Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

емітентом документів вимогам законодавства України. Відмова в

реєстрації може мати місце лише в разі порушення

встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам

законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у

встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які

емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду. Реєстрація

випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що

проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,

не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з

цінних паперів та фондового ринку.

Ринок цінних паперів

Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Ринок цінних паперів в Україні функціонуе ще в меншій мірі, ніж

банківський сектор. Хоча Україна першою в пост-радянському просторі

прийняли закон про цінні папери та фондову біржу – ще у червні 1991 року,

його впровадження ускладнювалося через відсутність системи державного

регулювання і затримки процесу приватизації. Економічна криза і

гіперінфляція 1993-1994 років повністю паралізувала фінансовий ринок.

Позабіржова система торгівлі акціями перших приватизаційних підпрємств

почала працювати у 1996 році.

Особливого імпульсу розвиткові фондового ринку надала приватзація

чотирьох енергогенеруючих підприємств восени 1996 року: 15% їхніх акцій

надійшли в обіг. Починаючи з останніх місяців 1996 року, міжнародних

портфельних інвесторів особливо приваблюе ринок ОВДП ( облігації

внутрішньої державної позики ), дохідність якого часами сягає 100% річних.

Однак після кризи на азіатських ринках, що вибухла восени 1997 року,

приватні інвестори покинули цей ринок.

Сьогодні на ринку цінних паперів обертаються акції, ОВДП, компенсаційні

сертифікати, векселі та муніципальні облігації. По суті фінансовий ринок

поки що існує поза межами фондової біржі – при цьому функціонують п’ять

офіційних установ:

- ПФТС ( позабіржова фондова торгова система ), заснована на кошти

американського

агенства міжнародного розвитку.

- Чотири зареєстровані фондові біржі: Українська, Київська міжнарода,

Донецька та Українська міжбанківська валютна біржа.

Структура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок

інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегруе операції щодо

випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також

їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації,

векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі вид акцій, а до їх

похіднх – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок

інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин,

що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів

власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків

власників у статутних фондах підприємств.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинній,

біржовий та позабіржовий. Первинний ринок – це ринок перших і повторних

емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюеться їх початкове

розміщення серед інвесторів.

Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом

купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент

(організація, що випустила цінні папери) предає майнові права на свою

власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові

кошти для інвестицій.

Як правило, більшістьь цінних паперів (отже, і майнові права, що в

них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого –

відбуваеться інша їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в свою

чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери

надходять в обіг. Обіг цінних паперів – це прерогатива вторинного ринку.

Одне з найважливіших завданнь первинного ринку полягає в тому, щоб

звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі

та нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо

опублікування інформації про емінента, підготовки проспекту емісії,

реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо.

Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів,

тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає

можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при

незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію.

Діяльність по випуску та обігу цінних паперів

Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього

Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних

паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами,

статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та

іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких

операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по

випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання

торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента

обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації

іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з

емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення

цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається

купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами

від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною

діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних

паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за

свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як

виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік

документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення

діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік

відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом

строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів

та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів

діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають

внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення

комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної

діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення

окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів,

насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу

цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який

безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними

паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі

безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого

торговця. Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення

будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може

безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця

цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому

числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого

торговця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення

діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді

кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному

торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами

один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або

побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майна

визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого

товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному фонді

такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Національна депозитарна система та особливості електронного обігу цінних

паперів в Україні

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.Нижній

рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власниківцінних паперів, та

реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі Національний

депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та

здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодоцінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі

депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк

України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними

цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та

фондового ринку спільно з Національним банком України. При здійсненні

такої діяльності на Національний банк України не поширюються

обмеження, встановлені абзацом шостим статті 1 та частиною першою статті

10 цього Закону. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії

та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Ведення

реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю

суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими

видами діяльності, крім депозитарної.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку

у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний

депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному

фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію

держава виходячи з фінансових можливостей вживає заходів щодо його

створення, передбачаючи на це відповідні кошти. Частка держави у

статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим

акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення. До

компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності,

визначених статтею 6 цього Закону, належить:

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами

і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні,

відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з

депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і

багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для

обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників

Національної депозитарної системи, контроль за їх

кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними

паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком

України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова

"національний" чи "центральний".

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні

папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в

документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів

визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів,

затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку

при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних

паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як

іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на

пред'явника у документарній формі або цінних паперів у

бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких

здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у

зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом

шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог,

визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі

емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних

паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі

приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового

фонду, земельного фонду, емітент оформлює глобальний сертифікат, що

відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його

на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний

випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний

сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної

реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та

фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не

відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та

визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом

усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній

формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх

реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами

емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі),

передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження

знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до

нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігач.

Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з

іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін

до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в

документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі

(поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів

на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового

власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені в

бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту

зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням

права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі

знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі -

виписка з рахунку у цінних паперах, яку

зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у

цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід

права власності на цінні папери.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню,

якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною депозитарною

системою, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового

ринку.

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав

власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку

у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним

зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і

депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів,

який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні

договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні

відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною

комісією з цінних паперів та фондового ринку. У договорі про

відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі,

визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи

відокремлений). Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному

зберіганні на рахунках власників у зберігача і не обліковані на

рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до

реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача як

номінального утримувача. Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному

зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії,

підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних

цінних паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача. У договорі

про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови

ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій

емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а

також умови оплати його послуг тощо.

У депозитарному договорі встановлюється право зберігача передавати

до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в колективному

зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення

рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання

облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його

послуг тощо.

Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних

паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у

цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без

відповідного доручення. Укладення договору про відкриття рахунку у цінних

паперах або депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою

депонента від будь-якого з прав, що надає цінний папір.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом

чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається

порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних

паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних

Страницы: 1, 2, 3