Види аудиторських висновків

агальнонаукові методичні приймання дослідження ґрунтуються на методах філософії - це спосіб дослідження, який визначає підхід до досліджуваних об'єктів, планомірний шлях наукового пізнання.

Власні методичні приймання аудиторського контролю - це специфічні приймання, вони формуються залежно від цільової функції науки й загальнонаукових приймань. Методичні приймання аудиторського контролю розвилися на основі бухгалтерського обліку й економічного аналізу, статистики й інших економічних наук.

Методика здійснення аудиторських перевірок створюється в процесі самих перевірок і поступового нагромадження досвіду їх проведення. Залежно від умов договору перевірки може бути комплексної або тематичної, коли контролю й аналізу зазнають тільки окремі розділи й ділянки обліку. Різної може бути й глибина перевірок: повна й суцільна перевірка облікових даних починаючи з первинних документів, проведення інвентаризації майна й зобов'язань, вибіркова перевірка даних первинного обліку або вивчення тільки даних, що втримуються в облікових регістрах і звітності.

Крім зовнішнього аудита, тобто аудита, здійснюваного зовнішнім аудитором або аудиторською фірмою існує внутрішній аудит - це організована на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійністю функціонування внутрішнього контролю. Однієї з головних завдань внутрішнього аудита є контроль над станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.

Загальна схема методичної моделі проведення аудита СМП представлена в додатку Г, рисунок Г.1

У вітчизняній і закордонній практиці можуть використовуватися наступні методи аудиторської перевірки: аналіз синтез, спостереження, інвентаризація, метод документальної перевірки, опитування, інспекція, запит, аналітичний огляд

Методами, використовуваними для аудита СМП є:

- нормативно-правовий метод - знання законів, положень, інструкцій, що стосуються організації обліку на СМП, і правильне їхнє використання в практичній роботі. Це система приймань, використовуваних при контролі для виявлення порушень нормативних і правових актів, законодавства будь-якого характеру. До них ставляться: службове розслідування, експертизи, службово-бухгалтерська, криміналістична, судебно-почерковедческая;

- фактичний метод: інвентаризація, суцільне й вибіркове спостереження, при якім кількісний і якісний стан об'єкта, що перевіряється, установлюється шляхом обстеження, огляду, переобліку, зважування, лабораторного аналізу й інших способів перевірки фактичного стану об'єкта.

- документальний метод заснований на перевірці первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітності, що стосуються організації обліку на МП, у частині їх правильного оформлення відповідно до вимог законодавства, і вірогідності відбиття в них даних;

- метод систематизації й узагальнення матеріалів перевірки, до нього ставляться угруповання в хронологічній послідовності, систематичній послідовності, хронологическо - систематизованої послідовності.

Аудитор має право: самостійно визначити форми й методи аудиторської перевірки, виходячи з вимог нормативних актів, умов договору, або втримування доручення органа дізнання, прокурора, слідчого, суду; перевіряти в економічних суб'єктів у повному обсязі документацію про фінансово-господарчу діяльність, наявність грошових сум, цінних паперів, матеріальних цінностей, одержувати роз'яснення по виниклих питаннях і додаткові відомості, необхідні для аудиторської перевірки; одержувати по письмовому запиту необхідну для аудиторської перевірки інформацію від третіх осіб, у тому числі при сприянні державних органів, що доручили перевірку; залучати на договірній основі до участі в аудиторській перевірці аудитів, що працюють самостійно або в інших аудиторських фірмах, а також інших фахівців; відмовитися від аудиторської перевірки у випадку ненадання економічним суб'єктом, що перевіряється, необхідної документації, а також у випадку забезпечення державними органами, що доручили проведення перевірки, особистої безпеки аудитора й членів його родини при наявності такої необхідності.

У свою чергу керівники й інші посадові особи економічного суб'єкта, що перевіряється, зобов'язані: створювати аудиторові (аудиторській фірмі) умови для своєчасного, повного проведення аудиторської перевірки, надавати всю документацію, необхідну для її проведення, а також давати по запиту аудитора роз'яснення й пояснення в усній і письмовій формі; оперативно усувати виявлені аудиторською перевіркою порушення порядку ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської (фінансової) звітності. Забороняється вживати будь-які дії з метою обмеження кола питань, що підлягають з'ясуванню при проведенні аудиторської перевірки.

Таким чином, методику аудиторської перевірки, перелік питань, що підлягають перевірці, а також повноту дослідження окремих питань, визначає сам аудитор.

Досягнення головної мети аудита сприяють вимоги, певні Кодексом етики професійних бухгалтерів і аудиторів України:

- до проведення аудиторської діяльності (етичні вимоги, чесність, порядність, професіоналізм)

- незалежність і об'єктивність, при проведенні аудиторської перевірки;

- конфіденційність (збереження комерційної таємниці);

- компетентність, сумлінність;

- використання методу статистики при економічному аналізі;

- застосування нових технологій;

- уміння ухвалювати раціональний розв'язок за даними аудиторської перевірки;

- доброзичливість, лояльність стосовно людей.

З 22.10.2000 г. аудиторська діяльність (аудиторські послуги, супровідні роботи й т.п.) не ліцензується ( відповідно до Закону України від 01.06.2000 г. № 1775-111 « Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зі змінами) і починаючи з 2001 року здійснюється аудиторами й аудиторськими фірмами, включеними до національного Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Ведення такого Реєстру покладене Законом про аудиторську діяльність на Аудиторську палату України.

Аудиторські стандарти - це основні принципи виконання аудиторських процедур. До складу аудиторських стандартів включаються пояснення й норми аудита, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.

У ході збору й оцінки інформації про суб'єкт малого бізнесу аудиторам необхідно враховувати наступну специфіку нормативної бази щодо їхньої діяльності:

- спрощений порядок реєстрації, ліцензування й сертифікації діяльності СМП;

- спрощений порядок надання державна статистичної й фінансової звітності;

- допустимість використання ( при дотриманні необхідних умов) самостійно розроблених форм документування господарських операцій і надання форм бухгалтерської звітності на бланках, виготовлених самостійно;

- заходу державної підтримки, які впливають на їхню фінансово-господарчу діяльність;

- вплив особливостей регіонального й місцевого законодавства на їхнє функціонування.

Джерелами інформації для аудита стану обліку діяльності МП і СМП є:

- свідоцтво про сплату єдиного податку (у випадку спрощеної системи оподатковування);

- наказ про облікову політику й додатках до нього;

- первинні документи;

- облікові регістри;

- звітність.

Для регулювання аудиторської діяльності широко застосовуються міжнародні стандарти аудита.

Отже, метою аудита стану обліку діяльності МП і СМП є встановлення відповідності методики обліку, яка застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень і ступені їх впливу на вірогідність бухгалтерської звітності.

2.2 Планування аудита, розробка загального плану й програми аудита. Вивчення системи внутрішнього контролю

Економічний суб'єкт (ТОВ СПСЭП «Нева»), що бажає провести аудиторську перевірку, повинен сповістити аудиторську фірму (аудитора), вибрану їм, про бажання скористатися її (його) послугами в писемній формі, для чого підприємство направляє в аудиторську фірму лист-запрошення про проведення аудиторської перевірки. Взаємини між клієнтом і аудитором регулюються договором.

Оцінка внутрішнього контролю діяльності й організації обліку підприємства ТОВ СПСЭП «Нева» може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором по наступних напрямках:

- перевірка наявності первинної документації по всіх господарських операціях;

- розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, які відповідають за діяльність і організацію обліку на підприємстві;

- наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій;

- періодичне проведення інвентаризації;

- належне ведення інвентарного обліку;

- контроль записів у журналах обліку й інші напрямки перевірки.

При цьому тестування проводиться в усіх напрямках діяльності підприємства. Приклад тестування організації обліку необоротних активів підприємства представлений у додатку Е.

Для розуміння системи внутрішнього контролю аудиторові необхідно вивчити процес здійснення бухгалтерських операцій. Найбільш простий спосіб - це вивчення письмових внутрішніх процедур, що регламентують здійснення таких операцій, а також опитування керівників, відповідальних за ці операції.

Далі аудитор повинен переконатися в тому, що всі описані процеси мають місце в дійсності, для чого він може опитати співробітників середньої ланки, залучених у ці процеси. Після цього аудитор повинен переконатися, що присутні ( відсутні) усі необхідні види внутрішнього контролю: контроль авторизації (санкціонування) на всіх етапах; контроль зберігання; контроль облікових записів.

Після визначення наявності (відсутності) аудитор визначає ступінь ризику й відповідно планує обсяг вибірки для перевірки за істотою. Робочими документами при цьому є: меморандуми проведених опитувань; схеми (блок-схеми); оглядові документи аудитора з відповідними висновками відносно ризику; первинні документи (у необхідних випадках), що підтверджують (або не підтверджувальні) наявність внутрішнього контролю.

Огляд внутрішнього контролю, у тому числі системи обліку й контрольних процедур, звичайно роблять «молодші» учасники групи аудиторів (асистенти). Старший (головний) аудитор оцінює робочі документи огляду (Блок-схеми й запитальники) для того, щоб попередньо встановити рівень ризику його неефективності й розв'язати, чи знизиться цей ризик надалі при тестуванні контролю. Буде ефективним тестування контролю для підтримки більш низької оцінки ризику контролю й зниження обсягу процедур по суті.

Найбільш простим і ефективним способом одержання попередньої (необхідної) інформації про стан внутрішнього контролю є одержання інформації з питань, наведених у додатку Ж ( на прикладі основних коштів). Крім того при огляді внутрішнього контролю необхідно простежити рух інформації між посадовими особами.

Як відомо, кожній аудиторській перевірці при будь-яких умовах властивий аудиторський ризик, що полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що істотні помилки, які втримуються у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, внаслідок чого спотворюються показники бухгалтерської звітності. Аудиторський ризик визначають по формулі:

АР = РК*РУ*РВ, (2.1)

де РК - ризик внутрішнього контролю:

РУ - ризик системи бухгалтерського обліку;

РВ - ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.

Ризик виявлення означає, що істотні помилки, що втримуються у фінансових звітах, можуть залишитися без уваги аудитора, внаслідок здійснення вибіркового дослідження, неправильного застосування тестового контролю, не належного тлумачення результатів аналітичного огляду й інших аудиторських процедур, застосування неефективних методів і приймань, обмеженості в одержанні інформації з витрат. Чим вище рівень оціненого аудитором ризику внутрішнього контролю й ризику системи бухгалтерського обліку, тем нижче рівень ризику виявлення потрібно запланувати для забезпечення належної якості аудиторської перевірки. Від оціненого рівня ризику перевірки підприємства залежить кількість і види аудиторських процедур, які будуть виконані.

Визначимо аудиторський ризик по підприємству ТОВ СПСЭП «Нева», для чого скористаємося критеріями оцінки ризику (додаток И). З наведеної таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» низький.

Тепер, використовуючи формулу факторної моделі аудиторського ризику, можна приблизно визначити, чому він рівний для аудиторської фірми при проведенні аудиторської перевірки на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева»:

З наведеної вище таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику досить низький і становить 2,7 бала.

Аудиторський ризик ухвалюється як правило рівним 5%,

Ризик контролю = Ризик внутрішнього контролю * Ризик системи бухгалтерського обліку = 0,2 * 2,5 = 0,5 (або 50%)

Звідси визначимо ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора: 0,50 * 0,05 = 0,025 або 2,5%

Отже, можна зробити висновок про те, що аудиторський ризик на підприємстві невисокий. Область діяльності підприємства перебуває в зоні низького ризику й фінансової стабільності. Також, з отриманого аудиторського ризику, робимо висновок, що рівень матеріальності буде низький.

Специфіка підприємства, обсяг і складність роботи з його перевірки щораз вимагають визначення чіткої послідовності кроків при проведенні аудита й правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо перевірку проводять трохи фахівців.

Із цією метою керівником бригади аудиторів складається план (програма) перевірки, у якій вказуються:

- ціль аудита;

- основні ділянки роботи підприємства й розділи обліку, що підлягають перевірці;

- характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна і т.д.);

- закріплення обов'язків за членами бригади;

- передбачувана тривалість перевірки й строки її початку й закінчення.

Формування мети аудита має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чому аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена перевірка. Тому слід докладно вказати, що аудит ставить своїм завданням не збір негативних фактів, не нагромадження компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі й внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.

Це відразу дозволить установити досить довірчі відносини із клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.

Далі в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, які будуть досліджені в ході аудита. Необхідно:

- відзначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для фінансово-господарчої діяльності підприємства й для формування її результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих або інших ділянок для перевірки й указати, що дані перевірки Рза цими ділянками важливі для оцінки діяльності підприємства в цілому;

- указати, що інші ділянки фінансово-господарчої роботи підприємства, будучи потрібними й корисними впливу, що вирішує, на результати діяльності не виявляють.

Через те, що в перші ж дні перевірки аудитори одержують нехай не повне, але досить вірна вистава про стан того або іншої ділянки роботи, і подальше вивчення справ з кожним днем приносить усе менше й менше нової корисної інформації, доцільно знайти ту золоту середину, коли, затрачаючи мінімум часу на перевірку, аудитори одержують максимум необхідних відомостей, цілком достатній для витягу висновків і складання обґрунтованого аудиторського висновку.

Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні висновки за результатами перевірки цілком і повністю лягають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.

По кожній ділянці, що перевіряється, слід визначити характер перевірки -- суцільний або вибірковий.

Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то слід заздалегідь визначити, які ділянки перевіряє той або інший аудитор. Тут слід ураховувати кваліфікацію й досвід, придбані в ході попередніх перевірок.

Тривалість аудиторської перевірки може бути різної, однак практика показує, що двотижнева інтенсивна робота приносить не менш точні й повні результати» ніж розтягнута в часі на довгі тижні. Досить докладна й вірна картина про стан справ на, що перевіряється підприємстві складається вже в перші дні перевірки.

Природно, у хід аудиторської перевірки можуть втрутитися різні перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд зважаючи на невідкладні обставини і т.д. Це у свою чергу може вплинути на зміну строків перевірки, однак не повинне впливати на заздалегідь обумовлену суму оплати.

Програма аудиторської перевірки представляється керівництву підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження втримування об'єктів і етапів перевірки.

На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені зміни й доповнення. Наприклад, у зв'язку з наміром економічного суб'єкта, що перевіряється, стати пайовиком-засновником комерційного банку потрібне аудиторський висновок про його фінансове становище й платоспроможності; або відповідно до наміру підприємства створити спільне підприємство з яким-небудь іноземним партнером виникає необхідність оцінки внеску. У таких випадках аудитори можуть підготувати відповідні висновки, що містять необхідні оцінки.

Програма аудиторської перевірки може бути скоректована з урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Незважаючи на саме сумлінне складання програми аудиторської перевірки, ряд факторів, що впливають на її трудомісткість і тривалість, не може бути передбачений і заздалегідь врахований, що змушує вносити корективи в утримування й тривалість тих або інших робіт. Для складання програми перевірки, добору фахівців у групу, а в остаточному підсумку для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку й устрій підприємства-клієнта.

Для цього необхідно з'ясувати: галузеві особливості підприємства; організаційний устрій підприємства; виробничі зв'язки (постачальники, підрядники); фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств); юридичні зобов'язання ( судові розгляди, акти податкової інспекції, позабюджетних фондів).

Основними джерелами інформації про підприємство є: думка про питання, що цікавлять, вищого керівництва, працівників керування середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не пов'язаних з веденням обліку; відвідування й огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. На підготовчому етапі аудитор також становить план і програму аудита. Програма аудита СМП представлена в додатку К.

2.3 Порядок проведення аудита і документування аудиторських доказів

При вивченні організації бухгалтерського обліку в суб'єктів, які використовують спрощену форму обліку, необхідно звернути увагу на такі складові:

- кількість бухгалтерів і працівників, які відповідають за збереження товарно-матеріальних цінностей;

- наявність облікової політики;

- наявність робочого плану рахунків і його особливості;

- наявність затвердженого графіка документообігу й здійснення контролю над його виконанням;

- застосування в обліку й керуванні комп'ютерних програм;

- наявність форм первинних звітних документів, відмінних від типових;

- порядок проведення інвентаризації;

- порядок ведення книги обліку господарських операцій;

склад регістрів і порядок записи в них;

- порядок обліку витрат на проведення й формування собівартості,

- напрямку використання прибутку;

- процедури поточного контролю над наявністю й використанням запасів;

- процедури поточного контролю над правильністю розрахунків з дебіторами й кредиторами;

- особливості руху необоротних активів і товарно-матеріальних запасів за звітний період;

- особливості в розрахунках з дебіторами й кредиторами за звітний період.

Вивчення обліку діяльності МП і СМП здійснюється в наступній послідовності.

Перевірка приналежності підприємства до МП або СМП. Перш ніж перевіряти підприємство, слід з'ясувати, чи підпадає воно під визначення МП і СМП відповідно нормам чинного законодавства.

До суб'єктів малого підприємництва, згідно із Законом України " Про державну підтримку малого підприємництва " від 19.10.2002 № 20630Ш, відносять: фізичні особи, зареєстровані у встановленому Законом порядку в якості суб'єктів підприємницької діяльності; юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, у яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 людей і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

У статті 11 Закону №20 визначене, що для суб'єкта малого підприємництва в порядку, установленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподатковування, бухгалтерського обліку й звітності, що передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку й звітності.

Спрощена система оподатковування встановлена Указом Президента України від 03.07.98г. №727/98 " Про спрощену систему оподатковування, бухгалтерського обліку й звітності суб'єкта малого підприємництва", що мають чинність Закону України (у редакції Указу від 28.06.99г. №746/99).

Статтею 1 Указу №746 [/99] передбачене, що спрощена система вводиться для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, у яких за рік чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 людей і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн. Отже, із суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно із Законом України №2063 [III] належать до категорії суб'єкта малого підприємництва, на спрощену систему можуть перейти тільки ті, які відповідають вимогам Указу №746[/99].

Страницы: 1, 2, 3, 4