Інвестиційно-інноваційна діяльність спільних підприємств

тенденція, яка полягає у тому, що зростання доходів за своїми темпами

випереджає динаміку обсягу продажу. Разом з тим спостерігається і негативна

тенденція - необхідність вкладання великих фінансових ресурсів у технічний

розвиток виробництва і післяпродажний сервіс. Метою цього різновиду

стратегії зростання є максимально можливе використання внутрішньофірмових

можливостей. Тому фірмі вигідно стратегію прискореного зростання

підтримувати якомога довше.

До того ж, діяльність крупних фірм при виборі даного виду стратегічних

дій передбачає проведення інноваційної діяльності. Цей вид діяльності має,

в свою чергу, свою особливу стратегію. За ознакою важливості і впливу на

ефективність підприємництва стратегія науково-технічної діяльності

заслуговує на окрему і детальну характеристику. Передусім зазначимо, що

стратегія діяльності у сфері НДДКР охоплює чітко визначені складники:

технологічне прогнозування (планування); раціоналізація структури за

застосовуваними видами; адаптація управління НДДКР до сучасних вимог;

можливі напрямки (компоненти) стратегії НДДКР фірми.

1. Технологічне прогнозування має на меті отримання відповідними

менеджерами фірми нової інформації щодо очікуваних новацій технолого-

технічного характеру, технологічних проривів у тій або іншій сфері

продукування виробів. Прогноз (план) науково-технічного розвитку фірми

насамперед має концентруватися на такому важливому аспекті стратегії НДДКР,

як обгрунтований розподіл усіх видів ресурсів між науковими

фундаментальними дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками і

технологічною підготовкою фірми. Треба звернути увагу на галузеву

приналежність фірми. Якщо в традиційних галузях економіки витрати на

науково-технічну діяльність не перевищують 1—2 % загальних витрат, то у

пріоритетних галузях вони можуть сягати 6—7 %.

За деякими даними, рівень галузей з найбільшою економічною віддачею на

Україні виглядає наступним чином:

|Групи галузей за |Перелік галузей промисловості |

|інвестиційною |за окремими групами |

|привабливістю | |

|1. Пріоритетні за рівнем |1.1. Металургія (кольорова і чорна) |

|інвестиційної привабливості | |

| |1.2. Обслуговування населення |

| |1.3. Торгівля |

|2. 3 достатньо високою |2.1. Нафтодобувна і газова |

|інвестиційною привабливістю |промисловість |

| |2.2. Машинобудування і металообробка|

| | |

| |2.3. Цементна промисловість |

| |2.4. Виноробна промисловість |

|3. 3 середньою інвестиційною|3.1. Хімічна і нафтохімічна |

| |промисловість |

|привабливістю |3.2. Виробництво збірного |

| |залізобетону |

| |3.3. Вовняна промисловість |

| |3.4. Виробництво плодоовочевих |

| |консервів |

| |3.5. Масложирова промисловість |

|4. 3 низькою інвестиційною |4.1. Вугільна промисловість |

|привабливістю |4.2. Електроенергетика |

Таблиця 4 . Інвестиційна привабливість галузей народного господарства

України ( №34 ,с.132).

2. Структура НДДКР є одним з важливих елементів стратегії технічного

розвитку фірми. Об'єктами аналізу й обгрунтування мають бути:

по-перше, збалансованість пропорції за обсягом між науково-дослідними і

дослідно-конструкторськими роботами;

по-друге, співвідношення між проведенням власних НДДКР у повному

обсязі, участь у міжфірмовому співробітництві і кооперації або придбання

ліцензій за кордоном з метою технологічного переоснащення виробництва.

3.Управління НДДКР має бути адекватним реалізації відповідної стратегії

технічного розвитку фірми. До вимог, що ставляться до системи управління

НДДКР на сучасному етапі господарювання, належать: гнучкість і можливість

швидкої адаптації до нових умов діяльності, вміле використання науково-

технічного потенціалу, наявність жорсткого контролю за строками і

ефективністю виконання робіт.

Складність розробки подібної стратегії полягає у поєднанні

інноваційного процесу з інвестиційним циклом.

Висновки.

Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки

залучення капітальних вкладень, матеріально-технічних та фінансових

вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними капіталами.

Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні фірми стають на шлях

у напрямку до стабілізації. За подібних умов фірма в питаннях управління та

координації виробничо-комерційної діяльності може використовувати не лише

оперативне, а й стратегічне планування.

Виробітка і реалізація стратегії фірми передбачає аналітичну оцінку її

внутрішніх можливостей щодо задоволення потреб ринку і досягнутого ступеня

їх використання. Дієздатність стратегії має визначатись за допомогою

відповідних критеріїв і умов. Вибір базової стратегії - прерогатива

керівництва фірми або самого підприємця; вона реалізується, коли отримано

всебічну інформацію щодо реального стану підприємства (фірми).

3. Економічна оцінка результативності спільної підприємницької

діяльності.

В економіку з усіма ознаками кризової будь-який розсудливий інвестор

просто побоїться вкладати кошти через велику ймовірність їх втрати.

Затягнувшийся процес приватизації, основна роль державної форми власності,

велика ступінь бюрократизації економіки ( що на 20%, за матеріалами

західної преси, збільшують інвестиційні витрати ), все це доводить позначку

ризикованості інвестиційних проектів до 80% [ №17 , с. 10 ].

Для достовірної оцінки результатів інвестиційно-інноваційної діяльності

спільних підприємств треба проводити аналіз по наступним напрямкам:

1. Оборотність активів. Ефективність інвестування у значній мірі

визначається тим, наскільки швидко вкладені у виробництво кошти обертаються

в процесі господарської діяльності фірми. Період обороту активів в

основному зумовлюється внутрішньовиробничими чинниками діяльності фірми,

ефективністю маркетингової, виробничої і фінансової стратегій і тактичного

управління.

2. Прибутковість капіталу. Забезпечення високого прибутку на вкладені

кошти є однією з головних цілей інвестування. У сучасних умовах фірма може

значно варіювати показник прибутку, залишаючись у цілому ефективно

господарюючою підприємницькою структурою. Проте у процесі аналізу можна і

доцільно ретельно дослідити потенціал його (прибутку) формування порівняно

зі вкладеним капіталом.

3. Фінансова стійкість. Аналіз фінансової стійкості фірми дає

можливість оцінити інвестиційний ризик, зв'язаний зі структурою формування

інвестиційних ресурсів, виявити раціональність джерел фінансування поточної

виробничої діяльності, що фактично склалася.

4. Ліквідність активів. Оцінка і прогнозування ступеня ліквідності

Дозволяють визначити (передбачити) здатність підприємства оплачувати

короткострокові зобов'язання, запобігати можливому банкрутству за рахунок

швидкої реалізації окремих видів наявних активів. Інакше кажучи, стан

ліквідності активів характеризує рівень інвестиційних ризиків у

короткостроковому періоді [№31, с.45].

Звісно, тут наведені далеко не всі напрямки аналізу для визначення

економічної результативності спільної підприємницької діяльності, але

основними з них є оцінки ефективності та ризиків.

3.1 Шляхи досягнення економічної ефективності інвестиційно-

інноваційної діяльності при функціонуванні СП (на прикладі ЗАТ “У-Пейдж).

Компанія “У-Пейдж" була створена в 1996 році у формі СП асоціацією

“Діловий Мир" ( Україна: 51 % акцій ) і компанією PTT Telecom ( Нідерланди,

49 % акцій ), а 8 жовтня 1997 року з’явилася на ринку Києва. Статутной

капітал компанії - 1000000 дол. Компанія “Пейдж" працює в новому

міжнародному високошвидкісному стандарті Ermes. Вона задумана як

загальноєвропейська система передачі радіоповідомлень, Ermes ( The European

Radio Message System ) була розроблена групою експертів: до складу якої

увійшли представники виробників пейджингового обладнання і європейських

фірм-операторів: під егідою Європейського інституту по стандартах в області

телекомунікацій ( The European Telecommunication Standard Institute ETSI

).

Отже, компанія функціонує на ринку пейджингових послуг вже біля 3-х

років. Ефективність її інвестиційно-інноваційной діяльності насамперед

залежить від реальних наслідків інвестування капіталу, які можна описати

такими категоріями як: “ефект” та “ефективність інвестицій”.

Ефект - це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається

за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатись у додатковій сумі

товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку),

грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних

відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми.

Ефективність характеризує кількісне співвідношення показників

Результатів і витрат на їх досягнення.

При оцінці результатів інвестиційного процесу можуть використовуватися

наступні загальні методи (таб. ):

|Методи | Узагальнюючі | показники |

| |Динамічні |Статичні |

|Аболютні | | |

|- метод приведеної |Інтегральний |- |

|вартості |економічний ефект | |

|- метод анюітета |Річний економічний |Річний економічний |

| |ефект |ефект |

|Відносні | | |

|- метод рентабельності|Внутрішній |Розрахункова |

| |коефіцієнт ефективності|рентабельність |

|Тимчасові | | |

|- метод ліквідності |Період |Період |

| |повернення |повернення |

| |капіталовкладень |капіталовкладень |

Таблиця 5 . Методи інвестиційних розрахунків і узагальнюючі показники

(№46, с. 263)

Крім того, оцінка результатів інвестування повинна включати в себе

наступні принципи:

1) оцінка повернення інвестованого капіталу у вигляді грошового

потоку. При цьому показник грошового потоку може бути диференційованим

по окремих роках експлуатації об’єкта інвестиційного проекту або беруть

його середню величину за рік.

2) обов’язкове приведення загальних величин капіталу і грошового

потоку до теперішньої вартості.

На перший погляд може видаватися, що інвестовані кошти завжди виражені

через нинішню вартість, оскільки значно передують у часі їх поверненню

(відшкодуванню) у вигляді грошового потоку. Але інвестування у більшості

випадків здійснюється не одномомен-тно, а протягом певного періоду (кількох

років). Тому всі наступні (крім першого року) інвестовані суми треба

приводити до теперішньої вартості диференційовано за кожний рік циклу

інвестування. У такий спосіб потрібно приводити до теперішньої вартості й

усі грошові потоки.

3) характеризує вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної

ставки) для дисконтування грошового потоку від реалізації різних

інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій (грошовий потік)

формується з урахуванням таких впливових чинників: середньої реальної

депозитної ставки; темпу інфляції;

премії за ризик і низьку ліквідність. У зв’язку з цим при оцінці

інвестиційних проектів з різним рівнем ризику та неоднаковою тривалістю

загальних періодів інвестування (ліквідністю інвестицій) варто

диференціювати дисконтну ставку.

4) за змістом зводиться до варіації форм використовуваної ставки

відсотка для дисконтування залежно від мети оцінки здійснюваних

інвестицій. При розрахунках показників ефективності інвестицій за

дисконтну ставку можна брати:

1. середню депозитну або кредитну ставку;

2. індивідуальну норму дохідності інвестицій з урахуванням рівня

(темпів) інфляції, ризику і ліквідності інвестицій;

3. альтернативну норму дохідності для інших можливих видів інвестицій;

4. норму дохідності від поточної господарської діяльності тощо.

З урахуванням вищевикладених принципів можна застосовувати методику

оцінки ефективності реальних інвестицій на основі наступних показників

[№33, с.110]:

Чистий приведений дохід (ЧПД) дає узагальнену характеристику результату

інвестування — абсолютну величину ефекту від реалізації інвестиції, тобто

ЧПД=ГП-ІК, (1)

де ГП — теперішня вартість грошового потоку; ПС — сума інвестиційних

коштів за проектом, що реалізується.

При цьому треба пам’ятати, що показник ГП беруть за весь період

експлуатації об’єкта, введеного в дію внаслідок реалізації проекту.

Коли його визначити з якихось причин важко, то розрахунки ведуться за

декілька років. Показник ЧПД може бути використаний як критерій доцільності

реалізації інвестицій взагалі.

У процесі розрахунку цього показника використовувана дисконтна ставка

має бути диференційована стосовно рівнів ризику і ліквідності.

Різниця між майбутньою вартістю і поточною вартістю є дисконтом [№24,

с.258].

Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі складних

відсотків:

[pic], (2)

де

i - процентна ставка, виражена десятеричним дробом (норматив

дисконтування;

tp рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);

t - рік, витрати і результати якого приводяться до розрахункового.

При умові приведення до року початку реалізації інновацій маємо tp = 0

:

[pic] (3)

При позитивній величині норми процента на капітал i коефіцієнт

дисконтування завжди менше одиниці.

Порівняння рівня прибутку на капітал з процентною ставкою - це один з

способів обгрунтування ефективності інвестицій в інноваційному процесі.

Крім чистого приведеного доходу для оцінки інноваційних проектів

використовуються показники:

термін окупності (Ток);

період окупності (Пок);

внутрішня норма прибутковості (Вп);

рентабельність .

Термін окупності показник, що відповідає на питання, за який термін

можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник враховує

первинні капітальні вкладення.

У міжнародній практиці застосовується, в основному, період окупності.

Під періодом окупність розуміє тривалість періоду, протягом якого сума

чистих прибутків, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде рівна

сумі інвестицій.

Внутрішня норма прибутковості - це розрахункова ставка процентів, при

якій капіталізація прибутку, що отримується регулярно дає суму, рівну

інвестиціям. Це означає, що інвестиції окупаються.

Рекомендують відбирати ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких

не нижче за 15-20%.

Внутрішня норма рентабельності визначається як співвідношення ефекту і

витрат на реалізацію проекту. Значення даного коефіцієнта , при якому

проект вважається привабливим, повинне перевищувати умовну вартість

капіталу інвестора. Зазвичай, мінімально припустима величина цього

показника приймається більшою, ніж вартість капіталу з врахуванням ризику

проекту.

У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення

приведених прибутків до інвестиційних витрат (benefit - cost ratio).

У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості

(profitabiliti index).

РІ = PVCI : PVCO , (4) де

PVCI - зведені надходження (Present value of cash inflows)

PVCO - зведені виплати (Present value of cash outflows)

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є

розрахунок коефіцієнта ефективності по наступних формулах:

[pic] (прямий показник), (5)

[pic] (обернений показник), (6)

де

Е - ефект (результат) від реалізації проекту;

В - витрати, пов’язані з реалізацією проекту.

.Крім даних показників ефективності, можна використовувати більш

загальний показник стійкість організації (Z) [ № 61, с.7 ]:

Z = 1.2 Х1 + 1.4 Х2 + 3.3Х3 + 0.6 Х4 + 1.0 Х5,

(7)

де Х1 - показник ефективності робочого капіталу;

Х2 - показник ефективності нагромадженого капіталу;

Х3 - рентабельність виробництва;

Х4 - показник заборгованості;

Х5 - показник ефективності активів.

Окш - Окр

X1 = –––––––––––– ,

(8)

А

де Оср - оборотні кошти;

Окр - короткострокові зобов'язання;

А - загальні активи;

Кнаг

Х2 = –––––––– ,

(9)

А

де Кнак - нагромаджений капітал (залишок минулих

років)

Пбал

X3 = ––––––––––––– ,

(10)

А

де Пбал - балансовий прибуток;

К

Х4 = –––––––––– ,

(11)

Б

де К - капітал фірми (основні фонди плюс нематеріальні

активи);

Б - загальний борг фірми;

V

Х5 = ––––––––– ,

(12)

A

де V — загальний обсяг продажів.

Перераховані показники є показниками ефективності функціонування

спільного підприємства. На основі приведених даних можна провести

наступні розрахунки:

|Показники |Позначення |Значення |

|Оборотні кошти, |Окш |14,7 |

|тис.грн | | |

|Короткострокові |Окр |13,27 |

|зобов'язання, тис. грн| | |

|Загальні активи |А |4593,17 |

|тис.грн | | |

Страницы: 1, 2, 3, 4