядають як задоволення,

що його отримує людина від споживання однієї додаткової одиниці товару.

Ціна товару згідно з цією теорією залежить від ступеня насичення потреби в

ньому.

Концепція суспільно необхідних витрат (Бем-Беверк). Дана концепція

стверджує - гранична корисність цінності визначає витрати в-ва, а не

навпаки. Суспільна оцінка граничної корисності залежить від попиту і

пропозиції на даний товар і вимірюється ціною рівноваги або вартості.

Теорія результатів і витрат Туган-Барановського. Визначення суспільно

необхідних витрат праці не можливе без урахування корисного ефекту. На

ринку зіставляється корисність із суспільними витратами. Ринок після цього

визначає ціну, яка відповідає суспільнонеобхідним витратам, а кількість є

суспільно необхідною. Ціна визначає граничну корисність товару.

15. Походження, суть і функції грошей.

Гроші в першому уявленні являють собою товар особливого роду, здатний

обмінюватись на всі інші товари, а отже гроші - це загальний товарний

еквівалент. Основною формою отримання грошей є виручка від продажу

товарів, а беруться вони для здійснення покупок. Тому гроші є посередником

в обміні товарів. Спочатку, коли продукти праці лише починали отримувати

товарну форму, коло товарів було досить обмежене і товари обмінювались

безпосередньо Т-Т. потім такий обмін став майже неможливим через

збільшення кількості товарів. В таких умовах безпосередній обмін товарів

трансформується в опосередкований обмін Т-Тек.-Т. при цьому роль товарного

еквівалента могли виконувати лише такі товари, які користувались

найбільшим попитом. В різні часи і в різних місцях товарним еквівалентом

виступало зерно, скот, шкіри, сіль, залізо, срібло, золото. Гроші за їх

глибинною сутністю - це відокремлений від товару образ його вартості.

Гроші як вартість - це засіб та міра здійснення торгових відносин між

товаровиробниками. З виникненням грошей обмін почав здійснюватись за

схемою Т-Г-Т. таким чином і виникають грошові відносини, з розвитком яких

Страницы: 1, 2, 3, 4