Документний потік з проблем галузі як основа інформаційної діяльност

онд ДНСГБ УААН - унікальна за повнотою й універсальна за змістом колекція вітчизняних і іноземних видань, датованих XIX-XXI ст., на 25 мовах світу, обсяг якої сьогодні перевищує І млн. одиниць зберігання. Серед них книги, журнали, газети, а також видання на VDV-RОМ, СD-RОМ, якими щорічно користується понад 20 тис. читачів. Бібліотека постійно здійснює документообмін з багатьма зарубіжними спеціалізованими книгозбірнями й органами інформації, зокрема з бібліотеками країн СНД, Національною аграрною бібліотекою США, бібліотекою університету штату Айова та ін. Щорічно до фонду бібліотеки надходить близько 10-13 тис. прим, нових видань.

Особливою гордістю бібліотеки є наявні в її фондах рідкісні видання, що становлять національне надбання. Це - праці видатних російських та українських вчених В. Докучаєва, М. Вавилова, О. Чаянова, П. Костичева, В. Вільямса, М. Кулешова, М. Іванова, В. Ремесла та багатьох інших.

Значну цінність для науки мають видання середини XIX ст. сільськогосподарської тематики, праці агрономічних товариств, дослідних установ, звіти земських управ Росії й України, щорічники департаменту сільського господарства США, доповіді Французької академії сільськогосподарських наук, енциклопедії садівництва (США), виробництва цукрових буряків (Німеччина) та ін.

Історія бібліотеки пов'язана з розвитком організаційних засад становлення в державі аграрної науки, освіти та сільськогосподарського виробництва, а також бібліотечної справи. Основним напрямом діяльності бібліотеки було і залишається бібліотечно-бібліографічне й інформаційне обслуговування науково-дослідних установ. Науковців і фахівців сільського господарства [9, 71].

У період реформування аграрна галузь країни потребує систематичного та якісного інформаційно-бібліотечного забезпечення, що формує нові знання. Але інформаційне забезпечення вітчизняної аграрної сфери нині значно відстає від світового рівня. Задоволення складних і динамічних інформаційних потреб користувачів стає дедалі проблематичнішим. Аграрна наука потребує не тільки оперативного й оптимального інформування в межах країни, але і доступу до світових інформаційних ресурсів та оперативного інтегрування до них досліджень вітчизняних учених. Інтеграція та глобалізація науки вимагає нових підходів щодо її інформаційного забезпечення. Основою інформаційного ресурсу аграрної галузі є фонди ДНСГБ УААН. Створення власних баз даних, використання сукупного вітчизняного галузевого інформаційного ресурсу здійснюється в ДНСГБ УААН за науковою темою "Розробити та створити віртуальну сільськогосподарську бібліотеку, електронну мережу бібліотек УААН, інтегровану в мережі академічних та інших бібліотек України".

Оперативне і систематичне комплектування фондів із використанням традиційних і нетрадиційних джерел комплектування - основа створення власного інформаційного ресурсу бібліотеки. Розв'язання цього завдання внаслідок наявності низки проблем, на першому місті серед яких залишається недостатнє фінансування, є проблематичним. Тому в бібліотеці розроблено стратегію комплектування фондів із використанням переважно безоплатних джерел. Розвиток системи комплектування як головної складової формування фондів бібліотеки є одним із пріоритетних завдань цієї стратегії. Комплектування є основою початкового етапу роботи бібліотеки з формування її документно-інформаційного ресурсу, від чого залежить бібліотечно-інформаційна діяльність установи, що виконує важливі соціальні функції накопичення, зберігання і надання в користування документів для забезпечення вільного і безкоштовного доступу користувачів до інформації. Нині робота з комплектування значно змінилася під впливом соціальних перетворень у суспільстві, розвитку самої бібліотеки, розширення її завдань і функцій через участь у загальних програмах реформування науки, практики та освіти аграрної галузі, тенденцій до впровадження в комплектування інформаційних технологій. Зміна пріоритетів держави щодо майбутнього бібліотек, зумовлена кризою в економіці, призвела до спонтанності процесу комплектування. Роздержавлення існуючих і виникнення великої кількості нових видавництв, розпад мережі книгорозповсюдження і централізованого розподілу видавничої продукції тільки поглибили давно існуючі проблеми комплектування фондів. Підвищення цін на книги та вкрай недостатнє фінансування спричинили зменшення кількості надходжень нових видань.

Зменшилися надходження документів до фондів бібліотеки у 2-3 рази.За даними офіційної статистики друку, удвічі зменшилася кількість назв та у, 2.6 раза - тиражі наукових видань, щ виходять на теренах України. На жаль, у таких умовах процес комплектування бібліотеки характеризується повною спонтанністю і, що найгірше, відсутністю планованості й систематичності у надходженнях. Кількість перших примірників (назв) у щорічних надходженнях - з 51 % у 1992 р. до 76,5 % у 2003 р. Це дуже тривожний стан для бібліотеки-депозитарію, фонд якої є основою інформаційного ресурсу сільськогосподарської галузі. Ще один невтішний висновок, що випливає з даних наведених рисунків, - видання до основного фонду надходять у єдиному примірнику, тобто не можуть використовуватися для повсякденної видачі на абонемент, а в разі їх можливої втрати виникає лакуна, яку майже неможливо заповнити. За відсутності стабільного бюджетного фінансування велике значення мають традиційні та нетрадиційні джерела. Одним із апробованих джерел комплектування літератури, що раніше широко використовувалося, безперечно, є міжнародний книгообмін. Нині бібліотека з незалежних від неї причин послуговується обміном тільки з деякими провідними бібліотеками країн СНД: ЦНСГБ РАСГН, Російською національною бібліотекою, Білоруською сільськогосподарською бібліотекою, бібліотекою Московської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва, Санкт-Петербурзькою ЦНСГБ РАСГН та ін.

Стан надходжень по книгообміну у відсотках від щорічних обсягів: 2001 р. - 16,5; 2002 - 7,2; 2003 - 2,9; 2004 - 0,6; 2005 - 1,4. Всього за 5 років - 4 %. Для забезпечення єдиного інформаційного простору це мізерна кількість, незважаючи на те, що ці видання визначаються актуальністю і широтою тематики наукових досліджень, сприяють інформуванню вітчизняних учених галузі. Очевидно і безперечно, що слід використовувати всі можливості для забезпечення надходження до фондів різних видів видань для створення єдиного інформаційного простору з країнами СНД: обмін базами даних та окремими виданнями, участь у спільних проектах тощо, що дасть змогу значно поліпшити комплектування бібліотеки. Адже відомо, що національної науки не існує, вона тільки тоді може творчо розвиватися, якщо успішно функціонує у світовому середовищі. Серед джерел комплектування найважливішим є документопостачання за системою безоплатного обов'язкового примірника, що дає змогу найбільш повно й оперативно поповнювати фонди новими галузевими виданнями.

З набуттям незалежності України, у зв'язку з ліквідацією колишньої системи книгозабезпечення та фінансовими негараздами було зроблено кілька спроб поновлення права одержання обов'язкового примірника. Завдання і функції бібліотеки змінилися, вона стала головним координаційним, науково-дослідницьким, бібліотечно-інформаційним і методичним центром мережі сільськогосподарських бібліотек. Започатковано видання РЖ "Агропромисловий комплекс України". Знову гостро постала проблема забезпечення повноти й оперативності комплектування фондів виданнями сільськогосподарської тематики, що видаються на теренах України. З 1997 р. бібліотека почала одержувати обов'язковий примірник авторефератів. За проведеним дослідженням "Статистичні дані по спецрадах за 2001-2004 рр. (надходження авторефератів до фондів ДНСГБ УААН)", у 2003 р. не надійшло 4,2 % авторефератів, за 2004 р. - 2,1 %, тобто, у бібліотеці створюється оптимально повний фонд авторефератів галузевої тематики.

Прийнято низку директивних документів щодо одержання видань НДУ мережі. Одержання обов'язкового безоплатного примірника видань є найпріоритетнішим і найстабільнішим джерелом комплектування в умовах дефіциту коштів на придбання документів. Нині в Україні створено нормативну базу загальнодержавних правових документів щодо комплектування бібліотечних фондів: Закон України "Про обов'язковий примірник документів". ДНСГБ УААН має право одержання обов'язкового примірника видань галузевої тематики на всіх видах носіїв. У цілому це позитивно вплинуло на систему комплектування її фондів. На підставі порівняння даних із серіальним випуском "Аграрні науки" системи електронних видань "Бібліотека - суспільству" Асоціації бібліотек України, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН одержано висновки, за якими масиви галузевих документів, що надійшли до бібліотек, доповнюють один одного, маючи майже однакові обсяги. Згідно з нормативно-правовими актами надходження обов'язкового примірника здійснюється за схемою: виробники документів - Державний комітет телебачення і радіомовлення України - одержувачі обов'язкового примірника. Але цей механізм повністю не реалізується, і бібліотеки не забезпечуються обов'язковим примірником повною мірою.

Аграрна галузь, враховуючи її пріоритет в економіці держави, як не дивно, не забезпечена спеціалізованими потужними книжковими видавництвами. Література із сільськогосподарської тематики виходить у десятках видавництв по всій Україні, і в цьому полягає основна складність отримання достовірних даних про вихід видань, враховуючи відсутність їх повної реєстрації та репертуару.

На сьогодні переважна більшість видань сільськогосподарської тематики виходить друком в установах мережі УААН і галузевих вишах.

Установи підвідомчої УААН мережі, що становлять 25,9 % від загальної кількості репродуцентів сільськогосподарських видань, з якими співпрацює бібліотека, надіслали за 2004 р. до фондів тільки 28,6 % надходжень. Відстежувалися видання підвідомчої мережі НДУ: міжвідомчі наукові збірники, що їх видають 20 науково-дослідних установ, продовжувані видання (збірники наукових праць та науково-технічні бюлетені (9 НДУ). Основна увага приділяється надходженню документів науково-дослідних установ мережі, і головним статутним завданням бібліотеки, поряд з іншими, є створення архівного фонду цих видань.

Зроблено аналіз надходження обов'язкових примірників до фондів ДНСГБ УААН: у 2002 р. надійшло 3,6 %, у 2003 - 53,4 %, у 2004 - 71,5%, у 2005 - 63 % річних надходжень. Закон про обов'язковий примірник виконується частково. До бібліотеки не надходить повний потік сільськогосподарських видань, навіть із бібліотек підвідомчої мережі: у 2003 р. одержано 47,9 %, у 2004 р. - 46,9 %. Із видавництв різних форм власності надійшло тільки 38,9 % необхідних видань.

Як наукова установа ДНСГБ УААН входить до Відділення регіональних центрів наукового забезпечення АПВ, але лише 14 із них надсилали свою друковану продукцію - це переважно інформаційні видання, бюлетені, методичні матеріали, а також книги. Сільськогосподарські вищі навчальні заклади І-IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України надсилають обов'язкові примірники продовжуваних видань: збірники наукових праць, науково-теоретичні збірники, наукові вісники, науково-технічні бюлетені. Десять із них не надіслали повного комплекту цих видань, а з Кримського державного агротехнологічного університету та Таврійської державної агротехнічної академії збірники наукових праць зовсім не надходять. Крім цього, колективи вишів видають велику кількість монографій, підручників, навчальних посібників, переважна більшість з яких теж не потрапляє до фондів ДНСГБ УААН, тому що вони друкуються за кошти спонсорів.

Останніми роками формується нова система книгорозповсюдження: виникають приватні книжкові магазини, у т. ч. при видавництвах, навчальних закладах, різних організаціях, діють великі книготорговельні фірми, традиційні канали книгорозповсюдження доповнюються електронними. Але навіть у такій ситуації повністю відстежити документний потік неможливо, оскільки наукові й виробничі галузеві видання виходять мізерними накладами, які переважно розповсюджуються у своєму регіоні. Ця продукція формує значний за обсягом документний потік, у складі якого підручники, посібники, монографії, збірники наукових праць, матеріали наукових зібрань учених. Ці видання у продаж не надходять і за обов'язковим примірником у повному обсязі теж не надсилаються.

Проблеми, які постають перед бібліотеками-одержувачами обов'язкового примірника, майже однакові: немає повної попереджувальної інформації про вихід видань, відсутня централізована інформація про видавництва та видавничі організації. Головна проблема - це відмова видавців передавати книги до бібліотек через відсутність державного фінансування, тому що значна частина видань виходить у комерційних структурах за спонсорські або авторські кошти. Не надходять видання, що друкувалися за кордоном. Цим порушується чинне законодавство і створюються лакуни у національному інформаційно-бібліотечному фонді, гальмуються процеси інформатизації галузі, зокрема, немає повноти відображення досягнень науковців різних аграрних галузей у РЖ "Агропромисловий комплекс України", що покликаний бути настільною книгою кожного науковця чи фахівця в Україні, з подальшою інтеграцією до закордонних БД.

Система обов'язкового примірника у державі повинна працювати ефективно, в іншому разі не вдасться створити повноцінний фонд галузевої літератури. Очевидно, що у перспективі без створення оптимально повних БД галузевої літератури, обміну ними з іншими великими універсальними й галузевими бібліотеками надання користувачам інформації буде обмеженим.

Це особливо актуально у світлі Указу Президента України "Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій": до 2010 р. передбачається створення в електронній формі фондів архівів, бібліотек, музеїв та інших закладів культури, а також забезпечення широкого доступу населення до інформації.

Передплата періодичних видань нині є одним із джерел, що забезпечує оперативне і повне комплектування цим видом видань у межах виділеного фінансування. Тільки передплатні агенції, яких налічується кілька десятків, дають майже вичерпну попереджувальну інформацію про репертуар періодичних видань та умови їх отримання.

Репертуар, очевидно, зменшуватиметься і надалі, тому що при виділенні лімітів фінансування майже не враховується фактор інфляції. Завдяки співпраці з редакціями періодичних сільськогосподарських видань, до фондів щорічно додатково надходить понад 70 назв журналів безкоштовно. Це безперечний актив фонду, який динамічно використовується читачами, чим створюється і певна реклама для видавців. Нині у складній економічній ситуації колектив докладає зусиль щодо забезпечення надходження до фондів кожного галузевого видання, оскільки це - важлива ланка в процесі історичного розвитку науки. Зважаючи на широкий спектр наукових досліджень вчених-аграріїв та їх регіональний характер, це завдання не є легким, враховуючи, що видання друкуються у великій кількості видавництв різних форм власності. Поповнення фондів наукової літератури безпосередньо залежить від рівня науки та книговидання й активно впливає на подальші наукові дослідження. Зібрані в бібліотеці документи вивчатимуться як історична наукова спадщина поколінь учених-аграрників, а формування, впорядкування та зберігання фондів наукових видань є вагомим внеском колективу бібліотеки у подальший розвиток аграрної науки.

Без стовідсоткового поповнення фондів ДНСГБ УААН як галузевого депозитарію не можна говорити про якісний інформаційний продукт для потреб товаровиробників сільськогосподарської продукції різних форм власності. Не менш проблематичним є у разі прийняття рішення про створення на основі нашої бібліотеки так потрібного галузі порталу "Українська академія аграрних наук". Розв'язання проблеми всебічної сільськогосподарської бібліографії із повним репертуаром вітчизняних видань великою мірою залежить від державної зацікавленості, в першу чергу Міністерства аграрної політики України. Українська академія аграрних наук упродовж останніх п'яти років у межах фінансових можливостей, а також затвердженням низки відповідних регламентуючих документів практично готова до розв'язання нагальних питань інформаційно-бібліотечного супроводження наукового забезпечення агропромислового виробництва України, в тому числі з визначенням питань щодо комплектування фондів. Потрібно зробити ще один важливий крок - це системний державницький підхід або відповідна програма, які б усунули міжвідомчі протиріччя і проблеми. З оглядом на це особливу надію покладаємо на Національну бібліотеку України імені В.І. Вернадського, стосовно аграрної галузі - на керівників 263 бібліотек науково-дослідних установ мережі УААН та освітніх закладів І-ІУ рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, які в межах власної компетенції та функціональних обов'язків повинні сприяти якомога найбільшому наповненню фондів ДНСГБ УААН - галузевого депозитарію сільськогосподарської та лісогосподарської літератури [11, 37].

Як науково-інформаційний центр бібліотека щорічно видає по 4 випуски реферативного журналу "Агропромисловий комплекс України" та "Бюлетеня ДНСГБ УААН". Усього за роки існування установи видано понад 100 наукових праць (монографій, збірників, бібліографічних покажчиків) і близько 600 науково-методичних матеріалів, статей та інших наукових публікацій.

Постановою Президії УААН від 26 квітня 2001 р. "Про виконання Указу Президента України про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" визначено два пріоритетних напрями подальшого розвитку ДНСГБ УААН:

перший - створення на базі бібліотеки спочатку електронного зведеного каталогу літератури сільськогосподарських бібліотек України, а далі національної сільськогосподарської електронної (цифрової) бібліотеки. Для виконання цих планів всі нові надходження до ДНСГБ УААН з кінця 2000 р. каталогізуються за допомогою ІРБІС;

другий - організація Центру історії аграрної науки з метою проведення низки комплексних галузевих досліджень, зокрема з проблеми "Започаткування, становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні" [9, 87].

2.2 Створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного сервісу в обслуговуванні потреб споживачів сільськогосподарської галузі

Інформаційна потреба (ІП) в першу чергу випливає з професійної діяльності користувачів, що визначена конкретними цілями і задачами. Іншими словами, будь-якій організації властиві певні особливості (специфіка) діяльності, що визначають специфічні ІП. Саме в ході рішення поставлених завдань, реалізації цілей діяльності виникає потреба звернення до інформації. Тому специфіка діяльності і визначає сутність ІП.

Вивчення й облік всіх основних об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на споживачів інформації і на формування в них ІП, необхідно для того щоб виявити і зрозуміти діалектичну взаємодію об'єктивних і суб'єктивних сторін ІП у процесі формування потреб у користувачів інформації. Це дозволить побачити дійсну картину своєрідності ІП у різних категорій споживачів інформації.

А.И. Чорний визначає ІП у такий спосіб, що ІП - це інформація, необхідна для досягнення якоїсь мети. Для її задоволення створювалися бібліотеки й архіви, а останнім часом - складні інформаційні системи. Як справедливо відзначають багато дослідників, саме потреби споживачів визначають види обслуговування, які їм повинні надати інформаційні фахівці.

З поглибленим вивченням ІП і розширенням асортименту послуг прийшло нове розуміння ефективності обслуговування. Спочатку основним інструментом вивчення задоволеності читачів був аналіз відмовлень на необхідну читачам літературу. Пізніше виникла проблема тематичної відповідності інформаційних потреб, запитів і результатів інформаційного обслуговування. Карти зворотнього зв'язку стали обов'язковим елементом окремих видів послуг.

У зв'язку з цим закономірно посилюються вимоги користувачів до оперативності, точності і повноти наданої інформації, а також до комфортності умов її використання. Бібліографічні списки і покажчики умовам комфортності вже не відповідають. Більш того, підібраним на їхній основі повним текстам документів, користувачі віддають перевагу дайджестам, фактографічним й аналітичним довідкам.

А для того щоб раціонально будувати обслуговування, необхідно виявляти всі канали, по яких фахівці одержують необхідну інформацію. Вивчення професійних потреб для цього вже недостатньо, потрібне дослідження інформаційного поводження людей.

Інформаційне поводження відбиває рівень інформаційної культури особистості. У ході досліджень визначено, що рівень інформаційної культури фахівців позначається не тільки на рівні їх особистих професійних досягнень, але й в оцінці користувачами якості інформаційних продуктів і послуг, наданих інформаційною службою [28, 13].

Спеціальність споживача є першочерговим фактором, який впливає на ІП і тому пропонують класифікувати споживачів за цією ознакою. В основу класифікації споживачів можуть бути покладені також соціально-демографічні дані - сфера зайнятості й територіальна належність, вчений ступінь чи освіта, комплекс соціально-психологічних та інформаційних факторів, що визначають науково-виробничу діяльність споживачів. Ряд авторів вважають за необхідне при класифікації користувачів враховувати соціальні ознаки і властивості особистості.

На характер ІП, загалом, впливають такі фактори як рівень інформаційної культури, запас інформації, а вони в свою чергу залежать від освіти, характеру роботи, її стажу, вік, наукової кваліфікації.

Класифікуючи споживачів правової інформації К. Серьогіна виділяє такі рівні:

група споживачів за спільністю інформаційних потреб (у галузях);

спільність інформаційних потреб за характером роботи споживачів;

спільність інформаційних потреб на основі вужчих інтересів (спеціалізація споживача);

спільність інформаційних потреб на основі профілю закладу [8, 456].

Для реалізації інформаційної функції та задоволення ІП своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування [7, 112].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6