Торговельна діяльність підприємств

Торговельна діяльність підприємств

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
• 1.1 Методологічні засади формування доходів на торговельних підприємствах
• 1.2 Методологічні засади формування витрат на торговельних підприємствах
• РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
• 2.1 Облік надходження та вибуття товарів на підприємстві
• 2.3 Порядок формування та облік фінансових результатів торговельного підприємства
• РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
• ДОДАТКИ
• ВСТУП
• Торговельна діяльність підприємств забезпечує безперервний процес руху активів у формі товарів від виробничих підприємств різних форм власності до безпосередніх споживачів. Для забезпечення торговельної діяльності підприємства здійснюють операції купівлі-продажу товарів, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат торговельних підприємств.
• Основним завданням торговельного підприємства є найбільш повне і оптимальне забезпечення товарного асортименту для здійснення торговельних операцій як з оптовими, так і з роздрібними покупцями. Темпи росту обсягу реалізації продукції, покращення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат і прибуток торговельного підприємства. Оскільки метою будь-якої діяльності, у тому числі і торговельної, є отримання прибутку, який є фінансовою базою подальшого розвитку підприємства та показником ефективності даного виду діяльності, то постає необхідність в повному та достовірному його визначенні, тобто достовірному визначенні доходів та витрат, понесених підприємством на його отримання.
• Різноманіття форм власності в період ринкової економіки та розширення прав торговельних підприємств вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку торговельної діяльності.
• Облік діяльності торговельного підприємства здійснюється за такими напрямками:
• · кількісний і вартісний облік товарів;
• · облік надходження та вибуття товарів на підприємстві та розрахунків з постачальниками;
• · облік наявності товарів та руху на складах;
• · облік доходів та витрат торговельного підприємства;
• · порядок формування та облік фінансових результатів торговельного підприємства.
• У зв'язку з дослідженням цих питань стає чітко обумовленою актуальність теми дослідження.
• Мета курсової роботи -- дослідження обліку діяльності торговельного підприємства і визначення шляхів її удосконалення.
• Для досягнення мети необхідно вирішити задачі:
• · здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік діяльності торговельного підприємства;
• · переглянути літературні джерела;
• · розкрити теоретичні основи обліку діяльності торговельного підприємства;
• · розглянути особливості обліку діяльності торговельного підприємства;
• · розглянути первинний облік діяльності торговельного підприємства;
• · розробити шляхи вдосконалення обліку діяльності торговельного підприємства.
• При написанні роботи були використані закони та нормативно-правові акти, які регламентують правила діяльності торговельного підприємства, порядок надходження, зберігання та вибуття товарів, формування доходів, витрат та фінансового результату діяльності торговельного підприємства.
• Теоретичні засади бухгалтерського обліку діяльності торговельного підприємства складають Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського обліку діяльності торговельного підприємства. Також була використана різноманітна науково-практична література, з якої була взята інформація про аналітичний і синтетичний облік діяльності торговельного підприємства, порядок і методи її здійснення, первинний і складський облік товарів.
• РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
• 1.1 Методологічні засади формування доходів на торговельних підприємствах
• Діяльність будь-якого підприємства являє сукупність операцій купівлі, заготівлі, виробництва, переробки, продажу товарів, виконання робіт, надання послуг з метою отримання доходу. В залежності від сфери діяльності підприємства можна виділити промислову, будівельну, торговельну, сільськогосподарську та іншу діяльність підприємства. Під торговельною діяльністю підприємства слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток [19, 24].
• Метою діяльності торговельного підприємства, як і інших суб'єктів господарювання, є отримання прибутку, що визначається як різниця між доходами від певної діяльності та витратами на її здійснення. Оскільки прибуток торговельного підприємства є фінансовою базою для його подальшого розвитку та показником ефективності даного виду діяльності, то постає необхідність в повному та достовірному їх визначенні, тобто достовірному визначенні доходів та витрат, понесених підприємством на їх отримання.
• Всі торговельні підприємства діють по принципу комерційного розрахунку, який включає такі основні аспекти:
• * повна юридична та господарська самостійність;
• * самофінансування;
• * саморозрахунок;
• * юридична та фінансова відповідальність за результати своєї діяльності.
• За допомогою комерційного розрахунку підприємство забезпечує самооплатність власної господарської діяльності, виконує свої фінансові зобов'язання перед іншими підприємствами та бюджетом, забезпечує власний розвиток, розширюючи та поновлюючи матеріально-технічну базу, запаси товарно-матеріальних цінностей.
• Необхідно зазначити, що дохід -- це багатозначне поняття, уживане в різних значеннях. Розглянемо деякі визначення терміну «доход», які використовуються в вітчизняній економічній літературі:
• 1. Дохід -- це одержання у власність фізичною особою коштів або матеріальних цінностей, що мають певну грошову вартість [14, 12].
• 2. Дохід -- це засоби в грошовій або натуральній формі, які отримують окремі підприємства або держава у результаті своєї господарської або фінансової діяльності [14, 12].
• 3. Дохід --те, що приносить власникові речі експлуатація цього предмета іншими особами на підставі укладених з ними угод (наприклад, від речі, переданої у найм, наймодавець одержує доход у вигляді певної плати). До доходів можна віднести продукцію, отриману підприємцями в результаті заняття ними підприємницькою діяльністю [14, 13].
• 4. Дохід -- різниця між виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг і вартістю витрат, понесених на виробництво та збут товарів, робіт, послуг [24, 25].
• В залежності від стадії отримання доходи поділяються на первинні та вторинні. Первинні доходи отримують власники ресурсів та держава (мито, акциз, рентні виплати). Вторинні доходи формуються на основі відрахувань з первинних доходів у централізованих державних фондах та перерозподіляють-ся між регіонами, сферами, галузями та верствами населення.
• Поняття «дохід» можна розглядати двояко в системі бухгалтерського обліку, оскільки після реформування системи бухгалтерського обліку в Україні відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІ від 28 грудня 2000 р. облік поділився на фінансовий та податковий.
• У фінансовому обліку поняття «доходи» розглядається згідно П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати» і є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зниження зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників [4, 23].
• Згідно Закону України «Про податки з доходів фізичних осіб» дохід --сума будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь [1].
• Таким чином, у фінансовому обліку доходи визначають для встановлення величини власного капіталу як надходження активів або зменшення зобов'язань; у податковому обліку доходи визнаються для встановлення величини активів, які платник податку (фізична або юридична особа) отримує у власність в результаті минулих подій, з метою встановлення величини податкових платежів, що мають бути перераховані до бюджету.
• У міжнародній практиці згідно з МСФЗ № 18 «Доход» доходом є валове надходження економічних вигод протягом періоду в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу[3, 1016-1021].
• Існують певні особливості при визнанні доходу торговельного підприємства, а саме, слід пам'ятати, що дохід визнається не у всіх випадках, а за загальним критерієм визнання статей у фінансовому обліку, згідно якого необхідною умовою визнання активів у фінансовому обліку є ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод і достовірна оцінка їх вартості.
• Доходи відображаються у фінансовій звітності згідно з принципів нарахування та відповідності доходів та витрат, тобто для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Критерій визнання доходу застосовується окремо до кожної операції. Проте ці критерії необхідно застосовувати окремо до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із сутності такої господарської операції.
• Необхідно відзначити, що основне місце в доходах торговельного підприємства займає доход (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг, що визначається як сума грошових коштів, які поступили на рахунок в банк або касу підприємства за вироблену і поставлену замовникам, покупцям продукцію, виконанні для них роботи або надані послуги.
• Існують випадки, коли отриманні грошові кошти підприємством, не визнаються доходом, а саме:
• * сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів;
• * сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь клієнта, принципала тощо;
• * сума попередньої оплати товару;
• * сума авансу в розрахунок оплати праці;
• * сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
• * надходження, що належать іншим особам;
• * надходження від первинного розміщення цінних паперів [6, 134-135].
• В особливому порядку у фінансовому обліку відображається ПДВ, акциз та інші податкові відрахування, що включаються до ціни товару, надходження за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором, сума яких включається до складу доходом без вирахування знижок, повернення товару та непрямих податків, які відображаються за кредитом рахунків з обліку доходів, а потім їх відповідна частина відображається записом за дебетом того самого рахунку або дебетом рахунку для відображення вирахування з доходу.
• Підприємство в залежності від сфери діяльності може отримувати доход від різних видів діяльності. Насамперед, кожне підприємство (за виключенням страхових компаній) створюється для ведення певної діяльності і дохід, який воно отримує, в такому разі називається звичайним.
• Для торговельного підприємства прикладами звичайної діяльності є операції з придбання та реалізації товарів, розрахунки з працівниками, бюджетом, банківськими та іншими комерційними установами та інші операції, пов'язані з придбанням та реалізацією продукції.
• До надзвичайної діяльності торгового підприємства можна віднести такі операції та події, які відрізняються від звичайної діяльності та не відбуваються часто або регулярно (пожежі, крадіжки, стихійні лиха).
• Визнані доходи в бухгалтерському обліку можна класифікувати за такими групами:
• * виручка від реалізації продукції;
• * інший операційний доход;
• * доход від фінансової діяльності;
• * доход від інвестиційної діяльності;
• * інший доход;
• * надзвичайний доход.
• Поряд з цим у міжнародній практиці існує інша класифікація доходів, а саме -- дохід від реалізації товарів, надання послуг, відсотки, роялті, дивіденди. Найбільшу частину доходу торговельне підприємство отримує від торгової діяльності, що є для нього основним видом діяльності. Слід відмітити два основних джерела доходу торговельного підприємства від продажу товарів, а саме -- торгівельну надбавку до закупівельної ціни товару та торгівельну знижку ціни продажу товару.
• Натомість, доходами визнається виручка від реалізації товарів у випадках, коли:
• * сума доходу може бути достовірно визначена;
• * є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені;
• * покупцеві переданні ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на товар;
• * підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.
• У випадку, якщо наведені вище умови справджуються, грошові надходження у касу або на банківський рахунок підприємства визнаються доходом.
• Якщо здійснюється обмін подібною за призначенням продукцією, яка має однакову справедливу вартість, дохід не визнається. Важливе значення для визнання доходу мають умови договору (контракту). Дата відвантаження не завжди є умовою визнання доходу, наприклад, якщо за умовами контракту право власності переходить до покупця з моменту доставки товару на склад, то всі ризики з транспортування несе торгове підприємство і визнає грошові кошти як дохід після підтвердження факту оприбуткування товару на склад покупця.
• Якщо згідно договору право власності на товар переходить до покупця після відвантаження його на транспортні засоби, то дохід визнається після списання товару зі складу продавця, а всі ризики при транспортування та подальше управління товаром переходять до покупця. Окрім того, грошові кошти можуть бути визнані доходом до моменту відвантаження продукції, якщо виконані всі умови визнання доходу.
• У випадку, коли має місце передоплата товар переходить у власність покупця, але за певних умов покупець залишає його на відповідальному зберіганні продавця, то дохід визнається одночасно з відображенням собівартості продукції, збільшенням дебіторської заборгованості покупця та нарахуванням ПДВ. Якщо дохід не відповідає умовам визнання доходу, то його суму вилучають з доходу, стернуючи запис про операцію реалізації та відновлюючи виробничу собівартість товарів у складі відповідних статей балансу.
• Існують випадки, коли дохід не може бути достовірно визначений, тоді він відображається в обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Визначений дохід від реалізації товарів не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості, сума якої визнається витратами звітного періоду. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю товарів, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Дохід -- є метою функціонування підприємства і від правильності відображення в обліку операцій, пов'язаних з отриманням доходу, залежить ефективність підприємницької діяльності. Не завжди грошові надходження визнаються доходом підприємства, тобто належать йому, а лише при виконанні загальних економічних критеріїв визнання активів.
• 1.2 Методологічні засади формування витрат на торговельних підприємствах
• Отримання доходу безпосередньо пов'язано з витратами певних видів активів, грошових коштів, запасів тощо. Для раціонального управління підприємством, визначенням обсягу оптимального виробництва продукції та її продажу необхідно володіти інформацією про витрати, які несе підприємство.
• Дохід є наслідком виробництва і реалізації продукції, на виготовлення якої були понесені витрати. При цьому склад витрат визначається направленістю обліку, так інформація про витрати відображається для складання фінансової та податкової звітності, оперативного та стратегічного управління виробництвом. Умови визнання та оцінки доходу визначає П(С)БО № 15 «Доходи», а умови визнання, класифікації витрат відображаються в П(С)БО № 16 «Витрати».
• В економічній літературі з поняття «витрати» трактується як виражені в грошовій формі затрати різних видів економічних ресурсів, в тому числі праці, сировини, матеріалів та комплектуючих, фінансових ресурсів, основних засобів, у процесі виробництва, обігу розподілу товарів та продукції. З економічної точки зору існує багато класифікацій витрат постійні, змінні; умовні, натуральні; уречевлені, нематеріальні і т.д. [14, 19].
• Розглядаючи поняття «витрати» в фінансовому обігу слід відмітити, що це -- зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків учасників) [7, 136-137].
• Необхідно зазначити, що витрати мають комплексний характер та складаються з елементів витрат -- сукупність економічно однорідних витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
• Згідно П(С)БО «Витрати» № 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Як зазначалося вище, визнання витрат відбувається за принципом нарахування та відповідності доходів та витрат, а отже, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
• Витрати визнаються у випадку, якщо:
• · зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства;
• · визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, яке забезпечує актив протягом кількох звітних періодів;
• · негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати загальним критеріям визнання активів;
• · можливо достовірно оцінити суму витрат.
• В той же час не всі витрати визнаються і включаються до звіту про фінансові результати (рис. 1.2).
• Рис. 1.2. Витрати не визнаються і не включаються до звіту про фінансові результати
• За елементами можна виділити наступні види витрат, як матеріальні, на плату праці, амортизаційні, інші операційні, фінансові, інвестиційні та інші витрати.
• Витрати класифікують за наступними ознаками:
• · за елементами;
• · залежно від способу включення до витрат окремих підрозділів;
• · залежно від періодичності здійснення та обсягу виробництва та реалізації;
• · за часовим фактором здійснення витрат і отримання доходу від них.
• Залежно від способу включення до витрат окремих підрозділів виділяють прямі та непрямі витрати. Прямі витрати -- відносяться безпосередньо до витрат окремих структурних підрозділів чи до витрат на транспортування конкретного виду товару, а непрямі -- відносяться до всього підприємства в цілому або до групи товарів різних видів.
• Залежно від періодичності здійснення та обсягу виробництва та реалізації виділяють постійні та змінні витрати. До постійних витрат відносяться ті виртати, величина яких не змінюються при різних обсягах виробництва та реалізації товарів; до змінних -- витрати, величина яких прямо пропорційна обсягу виробництва та реалізації товарів.
• Розглядаючи часовий фактор здійснення витрат і отримання доходу від них виділяють витрати звітних періодів і витрати майбутніх періодів.
• Крім зазначених класифікаційних ознак, можна застосовувати додаткові ознаки класифікації -- за ступенем реагування на зміну обсягів діяльності, за періодами, за центрами ві дповідальності чи місцем виникнення, за ступенем однорідності, за можливістю контролю в конкретному структурному підрозділі, за принципами організації управління.
• До складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів, а також витрати підприємств громадського харчування, що пов'язані з випуском і реалізацією продукції власного виробництва.
• Аналізуючи саму сутність діяльності торговельного підприємства легко дійти висновку, що загально виробничих витрат на даних підприємствах не буде, а матимуть місце лише адміністративні витрати (у складі: витрат на службові відрядження апарату управління, загально організаційних, корпоративних та представницьких, на оплату праці апарату управління, відрахувань на соціальні заходи, амортизації нематеріальних активів загальногосподарського призначення) та витрати на збут (витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції, на ремонт тари, оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут, на маркетинг, на передпродажну підготовку товарів, на відрядження працівників, зайнятих збутом, на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом товарів, на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням товарів відповідно до умов договору поставки, на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів).
• Розрахунок собівартості реалізованих товарів включає вартість реалізованих товарних запасів, визначену розрахунковим шляхом відповідно до П(С)БО № 9 «Запаси», та транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), які припадають на реалізовані товари. Причому ТЗВ можуть відноситися прямо на собівартість реалізованої продукції за умови, що ТЗВ понесені на транспортування продукції одного виду, та опосередковано (непрямі витрати, тобто ті витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом) за умови, що транспортувалися декілька видів неоднорідної продукції.
• До складу поточних витрат торговельного підприємства входять витрати обігу -- представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до споживача та пов'язаних із зміною форм вартості. До складу витрат обіг включають операційні витрати, ТЗВ, що припадають на реалізовані товари (продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування далі продукція); відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.
• РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
• 2.1 Облік надходження та вибуття товарів на підприємстві
• Об'єктом дослідження є приватне підприємство «Гадячанка», яке займається роздрібною торгівлею. Саме на його прикладі проведений аналіз стану обліку доходів і витрат та механізм формування фінансового результату діяльності торговельного підприємства.
• Надходження товарів на підприємство здійснюється для подальшої їх реалізації. Товари, які надійшли на підприємство, оприбутковуються на підставі супровідних документів, які засвідчують факт отримання за кількістю та якістю, зокрема накладною, товарно-транспортною накладною, рахунок та іншими документами, та відображаються за дебетом субрахунку 281 «Товари на складі» за первісною вартістю. Так як аналізоване підприємство має значну і змінювану номенклатуру товарів, воно веде облік за цінами продажу, тобто відразу після оприбуткування товарів при передачі їх в роздрібну торгівлю на первісну вартість нараховується торгова націнка, яка установлюється у відсотках до первісної вартості товарів. Торгова націнка є джерелом покриття витрат підприємства та забезпечує достатній (запланований) рівень прибутковості. На підприємстві продажну вартість товарів з урахуванням націнок обліковують на субрахунку 282 «Товари в торгівлі», а суму націнок на товари, що надійшли за звітний період, -- за кредитом субрахунку 285 «Торгова націнка». ПП «Гадячанка» веде придбання товарів як у випадку попереднбої оплати, так і у випадку післяплати, залежно від умов договору з постачальниками. Розглянемо облік придбання товарів підприємством у випадку попередньої оплати та у випадку післяплати, де вартість товарів у обох випадках становить 1200,00 грн, у т.ч. ПДВ - 200,00 грн., а розмір торговельної націнки - 30%. Кореспонденції по даним операціям наведені відповідно в Додатках А, Б.
• Підприємство отримує деякі товари в тарі, яку відображають за дебетом субрахунку 284 «Тара під товарами». А якщо тара за умовами договору є поворотною та заставною, то перерахована сума застави обліковується за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» і рахунку 05 «Гарантії і забезпечення надані». Тара одноразового використання включається до первісної вартості запасів й окремо на рахунках не відображається.
• У разі надходження на підприємство товарів без супровідних документів їх беруть на облік на підставі акта про приймання товарів, а саме «Акта про приймання матеріалів», що складається у 2-х примірниках приймальною комісією, створеною за наказом керівника ПП «Гадячанка», з обов'язковою участю МВО та представника постачальника. Затверджується даний акт керівником чи особою, яка на те уповноважена. Товари без супроводжувальних документів відображається за дебетом позабалансового субрахунка 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» або на балансі підприємства за дебетом рахунка 28 «Товари», що залежить від наявності або відсутності договору купівлі-продажу або договору поставки.
• Згідно облікової політики, визначеної підприємством, на складі здійснюється кількісно-сумовий (за цінами придбання) облік товарів. За відсутності договірних відносин ПП «Гадячанка» оприбутковує його за дебетом позабалансового рахунка 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за справедливою вартістю, а після отримання документів, такі ТМЦ відображаються за кредитом субрахунка 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» та оприбутковуються на баланс за дебетом рахунка 28 «Товари» у кореспонденції з рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».
• У разі наявності договірних відносин з постачальником ПП «Гадячанка» такі ТМЦ оприбутковує на баланс -- за дебетом рахунка 28 «Товари», за вартістю, визначеною в договорі. У разі отримання документів на товар їх вартість корегується.
• Оскільки ПП «Гадячанка» є платником ПДВ, воно зацікавлений в отриманні податкової накладної, яку йому зобов'язаний надати продавець товару згідно Закону України «Про податок на додану вартість». У випадку відмови постачальника товарів надати податкову накладну підприємство має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту за умови, що ПП «Гадячанка», як покупець товару, надасть документ, що засвідчує факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів.
• Приклад 1. У червні 2005 р. ПП «Гадячанка» отримало товар від ПП «Тристан». Жодного документу на отриманий товар не було. Договору купівлі-продажу товарів між підприємствами немає. У січні 2006 р. ПП «Гадячанка» оплачує товар у повній сумі і сподівається отримати документи за січень 2006 р. ПП «Тристан» надає документи, але вони датовані червнем 2005 р. на суму 1200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 200,00 грн. ПП «Гадячанка» не хоче брати такі документи, а постачальник відмовляється надати документи за січень 2006 р. Обидва підприємства є платниками податку на прибуток та ПДВ.
• Дані товари фактично прийняті на склад ПП «Гадячанка» у червні 2005 р., але оскільки супровідні документи від ПП «Тристан» до бухгалтерії не надійшли, товар не оприбутковано в обліку ПП «Гадячанка». Оскільки рахунки обліку запасів є активними рахунками, кредитового сальдо на таких рахунках бути не може. Дані товари тимчасово оприбутковуються на рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за вартістю, вказаною у приймально-передавальному акті. Реалізація таких товарів не відбувається. Порядок облік невідфактурованих товарів у ПП «Гадячанка» наведено в Додатку В.
• Якщо за результатами приймання товарів за участю представника відправника за кількістю встановлено недостачу, то це відображається в акті приймання, який підписують всі уповноважені представники сторін і затверджує керівник підприємства-відправника не пізніше наступного дня після складання акту, зразок якого наведений у Додатку Д. Сума нестачі товарно-матеріальних цінностей відображається за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», а після виставлення претензії постачальнику за фактом нестачі сума претензії відображається за дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». Порядок та облік приймання товару та виставлення претензії перевізнику наведено в прикладі 2 та Додатках Д, Е, Ж.
• Приклад 2. ПП «Гадячанка» здійснює постачання товарів, зокрема майонезу, на території України. З метою швидкої доставки товарів покупцям підприємство користується послугами перевізника ТзоВ «Транс-Експрес», що доставляє товар від складу продавця до складу покупців. 30.06.2006 р. ТзоВ «Транс-Експрес» прийняло замовлення на перевезення 250 банок майонезу, вартість вантажу - 1250 грн, у т.ч. ПДВ - 208,33 грн.
• Наступного дня представник перевізника повідомив, що вантаж із майонезом був пошкоджений при перевантаженні у м. Гадяч, Полтавської області, через падіння контейнеру із вантажом, в результаті чого розбилися 175 банок майонезу. Уповноважені особи відправника і перевізника склали акт приймання продукції (товару) за кількістю. ПП «Гадячанка» (відправник) скерував ТзоВ «Транс-Експрес» (перевізнику) претензію з вимогою відшкодування і відобразило в обліку псування цінностей і розрахунки за претензією. Відображення цих операцій наведено в Додатку Ж.
• З товарами, що знаходяться на складі ПП «Гадячанка» до моменту продажу, здійснюються неторговельні операції (операції, не пов'язані з продажем), а саме комплектація, пакування, розфасування, інвентаризація, переоцінка тощо. Для зручності здійснення таких операцій і правильного їх обліку на підприємстві передбачається певний порядок розміщення та зберігання товарів, який полягає в окремому (відокремленому) розташуванні комісійних, власних товарів, товарів на зберіганні та переданих у заставу. Це дозволяє уникнути використання однорідних товарів (як власних, комісійних, так і тих, що перебувають на зберіганні), яке спричиняє негативні юридичні та податкові наслідки.
• Під час зберігання власних товарів на складі підприємства здійснюється підготовка їх до продажу, сортування, розфасування, пакування та інші заходи. Усі витрати, пов'язані з проведенням зазначених робіт, у бухгалтерському обліку відображаються за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут». Виконання робіт з підготовки товарів до продажу оформляється актами. При цьому їх вартість (а також матеріалів, що використовуються під час передпродажної підготовки) включається до складу валових витрат підприємства, а сума ПДВ -- до податкового кредиту.
• Для визначення собівартості реалізованих товарів на підприємстві використовується метод ціни продажу, що полягає у застосуванні підприємством середнього проценту торгової націнки товарів. Застосування даного методу передбачено обліковою політикою ПП «Гадячанка». Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари, а сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Структура продажної ціни подана у вигляді схеми (рис. 2.1).
• Рис. 2.1. Структура продажної ціни
• Товари, які відпускають зі складу для подальшого їх продажу, оформляють накладною. В аналітичному обліку вартість товарів відображається за кредитом субрахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з дебетом субрахунку 282 «Товари в торгівлі». У складському обліку на підприємстві роблять відмітку про вибуття товарів у розрізі товарного асортименту.
• ПП «Гадячанка» запроваджує різні види торгових націнок, а саме: роздрібну (30%), дрібногуртову (25%), гуртову (20%), спеціальну (15%). Розглянемо нарахування продажної вартості товарів і визначемо вартість реалізованих товарів за методом ціни продажу.
• Приклад 3. Вихідні дані про рух товару «Майонез «Провансаль» за грудень 2006 р. наведено в табл. 2.1.
• Таблиця 2.1
• Вихідні дані до прикладу 3

Дата	Показник	Кількість банок	Ціна за одиницю, грн	Сума, грн
01.12.2006	Залишок на початок місяця	50	3,3	165,00
05.12.2006	Надходження товару	20	3,5	70,00
10.12.2006	Реалізація	40
15.12.2006	Надходження товару	30	3,8	114,00
30.12.2006	Реалізація	40
Разом надійшло за місяць	50	-	184,00
Разом продано за місяць	80	-	408,00 (з ПДВ)

Страницы: 1, 2, 3, 4