МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів

виробництва продукції.

25. Ізокоста: поняття, графічна побудова...

Ізокоста - це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів

при фіксованих витратах виробництва.

Рис. 26.3. Ізокоста

Властивості ізокости: 1. Кут нахилу із окости залежить від цін на фактори

виробництва. Оскільки tg a=К/ L, а в точках перетину ізокости з обсягами К

(L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами

відповідно: а) для L = 0, ТС = РкК; б) для К = 0, ТС = РlК. То з цих

формул знаходимо: К = ТС/Рк, L = ТС/Рl. Звідси tg a= К/L= ТС/Рк* ТС/Рl=

Рк/Рl, що і треба було довести. З формули випливає, що кут нахилу ізокости

збільшується при зростанні ціни праці та зниження ціни капіталу і,

навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та

зростанні ціни капіталу.

Рис.26.4 Вплив ціни на рух і нахил ізокости: а - зниження ціни праці, б -

зростання ціни капіталу.

2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів

виробництва. 3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим

більший обсяг ресурсів використовується у виробництві. Через те, що ціни

факторів вироб-ва розглядаються як незмінні незалежно від обсягів

використання факторів функція є лінійною. Нахил ізокости дорівнює (-Рl/Рк)

і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею

праці. Точка дотику лінії однакового обсягу виробництва (Е) відображає

рівновагу виробника. Виконується рівність: MRTSkl=-(К/L)=МРl/МРк=Рl/Рк. Ця

умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип або

принцип рівності граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого

рівняння вир-ва під-ву треба використовувати таку комбінацію ресурсів за

якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні

між собою. Для кожної іншої величини обсяг випуску можна знайти через

оптимальну комбінацію ресурсів, що мінімізує витрати. Поєднання таких

точок на ізоквантно-ізокостній діагоналі утворює лінію. Яка називається

крива росту під-ва в довгостроковому періоді.

24.Типовий хар-р зміни вир-ва в корот-му та тривал-му пер.

У корот-му періоді сукупні витрати поділяються на змінні та постійні. У

довго-му періоді всі витрати є змінними. Постійні витрати (TFC)-витрати,

які не залежать від зміни обсягу виробництва і мають місце навіть тоді,

коли не виробляється продукція. Змінні витрати (TVC)-витрати, які

змінюються за змінами обсягу виробництва. Сукупні витрати (ТС)-сума

постійних і зміних. Середні постійні та середні змінні витрати

визначаються діленням сукупних постійних та сукупних зміних витрат на

обсяги випуску продукції (АFC= TFC/ Q, АVC= TVC/ Q) Типовий характер

динаміки витрат вир-ва в короткостроковому пер.:

0x08 graphic

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням

виробництва. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження,

оскільки зі збільшенням обсягу вир-ва загальна сума постійних витрат

лишається незмінною. Довгостроковий період: LТС, LАС та LМС

0x08 graphic

LАС

0x08 graphic

LМС

23. Поняття „Нормальний прибуток”, „чистий екон-й при-к...

Норм прибуток-мінімальна нормальна винагорода для того, щоб залучити та

утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності. Згідно з екон-ю

теорією до нормального прибутку належать сукупність усіх тих мінімальних

винагород, котрі представляють собою витрати невикористаних можливостей.

Економ-й прибуток-різниця між виторгом підп-ва та альтернтивними витратами

ресурсів, застосовуваних у виробничому процесі (екон-ні витрати). (Це

прибуток, отриманий зверх нормального прибутку. Чим вище кількісне

значення економічного прибутку над нормальним, тим привабливішим для

потенційних підприємців є цей вид діяльності, тим вище ділова активність

підп-ва, і навпаки.

21. Концепція витрат „втрачених можливостей”.. Процес вироб-ва завжди

пов\'язаний з викорис-ям робочої сили та засобів вироб-ва, які втілюються в

продукт. Повторне вироб-во можливе тоді, коли засоби вироб-ва і робоча

сила відтворюються. Для цього з вартості, яку отримують після реалізації

продукту, відповідна частина виділяється на заміщення вартості засобів

вироб-ва. Спожитих у процесі вироб-ва. Частина вартості товару, що має

бути авансована на продовження вироб-ва, визначається як витрати вироб-ва.

Вибір певних ресурсів для вироб-ва певного товару означає неможливість

виробн-ва якогось альтернативного товару. З цього виходить, що існує

корисність, від якої відмовляються, або непряма корисність, яку можна

отримати від вироб-ва альтернативного товару, використання альтернативних

ресурсів. Склад економічних витрат: зовнішні (явні) витрати пов\'язані з

придбанням фірмою ресурсів. При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді,

яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати

альтернативні ресурси. Внутрішні (явні) витрати пов\'язані з використанням

факторів вироб-ва, які перебувають у власності самої фірми, а також з

деякими її перевагами (місцезнаходження...). При цьому вмінені витрати

дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні

власних ресурсів. Особливе значення для підпр-ва мають обчислення

граничних, валових та середніх витрат. Валові (загальні) витрати на

вироб-во будь-якого товару складаються із двох компонентів: постійних

витрат - які підп-во несе незалежно від обсягу випуску продукції, і

змінних ви-т, які міняються разом з обсягом випуску продукції. Постійні:

ви-ати можуть включати видатки на утримання заводу, страхування і,

можливо, на залучення мінімальної кількості працівників. Ці видатки

залишаються однаковими незалежно від того, скільки виготовляє фірма.

Змінні ви-ти включають видатки на зарплату і сировину - вони зростають у

міру зростання випуску продукції. Постійні витрати можуть контролюватися

на довгочасовому етапі, але вони не міняються із зміною випуску продукції

в короткі проміжки часу. Граничні витрати (ГВ) - це приріст витрат у

результаті вироб-ва однієї додаткової одиниці продукції. Оскільки постійні

ви-ти не міняються із зміною обсягу випуску продукції підп-ва, то граничні

витрати визначаються зростанням лише змінних витрат на випуск додаткової

одиниці продукції. Граничні витрат показують, скільки коштує для фірми

збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю. Сер-і ви-ти - це

ви-ти на одиницю випуску продукції. Існує три вида: середні постійні,

середні змінні і середні валові витрати. Сер-і постійні ви-ти являють

собою постійні ви-ти поділені на обсяг випуску продукції. Сер-і змінні

ви-ти - то змінні ви-ти, поділені на обсяг випуску продукції. Середні

валові витрати - це валові витрати поділені на обсяг продукції.

20. Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення у

характері вироб-ї функції... У довгостроковому періоді всі фактори

вироб-ва є змінними. Підп-во, намагаючись збільшити обсяги вироб-ва

продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб вироб-ва.

При цьому спостерігається різна віддача від зміни масштабу вироб-ва:

зростаюча, нейтральна, спадна. Зростаюча віддача від масштабу відбувається

тоді, коли обсяг вироб-ва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги

використання ресурсів.

Рис. 27.1 Зростаючий ефект масштабу вироб-ва Зрост-й ефект масштабу

вироб-ва може досягатися завдяки впливу таких факторів: - Поділ праці. На

більших підпр-ах можлива спеціа-ія, що призводить до підвищення продук-ті

праці і зниження витрат. - Поліпшення управління. На більших підпр-ах

виділяють спеціа-ів, які безпосередньо займаються маркет-м, рекл-ю,

постач-м, науково-технічною роботою. Це дає змогу збільшити ефективність

діяльності підп-ва. - Збільшення виробництва не вимагає пропорційного

збільшення всіх ресурсів. Постійна віддача від масштабу вироб-ва

спостерігається тоді, коли обсяги вироб-ва продукції та обсяги

використання рес-ів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі рес-ів

вироб-ва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції. Нейтральна

реакція серед-го продукту на зростання масштабу вироб-ва означає, що

незалежно від розмірів підп-ва та обсягів продукції, яка на ньому

виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Спадна віддача від масштабу виро-ва відбувається тоді, коли випуск

продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних

факторів вироб-ва.

Рис. 27.2 Спадний ефект масштабу вироб-ва

Виникає під впливом факторів: - Значна інерція великих систем, втрата ними

гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку. - Вихід підпрва за

межі порога керованості (великі розміри підпр-ва створюють громіздку

систему управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін

інформацією, а це призводить до зниження ефективності управлінських

рішень).

18. Харак-ка вироб-ї функції з двома змінними факторами. Ізокванти...

0x08 graphic

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які

використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

K ...... М....R

……………N

0x08 graphic

Рис.26.1 Ізокванта L1 L2 L

Точки M і N показують такі комбінації факторів виробництва (L і К), які

дають змогу виробити 50 тис. зошитів. А комбінація R дає змогу виробити їх

значно більше. Через ці точку можна провести іншу ізокванту. Так будується

карта ізоквант. Карта ізоквант - це множина ізоквант, що відображає

максимальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів

виробництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі ізокванта

від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона

відповідає. Аналізуючи ізокванти, можна визначити показники заміщення

одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологічного заміщення

капіталу працею (MRTSkl) визначається обсягом праці, яка може замінити

одиницю капіталу: MRTSkl=L/К=L2-L1/К2-К1. Це означає, що кожну витрачену

одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це

пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один

одного. Кожний з них не може робити те, що може інший, або якщо й може то

гірше. Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTSlk)

визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці:

MRTSlk=К/L. Гранична норма технологічного заміщення факторів виробництва

можна також розраховувати через граничні продукти. Дійсно, якщо при

зменшенні капіталу з К1 до К2 та зростанні кількості праці з L1 до L2

виробник залишається на тій самій ізокванті , то можна довести таку

рівність: L/К=-МРl/МРк. Оскільки МРl=ТРl/L, а МРк=ТРк/К, то

МРl/МРк=ТРl/L/ТРк/К=ТРl/LхТРк/К=-К/L. Оскільки ТРl і ТРк - це зміни

сукупного продукту під впливом зміни відповідних факторів виробництва (L і

К), то на одній ізокванті вони повинні взаємо компенсуватись. Причому

зміни сукупного продукту (ТРl і ТРк) різнонаправлені, тобто мають різний

знак, адже праця збільшується, а капітал зменшується. Саме через це в

доведеній рівності з\'являється знак „мінус”: МРl/МРк=-К/L. Цю рівність

можна переписати і так: MRTSlk=К/L=-МРl/МРк. Форма ізокванти показує, що

гранична норма технологічного заміщення капіталу працею зростає при

просуванні в низ уздовж ізокванти.

Рис. 18. Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу

працею (MRTSkl) Конфігурації ізоквант:

Жорстка традиційна ламана

0x08 graphic

19. Технічне заміщення вироб-ва: поняття допустимі межі, норма заміщення.

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які

використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

Рис.26.1 Ізокванта Точки M і N показують такі комбінації факторів

виробництва (L і К), які дають змогу виробити 50 тис. зошитів. А

комбінація R дає змогу виробити їх значно більше. Через ці точку можна

провести іншу ізокванту. Так будується карта ізоквант Аналізуючи

ізокванти, можна визначити показники заміщення одного фактора виробництва

іншим. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (MRTSkl)

визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

MRTSkl=L/К=L2-L1/К2-К1. Це означає, що кожну витрачену одиницю капіталу

необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що

фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного. Кожний з

них не може робити те, що може інший, або якщо й може то гірше. Гранична

норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTSlk) визначається

обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці: MRTSlk=К/L. Гранична

норма технологічного заміщення факторів виробництва можна також

розраховувати через граничні продукти. Дійсно, якщо при зменшенні капіталу

з К1 до К2 та зростанні кількості праці з L1 до L2 виробник залишається на

тій самій ізокванті , то можна довести таку рівність: L/К=-МРl/МРк.

Оскільки МРl=ТРl/L, а МРк=ТРк/К, то МРl/МРк=ТРl/L/ТРк/К=ТРl/LхТРк/К=-К/L.

Оскільки ТРl і ТРк - це зміни сукупного продукту під впливом зміни

відповідних факторів виробництва (L і К), то на одній ізокванті вони

повинні взаємо компенсуватись. Причому зміни сукупного продукту (ТРl і

ТРк) різнонаправлені, тобто мають різний знак, адже праця збільшується, а

капітал зменшується. Саме через це в доведеній рівності з\'являється знак

„мінус”: МРl/МРк=-К/L. Цю рівність можна переписати і так:

MRTSlk=К/L=-МРl/МРк. Форма ізокванти показує, що гранична норма

технологічного заміщення капіталу працею зростає при просуванні в низ

уздовж ізокванти.

Рис. 18. Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу

працею (MRTSkl)

22. „Економ-й” та „Бух-й” підходи до визначення витрат та прибутку підп-ва

Витрати виробництва - це загальні витрати факторів виробництва і грошові

витрати, що здійснюються підприємством з метою виробництва. Бухгалтерські

витрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтверджені

документами. Економічні витрати включають (крім фактичних витрат на

придбання ресурсів) ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційного

можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових

коштів). Неявні витрати - це ті витрати, що обумовлені використанням

власних ресурсів (факторів виробництва) підприємця (капітал,

підприємницькі здібності). Явні витрати - це витрати на придбання

необхідних факторів виробництва. Бухгалтерські витрати складаються лише з

явних витрат. Економічні - це сума явних і неявних витрат, тобто

економічні витрати кількісно більші за бухгалтерські саме на величину

неявних витрат. Сукупні витати (ТС) - загальний обсяг витрат для

виробництва певного обсягу продукції. Середні витрати (АС) - це обсяг

сукупних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції: АС=ТС/Q.

Середні сукупні витрати (АТС) - це також обсяг сукупних витрат, що

припадає на одиницю продукції. Граничні витрати (МС) - приріст сукупних

витрат для виробництва додаткової одиниці продукції МС=ТС/Q. Сукупна

(валова) виторг - грошові надходження від реалізації продукції: ТR=Р х Q,

Р - ціна продукції, Q - кількість продукції. Середній виторг (AR) - це

сукупна виручка із розрахунку на одиницю продукції AR=TR/Q. Граничний

виторг (MR) - приріст сукупної виручки при збільшенні виробництва

продукції на одну одиницю MR=TR/Q. Сукупний прибуток - це різниця між

сукупною виручкою, та сукупними витратами. Бухгалтерський прибуток - це

різниця між сукупною виручкою і бухгалтерськими витратами. Економічний

прибуток - це різниця між валовою виручкою та економічними витратами.

17. Віддача змінного фактора вир-ва: поняття, закономірності зміни,...

У мікроекономіці процес виробництва розглядається функціонально, тобто як

правило перетворення вхідного потоку факторів (ресурсів, витрат) на

вихідний потік продукцію з використанням певної технології виробництва. У

випадку, коли обсяги використання факторів виробництва, крім одного є

фіксованими основними показниками динаміка сукупного (TF), середнього

(АМ). Та граничного (МР)продукту змінного фактору виробництва.

Взаємозв\'язок показників TF, АМ, МР та обсягу використання змінного

фактору виробництва показано на мал.

0x08 graphic

ІР I II III IV

0x08 graphic

МР С Х

В АР

МР

0x08 graphic

Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактору Х і

Досягає у точці А найбільшого значення, потім збільшення припиняється.

Середній продукт збільшується досягає найбільшого значення в точці В потім

спадає. Характер зміни показників означає, починаючи з певного моменту (т.

С), коли додаткова одиниця змінного фактора можуть негативно вплинути на

випуск продукції. Це означає не лише зниження граничного продукту фактора,

а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів. Закономірність,

що спостерігається в аналогічних ситуаціях, відома в теоретичній екон-ці

як за: спадної продуктивності змінного фактора виробництва. Згідно з цим

законом залучення до виробництва все більш додаткової кількості певного

фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить з рештою до того,

що віддача кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша віддача

попередньої одиниці цього ресурсу, то гранична продуктивність спадає.

Розширюючи виробництво для виготовлення більної кількості продукції.

Виробники залучають все більшу кількість необхідних ресурсів, підп-во

змінює масштаби вироб-ва. Якщо обсяги вироб-ва збільшуються відчутніше,

ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни

масштабу. Якщо приріст вироб-ва відчутніше приросту витрат факторів

виробництва, то ефект масштабу є спадним. Якщо зростання випуску продукції

відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів вироб-ва, о

спостерігається ефект спадної віддачі івд зміни масштабу вироб-ва.

16. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній, граничний

продукт.

Модель підп-ва складається з виробничої функції, яка показує залежність

між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів

(Х), що для цього використовується: Q=f(х1, х2,...,хі,..., хп). Виробнича

функція - це співвідношення між будь-яким набором факторів і максимальним

обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції

впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича

Страницы: 1, 2, 3, 4

МЕНЮ

МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

ИНТЕРЕСНОЕ