Організація праці бухгалтера

p align="left">Продуктивність праці, настрій і здоров'я працівників прямо пропорційно залежать від організації робочих місць.

Робоче місце - просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівників.

Організація робочого місця - сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці і їх розміщення в певному порядку.

Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками, до яких дістають руки і ноги працівника, з відхиленням на один-два кроки від умовного центру робочого місця.

Основні правила організації робочих місць :

"Сучасні меблі - дорожчі грошей".

"Стіл і стілець створюють комфорт".

"Чистий стіл".

"Кожному предмету - своє місце" (що в порядку лежить - саме в руки біжить).

"Використовуйте органайзер".

"Чисто там, де не смітять".

"Хай буде світло".

"Чисте повітря - здоровий дух".

"Пар кістки ломить".

"Величина звуку музики обернено пропорційна інтелекту".

"Не дзвони мені, не дзвони".

Організація робочого місця включає:

режими праці і відпочинку;

кваліфікаційні характеристики, щодо посади;

документообіг за кожним робочим місцем;

забезпечення мінімально-необхідною нормативною базою з бухгалтерського обліку (плани рахунків, Національні стандарти бухгалтерського обліку тощо);

закони та іншу нормативну базу з оподаткування у друкованому або постійно оновлюваному електронному вигляді;

норми часу на виконання робіт.

Технічний прогрес поставив проблему "людина-машина". Автоматизація виробництва є фактором полегшення умов праці, однак вона може мати наслідком і прямо протилежний результат - визвати тяжку психофізіологічну перенапругу. В ряді випадків розвиток техніки призводить до появи чи посилення дії на організм людини шкідливих факторів (монотонність, шум, вібрація, забруднення повітря тощо). Водночас, у міру переходу до комплексної автоматизації виробництва зростає роль людини як суб'єкта праці і управління.

Людина несе відповідальність за ефективну роботу всієї технічної системи і допущена ним помилка в окремих випадках може призвести до дуже тяжких наслідків. У зв'язку з цим виникло завдання узгодження конструкції машин з робочими характеристиками людини. Стало очевидно, що для оптимізації умов складної трудової діяльності недостатньо використовувати окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці і інше. Необхідно узгодити ці рекомендації між собою, ув'язати в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності й умов її протікання. Виникла нова наука ергономіка, яка займається питаннями оптимізації умов трудової діяльності на основі комплексного підходу до проектування систем "людина - засіб праці - предмет праці - виробниче середовище".

Термін "ергономіка" був прийнятий в Англії у 1949 році, коли група англійських вчених поклала початок організації ергономічної дослідної спілки. В СРСР у 20-ті роки пропонувався термін "ергологія". Зараз загальноприйнятий англійський термін.

У США ця наукова дисципліна має назву "дослідження людських факторів", у Німеччині - "антропотехніка".

Ергономіка має зв'язок з усіма науками, предметом дослідження яких є людина як суб'єкт праці, пізнання та спілкування, а саме: психологією, фізіологією, науковою організацією праці, гігієною праці, промисловою та соціальною психологією, художнім конструюванням (дизайном), системотехнікою та іншими дисциплінами. Так у системотехніці вона вирішує ряд проблем з оцінки надійності, точності та стабільності роботи оператора, дослідження впливу психічного напруження, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі "людина - машина".

Ергономіка швидко розвивається і є одним із впливових інструментів менеджменту, сприяючи підвищенню ефективності виробництва.

Широкого поширення набуває ергономічний аналіз діяльності. Під ним розуміють розчленування діяльності на ряд компонентів за визначеними ергономічними ознаками та опис взаємозв'язку між ними. Обсяг та глибина аналізу можуть змінюватись залежно від мети дослідження. В основу аналізу мають бути покладені дані про психологічний та фізіологічний зміст трудової діяльності, а також про ергономічні показники. Завданням ергономічного аналізу діяльності є підвищення ергономічності системи "людина-машина", під якою розуміють властивість системи змінювати свою ефективність залежно

від рівня врахування можливостей людини в процесі її створення і експлуатації. Показники ергономічності дозволяють оцінити очікуваний ступінь реалізації потенційних можливостей системи в ході її експлуатації.

Значна частина вимог до ергономічного забезпечення робочих місць наведена в Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7. Правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров'я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.

У правилах розкриті:

Загальні положення.

Вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

Гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.

Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ.

Вимоги до профілактичних медичних оглядів. Правила містять також 8 додатків:

- Додаток 1 (обов'язковий). Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот;

- Додаток 2 (обов'язковий). Норми мікроклімату для приміщень з ВТД ЕОМ та ПЕОМ;

- Додаток 3 (обов'язковий). Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ВДТ ЕОМ та ПЕОМ;

- Додаток 4 (рекомендований). Світильники загального освітлення;

- Додаток 5 (обов'язковий). Санітарні норми вібрації категорії З технологічного типу "в";

- Додаток 6 (обов'язковий). Допустимі параметри електромагнітних неіонізуючих випромінювань і електростатичного поля;

- Додаток 7 (рекомендований). Комплекс вправ для очей;

- Додаток 8 (рекомендований). Психофізіологічне розвантаження.

Під робочим місцем бухгалтера (групи бухгалтерів) розуміється зона трудової діяльності, оснащена технічними засобами і допоміжним устаткуванням, необхідними для здійснення визначених посадовими інструкціями функцій. Метою організації робочого місця є оптимізація умов трудової діяльності, що забезпечують максимальну ефективність і надійність роботи.

В умовах комп'ютеризації головним функціональним елементом робочого місця бухгалтера є комп'ютер, який призначений, залежно від виконуваних функцій, для ручного введення бухгалтерської інформації, її автоматичної обробки, з метою отримання зведених звітів, а також для забезпечення працівників інформаційно-довідковою інформацією з питань бухгалтерського облік у і оподаткування.

Широке впровадження комп'ютерів обумовлює необхідність розробки типових проектних рішень окремих елементів і робочого місця бухгалтера в цілому з урахуванням ергономічних показників.

Комплексні ергономічні показники поділяються на чотири групи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, психологічні.

Група гігієнічних показників включає наступні: освітленість, вентилювання, температуру, вологість, тиск, напруженість магнітного поля, запиленість, радіацію, токсичність, шум, вібрацію, гравітаційні перевантаження і прискорення.

Група антропометричних показників визначає відповідність робочого місця розмірам і формі тіла, а також розподілові ваги людини.

Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують відповідність робочого місця силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим і іншим психофізіологічним можливостям людини.

Група психологічних показників включає: відповідність робочого місця закріпленим і знову формованим навичкам людини, а також можливостям сприйняття і переробки нею інформації.

При конструюванні робочих місць необхідно дотримуватись наступних основних загальних ергономічних вимог:

достатній робочий простір для бухгалтера, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення при виконанні як ручної роботи, так і з допомогою комп'ютера;

достатні фізичні, зорові і слухові зв'язки між устаткуванням, а також між операторами;

оптимальне розміщення робочих місць у приміщеннях для оперативної роботи, а також безпечні і достатні проходи;

оптимальне розміщення устаткування (головним чином засобів

накопичення та відображення інформації й органів керування), завдяки чому забезпечується зручне положення бухгалтера при роботі;

необхідне природне і штучне освітлення у період роботи;

оптимальний розподіл освітленості у полі сприйняття;

припустимий рівень акустичного шуму і вібрації, створюваних устаткуванням робочого місця або інших джерел шуму і вібрації;

достатню простоту і швидкість збирання і розбирання устаткування;

наявність необхідних інструкцій і попереджувальних знаків, що застерігають про небезпеки, що можуть виникнути при роботі, і, що вказують на необхідні міри обережності.

В особливих випадках слід передбачити необхідні засоби захисту персоналу від радіаційної, термічної, токсичної, електромагнітної й іншої небезпек.

При конструюванні і розміщенні робочих місць варто передбачати міри, що попереджають або знижують передчасне стомлення працівників бухгалтерії, що запобігає виникненню у них психофізіологічних стресів, а також появі помилкових дій.

Конструкція робочого місця повинна забезпечувати швидкість, безпеку, простоту й економічність його обслуговування в нормальних і аварійних умовах, цілком відповідати функціональним вимогам і передбачуваним умовам експлуатації. Вона повинна бути такою, щоб експлуатацію, технічне обслуговування або ремонт устаткування робочого місця міг робити персонал, що має мінімальну підготовку.

При організації робочого простору необхідно враховувати основні антропометричні і біомеханічні дані саме того контингенту осіб, який буде експлуатувати робоче місце.

Найважливішими характеристиками робочого простору є зони досяжності. Під досяжною зоною розуміється та частина простору, що обмежена крайніми точками, що досягаються руками і ногами оператора, що зберігає своє положення незмінним. Досяжна зона може бути максимальною, тобто обмеженою довжиною кінцівок людини, що нахилилась у межах збереження стійкості. Оптимальна зона - це частина простору, що знаходиться в межах досяжності середини долоні або п'яти (там, де уявлювана вісь нижньої кінцівки виходить зі ступні), при основному вихідному положенні тіла оператора.

Зони досяжності в горизонтальній площині представлені на рис. 1.1, де виділені зони легкої досяжності (В, С, О) і зона максимальної досяжності (А). У зонах (В, В) можливі найбільш швидкі, точні, координовані і найменш стомлюючі рухи. Сектор досяжності для кожної руки має кут 180°. Оптимальному робочому просторові відповідає зона V.



Рис. 1.1 - Зони досяжності в горизонтальній площині

При організації робочого простору потрібно враховувати:

ступінь рухливості оператора (робота "сидячи", "стоячи" або "сидячи-стоячи");

конфігурацію і спосіб розміщення монітору, комп'ютера, клавіатури, мишки;

необхідність використання робочої поверхні столу для письма або інших робіт, для встановлення телефонних апаратів, а також збереження інструкцій й інших матеріалів, використовуваних бухгалтером;

простір для ніг і ступень оператора при роботі "сидячи".

При роботі оператора в положенні "сидячи" рекомендуються наступні параметри робочого простору: ширина - не менше 700 мм; глибина - не менш 400 мм; висота робочої поверхні столу над полом 700-750 мм. Висота робочої поверхні залежить від висоти крісла. Відстань, що рекомендується, між висотою робочої поверхні стола і крісла оператора 270-280 мм.

Якщо потрібно мати поверхню для письма, глибина її повинна бути не менше 400 мм, а ширина - не менше 600 мм. Під робочою поверхнею повинен бути передбачений простір для ніг: висота - не менш 600 мм, ширина - не менш 500 мм, глибина - не менш 400 мм.

Крісло бухгалтера (рис. 1.2) повинне мати висоту сидіння в межах від 400 до 550 мм. Висота крісла визначається довжиною ніг сидячої людини, а отже, ростом, що залежить від довжини ніг, а не від довжини тулуба. Кут відхилення спинки крісла до поверхні сидіння рекомендується від 100 до 115°. Розміри крісла, що рекомендуються: ширина сидіння - 450-550 мм; глибина - 420- 450 мм; ширина підлокітників - не менш 50 мм; довжина - не менш 200 мм; висота над поверхнею сидіння - 200-250 мм. Оббивка крісла повинна бути гігієнічною - повітропроникною і гігроскопічною.

Рис. 1.2 - Крісло оператора

Організація робочого місця, у яке включається регульоване за висотою крісло, дозволяє звузити діапазон висот робочих поверхонь столу, причому перевагу мають робочі поверхні більш високі, тому що людині невеликого зросту при регульованій висоті крісла оператора легше пристосуватися до відповідної висоти робочої поверхні, зберігаючи відстань між висотою робочої поверхні і крісла оператора рівним 270-280 мм, і в разі потреби користуватися підставкою для ніг. При виборі розмірів робочого місця варто враховувати допустимі пороги лінійних і кутових параметрів. Припустимі відхилення від основних оптимальних лінійних і кутових параметрів повинні бути не більш:

а) 10 мм для висоти робочої поверхні;

б) 15 мм для висоти робочого сидіння;

в) 2° для нахилу робочої поверхні;

г) 1° для нахилу сидіння.

При проектуванні робочих місць служби бухгалтерського обліку слід намагатись бухгалтерію розміщувати найближче до виробництва в одному приміщенні з іншими службами підприємства. Найкраще весь апарат бухгалтерії розміщувати в одному приміщенні, крім головного бухгалтера, для якого слід виділяти окремий кабінет. Практика засвідчила, що за умови розміщення всього апарату в одному приміщенні підвищується трудова і виконавська дисципліна, прискорюється обробка вхідної та вихідної інформації, насамперед за рахунок безпосереднього зв'язку між підрозділами бухгалтерської служби.

При проектуванні приміщень бухгалтерії необхідно дотримуватись санітарних норм, а також враховувати оптимальне розміщення робочих місць відносно одне одного. Так, згідно санітарних норм на одного працівника бухгалтерії слід виділяти на одне робоче місце не менше ніж 6,0 м^, а об'єм не менше ніж 20,0 м~.

Організація робочого місця оператора залежить від способу представлення інформації. Під оптимальним способом розуміється такий, який дозволяє одержати максимальну швидкість, надійність і точність рішення людиною оперативних задач, дозволяє здійснити їх реалізацію найбільш вигідними з техніко-економічної точки зору засобами (малі габарити, простота конструкції, простота схем управління, низька вартість тощо). Вимоги до засобів відображення інформації формулюються на підставі їхнього призначення й особливостей відображуваної інформації.

При виборі і конструюванні засобів відображення (індикаторів) для робочого місця варто керуватися наступними загальними принципами представлення інформації, що повинна:

подаватися вчасно і бути обмеженою в кількісному відношенні тим, що необхідно операторові для прийняття рішень і виконання визначених дій;

відображатися тільки з такою точністю і ступенем деталізації, яка потрібно операторові;

відображатися у формі, безпосередньо придатній для використання (повинна бути виключена необхідність різних обчислень або перетворень в інші одиниці, форми тощо);

відображатися з достатнім ступенем наочності;

у необхідних випадках не тільки відбивати стан об'єкта, але і вказувати на можливі шляхи вирішення оперативних задач.

Основні характеристики індикаторів, що визначають процес зорового сприйняття, наступні:

1) просторове положення щодо спостерігача;

2) кутовий розмір;

3) яскравість і контраст;

4) колір і колірний контраст;

5) час дії на рецептор.

Немаловажну роль в організації робочого місця відіграє його дизайн (художнє конструювання). Визначення дизайну вперше було прийняте на Конгресі Міжнародної ради організацій по художньому конструюванню у 1969 р., яке запропонував відомий дизайнер і теоретик Т. Мальдонадо. Відповідно до цього визначення "дизайн є творчою діяльністю, ціль якої - визначення формальних якостей предметів, вироблених промисловістю. Ці якості, форми відносяться не тільки до зовнішнього вигляду, але головним чином до структурних і функціональних зв'язків, що перетворюють систему в цілісну єдність (з погляду як виготовлювача, так і споживача)".

Дизайн є невід'ємною складовою частиною процесу проектування промислових виробів (призначених для безпосереднього використання людиною) та робочих місць. Ціль художнього конструювання - створення промислових виробів, що найбільше повно задовольняють запити людини, максимально відповідають умовам експлуатації, мають гармонічно цілісну форму і високі естетичні якості.

Сьогодні більшість робочих місць бухгалтера комп'ютеризовані. Ергономічні та гігієнічні вимоги до робочих місць при роботі з візуальними дисплейними терміналами усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок, що використовуються в електронно-обчислювальних машинах колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ) визначені Державними санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанШН 3.3.2.007-98. Керівники державних органів, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності й підлеглості в порядку забезпечення виробничого контролю зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з візуальними дисплейними терміналами відповідно до вимог цих Правил.

Зокрема, згідно цих вимог розміщення робочих місць з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ і ПЕОМ у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено.

Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне та штучне освітлення відповідно до СНиП П-4-79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче ніж 1,5 %.

Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ ЕОМ та ПЕОМ, має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення, додатково встановлюються світильники місцевого освітлення).

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк. Якщо ці значення освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати бліків на поверхні екрана, а освітленість екрана має не перевищувати 300 лк.

Як джерела світла в разі штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях можливе застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Система загального освітлення має становити суцільні або переривчасті лінії світильників, розташовані збоку від робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору працюючих.

Конструкція робочого місця користувача ЕОМ і ПЕОМ з ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.

Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані:

між бічними поверхнями візуально дисплейних терміналів - 1,2 м;

відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана ін. ВДТ - 2,5 м.

Страницы: 1, 2, 3