ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВЧЕНЬ: Сутність трактувань М. Кейнса „ефективний попит”, „психологічний з-н”. Шпоргалки по госэкзамену.

порядку\", третій шлях - приватна власність, вільна конкуренція, і все-таки

порядок забезпечує держава, вона стежить за справедливим розподілом.

Мюллер-Армак: уперше сформулював ідею \"соціально-ринкової эк\". Податкова

політика повинна стимулювати активність у самостійному поліпшенні умов

життя громадянами, що збагатить і державу в кінцевому рахунку. Людвіг

Эрхард 1897-1977 - директор керування господарства Економічної ради

західної зони окупації, з 1949 - міністр нар. хоз. ФРН, 1963-66 - канцлер

ФРН - провів знамениту \"реформу Эрхарда\", що відновила після війни

ек. Німеччини, так називане \"німецьке чудо\". Почав з конфіскаціонної

грошової реформи і піврічного блокування рахунків. Грошову масу в обороті

скоротив до мінімуму., усі було лібералізовано, у тому числі зарплата і

квартплата. Прийнято закон проти монополій. Стимулювався приплив раб. сили

з Туреччини. Переборов опозицію окупаційної влади, потім профспілок, потім

підприємців (після заборони картелів). У кілька років досяг

ек. стабільності і добробуту людей.

20. Американський неолібералізм. Монетаризм. Монетаризм як варіант

неолиберализма в 40-50 розробила Милтон Фридман (\"чикагська школа\"),

1912р, Ноб лауреат: капіталізм як саморегульована система,

доктрина-антипод кейнсіанской сист. держ. втручання в ек. Психологічні

фактори - рівноправні складові зрівноважування ек. системи. Загальний

принцип аналізу - кількісна теорія грошей. Держ. утручання блокує дія

стихійних регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму

не існує. Циклічність эк. розвитку має грошову природу: ріст грош. маси в

обороті провокує інфляцію. Тому, вважає Фридмен, основний фактор

эк. рівноваги в суспільстві - стабільна, контрольована динаміка пропозиції

як осн. об\'єкт держ. контролю й основа внутреннеэк. політики. Інфляція -

прийнятна плата за зайнятість. Спровокована емісією, вона навіть необхідна

як додатковий генератор ефективного попиту. Але вона народжує проблеми,

кот. розкладають рин механізм, і державі вже приходиться застосовувати

надзвичайні міри. \"Грошове правило\" збалансованої довгострокової

монетарної політики: збіл. ден. маси повинне бути систематичний,

стабільний, плановим, незав від кон\'юнктури і циклічних коливань: наявні

3% у рік; строкові вклади й облігації - 1% у рік; у цілому не більш 4-5% у

рік. При наростанні кризи Центрбанк збільшує грошову пропозицію і знижує

ставку відсотка, стимулюючи інвестування. Ріст інвестицій збільшує

зайнятість, ВВП і доходи, однак попит на гроші - це недолік Кейнс моделі:

таким чином, держ. змушена саме робити інфляцію. Замість цього Фридмен:

держ. повинно регулювати не попит на гроші, а пропозиція їх, тоді ринок

сам установить ставку відсотка і стимулює механізми саморегулювання ек.

Інфляція ж не забезпечує ріст зайнятості. Повинно бути об\'єктивне,

природне безробіття 4-5%. Психологічні фактори провокують імпорт інфляції

- передачу шокового стану із країни в країну. Тому Ф пропонує змінний

курс.

22. Теорія \"ек. пропозиції\" і \"раціональних чекань\". Якщо Фридмен у 1976

одержав свою Ноб. премію за спростування Кейнса і свій монетаризм, то в

1995 її одержав Лукас за спростування їх обох. Його напрямок наз. \"нова

класична школа экономикс\". Фридмен вважав, що суб\'єкти економіки, напр,

фірми, пристосовуються до ек. ситуації, спираючи на минулий досвід: це

\"адекватні чекання\". Наслідок: при швидкій адаптації ринків поводження,

викликане цими чеканнями, швидко нейтралізують кожну держ. політику

стабілізації. Але неокласичний принцип адекватної реакції невірний, тому

що інформація суб\'єкта про події в ек. завжди неповна. Лукас побудував

мат. модель, що враховує як вплив на чекання всієї наявної інформації, так

і зворотний зв\'язок: вплив чекань на майбутні ек. події. Теорія

“Раціональних очікуваннь” базувалася на наукових прогнозах, що враховують

функціонування реальної ек. моделі: динаміку цін, вплив урядових рішень на

макроекон. показники. Формалізував важливу в класичній теорії ідею

оптимального ек. поводження суб\'єкта. Теорія раціональних чекань заперечує

політику держрегулювання з допомогою кількох аргументів: 1)агумент -

будь-яке втручання нівелюється поводженням ек. агентів;2) аргумент - така

політика породжує результати, які зворотні прогнозованим;

Держ. рішення стосуються макрорівня, ігноруючи мікро, а саме там

приймаються рішення об\'єктивного поводження в конкр ситуації. В основі Ек.

пропозиції лежить не підприємство, а індивідуум: індивідуальний капітал і

інд праця, що вкладають з визначеною метою. Тому держ. регулювання ринку

має бути спрямоване на підвищення прибутковості, дохідності на розвиток

виробництва, а не виходити з проблем бюджету та вирішувати їх з основ

бюджетування. Основне в теорії \"економіки пропозиції\": заперечення

маніпулятивної фіскальною політикою, а також і системи прогресивного

оподатковування, які ведуть до не стимулювання заощаджень і інвестицій та

перерозподіляють нац доход на користь споживання і стають причиною

приховування доходів, що в кінцевому підсумку призводить до тіньової ек,

бартерного обміну, схованої зайнятості, тому негативна.

4. Ек думка Древнього світу. Ідеологія мислителів древнього Сходу (Єгипет,

Месопотамія, Індія, Китай). У произв. древ. авт. відбиті ек. питання, кот.

регламентували с/г діяльність. Це документи, в основному, нормативного

характеру. Особливості ек. думки: не відокремились в окрему самостійну

думку; ек. ідеї формувались у контексті комплексу людей; ек. ідеї виражали

цивільні ознаки; переслідували інтереси правлячих класів; притаманний

символізм. 3 тисячоріччя до н.е. почалися: статистика, облік і аналіз хоз.

деят.,менеджмент=керування (окремим хоз. і державою). Ек. думка

стародавнього сходу була представлена працями Д.Єгипту, Індії та ін. Д р е

в н і й Е г и п е д : дійшли до нас добутки держ. чиновників:

організація+керування держ. господарством, про відносини власності,

рабовласництво, товарно-грошові відносини. Були зем. кадастри

враховувалася худоба, проводилися переписи населення. В М е с о п о т а м

і ї: в отл. від Єгипту, швидко розвиваються приватна власність і товарні

відносини, підсилюється соц. розшарування суспільства. Закони \"Кодекс

Хаммурапи\" 18 в. до н.е. : оренда, найм, лихварство. Захищає власність,

зокрема, пануючих, державних службовців і воїнів. Д р е в н я И н д і я:

трактати буддійські і брахманистские. Буддизм проповідує відмовлення від

власності для досягнення нірвани як «вершини» щастя і порятунку. Рабство -

перешкода нірвані, боргова кабала - страшне горе. Родоначальник людей -

Ману. У \"Законах Ману\" ек. розглядається як сфера діяльності касти вайшья.

Ідеалом був ек. незалежний хазяїн. \"Артхашастра\" - трактат про держ.упр. і

держ. доходи (складаються з податків, штрафів, з доходів від торгівлі,

кот. віддаються царю за те, що він охороняє країну). Д р. К и т а й: У 4-3

ст. до н.е. виникли філософські і политичні навчання, у рамках кот.

розвивалася і ек. думка. Ведуче напр. к о н ф у ц и а н с т в про: вічний

і незмінний порядок ієрархія відносин. Правитель повинний скорочувати свої

витрати і піклуватися про людей: Зменшити податки, розділити гос.

багатство по справедливості щоб правителя не скинули. Повне

підпорядкування централізованої влади. Конф. вважали, що землеробство -

основне заняття, тому підтримка ремесел і торгівлі шкідлива для гос. Д а о

с и з м - сучасник конфуціанства (\"дао\" - закон) - закон мається на увазі

як природний рух усього сущих.Усі соц. зло - наслідок порушення цього

закону. Кит. эк. думка виражена в трактаті неизв. авторів

\"Гу-ань-цзи\":\"Ринок - це те, з чого довідаються про порядок і безладдя в

гос\". Трактат рекомендує створити гос. фонди, у кот. правитель повинний

накопичувати половину врожаю для стабілізації цін на хліб. Рекомендовано

нормовану емісію грошей. Негативне відношення кпротекционизму ремеслам:

вважається, що осн. джерело благ - з\\х.

7. Маржиналізм - як визначний напрямок розвитку політичної економії.

Причини винекнення марж.: монополізація, нові складні форми господарювання

й упр., інтенсивне розширення зовнішнього ринку. Науч.-техн. прогрес дав

нові методи (матем, зокрема). Величезній кількості виробників знадобилися

конкретні рекоменд. по макро. і микроек. Маржинализм - від

marginal(граничний) - дослідження граничних ек. величин на різних

рівнях: окремої фірми, галузі, нац. ек. Перші спроби введення

маржинального аналізу в ек. теорію були зроблені в 19 ст. А Курно

(Франція), І. Тюненом і Г. Госсеном (Німеччина). Вчені сформулювали

основні категорії маржиналізму: «граничної корисності», “граничної

продуктивності” та ін., які  використовують при аналізі поводження

споживача і мат. аналізі функціональних залежностей у господарській

системі, в сучасних теоріях попиту, ціни, фірми, ринкової рівноваги.

Досліджуючи маржинализм К. Менгер розвив ідею попередників про “граничну

корисність”. Відповідно до цього підходу політична економія  повинна

вивчати свідомість об\'єкта господарювання. Об\'єкт дослідж. - індивідуальне

господарство як типовий елемент. 

9. А. Маршал - основоположник  кемб. школи.

В 90-х 19ст. в Англії сформувалась Кембр. школа заснував її А. Маршалл.

Створив синтетичну теорію, що поєднує елементи трудової теорії вартості і

«теорії граничної корисності, що збагатило науку більш глибоким аналізом

взаємозв\'язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу

дослідження. Головний закон збуту: »потрібне для ринку кількість товару

збільшується з падінням ціни і зменшується з її ростом». Увів поняття

споживчої надбавки: додаткова сума, яку покупець може заплатити замість

того, щоб відмовитися від покупки. Чим більше продаж, тим більше вплив

попиту на вартість -ціна пропозиції визначається фактором

виробництва. Закон заміщення: виробники завжди, коли можливо, заміняють

дорогі фактори дешевими. Визначив різницю в організації малого і великого

бізнесу.

23. Неокласичні моделі в економіці різних країн. Поняття “Тетчеризм”,

“Рейганоміка”. Англія і США з 70-80-х р. оздоравливали економіку по

Фридмену. Тетчеризм. Фрідмен вважав, що важливим напрямком контролю за

грошовою масою є обмеження урядових витрати, що народжують бюджетний

дефіцит (скорочувалась кількість урядових службовців, провадилась

структурна перебудова управлінського апарату); здійснювалась адм. реформа,

контроль місцевих податків, зменшил. житлове будівництво, перепідготовка

безробітних, денаціоналізація промисловості. Широка програма приватизації

спрямована на створення умов для підп. діяльності, забезпечила справжню

революцію в розвитку вироб. та стабілізації ек. Приватизація пром. дала

значні доходи. Було ств. зони св. підприємництва, оподатковування підпр.

сприяло його розвитку. Бола розроб. програма заохочення конкуренції, що

створила масу дрібних і середніх підприємств. Уряд у жорстокій боротьбі

переміг профспілки. У США монетаристская доктрина стала \"Рейганомикой\".

оподатковування в США з частиною доходів перетворилася в сист загального

перерозподілу. Рейган намагався обмежити регулюючий вплив держави,

скорочуючи податки з метою використання дефіциту фетерального бюджету як

важелю впливу на витрати. Для цього треба було: побороти інфляцію, тому що

до неї навчилися пристосовуватися; змінити характер раціональних чекань;

здолати споживчу психологію, кот. склалася в період стимулювання попиту;

перестати жити в кредит; дати зрозуміти, що обмежувати витрат необхідно.

Сокр. бюджетні витрати (крім оборони, соц. страхування, медицини). Фідмен

як радник президента запропонував проект реформи “План допомоги сім\'ї”. У

1983 почалося эк. пожвавлення, інфляція упала, стабілізувався і росте

долар. Спростився вивіз і ввіз інвестицій, завоювання міжнародних ринків.

Масові банкрутства незабаром пройшли, безробіття здолали, відновилася

довіра народу до уряду.

Однак ці доктрини розроблені в умовах визначених країн, і саме там дають

успіх, в інших умовах (наприклад, у нас) його не дадуть.

* Інституціоналізма й етапи його розвитку.

І. - своєрідний напрям в ек. науці, його своєрідність полягає насамперед в

тім, що прихильники і. В основу аналізу беруть не тільки ек. проблеми, а

зв\'язують їх з проблемами соц., політичними, етичними, правовими. Загальні

ознаки:

1) критичний аналіз ортодоквальних теорій, побудований на розробці

альтернативних програм;

2) спроба інтегрувати эк. теорію з іншими загальними науками -

соціологією, антропологією, психологією, юриспруденцією;

3) прагнення вивчати не стільки функціонування системи, скільки її

розвиток (трансформацію капіталізму);

4) аналіз ек. відносин визначають з позицій організації суспільства;

5) прагнення підсилити суспільний контроль над бізнесом.

6) вдаються до історичних та статистично-описових методів дослідження (дав

змогу досліджувати ек. явища).

7). І. рушіем ек. розвитку визначають психологію колективу, суспільства, а

не оремих суб\'єктів господар. Виник у США наприкінці 19 (ранній

імперіалізм) як опозиція дрібної і середній бурж. монополістичному кап.

Виділяються етапи: ранній і .У ранньому напрямки: 1)

соціально-психологічний, 2) соціально-правовий; 3) емпіричний

(кон\'юнктурно-статистичний). Відродився після 2 світові війни з появою

нових об\'єктів дослідження: науч-техн прогрес, інформація, влада, політика

і т.д. як неоинституционализм.

25. Ранній институционализм.

Напрямки і. Див. Пит.24.кін. Соц.-психол. напрям. Його представник Торстен

Веблен (1857-1929) виступав проти матеріалізму, зокрема, марксистського, з

гострою критикою капіталізму., розширив сферу досл. за рахунок суспільств

психології, інстинктів, звичок і схильностей людей., дієвість біол.

законів у суспільстві. Веблен став основоположником

індустріально-технологічної концеппції. Він вважав, що бізнесменів треба

замінити технічною інтелігенцією. Веблен майбутне сусп. уявляє як

панування “індустрії”, керованої технократії. Він не дає конкретних

рецептів побудови майбутнього сусп., він тільки змальовує його таким, яким

хотів би бачити. Рухові сили эк. діяльності - напівсвідома тяга до добре

виконаної роботи, допитливість, материнський інстинкт. Соц- правовий

напрям. Представник Джон Роджерс Коммонс. Розг. Вартість як очікуване

право на майбутні блага і послуги. “інституціональна ек.” - це економіка

регульованого капіталізму, адм. капіталізму або “розумного капіталізму”,

як інколи висловлювався Робжерс. Держ. має регулювати конфлікти не лише

між окремими капіталістами, а й між капіталістами і робітниками.

Емпіричний. Представник Уеслі Клер Мітчелл. Грошова ек. має недоліки, їй

притаманні суперечності, але вона найліпша форма організації суспільства,

оскільки забезпечує потреби бізнесу, здійснює облік і є знаряддям

установлення взаємодії і співробітництва в сусп. Завдання ек. теорії

полягає - вивчити взаємозв\'язок між інститутами грошового господарства й

поведінкою людей. Мітчелл застосовує технологічний підхід до аналізу

закономірності сусп. розвитку. Ранній І. вчені ще називали чистим, розквіт

якого припадає на 20-30р.р. 20ст.

21. Економічна модель капіталістичного суспільства за Фрідменом.

Шлях Мілтона Фрідмена від академічного вчення до засновника чиказької

монетарної школи, лауреата Нобелівської премії 1976 р., був зв\'язаний із

розробкою теорії капіталізму як саморегулювальної системи, з формуванням

монетариської доктрини, котру було визнану антиподом кейнсіанської системи

державного втручання в ек. Психологічні фактори - рівноправні складові

зрівноважування ек. системи. Держ. втручання блокує дії стихійних

регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму не існує.

Фридмен вважав основний фактор ек. рівноваги в суспільстві - стабільна,

контрольована динаміка пропозиції як осн. об\'єкт держ. контролю й основа

внутріек. політики. Метод теоретичних досліджень Фрідмена можна назвати

суб\'єктивно-позитивістським, заснованим на емпіричних і статистичних

узагальненнях. Позитивізм теорії Фрідмена полягає в тім, що її цілком

орієнтовано на практичне заснування.

12пит.

Ліберально-буржуазний рух В Україні був представлений інтелегенцією, яка

гуртувалась в так званих громадах - своєрідній організаційній формі руху.

Громади виникають в 60-х р. у м.Києві, Харкові, Полтаві. Спочатку в

громадах були демократи, але згодом вони відійшли к народникам. Народники

заперечували капіталістичний розвиток країни. Київська громада розкололась

на “Стару” і “Нову”. Громадський рух був фундаментом для ліберальної

сусп.ек. думки. М.П.Драгоманов закликає до боротьби з самодержавством як

гальмом розвитку. Підтримав реформу в 1861 р., але зазначив, що реформа

проведена в інтересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни

одержали особисту волю без землі. Драгоманов майбутнє бачив в соціалізм,

він був ідеологом дрібної буржуазії, але як реформіст змикався з

буржуазним реформізмом. Революційно-народницький рух виступав з позицій

селянства, які боролися проти залишків кріпосництва. Револ.-народ.ру на

Україні відрізнявся від російського за 2 фаткорів: особливостей форм

селянського землеволодіння і нац. Моментів. В Україні не було общинної

форми землеволодіння і тому ідеї селянства бачили не в общині, а у

зрівняльному переділі землі. Другим моментом, що характеризував рев.-нар.

Рух в У., був зв\'язок частини його учасників з українофілами, тобто з

буржуазним нац. визвольним рухом, зокрема з його лівим (демократичним)

крилом. Рев.-нар. рух мав дві групи: 1-й вид груп - лавристи (проводили

свою пропагандиську діяльність серед робітників, інтелегенції і особливо

-селянства) та 2-й вид груп - групи бакуністського спрямування (основний

акцент ставили на селянство).Ліберальне народництво (Предст.

П.Червінський, Левицький). Ліберальне народництво виникає в У. Вже в 70-ті

р., воно критикувало капіталізм, протиставляючи йому дрібне виробництво

селян і ремісників. Великого значення у зміцненні дрібнотоварного

виробництва вони надавали різним формам кооперації. Зміни, що сталися в

ек. та суспільному житті після реформи 1861 р., позначились і на розвиток

політичної ек. Велике значення для розвитку П.Е. мало ств.

Університетських лекційних курсів з цієї дисциплини.П.Е. в пореформенний

період і до 90-х р. розвивається преважно в руслі класичної школи.

Економістів цікавили проблеми ек. категорій, з\'ясування предмету П.Е.

Прихильником П.Е. був професор Київського універс. І.В.Вернадський. У

своїх роботах головну увагу приділяє критиці кріпатсва і всіх

дрібнобуржуазних форм виробництва.

26. Неінстинуалізм. основні ознаки. Представники різних теорій

неінституалізму. Після другої світової війни відбулось відродження

інституціоналізму на дещо інших .засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці

сперечались щодо межі втручання держави в економіку, то

інституціона-лісіти знайшли нові об\'єкти- дослідження місце і роль в

економічному житті НТП, інформації, влади, політики та ін. Соціальний

(індустріально-технологічний) інституціоналізм. Представник Джон Кеннет

Гелбрейт (1909р. нар.).Уродженець Канади. Перший науковий ступінь здобув у

Торонтському університеті, але більша частина його проферської і наукової

діяльності пройшла у СІНА - Принстонському, Каліфорнійському.,

Гарвардськом університетах. Г. в своїх роботах пропагував «суспільство

добробуту», що дало підставу канському історику ек. думки Селігмену не

зарахувати його «у табір інституціоналістів»^1. В працях, опублікованих у

50-х рр Гелбрейт розглядає техніку, як основу економічного прогресу.

Страницы: 1, 2