ФРН рубежі століть

ФРН рубежі століть

Міністерство освіти України

Спеціалізована школа з поглибленим вивченням

німецької мови № 239

ФЕДЕРАТИВНА

РЕСПУБЛІКА

НІМЕЧЧИНА

На рубежі століть

Роботу виконав Форкош Золтан

11 – А клас

Київ – 2002 р.

I. Вступ

Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської

країни? Чи тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг

обставин чи це результат багатовікових шукань німців? Розграбована і

розорена після II світової війни країна змогла за кілька десятиліть

перетворитися в одну з провідних держав світу.

Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових

агломерацій, великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя

тут повне суєти, що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і

вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій,

достаток мальовничих пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не

можна не згадати і культурне життя, що в основному зосереджено у великих

містах з їхніми незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм

не поступаються і провінції.

II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ

Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею

межують дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія,

Люксембург і Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська

Республіка і Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне

положення тепер, після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року.

Федеративна Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром

між Сходом і Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном

Середземномор`я. Будучи членом Європейського співтовариства і НАТО,

Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної і Східної

Європи. Територія Німеччини складає 357 000 кв.км. Найбільша довжина з

півночі на південь - 876 км, із заходу на схід - 640 км. Крайні точки

кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході - саксонське

село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф і на заході - селище

Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км.

З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін:

Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-

Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен

(включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ

від нього, вниз за течією ріки Везера).

На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ

на 15 округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року.

Відновлено колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій

федералізму): Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург

(Потсдам), Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія

(Ерфурт). окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі

адміністративні райони (крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої

доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).

III. Політичний устрій

ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем

парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості

волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених

Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої

і судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою

конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН -

прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1

липня 1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в

міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру.

Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг

(парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних

виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а

інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі

можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів

виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах.

Інтереси земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість

впливу на законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в

бундесраті мінімум 3, але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності

населення).

Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний

союз (ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на

підтримку католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) -

утворений у 1945 р., діє тільки на території Баварії, більш 130 тис.

членів, по політичним цілям є споріднений з ХДС. Вільна демократична партія

(Вдп) - ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і

дрібних підприємців, службовців, чиновників, інтелігенції, частини

селянства і ремісників. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) -

найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р., має

вплив на профспілки й у середовищі робітників. Партія "зелених" - створена

в 1980 р. у результаті злиття організацій і груп, що виступили з позицією

охорони навколишнього середовища (близько 40 тис. членів), її опора -

молодь і студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС) - є наступницею

Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів більш 100 тис.

чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) - створена в 1964 р. шляхом

об'єднання різних неонацистких угруповань, близько 6 тис. членів.

Республіканська партія - утворена в 1983 р. із представників правого

крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую ідеологію,

на чолі стоїть в минулому есесівець.

У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій,

об`єднань і груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є

Об'єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад

входять 16 галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.

IV. Населення

Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і

склало в 1998 році 82,4 млн чоловік.

Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного

складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості

складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько

40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед

війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після

установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в

концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького

народу - Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили

колись на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині

на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.

На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на

німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер

узяв найбільш розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З

цього часу існує єдина літературна німецька мова. Він відноситься до

західногерманської групи індоєвропейських мов. Однак через тривалу

феодальну роздробленість літературна мова не стала єдиною розмовною мовою

німців. Є три групи діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і

нижньонімецька. Сильніше всього відрізняється від літературного

нижньонімецький, так званий платдейч. Близький голландській і фламандській

мовам. З часів реформації (16 ст.), склався розподіл німецьких земель на

католицькі (південь і захід) і протестантські (північ і частково південно -

захід). У цілому протестанти (лютерани) переважають: до них відноситься

майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому

картина в різних районах дуже контрастна: у багатьох північних районах

частка протестантів перевищує 80 %, а на сході Баварії ще різкіше домінують

католики, що складають там до 90 % віруючого населення. Характерна перевага

католиків у сільській місцевості, у дрібних громадах, тоді як у великих

містах переважають протестанти.

До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових

ресурсів. Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х

навіть при уповільненні темпів економічного росту стало помітно не

вистачати робочих рук. У цей період починається вербування іноземних

робітників.

Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях

господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх

зайнятих. Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно

збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі

помітно виросло число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке

розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько

90 % населення живе в містах, причому понад 30 % - у великих містах і

агломераціях. Але вже почався процес субурбанізації, ріст пригородів

великих міст, що розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже

гострими. Агломераційні країни відрізняються великою транспортною

перевантаженістю, шумом і забрудненням навколишнього середовища -

задимленістю, труднощами з постачанням населення чистої питної води, горами

відходів і автомобільних цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем

додаються і соціальні: багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в

гетто для бідних шарів населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт,

Штутгарт зайняли в країні перші місця по масштабах злочинності.

V. Економіка

1. Загальна характеристика

У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль

зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення.

Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно

високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей

широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське

положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн

(Роттердам, Антверпен і ін.).

Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на

її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки

світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).

По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового

виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі

(після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП

і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції

уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою

ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991

р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У

нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60%

підприємств працює неповний робітник день. За останні роки в економіку

колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно

проводиться приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі,

викликані об'єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому

стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна,

електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р.

вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики

складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси

родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.

ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку

якого приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і

близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються

за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського

господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої

сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних

продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62

ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.

Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що

знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км.

з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк

- 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис.

км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066

судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот

ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт -

600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться

близько 51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в

товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.

Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці,

що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.

Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і

залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області

фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з

необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі

витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р.

склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту

інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального

банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням

резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%.

Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі

менше.

2. Промисловість

Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої

індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у

господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного

продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є

у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур

чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства

електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на

зеленому лузі".

Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних

електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти

трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи

нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала

науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні

промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у

різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і

привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей

складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років

пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини

перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.

До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати

"наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір

експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати,

електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став

більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й

експорту.

Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно

розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У

західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний

комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла

нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка.

Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка

й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі.

Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й

автомобілебудування.

Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На

експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів

електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших

виробів ФРН займає перше місце у світі.

Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва:

виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен

четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній

з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і

"Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика

четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і

"Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів

універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової

промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7

%.

Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН

сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ

потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи

"сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш

якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру

раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва.

Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид

палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут

практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим

близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні

роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську

місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення

промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких

тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні,

чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена,

Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський

університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці;

виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.

Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у

результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.

Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш

паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину

всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це

Страницы: 1, 2