бесплатно рефераты
 

Розвиток господарства України у період Хрущовщини

Розвиток господарства України у період Хрущовщини

Міністерство освіти України

Київський національний економічний університет

КАФЕДРА РПС

Реферат з економічної історії

на тему:

Розвиток госродарства України у 50-60рр.

Виконали студенти

1курсу ФЕФ, 12гр.

Фельдбарг Ілля

Степанець Інна

Лепушинський Володимир

Христич Ганна

Кобріна Юлія

Перевірив

Маслов А.О.

КИЇВ 1999р.

ПЛАН

стор.

Вступ

3

1. Децентралізація в управлінні економікою 3-5

2. Розвиток промисловості 5-10

3. Розвиток сільського господаоства 10-14

4. Зміни в соціальній сфері 14-16

Висновки

16

Список використаної літератури 17

Вступ

В середині 50-х років економіка України в цілому залічувала рани,

завдані війною, і нагромадила певний потенціал для зростання. Смерть

Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний,

нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна

було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть

радянська верхівка. Існувала очевидна й нагальна необхідність, загального

послаблення жорсткого сталінського контролю. Суттєво важливим було, щоб

народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від накопиченої

радянською державою гігантської політичної та економічної потужності. Але в

міру того як Кремль обережно послабляв хватку, знову виринали проблеми,

нібито вже раніше розв'язані, й наступники Сталіна у пошуках нових рішень

нерідко породжували й нові проблеми. Хоч відступ від сталінізму й пошуки

свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх

республіках Радянського Союзу на Україні ці зміни були особливо численними

й вартими уваги.

Послідовники Сталіна надавали великого значення підвищенню економічної

ефективності радянської системи. Від успіху в цій галузі залежало багато,

оскільки, випередивши Захід в економічному відношенні, Радянський Союз тим

самим зміцнив би своє внутрішнє становище й разом з тим показав світові, що

комунізм є справді передовою системою. Хрущов, як не парадоксально,

розумів: щоб довести економічні переваги комунізму, партія муситиме стати

менш ідеологізованою, а більш управлінською організацією.

1. Децентралізація управління економікою

В 1957 р., щоб розв'язати проблему спаду продуктивності промислового

виробництва, Хрущов розгорнув свою суперечливу економічну реформу на основі

раднаргоспів (рад народного господарства), що стала однією з

найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці починаючи з 20-

х років. Важливою щодо економіки була реформа управління. Суть її полягала

у певній демократизації управління, розширені господарчих прав союзних

республік, наближенні управлінських структур до виробництва, скороченні

управлінського апарату. Спроба перемістити центр планування та управління

від московських міністерств до регіональних органів мала за мету обминути

вузькі місця бюрократичної організації в центрі. На території СРСР було

утворено 105 раднаргоспів, а в УРСР – 11.

Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис.

промислових підприємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97% заводів

у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.)[1]. Не дивно, що українські

планувальники економіки й господарські керівники заговорили насамперед про

потреби та інтереси своєї республіки, а не Радянського Союзу в цілому. На

початок 60-х років, коли Україна та інші республіки стали проводити виразно

незалежну економічну політику, Москва занепокоїлася, звинувачуючи їх у

“економічному сепаратизмі”.

Тому переваги нової системи управління, в основі якої лежали

раціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити на свій бік

шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що

територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи

певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з основною

підвалиною "єдиної та неподільної" — принципом централізму.

Але безперечно були і позитивні зрушення, тому можна виділити такі

позитивні та негативні риси цієї управлінської реформи – децентралізації:

(+) (-)

1. Раціональне використання ресур- 1. Не відбулось запланова-

сів і матеріалів;

ного скорочення управ-

2. Зменшення нераціональних лінського апарату;

транспортних

перевезень; 2. Перевага місцевих інте-

3. Краще забезпечення місцевих ресів над загальними -

економічних інтересів (керівни-

“місництво”[2](“економічний

ками на місцях);

сепаратизм”);

4. Створення умов для запровад- 3. Відсутність єдиної техно-

ження госпрозрахунку

(лист логічної політики;

Лібермана). 4. Складнощі з

плануванням

5.

Збереження командних

методів управління.

Як і належало було чекати, «флірт» України з економічним

самоствердженням виявився швидкоминучим, - ця економічна «незалежність» не

означала що Україна могла сама оперувати своїми економічними здобутками.

Тільки у 1959—1961 рр. вона віддала до загальносоюзного бюджету близько 14%

свого національного доходу, які нічим не були відшкодовані. У будь- якому

випадку Україна не мала змоги скористатися можливостями цієї тимчасової

децентралізації, оскільки економічна система працювала в цілому за законами

попереднього часу.

2. Розвиток промисловості

На початку 50-х років промисловість України, як і всього Радянського

Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для неї настав золотий вік.

Зберігалися високими, порівняно з західними країнами, темпи економічного

зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За

1951—1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний

доход — на 11,7 %, за 1959— 1965 рр. — відповідно на 8,8 і 7 %. У структурі

суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у

СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості

становила 47,9 %, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв'язку —

4,7; будівництва — 8,2; торгівлі — 11,1 %. За 1951—1965 рр. було побудовано

1960 великих підприємств[3].

Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру

свідчать дані, наведені у нищеподаній таблиці.

Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної

оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та

автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості

удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка і відбивання

вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та

сталеплавильному виробництві будували печі з великим корисним об'ємом,

використовували засоби автоматизації на контрольних операціях за ходом

плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавлення

сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На

машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напівавтоматику

електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу.

Рівень механізації на залізничному транспорті підвищився у 1960 р. до 60 %,

річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959 - 1965 рр. було

створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів і

матеріалів.

|Галузь |Індекс |Галузева структура за вартістю|

| |зростання | |

| |1940|1965 до |1940 (у |1958 (у |1965 |

| |-196|1960 |цінах 1927 |цінах 1965 | |

| |0 | |р.) |р.) | |

|Промисловість в |365 |153 |100 |100 |100 |

|цілому | | | | | |

|Паливна |232 |129 |4,6 |8,5 |5,2 |

|Електроенергетика |486 |182 |2,9 |1,9 |2,7 |

|Металургія |310 |144 |10,3 |14,3 |13,5 |

|Машинобудування і |672 |185 |36,4 |19,3 |23,9 |

|металообробка | | | | | |

|Промисловість |1180|148 |1,8 |3,9 |4.5 |

|будівельних | | | | | |

|матеріалів | | | | | |

|Хімічна |390 |- |5,5 |4,2 |4,5 |

|Деревообробна |332 |124 |3,6 |4,3 |3,3 |

|Легка |244 |122 |9,7 |13,1 |11,3 |

|Харчова |211 |148 |17,6 |28,4 |26,7 |

Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів нової техніки і зняли

з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40

тис. автоматичних і напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813

автоматичних і напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України

налічувалося 14 автоматизованих підприємств і 4 комплексно-автоматизовані

електростанції, 9343 механізовані й автоматизовані лінії, було комплексно

механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство.

Зросла продуктивність праці.

Реалізація досягнень НТР вступала в суперечність з існуючою

централізованою системою управління народним господарством, що стримувало

оперативне впровадження досліджень науки і техніки.

Проблема, що стояла перед кремлівським керівництвом полягала в тому,

чи продовжувати спиратися в основному на важку промисловість, чи

скеровувати більші інвестиції в легку, від чого виграв би обкрадений

радянський споживач. Хрущов схилявся на користь важкої промисловості, але,

на відміну від Сталіна, він не міг цілковито знехтувати споживачем,

особливо після обіцянки, що до 80-х років Радянський Союз за економічними

показниками наздожене й випередить Захід.

У 1959-1965 рр. певна увага приділялась виробництву промислових та

продовольчих товарів, предметів широкого споживання. В цей період було

споруджено понад 300 нових і реконструйовано більш як 400 підприємств

легкої й харчової промисловості Випуск продукції легкої промисловості зріс

у 1,5 раза, продовольчих товарів - у 1,7 , товарів культурно-побутового

призначення і господарського вжитку - вдвоє. Стали до ладу такі великі

підприємства, як Донецька трикотажна й Червоноармійська панчішна фабрики,

швейні фабрики в Кіровограді,Артемівську, Дрогобичі, Миколаєві, Луганська

взуттєва фабрика та ін. Споруджений у ті роки Херсонський бавовняний

комбінат став найбільшим текстильним підприємством республіки. Завершилось

будівництво Житомирського і Рівненського льнокомбінатів, що дало можливість

уперше на базі місцевої сировини розгорнути виробництво льняних тканин в

Україні.

У легкій промисловості значного поширення набули концентрація та

кооперування підприємств. У Львові в 1961 р. виникли перші виробничі

об'єднання - фірми «Прогрес» (взуттєва) і «Світанок» (шкіряна). До 1966 р.

у системі Міністерства легкої промисловості України було вже 27 виробничих

об'єднань, питома вага яких у загальному виробництві становила 27 %.

Однак у деяких областях республіки скоротився або й припинився випуск

окремих товарів широкого вжитку, погіршилося використання місцевої сировини

й промислових відходів. Це було пов'язано з відставанням сільського

господарства. Розрив між середньорічними темпами зростання промисловості й

сільського господарства став причиною того, що деякі підприємства легкої та

харчової промисловості опинилися в скрутному становищі через нестачу

сировини.

Але, незважаючи на це, темпи розвитку легкої промисловості значно

зросли. Проте порівнювати їх з темпами розвитку важкої промисловості було

ще зарано. Важка промисловість залишалася незмінним лідером народного

господарства України.

Зросло значення металургії. У 1965 р. видобуток залізної руди

перевищив рівень 1950 р. у 4 рази, виплавлення чавуну — в 3,5, сталі — в

1,4, виробництво прокату — 3,7, труб сталевих — в 3,1 раза. Почали

виплавляти сталі більше, ніж чавуну. Було побудовано і здано в експлуатацію

за 1951—1965 рр. 27 доменних, 38 мартенівських печей, 62 прокатних і

трубних станів.

Важлива роль в індустріальному комплексі належала машинобудуванню та

металообробці, середньорічні темпи зростання яких становили у 50-х роках

16,5 %. Зменшення їх частки в галузевій структурі промисловості

пояснювалося конверсією і тим, що воєнну продукцію в офіційній статистиці

не показували. За цей час було створено понад 17 тис. зразків нових типів

машин, устаткування, приладів, зокрема гідротурбін, турбогенераторів,

крокуючих екскаваторів, магістральних тепловозів, електровозів,

трансформаторів, автоматичних ліній, електронних машин, телевізорів,

магнітофонів, мотовелосипедів, холодильників, пральних машин, пилососів. До

середини 60-х років було освоєно виробництво синтетичних алмазів,

великовантажних машин, автобусів власної конструкції, малолітражок,

авторефрижераторів, автонавантажувачів, танкерів, риболовецьких траулерів,

літаків. Споруджено такі заводи, як Одеський і Дніпропетровський важких

пресів, Кременчуцький і Запорізький автомобільний, Львівський телевізорний,

Сумський електронних мікроскопів, Київський електронно-обчислювальних

машин, Хмельницький трансформаторних підстанцій. Україна займала провідне

місце у СРСР за обсягом виробництва сільськогосподарських машин. Лише за

1960 —1965 рр. було побудовано 22 заводи. На 1965 р. було понад 1 тис.

машинобудівних підприємств, на яких працювало більш як 25 % зайнятих у

промисловості.

Прискореними темпами розвивалася хімічна промисловість (16,7 %

середньорічних у 1960—1965рр.). Побудовано Лисичанський хімічний комбінат,

Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат,

Дніпропетровський шинний, Черкаський штучного волокна. Однак асортимент

хімічної продукції залишався практично незмінним (мінеральні добрива,

сірчана кислота, сода, хімічні волокна). Повільно розвивалося виробництво

полімерних матеріалів.

Значно зросла і зміцніла промисловість будівельних матеріалів. Було

освоєно виробництво нових марок цементу "700" і "800", керамічних труб ,

опор для ліній електропередач, стінових панелей. Створена нова галузь —

великопанельне домобудування.

Змінилася географія промисловості. З'явилися нові промислові центри:

Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернівці, Львів. Зменшилася частка

Донецько-придніпровського, зросла — Південно-Західного і Південного

економічних районів. Їх співвідношення у 1965 р. становило відповідно 60,7

/ 27,4 / 11,9 %. Продовжувалася індустріалізація шести західних областей,

де протягом 50-х років випуск промислової продукції збільшився втричі. У

1965 р. ці області давали 8,9 % валової промислової продукції республіки

(за вартістю). ' В 1950—1965 рр. у господарство України було вкладено

74,4 млрд крб. Державні кошти становили близько 70 %, підприємств — 10,

колгоспів — 12, населення — 8 %. Структура розподілу інвестицій залишалася

непродуктивною. На обладнання спрямовувалося у 50-х роках лише 20—30 %, у

першій половині 60-х років — 28 % всіх капіталовкладень, решта — на

будівельно-монтажні роботи. За сферами господарства капітальні вкладення

розподілялися так: матеріальне виробництво — 67,5 %, з них: промисловість —

39,3, сільське господарство —16, будівельна індустрія — 2,4, транспорт і

зв'язок — 9,8; нематеріальне виробництво — 32,5 %, з них: житло — 19,1,

торгівля, освіта, наука, охорона здоров'я та ін. — 13,4 %[4].

Значного розвитку набув паливно-енергетичний комплекс. Приділялась

належна увага наймолодшій галузі промисловості - газовій. В основному

видобування природного газу зосередилось в Івано-Франківській і Львівській

областях. У цілому по Україні в 1958р. видобували близько 9,5 млрд. м3,

газу, тобто майже в 7 разів більше, ніж у 1950 р.

Зростання видобутку природного газу сприяло розширенню мережі

газопроводів. Введено в дію магістралі: Шебелинка - Харків, Дніпропетровськ

- Запоріжжя, Новомосковськ - Полтава; Угорське - Івано-Франківськ, Львів -

Чернівці та ін. Проте багато газу було відправлено за межі України після

будівництва газопроводів Шебелинка - Білгород - Брянськ - Москва; Дашава -

Мінськ - Вільнюс -Рига, Дашава - Ленінград.

Протягом 1951-1958 рр. здійснювалося будівництво електростанцій У 1955

р. дала струм Каховська гідроелектростанція, через рік стала до ладу

Теребле-Ріцька ГЕС у Закарпатті та інші.

Питома вага України у загальносоюзному виробництві 1958 р. зросла до

18,8 проти 16,1% у 1950р. Рівень використання електро-енергії у

промисловості й будівництві в 1958 р. порівняно з 1950 р. збільшився в 2,9

раза і на транспорті - 2,3 раза.

Інтенсивно розгортався видобуток нафти й газу, питома вага яких у

паливному балансі республіки сягнула 27% у 1965 р. проти 9% у 1958 р.

Освоювалися нові родовища у Львівській, Івано-Франківській, Чернігівській,

Полтавській і Сумській областях. У 1962 р. була пущена перша черга

магістрального нафтопроводу «Дружба», який поставляв нафту з України до

Польщі, НДР, Чехословаччини та Угорщини. Видобуток газу протягом 1959-1965

рр. зріс більш ніж у 4 рази.

Вугільна промисловість, насамперед Донбасу, забезпечуваля якісним

твердим паливом потреби господарства й населення України та інших

республік. За 1959-1965 рр. в Україні було введено в дію 46 нових і

реконструйовано 33 діючі шахти. Покращилося їх технічне оснащення.

Електроенергетика посідала чільне місце в індустріальному балансі

республіки. Протягом семирічки було завершено спорудження Кременчуцької і

Дніпродзержинської ГЕС, введено в експлуатацію чергу Київської

гідроелектростанції, збудовано Зміївську ДРЕС та ін. електростанції.

Споруджувалися доменні й мартенівські печі, вводились у дію прокатні й

трубні стани. Протягом 1955 р. у республіці було виплавлено понад 22 млн. т

чавуну, 24 млн. т сталі, а в 1965 р. -відповідно 32,6 і близько 3 7 млн. т.

Розвивалась кольорова металургія. Зростав випуск алюмінію, цинку, магнію,

титану, ртуті, було освоєно виробництво кристалічного кремнію і германію.

Розвивався й удосконалювався транспорт. Зростала роль перевезень

України у зовнішньоторговельних й економічних зв'язках колишнього СРСР.

Через Україну йшла продукція у 81 країну. Транспорт дав 30 млн. крб.

надпланових прибутків.

На залізницях з'явилися більш економічні електровози й тепловози: якщо

на початку 1959 р. тільки 2,5 % вантажообігу в республіці припадало на

електровози та тепловози, то наприкінці -вже 85 %. Відтак підвищилася

швидкість руху поїздів, прискорився обіг вагонів, зекономлено мільйони тонн

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.