Економічна оцінка кредитного процесу

p align="left">Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу та купівлі ресурсів на міжбанківському ринку можливе лише за умов точного володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки п зміни.

2.3 Сутність особливості економічна роль державного кредиту

Особливе місце серед форм кредиту в ринковій економіці, безумовно, посідає державний кредит. Ця форма кредитуван-ня безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і всіма сферами економіки.

Державні позики є одним із найважливіших джерел по-криття дефіциту державного бюджету. Досягнення фінансо-вої стабілізації передбачає покриття державного дефіциту за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запо-зичень.

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику вико-ристовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджет-ного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

Структура державного кредиту утворюється з різних взає-мозв'язаних компонентів і видів.

Залежно від статусу позичальника розрізняють централі-зований і децентралізований державний кредит. У першо-му випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), у другому -- місцевими органами влади. Місцеві позики є важливою складовою фінансів регіо-нального самоврядування. Вони дозволяють мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку кон-кретних регіонів. Децентралізований державний кредит і міс-цеві позики в перспективі можуть стати в Україні важливим фінансовим інструментом розвитку народного господарства.

Залежно від місця розміщення державного кредиту роз-різняють внутрішні державні позики (розміщуються в даній державі в національній валюті) і зовнішні позики (розміщу-ються за кордоном в іноземній валюті). Однак у процесі роз-міщення внутрішніх державних позик можуть брати актив-ну участь й нерезиденти. Лібералізація порядку інвестуван-ня коштів нерезидентів на ринок державних цінних паперів розширює його фінансові можливості.

Держава може брати позики в міжнародних кредитних установах та банках інших країн.

Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов'язань виділяють: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року), середньострокові позики (як правило, від 1 до .5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років).

За видами доходності державні позики поділяють на:

-- відсоткові позики: власники державних цінних па-перів отримують доход з розрахунку певних, як правило, фіксо-ваних, відсотків річних;

-- безвідсоткові (дисконтні) позики: державні цінні папери реалізуються за ціною нижчої їх номінальної вартості; різниця між ціною придбання та номінальною вартістю об-лігації, що відшкодовується власникові під час погашення, становить доход з цінних паперів; в Україні безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішньої державної позики випус-каються, починаючи з 1996 р.

-- виграшні позики: державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків; власники отримують доход за умови включення даного номера облігації у виграш-ний тираж погашення.

Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування посідають державні лотереї -- розіграш дер-жавою грошових сум чи речей за допомогою платних білетів. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж нумерованих лотерейних білетів, коли лише частина зібраних коштів розігрується у вигляді виграшів. Держава отримує при цьому доход, який дорівнює різниці між коштами, які надходять внаслідок ви-пуску та реалізації лотерейних білетів, і коштами, які вико-ристані на виплату виграшів (враховується й фінансування витрат організацій, які проводять лотереї).

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери -- це державні зобов'язання, що випускаються в докумен-тарній або електронній формах центральним урядом, місце-вими органами влади і окремими державними підприємства-ми з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є об-лігації державних позик. Облігація (від лат. obligatio -- зобов'язання) -- це цінний папір, який, по-перше, засвідчує вне-сення її власником певних грошових коштів на її придбан-ня (в даному випадку -- на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати пов-ну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.

Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх держав-них і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних елек-тронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.

Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки.

Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські.

Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави -- це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власни-ком грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими папе-рами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

Залежно від призначення й конкретних цілей казначейські зобов'язання випускаються на різних умовах (казначейські бони, казначейські ноти).

Казначейські зобов'язання (векселі) держави розміщують-ся на добровільній основі серед юридичних і фізичних осіб. Виплата доходу на казначейські зобов'язання (векселі) та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску.

Рух державних цінних паперів, сукупність актів їх купівлі-продажу формують відповідний сегмент національного фон-дового ринку. Поки державні цінні папери знаходяться в обігу, вони можуть бути в будь-який момент продані й куплені. Як наслідок -- формується вторинний ринок цінних паперів держави.

Проведення операцій з державними цінними паперами на відкритому ринку здійснює Центральний (Національний) банк. Продаж державних цінних паперів можуть здійснювати й комерційні банки. Придбаваючи державні цінні папери, бан-ки отримують в своє розпорядження досить високоліквідні й надійні активи.

2.4 Сутність особливості економічна роль споживчого кредиту

Кредитні відносини опосередковують функціонування і розвиток як виробництва та обміну, так і сфери кінцевого споживання. В цій сфері виникає специфічна форма кредиту -- споживчий кредит, призначений для задоволення спожив-чих потреб фізичних осіб і сімей (домогосподарств). Розвинутість споживчого кредиту характеризує рівень життя на-селення. Розширення масштабів кредитування сфери кінце-вого споживання сприяє формуванню цивілізованих відносин

на споживчому ринку країни.

Споживчий кредит -- це кредит, який надається фізич-ним особам на придбання споживчих товарів тривалого ко-ристування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту -- кредитування кінцево-го споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню спо-живати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підви-щення життєвого рівня споживачів. У макроекономічному плані споживчий кредит збільшує сукупний платоспромож-ний попит на предмети споживання і послуги, що стимулює розширення обсягів їх виробництва.

Головними параметрами споживчого кредиту є: 1) доступ-ність кредиту; 2) величина відсоткової ставки; 3) строкинадання і погашення; 4) здатність позичальника повернути кредит.

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Традицій-но кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадни-ми та іпотечними банками.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із за-доволенням потреб населення. Заведено поділяти ці витра-ти на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інве-стиційного характеру (будівництво житла, утримання неру-хомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гаран-тією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.

До споживчих кредитів відноситься надзвичайно широкий набір видів позик. У самому загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користу-вання в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий спожив-чий кредит -- це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задо-волення їхніх споживчих потреб.

У Правилах торгівлі у розстрочку, затверджених постано-вою Кабінету Міністрів від 1 липня 1998 p., встановлюється порядок продажу суб'єктами господарювання непродовольчих товарів фізичним особам у кредит, тобто за умов відстрочен-ня кінцевого розрахунку на обумовлений строк і на визначе-ний відсоток. Продаж товарів у розстрочку здійснюється громадянам, які мають постійний доход і постійно мешкають у місті або іншому населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання.

У переліку товарів вітчизняного та іноземного виробниц-тва, що рекомендуються для продажу в розстрочку, -- телерадіоапаратура, електропобутові товари, швейні машини, му-зичні інструменти, кінофотоапаратура, меблі, товари для но-вонароджених, садові будинки, стандартні будинки з комплек-тами деталей до них, будівельні матеріали, одяг, взуття, кили-мові вироби, вироби із кришталю, фарфору, фаянсу, хутряні вироби, транспортні засоби, персональні комп'ютери тощо.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку, який укла-дається за визначеною формою між суб'єктом господарюван-ня і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки і у роз-мірах, передбачених цим договором. Договір укладається за умови пред'явлення покупцем паспорта і довідки для при-дбання товарів у розстрочку, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам -- органом, що при-значив пенсію.

Під час продажу товарів у розстрочку з покупців на ко-ристь суб'єкта господарювання від наданого кредиту справ-ляються відсотки, розмір яких встановлює суб'єкт господарю-вання, але не вище чинних на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що обслуговує суб'єкта господарювання, який здійснює продаж товарів у розстрочку.

Передача у розпорядження покупцеві товарів, що придбаваються у розстрочку, здійснюється за умови внесення пер-шого внеску (завдатку) у розмірі не менше 25 відсотків їхньої вартості, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян -- не менше 50 відсотків. Догово-ром має передбачатися строк оплати решти вартості товарів у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких переви-щує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -- від 6 до 24 місяців.

Кредит, що надається, не повинен перевищувати тримісяч-ної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів із розстрочкою платежу на 6 місяців, шестимісячної -- із розстрочкою платежу на 12 місяців, дванадцятимісячної -- із розстрочкою платежу на 24 місяці. У разі, коли вартість товарів перевищує граничну межу кредиту, під час отримання товарів різниця має бути сплачена готівкою або шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку через банківські установи.

Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне за собою перерахунку.

На практиці залежно від цільового характеру (призначен-ня) використовуються різні види грошових позик.

Інвестиційні позики. Це кредит на будівництво і рекон-струкцію житла, будівництво садових будинків, благоустрій садових ділянок тощо. Даний вид споживчого кредиту є дов-гостроковим. Довгострокові споживчі інвестиційні позики, як правило, надаються комерційними банками під заставу не-рухомості -- квартир, будинків, дач, земельних ділянок, га-ражів та ін. Надання будівельного споживчого кредиту час-то здійснюється банком шляхом відкриття кредитної лінії, при цьому позика надається клієнтові частинами, які відпо-відають вартості завершених етапів будівельно-монтажних робіт. Традиційно до інвестиційних довгострокових спожив-чих кредитів відносять позики на купівлю великої рогатої худоби та її молодняку.

Позики на розвиток індивідуальних господарств. Згідно з Порядком надання кредитів селянським (фермерським) господарствам (затверджено постановою Правління НБУ №46 від 6 березня 1995 р.) позичальник може звертатися до комер-ційного банку за отриманням таких кредитів: короткостроко-вих (строком до 12 місяців) -- на витрати поточної вироб-ничої діяльності (оплату товарно-матеріальних цінностей і послуг, запаси готової продукції та інші сезонні витрати, пов'я-зані з виробництвом і реалізацією продукції); довгострокових (строком більше 12 місяців) -- на будівництво, розширення, реконструкцію об'єктів виробничого призначення; придбан-ня сільськогосподарської техніки, транспортних засобів; при-дбання худоби для поповнення основного стада та птиці; бу-дівництво житлових будинків з надвірними будівлями та ін.

Позики на купівлю споживчих товарів або оплату по-слуг. Йдеться про дорогі товари і послуги тривалого корис-тування: автомобілі, побутові прилади, електротехніку, меблі, оплату медичних послуг, відпочинку та ін. Така позика в силу своєї соціальної спрямованості має бути доступною в необ-хідних обсягах для більшості громадян. Кредитні відносини між комерційним банком і фізичною особою мають при цьо-му носити чесний і рівноправний характер.

Цільові позики окремим соціальним групам населен-ня (наприклад, молодим сім'ям, студентам). Ці позики використовуються, як правило, в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населен-ня. Вони надаються на пільгових умовах: під низьку відсот-кову ставку, за спрощених умов оформлення та ін. Так, згідно з Положенням про надання пільгового довгострокового дер-жавного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла (поста-нова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 р.) кредитування цього будівництва є прямим, адресним (цільовим), зво-ротним і здійснюється у межах коштів, передбачених у дер-жавному бюджеті (такі кошти можуть передбачатися також у місцевих бюджетах на відповідний рік). Правом на одер-жання пільгового довгострокового (до ЗО років) державного кредиту користуються молоді сім'ї та одинокі молоді грома-дяни (позичальники), які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов. Розпо-рядником коштів, виділених для даного виду кредитування, є окремий Фонд сприяння молодіжному житловому будівниц-тву при Міністерстві у справах сім'ї та молоді України. Об-слуговує цей кредит банк-агент -- комерційний банк Украї-ни на основі окремої угоди, укладеної із Фондом.

Позики на нецільові споживчі (нагальні потреби). Йдеть-ся про позики, необхідність в яких виникає у зв'язку із особ-ливими обставинами непередбаченого характеру в житті гро-мадян. Особливістю такого виду споживчого кредиту є те, що він надається готівкою у сумі, що залежить від доходу (заро-бітку) позичальника і без зазначення цілей його використан-ня. Відсотки за користування даною позикою диференцію-ються залежно від строку кредитування. Нецільові споживчі готівкові позики надаються також ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, окремими господарськими організаціями.

Одним із різновидів споживчого кредиту є кредит, що на-дається ломбардами. Ломбарди -- це кредитні установи, які позичають гроші під заставу рухомого майна!) Вперше лом-барди були засновані в XV ст. лихварями, вихідцями з Лом-бардії. В Україні широкого розвитку мережа ломбардів на-була на муніципальних (міських), а також акціонерних заса-дах в кінці XIX -- на початку XX ст. У колишньому СРСР ломбарди не відігравали суттєвого значення. Вони функціо-нували як державні госпрозрахункові підприємства, що зна-ходилися в підпорядкуванні місцевих Рад в системі побутового обслуговування населення.

Основним завданням діяльності ломбардів є надання на-селенню позик під заставу предметів особистого користуван-ня і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів за невелику платню. Під заставу береться, як правило, майно, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого май-на відбувається за рахунок заставодавця.

Споживчі кредити надаються й такими небанківськими установами, як кредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони є громадськими організаціями, створе-ними на добровільних засадах на основі залучення особис-тих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитні установи, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають позики безвідсоткові або під мінімальні відсот-ки. Кредитні спілки працюють з тими верствами населення, які в силу економічних причин не можуть отримати позику в банку.

Специфічну роль у системі споживчого кредитування ві-діграють пункти прокату. В Україні традиційно найпоши-ренішими є кредитні послуги, що надаються прокатними пунктами при підприємствах

Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клі-єнтам нові, зручніші кредитні послуги в сфері споживчого кредитування. В Україні новими видами грошових банків-ських споживчих позик вважаються чековий кредит і бан-ківські кредитні картки.

Чековий кредит -- це вид споживчого кредиту, при яко-му надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовують-ся два основні різновиди чекового кредиту -- кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточно-му рахунку) та кредитування на основі використання спе-ціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків. Овердрафт, як зазначалося вище, -- це кредит, який надаєть-ся банком автоматично у разі утворення на поточному рахун-ку клієнта дебетового сальдо. Величина позики за овердраф-том визначається під час відкриття рахунка і не може переви-щувати наперед визначеної суми. При овердрафтному чеко-вому рахунку наперед обумовлюється автоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку

Використання клієнтом чеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власникові рахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту.

Додаткові внески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внески не надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.

Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредиту-вання як для фізичної особи, так і для банку. Його організа-ція не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддаєть-ся банківському контролю.

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитуван-ня за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредит-ної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка -- це іменний (з ідентифікатором власника) грошо-вий оплатно-розрахунковий банківський документ, який ви-користовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для під-робки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері спожи-вання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Викори-стання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8