Лекції по українській та зарубіжній культурі

зовнішніх ворогів.

Поема написана в мажорному настрої, ознаки якого зникають з руської

християнської літератури вже з середини 11 ст. Замість нього з'являється

релігійний екстремізм, проповідь загального відходу від світу, чернецьке

убивання плоті, самоприниження людини, безвихідність, безсилля, загибель

усіх надій. Дослідники припускають, що "Слово" було не єдиним твором такого

стилю, але воно випадково уціліло завдяки своїй об'єднавчій ідеї. Весь

інший спадок був знищений правлячою церквою і замінено життями святих.

"Слово о полку Ігореве" - відомий пам'ятник давньоруської

середньовічної літератури. Він стоїть поруч з такими всесвітньо-відомими

епосами як "Давид Сасунський" (Вірменія, 7-10 ст.), "Пісня про Роланда"

(Франція, 12-13 ст.), "Витязь в тигровій шкурі" Шота Руставелі (Грузія, 12

ст.).

Наукові знання.

Право.

"Руська Правда" збірник законів князя Ярослава Мудрого (11-12 ст.):

захист життя та майна княжої дружини та слуг, становище феодально-залежних

людей, кримінальне, спадкове, зобов'язальне право тощо. Виділяють 3 головні

редакції: коротку, докладну та скорочену, включає окремі норми закону

"Руської Правди" Ярослава Мудрого, "Правду Ярославичів", "Устав Володимира

Мономаха" тощо.

Математика і медицина. Знання математики і медицини були обмежені

практичними потребами. Першими лікарями були знахарі. Пізніше, коли

Київська Русь увійшла в більш тісні стосунки з іншими країнами, лікарські

знання значно поглибилися. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який навіть

робив хірургічні операції.

Контрольні запитання.

1. Яка структура та зміст "Повчання дітям" Володимира Мономаха?

2. Яке значення має літопис "Повість временних літ"?

3. Яке значення має "Слово о полку Ігореве" у світлі світового епосу?

3. Мистецтво: архітектура, живопис, музика та декоративно-ужиткове

мистецтво.

Архітектура.

Ще у 7-му - 5-му століттях до н.е. стародавні греки будували на

берегах Північного Причорномор'я міста типу Tіри, Oльвії, Херсонесу та

Пантикапеї, руїни яких існують і тепер в Україні. Ці міста мали геометрично

точне планування. В архітектурі будинків були використані елементи

класичної грецької архітектури.

З 6-го по 3 століття до н.е. численні міста на території сучасної

України створювали скіфи, серед них столиця Скіфської держави Неаполь-

Скіфський у Криму, неподалік від сучасного Сімферополя.

В Криму збереглися також давньоримські інженерні споруди (типу

фортеці Чара). Візантійські пам'ятники архітектури збереглися в Херсонесі,

Keрчі та інших містах Півдня України (залишки замків та фортифікаційних

споруд 11-го - 14-го століть). В 5-му - 7-му століттях місцеві жителі Криму

збудували так звані печерні міста (Eski-Kermen, Chufut-Каle та інші.

Останній належить до 5-6 ст., неподалік від Бахчисарая: оборонні стіни,

брами, житло, господарські будівлі - наземні та печерні, мечеть, караїмські

храми. З ростом Бахчисарая, який було засновано на початку 16 ст., прийшов

в занепад і до середини 14 ст. запустів).

Протягом першого тисячоліття н.е. східні слов'яни збудували багато

міст, укріплень з стінами земної роботи (руїни давнього міста на

Пилипенковій горі поблизу Канева, монастир біля міста Ромни тощо).

Міста Київської Русі з'явилися в 9-му та 10-му століттях, і

наприкінці 10-го, 11-го століть. Багато фортець і культурних будівель було

створено в Kиєві, Чернігові та Переяславі.

Місто в Kиївській Русі складалося з трьох частин: 1)Укріплений центр

(detinets); 2)Так зване оточуюче місто, оточене дерев'яною та земляною

стіною; 3)Ремісничі та торгові передмістя, розташовані поза міськими

стінами.

Зовнішні вихідні ворота іноді вбудовувалися у стіну (Золоті Ворота в

Kиєві (1037); Ворота єпископа в Переяславі (1089).

Головним будівельним матеріалом при будівництві міст було дерево, і

тільки декілька палаців та замків були побудовані з каменю та цегли.

Розчин, який використовувався у будівництві, складався з вапна та води,

змішаної з потовченим каменем.

Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження,

що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби.

Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996),

Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х

рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у

1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор

Михайлівського монастиря у Києві (1108-1113, зірваний у 1934-35 рр., зараз

відбудовується).

Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі,

були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку. Пам'ятниками уміння

давніх руських архітекторів є Успенський Собор Єлецького монастиря (12

ст.), Спаський Собор (1036), Борисоглебський Собор (1123), П'ятницька

церква (кінець 12-початок 13 ст.) в Чернігові, княжий палац та

Пантелеймонівська церква (1200) в Галичі, Успенський Собор (1160) та церква

св.Василя (кінець 13-початок 14 ст.) у Володимирі-Волинському руїни

Успенської церкви у с.Крилосі біля Галича (12 ст.) та ін.

Значна будівельна робота продовжувалася у Переяславі наприкінці 11-го

століття (церква святого Михайла та палац єпископа) .В 12-му ст., внаслідок

розпаду Київської Русі на феодальні князівства, в Києві, Чернігові та

Переяславі сформувалися місцеві архітектурні школи, кожна з власним стилем.

Живопис, музика, декоративно-ужиткове мистецтво.

Будинки прикрашалися різьбленням по дереву і кості, настінною

мозаїкою, фресками, різьбленими кам'яними деталями, іконами. Такі прикраси

сьогодні можна побачити в Софійському соборі в Києві. Всередині храму стіни

прикрашали фрески. Центральний купол і арки покривала мозаїка. У мозаїці

Софійського собору використано біля 130 відтінків. Таким чином, розвиток

архітектури дав поштовх поширенню живопису.

В області стародавнього мистецтва відомо чимало пам'яток іконописного

живопису, мініатюр (кольорових малюнків у літописах), багато виробів

золотників, прикрашених малюнками й емаллю. Відомо мистецтво київських

ювелірів, майстрів тонкої обробки дорогоцінних металів.

На церковні розписи, фрески, мозаїки, мініатюри, ікони, архітектурні

будівлі того часу великий вплив мала візантійська культура. Поступово

складається і самобутня архітектура та живопис Київської Русі.

Музичне мистецтво. Музика записувалася нотними знаками. Серед

музичних інструментів були відомі дудки, сопілки, флейти, гуслі, лютні,

бубни й ін. При дворах князів створювалися музичні ансамблі, а при церквах

хори. Професійні співаки широко використовували народний стиль із

своєрідною символікою.

Відомо мистецтво київських ювелірів, майстрів тонкої обробки

дорогоцінних металів. Майстерні вироби, особливо ювелірів, і взагалі

високий технічний рівень виробів кустарного промислу показують напрямок, в

якому розвивалася матеріальна культура України в той час.

Київська Русь славилася досвідченими ремісниками. Було відомо біля 60

ремісничих професій. Ремісники виготовляли знаряддя праці, вироби

домашнього побуту. У домницях виплавляли метал. З нього кували лемеші,

серпи, ножі, цвяхи, підкови, замки. Зброярі виготовляли шоломи, щити,

списи, луки та стріли, мечі та шаблі, броню і кольчуги, які з'явилися на

Русі на 200 років раніш, ніж у Західній Європі. Будували кораблі - невеликі

судна з веслами і вітрилами, що вміщали по 50 - 100 чоловік. Гончарі

випускали різноманітний посуд, прикрашений кольоровою поливою і

різноманітним орнаментом; кравці - полотняний одяг для простих людей, а

також княжий одяг.

Контрольні запитання.

1. Яке значення мала "Руська Правда"?

2. Досягнення культури Київської Русі за часів Ярослава Мудрого.

3. Яке місце і значення культури Київської Русі в контексті світової

культури?

4. Які найвідоміші архітектурні споруди були створені у Київській

Русі у 10-12 ст.?

Висновки.

Таким чином, культура Київської Русі досягла високого рівня. Вона

розвивалася під впливом слов'янських культурних традицій та впливу

Візантії. Народ Київської Русі створив високу матеріальну і духовну

культуру, що зайняла видатне місце в розвитку європейської культури

середньовіччя.

Лекція 3.

Розвиток культури України у другій половині 14-18 ст.

План лекції.

1. Релігійне життя в Україні. Берестейська церковна унія.

2. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії

(Академії).

3. Початок книгодрукування.

4. Полемічна література.

5. Живопис, музика, театр, архітектура.

1. Релігійне життя в Україні. Берестейська церковна унія.

Московський патріархат. Захоплення Константинополя турками у 1453

році призвело до того, що православний константинопольський патріарх

опинився заложником мусульман. У 1589 р. в Москві було створено окремий

Московський патріархат, який почав претендувати на управляння усією східно-

європейською церквою. Все це, а також ускладнення справ української

православної церкви, розхитування її внутрішньої дисципліни, протестантські

впливи, полонізація української еліти спричинили глибоку кризу в

українській церкві в другій половині 18 ст.

Релігійна дискусія. В цих умовах посилився наступ на схід

католицизму, який під гаслом об'єднання церков намагався поглинути

православну церкву, повністю підкоривши її Риму. Цьому була присвячена і

релігійна дискусія, започаткована в 70 роках 16 ст. В рядах православних

єпископів України стався розкол. Одна частина підтримувала об'єднання з

католицькою церквою, інша виступала проти. Розділилися думки з цього

приводу і в українських магнатів. Хоча більша частина колишньої

православної еліти перейшла в католицизм і швидко полонізувалася, деякі

магнати (К.Острозький, А.Кісіль) залишалися вірними православ'ю.

Категорично проти об'єднання були посполиті - українське селянство, міські

ремісники та торгівці. На той час, коли Україна входила до складу Речі

Посполитої і Польща вела шалену полонізацію українського суспільства, унія

означала позбавлення народу духовної свободи, мови, етнічної окремішності,

надбань національної культури.

Берестейський собор. У червні 1595 р. частина православних

українських єпископів підписали листа до папи Климентія УІІІ про готовність

укласти унію. Єпископи Кирило Терлецький та Іпатій Потій провели переговори

з римською курією і у грудні папською буллою "Magnus Dominus" було

проголошено з'єднання. У жовтні 1596 р. у Бересті відбувся церковний собор,

учасники якого розбилися на дві групи - за і проти з'єднання з Римом.

Власне, відбулося два паралельні собори - прихильників унії та її

противників.

Опозиція. Головою опозиції був князь Костянтин Острозький. Серед

противників унії були єпископи Гедеон Балабан та Зіновій Копистенський, а

також більша частина духовенства та шляхти. Однак рішення уніатського

собору було прийнято. Його підтримав польський король Жигмонт ІІІ. Так було

покладено початок Українській греко-католицькій церкві.

Розкол церкви. Берестейська унія та опозиція проти неї розщепили

українську церкву та український народ і викликали довготривалу боротьбу.

Розлам поглибився внаслідок висвячення нових православних єпископів з

ініціативи і за активного сприяння гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

(1620) та протягом Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького і

внаслідок Переяславської угоди (1654).

Контрольні запитання.

1. Яку роль відігравав католицизм в Україні в 15-16 ст.?

2. В чому суть Берестейської унії, коли вона відбулася?

3. Яку роль відіграв гетьман П.Конашевич-Сагайдачний в галузі

української культури?

2. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії

(Академії).

Народ України веде рішучу боротьбу проти унії. Багато українських

міст стали важливими центрами опору проти наступу католицизму. Центрами

боротьби проти католицизму в Україні стають братства.

Братства - релігійно-національні товариства, що їх створювали при

церковних парафіях члени ремісничих та цехових організацій по містах

України в 15-17 ст., продовжуючи традицію середньовічних релігійних братств

Західної та Східної Європи.

Братства ставили перед собою перш за все релігійно-благодійні

завдання: дбали про храми та їх обслуговування, влаштовували громадські

богослужіння, братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам тощо.

З кінця 16 ст. братства розгорнули культурно-освітню працю,

відкриваючи школи, бібліотеки і друкарні.

Львівське братство при церкві Успіння Богородиці, відоме з 1439 р.,

наприкінці 16 ст. відкрило першу в Україні друкарню, запросивши до праці

І.Федорова. В 1586 р. воно організувало Львівську братську школу. Її

ректором був Іван Борецький (майбутній київський православний митрополит

Іов - з 1620 і до смерті у 1631 р.). Тут викладали або вчилися майбутній

київський митрополит П.Могила, письменник, церковно-освітній діяч та друкар-

видавець Кирил Транквіліон Ставровецький (пом. 1646), релігійний письменник

Стефан Зизаній (1570-1605) та його брат педагог, церковний діяч та

перекладач Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. 1633), майбутній

митрополит київський часів Визвольної війни Сильвестр Косів та ін.

Київське братство. У 1615 р. в Києві на Подолі, на землі, яку

подарувала дружина мозирського маршалка Лозки Гальшка Гулевичівна засновано

Київське братство.

Київська братська школа. Цього ж року була створена і Київська

братська школа. Першим ректором школи був: колишній ректор Львівської

братської школи І.Борецький (1615-1618), згодом Мелетій Смотрицький (1618-

1620), Касьян Сакович (1620-1624) та ін.

Програми братських шкіл мали релігійний характер і передбачали

вивчення мов (грецької, латинської, польської, старослов'янської),

філософії, риторики, граматики. Викладачі школи стояли на обороні

православ'я і вели боротьбу з католицизмом.

Бібліотеки. При братських школах створювалися бібліотеки. У

бібліотеці Львівської братської школи було 9 різних видань творів

Аристотеля, повна збірка творів Платона, інші філософські трактати.

Пересопницьке євангеліє - визначна пам'ятка староукраїнської мови.

Переклад євангелія "простою мовою". Розпочате 1556 в монастирі на

Львівщині, закінчене 1561 у давньоруському місті Пересопниця (тепер село

Ровенської обл.). В цьому євангелії виразно відбито фонетичні, граматичні

та лексичні риси живої української народної мови 16 ст. зберігається в

Національній науковій бібліотеці ім.Вернадського. Після утворення

незалежної України застосовується при прийнятті присяги нового президента

України після його обрання. Зараз розглядається питання про його масове

репринтне видання.

Острозька колегія Вища освіта мала в Україні давні традиції. В 1578

р. в Острозі було створено Острозький греко-слов'янський колегіум. В

літературі існують різні точки зору щодо категорії освіти, яку давала

Острозька колегія. Деякі дослідники вважають, що це був середній навчальний

заклад, інші називають його першим вищим навчальним закладом в Україні. Але

серед вчених немає суперечок відносно високого рівня викладання.

Заснована Острозька колегія була відомим меценатом української

культури і захисником православ'я князем Костянтином Острозьким. Першим

ректором був письменник і педагог Герасим Смотрицький (пом.1594). Він брав

активну участь у виданні І. Федоровим Острозької біблії. Професорами

колегії були греки Діонісій Палеолог та Кирил Лукаріс, математик і

астроном, професор Краківського університету Ян Лятос, письменник Іов

Княгинецький (друг Івана Вишенського), брат Северина Наливайка Дем'ян

Наливайко. Острозьку колегію закінчило чимало видатних людей тодішньої

України: П.Конашевич-Сагайдачний, Іван Борецький, С.Наливайко та ін.

Програма колегії передбачала заняття з граматики, діалектики, риторики,

арифметики, геометрії, астрономії, музики, грецької, латинської та

старослов'янської мов. В історії української освіти Острозька колегія мала

непересічне значення: вона готувала викладацькі кадри для братських шкіл,

підготувала значний прошарок української еліти, яка потім посідала значні

керівні пости в церковній ієрархії, Запорозькій Січі, у культурному житті

України. Занепад Острозької колегії почався після смерті князя К.Остозького

у 1698 р. Онука князя віддала приміщення колегії єзуїтам, які створили в її

приміщеннях єзуїтську колегію.

Києво-Могилянська колегія. У 17-18 ст. величезний вплив на розвиток

освіти в Україні та Росії мав Києво-Могилянський колегіум, створений

Київським митрополитом П.Могилою у 1632 р. на базі київської братської

школи та Лаврської школи, створеної ним же напередодні, у 1631 р. У 1701 р.

Києво-Могилянський колегіум було перетворено в Академію. Вона забезпечувала

європейську академічну освіту. Дослідник вважають саме її першим вищим

навчальним закладом в Україні та Росії. Адже Слов'яно-греко-латинська

академія в Москві була відкрита лише у 1687 році, Московський університет в

1755 р., а Петербургський університет у 1819 р.

Петро Могила (1596-1647) - політичний та культурний діяч України,

Молдови та Румунії. Походив з давнього та знатного молдавського роду.

Освіту здобував у Львівській братській школі та в Західній Європі. У 1625

прийняв чернецький постриг. З 1627 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври, з

1631 - митрополит Київський і Галицький. Добивався у польського короля

легалізації православної церкви в Україні, яка переслідувалася поляками

після Берестейської унії, а також передання їй деяких маєтків і церковних

споруд (Софійського собору, Києво-Видубицького монастиря), захоплених

уніатами. Поряд зі створенням Київського колегіуму, був організатором

створення його філій в Вінниці, Крем'янці, Гощі, першої румунської вищої

школи в Яссах у 1640 р. Понад 20 років очолював книговидавничу справу в

Україні, Румунії та Молдавії. Автор книг, написаних слов'янською,

польською, латинською мовами. Діяльність П.Могили сприяла формуванню

національної самосвідомості українського суспільства, визріванню ідей

боротьби за національне визволення, проти іноземного та релігійного

гноблення. Роки його найбільш активної діяльності (30-40 рр. 17 ст.)

увійшли в історію під назвою "могилянської епохи".

В основу структури Києво-Могилянської Академії була покладена

організація єзуїтських колегій. Строк навчання тривав 12 років. Програма

передбачала вивчення 7 вільних наук: граматики, риторики, поетики

(піїтики), філософії, математики, астрономії, музики. Навчання велося

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10