Облік розрахунків з персоналом на ДП "Кривбасшахтозакриття"

вансовий звіт (додаток Б) - документ типової форми, що подається підзвітними особами, в якому зазначаються отримані в підзвіт суми, фактично здійснені витрати, залишок підзвітних сум, або їх перевитрачання [27, с.125].

Обов'язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника підприємства або уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис (див. дод. Б).

Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу. Авансовий звіт бухгалтерія перевіряє як з погляду правильності його оформлення й арифметичних підрахунків, так і за суттю, тобто правильність і законність витрати кожної суми, зазначеної у звіті. Про перевірку робиться запис на бланку авансового звіту, після чого останній затверджує керівник підприємства. Залишок невикористаних сум підзвітна особа повертає до каси підприємства [35, с.133].

Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою отриманого авансу та фактичними витратами. Якщо працівник здійснив перевитрату авансової суми, то кошти повинні бути відшкодовані йому з каси підприємства без його заяви. Винятки складають випадки, коли перевитрати були здійснені на цілі, не передбачені наказом. У такому випадку можливі наступні варіанти [27, с.133].

суму перевитрат відшкодовують за рішенням керівника з наступним приєднанням цієї суми до сукупного оподатковуваного доходу працівника;

суму перевитрат за авансовим звітом не відшкодовують і на авансовому звіті пишуть тільки суму, затверджену керівником.

Видані під звіт суми повинні витрачатися тільки за призначенням. Передача їх однією особою іншій забороняється [19]. Видача готівки під звіт проводиться за умови повного від звітування конкретної підзвітної особи за раніше виданий їй аванс. Залишок коштів понад суму, використану згідно з авансовим звітом, підлягає поверненню працівником до каси підприємства. Видача грошей працівнику на відрядження або на господарські потреби проводиться в касі підприємства згідно з видатковим касовим ордером (додаток В).

Джерелами аудиту є; накази і розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними до них виправдувальними документами про використання підзвітних сум, звіти касира з прикладеними прибутковими і видатковими касовими документами. Головна книга, баланс підприємства, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 372 “Розрахунки з підзвітними особами ”. Сальдо цього рахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнено: дебетове сальдо - у складі оборотних активів, кредитове сальдо - у складі зобов'язань балансу підприємства. Аудитором перевірено, чи підзвітна особа протягом трьох днів після повернення з відрядження або після виконання доручення подала авансовий звіт про використання підзвітних сум; чи до авансового звіту додані: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності тощо [35, с.126].

Розглянемо економічну сутність, визначення і види дивідендів.

Відносини підприємства з учасниками можна розглядати з двох напрямків. З одного боку, учасники повинні повністю розрахуватись з підприємством за внесками до статутного капіталу. З іншого - підприємство зобов'язане сплатити учасникам дивіденди.

Дивіденди - це прибуток, одержаний платниками податку від реалізації корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або на внески до статутного капіталу, за винятком доходів, одержаних від торгівлі корпоративними правами, та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами [27, с.325].

Розмір дивідендів встановлюється у відсотках або в сумі на одну акцію.

Дивіденди нараховуються підприємством з чистого прибутку після розрахунків з бюджетом, розподіляються відповідно до установчих документів і виплачуються учасникам вирахування податку. При не достатньому обсязі отриманого прибутку виплата дивідендів проводиться за рахунок резервного капіталу. Нарахування дивідендів ведеться у відомості обліку дивідендів.

Розглянемо наступну складову, це утримання аліментів [35, с.354].

Утримання аліментів із заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 "Про види заробітку (доходу), які підтягають обліку при утриманні аліментів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.95 № 769) здійснюються з усіх видів основної і додаткової заробітної плати (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахованій за звітний місяць, після утримання з них прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Проте треба мати на увазі, що аліменти не утримуються з таких виплат: вихідної допомоги при звільненні; одноразових премій; матеріальної допомоги при оздоровленні; грошової компенсації за путівку при самостійному санаторно-курортному лікуванні або відпочинку; компенсаційних виплат при службових відрядженнях і переведенні на іншу роботу; вартості безоплатно наданого обмундирування, комунальних послуг і деяких інших видів доходів, що не мають постійного характеру.

Розмір аліментів, що утримуються з батьків на утримання неповнолітніх дітей, становить: на одну дитину - 25% заробітку (доходу), на двох дітей - 33%, на трьох і більше - 50%.

Підставою для утримання аліментів служать виконавчі листки або письмові заяви громадян про добровільну сплату аліментів) які бухгалтерією підприємства реєструються в окремому журналі або картці.

Розглянемо утримання за ініціативою підприємства [35, с.358]:

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з працівників за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно не повернуті підзвітні суми, раніше видані безвідсоткові позики тощо. Підставою для їх утримання є письмовий наказ за підписом керівника підприємства.

Розглянемо нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності [35, с.358]:

Одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за попередні шість місяців роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

Розглянемо сплату здійсненого збитку [35, с.361]:

За здійснений збиток, робітник несе матеріальну відповідальність в межах своєї середньо місячної заробітної плати. Але якщо з працівником укладений договір на повну матеріальну відповідальність, він зобов'язаний сплатити за здійснений збиток у повному обсязі.

Отже, розрахунки з персоналом включають такі складові як заробітна плата, видача готівки на господарські потреби, нарахування, виплати відпускних, утримання аліментів, утримання за ініціативою підприємства та розрахунки за дивідендами. Заробітна плата складається з п'яти позицій, і вважається винагородою за відпрацьований час. Видача готівки на господарські потреби видається з каси тільки на призначенні потреби, після чого робітник повинен відзвітуватися за використані кошти. Розрахунки за дивідендами відбуваються якщо підприємство являється акціонерним товариством і встановлюються у відсотках або у сумі на одну акцію. Утримання аліментів здійснюється або за судовим рішенням або за ініціативою працівника. Нарахування та виплата відпускних здійснюється за нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії права на відпустки. Утримання за ініціативою підприємства здійснюється за письмовим наказом керівника підприємства.

1.2 Готівкові та безготівкові розрахунки з персоналом

Грошові розрахунки з персоналом можуть набирати як і готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків з персоналом досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків з персоналом сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. Сферу готівкових і безготівкових розрахунків з персоналом розмежовано. Готівкова форма розрахунків з персоналом застосовується для виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, грошової допомоги [37 с.137].

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок утримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків з персоналом існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі [37, с.137].

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством. Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою.

На практиці використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і не товарними платежами, чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача і не підлягають сплаті готівкою. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів [39, с.137].

1.3 Аналітичний огляд нормативно-правових та законодавчих актів з обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

При організації аудиту розрахунків з персоналом необхідно використовувати наступні основні нормативні документи:

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні. В цьому законі описується діяльність аудитора, його права та обов'язки, сертифікація аудиторів, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Представлена інформація про те, в яких випадках проведення аудиту є обов'язковим та які документи аудитор складає після перевірки підприємства [8, с.2].

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітнісь в Україні" [20]. Даний закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до закону підприємство самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні організації та ведення обліку на підприємстві, в тому числі розрахунки з персоналом.

Оплата праці регламентована Законом України "Про оплату праці" [1], який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" [4]. Визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" [6], визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві [5] та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" [7] визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон України "Про відпустки" [2] встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

П (С) БО № 16 [17] “Витрати” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

П (С) БО № 26 [18] “Виплати працівникам" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.

Закон України “Про господарські товариства” [25] визначає метологічні засади створення в господарському товаристві резервного капіталу.

Відповідно до П (С) БО 15 [26] "Дохід" дивіденди - це частина чистого прибутку, розподіленого між учасниками відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі.

Закон України “Про акціонерні товариства” [27] визначає медотологію формування статутного капіталу за рахунок внесків учасників та засновників.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про види заробітку (доходу), які підлягають обліку при утриманні аліментів" [24] здійснюються з усіх видів основної та додаткової заробітної плати" визначає методологічні засади формування в обліку інформації про утримання.

Питання, пов'язані з оформленням відряджень і їх оплатою, регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордоном [19].

Отже, на основі перерахованих вище законодавчих та нормативних актів, зроблено аналітичний огляд при організації обліку, аудиту та економічного аналізу.

1.4 Міжнародний аспект обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

В країнах ринкової економіки системи заробітної плати, що використовуються на підприємствах, розглядаються як ноу-хау і не розголошуються.

Як економічна категорія розвиненого товарного виробництва розрахунків з персоналом з оплати праці в Росії відбиває досить складні й багатопланові зв'язки, що складаються в суспільстві із приводу трудового внеску працівника. У ній відбиваються відносини виробництва й розподілу, взаємодія різних носіїв економічних інтересів (суспільства в цілому, складових його соціальних груп, і насамперед роботодавців і працівників), ступінь розвитку продуктивних сил і зрілості виробничих відносин і багато інших аспектів життя суспільства. Серед них формування й ступінь задоволення потреб працівників, диференціація їхніх доходів, розвиток адекватного рівню економіки способу життя, забезпечення умов для розвитку особистості й ін [39, с.36]. Розрахунки з підзвітними особами здійснюються на основі письмової заяви працівника із візою керівника підприємства. Порядок видачі підзвітних сум регламентовано правилами ведення касових операцій. Щорічна оплачувана відпустка в Росії складає 28 календарних днів [39, с.39].

Розрахунки з персоналом з оплати праці у Німеччині пов'язана з тим, що поряд із установленням величини доходів важливим є питання винагороди за результативність праці. При цьому система заробітної плати, як результат пошуку справедливих критеріїв, піддається постійній зміні. Це відноситься до сучасних форм заробітної плати як у зв'язку зі змінами в установках із співробітників, так і появою нових технологій у сфері виробництва й сфері керування [39, с.44].

Як показує досвід у Німеччині, винагороди на основі традиційних систем заробітної плати в більшості випадків мало ефективні, щоб виконати вимоги щодо справедливої оплати праці. Винагорода, заснована винятково на тарифних сітках, часто критикується за те, що вона надає мало стимулів для підвищення результативності праці.

У класичній методиці RAFE у Німеччині розрізняють такі форми заробітної плати:

відрядну оплату праці;

погодинно-преміальну оплату праці;

підрядну оплату праці;

надбавки за результативність праці до базової величини погодинної заробітної плати [39, с.54].

При відрядній заробітній платі у Німеччині існує лінійна залежність між результатами праці й доходами. На основі нормативної результативності праці й нормативної розцінки, обумовлених по відповідних методиках, співробітник одержує за кожну наступну одиницю роботи певну грошову суму.

При погодинно-преміальній оплаті праці у Німеччині працівник одержує премію (як правило, щомісяця) за умови перевищення нормативних завдань або встановлених умов преміювання по певній шкалі. Перевага погодинно-преміальної оплати праці в тім, що є можливість оплачувати працівнику результати праці, коли відсутнє його безпосереднє відношення до продукту й результати праці працівника дуже тісно переплетені зі складною людино-машинною системою.

При підрядній оплаті праці у Німеччині зі співробітником (або групою) укладається угода на виконання певної роботи. Величина фактичного заробітку залежить від відношення планового й фактичного строків робіт на одержання заздалегідь погодженого результату.

Надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації заробітної плати, проведення відповідної реформи з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму, який ґрунтується на поєднані економічних стимулів і соціальних гарантій.

Нарахування відпускних у Німеччині здійснюється при письмовому наказу керівника та заяви працівника, відпустка може поділятися на частини за ініціативою керівника [39, с.54].

Заробітна плата в промисловості США складається із прямої заробітної плати, непрямої та виплат робітникам і службовцям, не пов`язаних з витратами робочого часу [39, с.61].

Пряма заробітна плата в США - це частина заробітної плати, яка витрачена на виробництво одного виду продукції і прямо відноситься на собівартість калькуляції об`єкта. До неї можна віднести заробітну плату працівників, безпосередньо зайнятих промисловим виробництвом.

Непряма заробітна плата в США - це частина заробітної плати, витрачена на виробництво кількох видів готової продукції або прямо не пов`язана із випуском виробів. До неї включають заробітну плату категорії працівників виробничих цехів (майстрів, старших робітників, десятників, облікових працівників, експедиторів), допоміжних цехів (ремонтників, комірників, канцелярських працівників (клерків), обслуговуючого та управлінського персоналу (оплата праці двірників, швейцарів, прибиральниць, сторожів, адміністративно-управлінського персоналу, пожежників, працівників складу).

Виплати в США, премії, оплата відпусток, допомога хворим, пенсії, оплата праці у святкові та вихідні дні, доплата до погодинної ставки, оплата за простої відносяться до виплат робітникам і службовцям, що не пов`язані із витратами робочого часу. Ці виплати входять до складу виробничих накладних витрат, оскільки вони не можуть бути безпосередньо включені в собівартість продукції.

В окремих галузях промисловості дуже важко знайти межу між прямою і непрямою заробітною платою, але американські підприємці надають такому розмежуванню особливого значення, оскільки такий облік дає змогу забезпечити ефективний контроль за використанням фонду заробітної плати та розподілом накладних витрат.

Облік використання робочого часу здійснюють табельники або спеціально встановлені автомати, а деколи й самі працівники.

Працівник два рази на день (на початок та на кінець зміни) зазначає в карточці час приходу та відходу з роботи. В ній враховуються і внутрішньо змінні простої. Після закінчення одного виду роботи і при переведенні працівника на іншу роботу попередню карточку обліку часу закривають і відкривають нову карточку.

При автоматизованій системі в США окремі операції в процесі обробки згідно з технологією виробництва закодовані. Працівник, приступаючи до виконання операції, відмічає в магнітній картці свій особовий номер, час, початок і кінець операції. Паралельно ці дані автоматично передаються в центральний диспетчерський пункт, що видає дані про облік робочого часу, виробіток і нараховану суму заробітної плати кожного працівника, бригади, дільниці, цеху. В цілому по заводу, на що було витрачено робочу силу, про перебіг виробничого процесу, обсяги готових виробів й незавершеного виробництва, кількість матеріальних і трудових ресурсів, залишки матеріалів і напівфабрикатів на складі, обсяги виконаних робіт одним працівником за зміну, в цілому по дільницях та заводу та ін.

Із заробітної плати в США відраховують федеральні, місцеві добродійні податки, займи, позики тощо. В окремих випадках можуть утримати профспілкові внески, внески на соціальне страхування.

На суму нарахованої заробітної плати в США складають таку кореспонденцію рахунків: дебет рахунків “Виробництво”, 2Виробничі накладні витрати ” та кредит рахунка 2 заробітна плата ”. На суму відрахувань із заробітної плати роблять бухгалтерський запис: дебет рахунка 2 Заробітна плата ” і кредит рахунків 2 Нарахована заробітна плата до видачі”, 2 Прибутковий податок до виплати ", 2 Податок на соціальне страхування до виплати ", “Інші відрахування із заробітної плати ” [39, с.61].

Додаткову заробітну плату в США розподіляють двома основними способами.

Загальна сума додаткової заробітної плати за місяць відноситься

пропорційно на замовлення чи операцію за тією самою нормою, яка застосовується у відношенні всіх інших статей накладних витрат.

Усі види додаткової заробітної плати можуть бути зібрані на окремих

рахунках і розподілені на виробничі операції (замовлення) за спеціальною ставкою.

Розрахунки з підзвітними особами у США складаються з добових, які мають розмір у 300 доларів тобто 59 грн.

В порівняні з іншими країнами, в сучасних умовах розрахунків з персоналом з оплати праці в Україні повною мірою не виконує жодну із зазначених функцій. Впродовж багатьох років (навіть десятиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. Нині для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяє пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягти добробуту. Штучне стримування заробітної плати призвело до того, що нині витрати на заробітну плату в Україні в розрахунку на одиницю валовою національного продукту майже вдвоє нижчі, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Отже, можна сказати, що в Росії, Німеччині та в США застосовують такі ж самі форми і системи оплати праці, як і в Україні. Але кожна країна має свої відмінності від інших країн тому, що кожна країна має свої розуміння щодо розрахунку з персоналом. Навіть якщо Німеччина має форми заробітної плати як і в нашій країні, вона все одно має свою відмінність, наприклад, що має ще підрядну оплату праці якої в нашої країні неіснує, а також і США має пряму і непряму заробітну плату, які незначно але відрізняються від форм які існують в Україні, а також облік використання робочого часу в США здійснюють спеціально встановлені автомати, а в Україні використання робочого часу здійснюють шляхом ставлення підпису у спеціальних журналах, які в кінці місяця передаються до відділу кадрів, а у США така інформація автоматично передається до центрального пункту. Розрахунки з підзвітними особами здійснюються в Росії за правилами ведення касових операцій, а щорічна відпустка в Росії має більше календарних днів, ніж в Україні. Розрахунки з підзвітними особами у США, складаються з добових які значно більші, ніж в нашій країні.

Розділ 2. Облік розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1.1 Характеристика діяльності підприємства та техніко-економічних показників

Державне підприємство “Кривбасшахтозакриття”- є юридичною особою, засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства промисловості політики України (МППУ). Підприємство є гірничим та гірничодобувним підприємством яке належить до гірничорудної та гірничодобувної промисловості України і є правонаступником прав і обов`язків стосовно цього майна згідно з розподільчим балансом (додаток Г).

Підприємство створене з метою організації та виконання робіт згідно проектів з ліквідації, реструктуризації об`єктів гірничорудних підприємств Криворізького басейну щодо реалізації державної політики в цій галузі, з урахуванням соціальної значимості, забезпечення ефективності проектних рішень на основі застосування прогресивних технологій, у відповідності до досягнень науки та техніки. Підприємство діє на підставі Статуту (додаток Д). Основними напрямками діяльності Підприємства є забезпечення виконання робіт шляхом проведення тендерів, згідно визначених проектів з реструктуризації гірничорудних підприємств Криворізького басейну, що ліквідуються, заходів з ліквідації об'єктів, після ліквідаційного моніторингу, усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності та пов'язаного з цим капітального будівництва.

Підприємство здійснює вільний вибір видів підприємницької діяльності, самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства. Для здійснення підприємницької діяльності підприємство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено чинним законодавством.

Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банка, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства. Підприємство має право на недоторканність його ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть йому належати.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна.

Метою діяльності базового підприємства є здійснення господарської діяльності не спрямованої на отримання прибутку.

Страницы: 1, 2