Основи охорони прац

p align="left">Значення порогового невідпускаючого струму, що викликає при проходженні крізь людину незупинне спазматичне скорочення м'язів руки, яка стискає провідник, становить 11-15мА при частоті 50Гц та при 50-80мА при постійному струмі. Струм понад 50мА частотою 50Гц при тривалій дії викликає зупинку дихання та фібриляцію серця. Ці струми отримали назву фібриляційних.

Фібриляція серця - це хаотичне різночасове скорочення волокон серцевої м'язи, коли серце не може переміщувати кров по судинах.

Струм 10мА частотою 50Гц вже протягом 2-3 секунд викликає фібриляцію серця та параліч дихання, тобто клінічну смерть.

Верхньою межею фібриляційного струму промислової частоти є струм 5А. при постійному струмі пороговим фібриляцій ним буде струм 300мА.

Найбільший електричний опір має верхній роговий шар шкіри, який не містить кровоносних судин.

Опір внутрішніх органів залежить, у цілому, від прикладеної напруги.

Оскільки опір тіла людини електричному струму є нелінійним та нестабільним і вести розрахунки з такими опорами складно, дійшли висновку, що опір тіла людини становить1000 Ом.

Найбільш небезпечним є струм для людини із частотою 20-200Гц. Зі зниженням і підвищенням частоти небезпека ураження зменшується та цілком зникає при частоті 450-500 кГц, хоча ці високочастотні струми зберігають небезпеку опіків.

Фактори неелектричного характеру. Зростання тривалості протікання струму крізь людину збільшує тяжкість ураження за таких обставин: із зростанням часу протікання струму опір тіла зменшується, струм підвищується, з часом вичерпуються захисні сили організму, які протистоять дії електричного струму. Встановлено залежність між допустимими для людини значеннями синусоїдного струму частотою 50Гц і тривалістю дії цього струму ( табл.1).

Напрямок струму крізь людину суттєво впливає на наслідок ураження. Небезпечність ураження особливо велика, якщо струм, який проходить крізь життєво важливі органи - серце, легені, головний мозок - впливає безпосередньо на всі органи. Якщо струм не проходить крізь ці органи, то його дія на них є тільки рефлекторною й імовірність ураження зменшується.

Шляхи струму по тілу називають «петлями» струму. Найчастіше трапляється петля «права рука - ноги». До випадків з тяжкими та смертельними наслідками призводить наступні петлі струму: «рука - рука», «права рука - ноги», «ліва рука - ноги», «нога - нога».

Найбільш небезпечні петлі струму - це «голова - руки», «голова -ноги», «рука - рука», а найнебезпечніший шлях - «нога - нога».

Допустимі для людини значення струму при різному часі його дії.

Таблиця 1

Час протікання струму через людину, с	Допустима сила струму, мА	Опір тіла людини, Ом	Напруга на людину, В
0,2	250	700	175
0,5	100	1000	100
0,7	75	1065	80
1	65	1150	75
30	6	3000	18
Понад 30	1	6000	6

Індивідуальні особливості людини значно впливають на тяжкість ураження при електротравмах, наприклад, струм, що є невідпускаючим для одних людей, може бути пороговим для інших. Для жінок порогове значення струму приблизно у 1,5 раза нижче, нижче ніж для чоловіків. Ступінь впливу струму залежить від стану нервової системи, депресії, хвороби. Крім того, помічено, що сп'яніла людина значно чутливіша до протікаючого струму. Важливу роль відіграє і фактор уваги, якщо людина підготовлена до електричного удару, то ступінь небезпеки різко зменшується, у той час як несподіваний удар призводить до набагато тяжких наслідків.

Фактори навколишнього середовища. Несприятливий вплив факторів навколишнього середовища на небезпечність ураження електричним струмом знайшов своє відображення в нормативних матеріалах. Виробничі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом відповідно до ПУЕ і ГОСТу 12.1.013-78 поділяють на три категорії.

1) приміщення без підвищеної небезпеки характеризується нормальною вологістю та відсутністю пилу, наявністю не струмопровідної підлоги. В них відсутні ознаки двох інших класів. У більшості випадків до приміщень без підвищеної небезпеки належать кабінети, зали, лабораторії, приладні ділянки машинобудівельних заводів.

2) Приміщення з підвищеною небезпекою має одну з наступних ознак:

· Підвищена температура (температура повітря тривалий час перевищує 350С або короткочасно перевищує 400С незалежно від пори року і різноманітних теплових випромінювань)

· Підвищена (понад 75%) відносна вологість повітря

· Наявність струмопровідного пилу на обладнанні та провіднику

· Струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо)

· Можливість одночасного доторкання людини до металоконструкції будівлі, яка не має сполучення з землею, та технологічного апарата або механізмів, з одного боку, і доме талевих корпусів електрообладнання - з іншого.

До цієї групи приміщень належать складські неопалювані приміщення, механічні цехи та ділянки з нормальною температурою, вологістю, без виділення пилу, але зі струмопровідною підлогою.

3) приміщення особливо небезпечні, які характеризуються наявністю однією з таких ознак:

· особлива сирість (відносна вологість повітря близько 100%, коли стеля, стіни, підлога та предмети в приміщенні вологі)

· хімічно активне середовище (приміщення, в яких постійно або тривало наявні пари або утворюються відкладення, що діють руйнівно на ізоляцію та струмопровідні частини електрообладнання)

· одночасна наявність двох або більше умов підвищеної небезпеки.

Внутрішні або зовнішні електроустановки, які експлуатуються на відкритому повітрі або під навісом, прирівнюються до електроустановок в особливо небезпечних приміщеннях.

Види робіт за ступенем електробезпечності поділяються за тими самими ознаками на роботу без підвищеної небезпеки, підвищеної небезпеки та особливо небезпечну.

Нормування шуму та вібрації. Методи захисту від шуму та вібрації

Нормування шуму здійснюється згідно з ГОСТом 12.1.003-83* ССБТ. При нормуванні використовується два методи:

1. нормування за граничним спектром шуму;

2. нормування рівня звуку у бБА.

За першим методом нормування шуму визначається у діапазоні від 22,5 до 11520 Гц. Це пов'язано з тим, що звуки з частотами нижче 22,5 Гц та вище 11520 Гц спроможні чути менше 1% людей. Весь зазначений діапазон поділяється на 9 октавних смуг, яким відповідають вирази:

fi+1/fi = 2; fcp = fi*fi+1 = fi

Для третинооктавної смуги:

fi+1/fi = = 1,26; fcp = fi

Октава - це безрозмірна одиниця частотного інтервалу, яка дорівнює інтервалу між двома частотами, з яких верхня гранична частота вдвічі більша від нижньої. Октава може бути поділена на три третинооктави, для яких справедливі вже наведені вирази.

Характеристикою стійкого шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску в октавних смугах у дБ.

Шум на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення яких наведені у ГОСТі 12.1003.83*. сукупність допустимих рівнів звукового тиску має назву «граничний спектр» (ГС). Граничний спектр - це спрощені криві однакової гучності. Характеристикою, а одночасно й індексом граничного спектра є рівень звукового тиску в октавній смузі 1000Гц. Частота 1000Гц в акустиці є стандартною частотою порівняння.

Нормування рівня звуку застосовується для орієнтовної оцінки шуму на робочому місці.

Як нормативний рівень шуму на постійних робочих місцях та на території підприємств запроваджено гранично допустимий рівень звуку 80 дБА, який забезпечує відсутність ризику втрати слуху і практично не впливає на працездатність та стан здоров'я. Гранично допустимий рівень звуку для житлових кімнат квартир у нічний час згідно з СН № 3077-84 становить 30 дБА. Для зменшення шуму в житлових будинках у державних санітарних нормах на інженерне обладнання та електропобутову техніку запроваджуються вимоги з обмеження шумності.

Для забезпечення нормативних умов праці та відпочинку людей ГОСТ 27436 та ОСТ 27.004.022-86 нормують основний для міської забудови шум транспорту, який н7е має перевищувати: для легкових автомобілів 77дБА, вантажних автомобілів - 79-84 дБА; автобусів -83 дБА; мотоциклів, моторолерів та мопедів - 85 дБА. Критерієм гігієнічної оцінки нестійкого шуму є еквівалентний рівень звуку широкосмугового, стійкого та не імпульсного шуму, який чинить на людину такий же вплив, як і нестійкий шум.

LАекв = 10lg(1/100?ti*10 0.1Li

Де Li - рівень звуку класу і; ti - відносний час впливу шуму класу Li,% від часу вимірювання. Вимірювання шуму здійснюється спеціальними приладами - шумомірами.

Захист від шуму.

Засоби захисту від шуму на машинобудівних підприємствах, поділяється на засоби колективного захисту (ЗКЗ) та індивідуального захисту (ЗІЗ).

30

Архітектурно - планувальні рішення передбачають розділення шумних і тихих виробничих ділянок, віддалення робочих місць від шумного обладнання та розташування його в просторих приміщеннях та інші засоби. До засобів звукоізоляції належать звукоізолюючі огорожі, звукоізолюючі кабіни та пульти керування, звукоізолюючі кожухи та акустичні екрани.

Звукоізоляція повітряного шуму огорожею R, дБ, обчислюється за формулою:

R = 10lg(Pпад/Pпр),

Де Pпад, Pпр - відповідно, звукова потужність, що попадає на перепону, і та, що проходить за неї, Вт.

Зміна звукоізолюючої здатності огорожі пов'язана з резонансними частотами, найбільший інтерес із яких викликає перша, що визначається за формулою:

Fp = (1/a2 + 1/b2)c2 / 4fгр

де a і b - розміри пластини (огорожі), м

У ділянці резонансних частот, що перебувають, як правило, у низькочастотному діапазоні (до20-45Гц), звукоізоляція залежить від внутрішнього тертя в матеріалі огорожі. На частотах вище перших двох - трьох резонансних частот звукоізоляція підкоряється так званому закону мас, коли звукоізоляція R залежить тільки від поверхневої густини mn, кг/м2 (маса 1 м3 огорожі) та частоти звуку f, Гц і визначається за формулою:

R = 20 lg (mn f) - 47,5, дБА

Зі збільшення mn або f удвічі звукоізоляція зростає на 6 дБ. Починаючи з частоти 0,5 fгр звукоізоляція зменшується, набуваючи мінімального значення на частоті f = fгр.

На частотах f > fгр звукоізоляція залежить від циліндричної жорсткості огорожі, поверхневої густини та внутрішнього тертя; зростання звукоізоляції становить 7,5 дБ /октави.

Звукоізолюючі кабіни збірної конструкції встановлюють на гумових віброізоляторах. Звукоізолюючі кабіни використовують для розташування пультів дистанційного управління або робочих місць у шумних приміщеннях.

Застосування звукоізолюючих кожухів є ефективним, простим та дешевим способом зниження шуму на робочих місцях. Для досягнення максимальної ефективності кожухи мають цілком закривати машину (агрегат, обладнання). Кожухи виготовляють із листових вогнетривких або важко займистих матеріалів. Внутрішні поверхні стінок кожухів мають бути обліковані звукопоглинаючим матеріалом, а сам кожух - ізольований від вібрації основи.

Акустичні екрани та огорожі можуть улаштовуватися як у виробничих приміщеннях для захисту робочих місць від шуму агрегату, що обслуговується, а також сусідніх агрегатів, так і на території підприємства з метою зниження шуму, що створюється відкрито встановленими джерелами, в адміністративно - побутових приміщеннях та у житлових забудовах. Застосування екранів у приміщеннях виправдане в тому разі, коли рівень звукового тиску в розрахунковій точці, що створюється прямим звуком від джерела, яке екранується, є значно вищим від рівнів відбитого звуку в цій точці.

Засоби звукопоглинання застосовують для зниження шуму на робочих місцях, що розташовуються у приміщеннях з джерелами шуму, або у тихих приміщеннях, у які проникає шум із сусідніх шумних приміщень. До цих засобів належать звукопоглинаючі облицьовки та штучні звукопоглиначі. Обладнання їх у приміщенні називається акустичною обробкою.

Засоби звукопоглинання, що використовуються для акустичної обробки приміщень, поділяються на три групи:

1. звукопоглинальні облицьовки у вигляді акустичних плит повної заводської готовності із жорсткою та напівжорсткою структурою - плити типу «Акмігран», «Акмініт», «Сілакпор», ПА,ПС та ін.

2. звукопоглинальні облицьовки із шару пористо - волокнистого матеріалу (скляного або базальтового волокна, мінеральної вати) у захисній оболонці з тканини або плівки із перфорованим покриттям (металевим, гіпсовим тощо) - плити «Москва», «Методія» та ін.

3. штучні поглиначі, що є одно - або багатошаровими об'ємними звукопоглинальними конструкціями у вигляді куба, паралелепіпеда, конуса, стелі приміщення. Одним із різновидів таких звукопоглиначів є звукопоглиначі куліси у вигляді плоских пластин із мінераловатних плит в оболонці з тканини або плівки.

Глушники шуму. На машинобудівних підприємствах підвищений шум на робочих місцях та в житловій забудові часто створюється при роботі вентиляторних, компресорних і газотурбінних установок, систем скидання стиснутого повітря, стендів для випробувань різних двигунів. Зниження шуму аеродинамічного походження досягається обладнанням глушників у каналах на шляху поширення шуму від його джерела до місця всмоктування або викиду повітря та газів. Глушники бувають абсорбційні, реактивні та комбіновані.

Організаційно - технічні засоби складаються з технічних та організаційних до яких належать:

a) позначення робочих місць з рівнем звуку понад 80 дБА мітками шумової небезпеки. Постійне перебування у таких зонах можливе тільки із застосуванням засобів індивідуального захисту

b) обмеження часу перебування людей у зоні підвищеного шуму без засобів індивідуального захисту органів слуху згідно з ГОСТОом 12.1.050-85

c) обов'язкове проведення для осіб, що прямують в умовах інтенсивного виробничого шуму, попереднього та періодично медичних оглядів

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

1) протишумові укладки - м'які та жорсткі

2) навушники, що забезпечують зниження рівнів звукового тиску в зоні високих частот 30-35 дБ

3) протишумові шоломи, які застосовуються при рівнях звуку більше 130 дБА

Вібрація - механічні коливання, що виникають у пружних тілах та передаються на тіло людини.

Людина може відчувати вібрацію у діапазоні частот від частки герца до 8000 Гц. Вібрація зі ще вищою частотою сприймається як теплове відчуття. При підвищенні частоти коливань до 16 Гц вібрація супроводжується появою шуму.

Основними характеристиками гігієнічної оцінки вібрації є середньо геометричні частоти f, Гц, у третинооктавних та отавних смугах і відповідні їх середньоквадратичні значення віброприскорення a, м/с2, або віброшвидкості V, м/с, а також їх логарифмічні рівні:

a2 = 1/T a2(t)dt

V2 = 1/T V2(t)dt

Логарифмічні рівні віброприскорення La, дБ, і віброшвидкості Lv, дБ, визначають за такими формулами:

La = 20lg a/a0

Де a - середньоквадратичне значення віброприскорення, м/с2; a0 - опорне значення віброприскорення, що дорівнює 10 -6 м/с2

Lv = 20lg V/V0

Де V - середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с; V0 - опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5*10-8 м/с.

Шкідливі наслідки вібрації зростають зі збільшенням швидкохідних машин та механізмів, оскільки енергія коливального процесу зростає пропорційно квадрату частоти коливань.

За способом передавання на людину відрізняють загальну та локальну вібрації.

Загальна вібрація передається через опорні поверхні на тіло людини, яка сидить або стоїть.

Локальна вібрація передається через руки людини.

За напрямком дії вібрація поділяється відповідно до напрямків осей ортогональної системи координат.

Залежно від тривалості, інтенсивності дії, частоти, а також умов праці вібрація спричиняє стійкі патологічні зміни в нервовій системі, опорно - руховому апараті та кровоносній системі.

Особливо небезпечними для людини є коливання з частотою 4-8 Гц, що збігаються з власною частотою коливань ряду внутрішніх органів, які пружно закріплені на скелеті, і близько 30 Гц.

Найбільш шкідливим для людини є одночасний вплив вібрації, шуму та низької температури, а оскільки у виробничих умовах шум та вібрація є супутниками, то їхній спільний вплив може призвести до професійного захворювання - віброшумової хвороби. Гігієнічне нормування вібрації проводиться згідно з ГОСТ 12.1.012-90 окремо для загальної та локальної вібрації.

Нормований діапазон частот встановлюється:

· для локальної вібрації у вигляді октавних смуг із середньо геометричними частотами 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц;

· для загальної вібрації - октавних та 1/3-октавних смуг із середньо геометричними частотами 0,8;1,0; 1,25; 1,6; 2,0; …; 50; 63; 80 Гц.

Нормованими параметрами вібраційного навантаження на оператора на робочих місцях у процесі праці є:

a) Одночислові параметри:

§ Коректоване за частотою значення контрольованого параметра U або його логарифмічний рівень (LU):

U = v? (Ui*ki)2

LU = 10 lg? 10 0.1 (LUi + Lki)

Де Ui та LUi - середньоквадратичне значення контрольованого параметра вібрації та його логарифмічний рівень в і-й частотній смузі; ki та Lki - вагові коефіцієнти для і-ї частотної смуги та середньоквадратичного значення контрольованого параметра або його логарифмічного рівня;

§ Доза вібрації

D = Um(t)dt,

Де U(t) - коректоване за частотою значення контрольованого параметра у момент часу t, м/с2 або м/с; T - час дії вібрації, с; m - показник еквівалентності фізіологічного впливу вібрації;

§ Еквівалентне коректоване значення:

Uекв = v D/T

b) Спектр вібрації.

Для забезпечення вібраційної безпеки праці за проваджені наступні критерії оцінки несприятливого впливу вібрації:

1. критерій «безпека», який забезпечує непорушність здоров'я оператора, а також включає можливість виникнення травмонебезпечних або аварійних ситуацій унаслідок впливу вібрації;

2. критерій «зниження продуктивності праці», що забезпечує підтримку нормативної продуктивності праці оператора, яка не зменшується внаслідок розвитку втоми під впливом вібрації. застосовується для транспортно - технологічної та технологічної вібрації;

3. критерій «комфорт», який забезпечує оператору відчуття комфортності умов праці при повній відсутності впливу вібрації, який заважає. Застосовується для вібрації на робочих місцях працівників розумової праці та персоналу, що не займається фізичною працею.

Засоби захисту від вібрації поділяються на колективні та індивідуальні. Засоби колективного захисту, у свою чергу, бувають: 1) ті, що впливають на джерело збудження; 2) засоби захисту від вібрації на шляхах її поширення.

До першої групи належать такі засоби захисту: динамічне зрівноваження; антифазна синхронізація, змінювання характеру збурюючих впливів; зміна конструктивних елементів джерела збудження; зміна частоти коливань. Вони використовуються, як правило, на етапі проектування або виготовлення машин.

Вібродемпферування. Це процес зменшення вібрації захищеного об'єкта шляхом перетворення енергії механічних коливань якоїсь коливальної системи не теплову енергію.

Зменшення втрат енергії у системі може бути пов'язана з:

§ використання конструктивних матеріалів із великим внутрішнім тертям

§ нанесення на вібруючі поверхні шару пружнов'язких матеріалів, що мають великі втрати на внутрішнє тертя

§ застосування поверхневого тертя

§ переведенням механічної коливальної енергії в енергію струмів Фуко або електромагнітного поля.



30

Вібрація полягає у зменшенні передачі коливань від джерела збудження захищуваного об'єкта за допомогою пристроїв, що розташовуються між ними. Вібрація здійснюється введенням до коливальної системи додаткового пружного зв'язку, який перешкоджає передаванню вібрації від машин - джерела коливань - до основи або суміжних елементів конструкцій, цей пружній зв'язок може також використовуватися для послаблення передавання вібрації від основи на людину або на захищуваний агрегат. Ефективність віброізоляції визначають коефіцієнтом передачі КП

КП = Fk/Fm

Fk - змушуючи сила

Fm - збурюючи сила

Динамічне віброгасіння найчастіше проводиться шляхом установлення агрегатів на фундаменти або обладнання динамічних віброгасників.

Масу фундаменту підбирають таким шляхом, щоб амплітуда коливань підошви фундаменту в будь-якому разі не перевищувала 0,1-0,2мм, а щодо особливо важливих споруд - 0,005 мм. Динамічні віброгасники - це додаткова коливальна система, власна частота якої настроєна на основну частоту коливань агрегату.

До засобів індивідуального захисту від вібрації належать засоби захисту рук: рукавиці, рукавички, вітрозахисні прокладки або пластини, які кріпляться до рук. При умовах земельної вібрації використовують спецвзуття на товстій підошві. Із метою профілактики віброшумового захворювання рекомендується спеціальний режим праці.

Задача

Визначити продуктивність (м3/год) загальнообміної вентиляції виробничого приміщення, в якому виділяються пари мінерального масла в кількості 100 г/год (НДК= 5мг/м3) і пара бензоату 2000 г/год (НДК = 100мг/м3). Указані шкідливі речовини в приточному повітрі відсутні.

Рішення

Вентиляція визначається різними методами в залежності від видів шкідливих речовин, що виділяються із приміщення.

Розраховуємо продуктивність загальнообміної вентиляції за формулою:

L = G / qвид-qпр

G - кількість шкідливих речовин, що надходять у приміщеннях мг/год.

qвид - кількість шкідливих речовин що виділяються в приміщенні мг/м3

qпр - кількість шкідливих речовин що надходять у приміщення з припливним повітрям

Так як шкідливі речовини в приточному повітрі відсутні, то qпр

також відсутнє.

100г/год = 100000мг/год

2000г/год = 2000000мг/год

L = 100000мг/год + 2000000мг/год / 5мг/м3 + 100мг/м3 = 20000 м3/год

Відповідь: продуктивність загальнообміної вентиляції 20000(м3/год)

Список використаної літератури

1. Основи охорони праці: Навчальний посібник/За редакцією проф. В.В. Березуцького - Х.:Фах, 2005-480 с.

2. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. «Основи охорони праці»: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією М.П. Гандзюка .- К.: Каравела, 2003.- 408 с.

Страницы: 1, 2