Облiк виробничих витрат на пiдприємствах плодоовочеконсервної промисловостi

Облiк виробничих витрат на пiдприємствах плодоовочеконсервної промисловостi

87

ВСТУП

Радикальні ринкові перетворення в економіці України вимагають змін в усіх сферах господарювання та функціях управління виробничими процесами. При подальшому формуванні ринкового середовища, планомірному курсі на удосконалення бухгалтерського обліку і його системи в цілому головною умовою зростання виробничого та експортного потенціалу харчової промисловості України, зокрема плодоовоче-консервних підприємств, є перехід до нової системи управління виробництвом, інтеграція методів управління в єдину систему управлінського обліку, основою якого є формування інформації про витрати підприємства і собівартість.

Трансформація вітчизняної системи бухгалтерського обліку згідно вимог міжнародних бухгалтерських та аудиторських стандартів, прийнятих національних стандартів та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій призвели до суттєвої перебудови методології бухгалтерського обліку і необхідності перегляду питань його організації, зокрема обліку витрат на виробництво на плодоовочевих консервних підприємствах.

Нові економічні умови значно розширюють можливості підприємств у визначенні правил ведення облікової політики. Вітчизняні підприємства, виходячи з вимог господарювання, можуть самостійно визначати конкретні методики та форми організації бухгалтерського обліку, обирати методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, способи і методи обчислення собівартості продукції

В цих умовах зростають вимоги до бухгалтерського обліку, перш за все, в напрямку підвищення гнучкості, аналітичності та оперативності одержуваної інформації про витрати на виробництво продукції з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Вирішення цієї проблеми вимагає створення нової системи одержання інформації про виробничі витрати, застосування нетрадиційних для вітчизняної практики бухгалтерського обліку підходів до калькулювання собівартості продукції, оптимізації результатів діяльності підприємства через використання принципів і методів управлінського обліку.

Одержані протягом багатьох років теоретичні і практичні розробки по проблемах удосконалення обліку витрат на виробництво мають велике значення для розвитку вітчизняної теорії обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Проте, дослідження діючої методики обліку виробничих витрат на підприємствах плодоовочевої консервної промисловості свідчать, що вона не в повній мірі відповідає сучасним умовам господарювання. Вимагають практичної реалізації питання удосконалення обліку матеріальних витрат, зокрема вибору методу оцінки сировини і матеріалів, обліку витрат на оплату праці, обліку і розподілу непрямих витрат. Залишаються невирішеними проблеми вибору найбільш оптимального методу обліку витрат і калькулювання собівартості консервної продукції. Крім того, потребують удосконалення діючі форми документації з обліку витрат з метою належного їх застосування в аналітичному та управлінському процесах.

Актуальність теми. Зміна методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, необхідність перегляду питань організації обліку витрат згідно вимог національних стандартів, існування певних проблем у галузі та потреба удосконалення діючої практики обліку витрат виробництва на плодоовочевих консервних підприємствах обумовили вибір теми дипломної роботи й основні напрямки досліджень.

Мета і задачі дослідження. Основною метою даної роботи є розробка і обґрунтування теоретично-методологічних, методичних і практичних рекомендацій і пропозицій з удосконалення обліку витрат і калькулювання собівартості на плодоовочевих консервних підприємствах у відповідності з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, використання яких сприятиме підвищенню ефективності розвитку плодоовочевого консервного виробництва, задоволенню суспільних потреб у його продукції, забезпеченню досягнення підприємствами достатнього рівня прибутковості і рентабельності їх діяльності.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні задачі:

· обґрунтування економічної суті і значення виробничих витрат у системі бухгалтерського обліку;

· з`ясування визначальних критеріїв науково обґрунтованої системи класифікації виробничих витрат;

· вивчення особливостей консервного виробництва та їх впливу на побудову обліку витрат і калькулювання собівартості продукції;

· встановлення організаційно-методичних аспектів відображення витрат виробництва у системі первинних носіїв інформації;

· характеристика синтетичного і аналітичного обліку виробничих витрат промислового підприємства;

· критична оцінка діючої методики калькулювання собівартості виготовленої продукції;

· з`ясування загальних принципів здійснення аудиту виробничих витрат;

· аналіз витрат виробництва і собівартості продукції підприємства.

Об`єктом дослідження є виробничі витрати промислового плодо-консервного підприємства.

Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні та організаційно-методичні питання побудови обліку, аналізу і аудиту витрат на виробництво у промисловому підприємстві.

Методи дослідження. При підготовці дипломної роботи використано наступні методи: монографічний - для детального вивчення об`єкта дослідження; порівняння - для виявлення спільних рис та відмінностей досліджуваних процесів і явищ; аналізу та синтезу - для деталізації об`єкта дослідження шляхом його розчленування на складові частини; групування - для виявлення концептуальних ознак об`єкта дослідження; середніх і відносних величин - для визначення рівня ефективності досліджуваних процесів; розрахунковий - для підрахунку економічного ефекту на перспективу.

Наукова новизна одержаних результатів. В дипломній роботі теоретично обґрунтовано й практично вирішено ряд дискусійних питань методики та організації обліку, аналізу і аудиту виробничих витрат.

В процесі дослідження отримано наступні наукові результати:

· обгрунтовано поняття витрат виробництва, їх суті і значення в системі бухгалтерського обліку промислового підприємства;

· розглянуто визначальні критерії науково обґрунтованої системи класифікації виробничих витрат;

· досліджено особливості консервного виробництва та їх вплив на побудову обліку витрат і калькулювання собівартості продукції;

· розглянуто організаційно-методичні аспекти відображення витрат виробництва у системі первинних носіїв інформації;

· досліджено існуючі методи обліку виробничих витрат, проведено їх критичний аналіз;

· удосконалено загальну методологію обліку виробничих витрат;

· обґрунтовано методику калькулювання собівартості виготовленої продукції плодоконсервного виробництва;

· запропоновано один із можливих варіантів поєднання аналітичних прийомів і напрямів проведення аналізу виробничих витрат;

· обґрунтовано основні резерви та шляхи зниження собівартості продукції плодоконсервного виробництва.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень, викладені у дипломній роботі, були запропоновані до розгляду на засіданні правління Спільного підприємства Дрогобицький плодоконсервний завод”, отримали позитивні відгуки й рекомендовані до практичного використання на підприємстві (довідка № 3 від 10 травня 2002 року).

Апробація результатів дипломного дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались на студентській науково-практичній конференції (м. Тернопіль, Інститут аграрного бізнесу Тернопільської академії народного господарства).

Публікації. За підсумками проведеного дипломного дослідження опубліковано статтю в збірнику наукових праць студентів Інституту аграрного бізнесу Тернопільської академії народного господарства обсягом 0,15 друкованого аркуша.

Обсяг та структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел ( 63 найменування), додатків. Обсяг роботи - 87 сторінок друкованого тексту. Дипломна робота містить 5 таблиць, 13 рисунків, 4 додатки.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи формування й обліку виробничих витрат на підприємствах плодоовочеконсервної промисловості.

1.1. Поняття витрат виробництва, їх суть і значення в системі управління виробництвом.

Формування ринкових відносин викликає зміни в усіх сферах нашого суспільства та функціях управління, в тому числі в бухгалтерському обліку. Перехід до нової системи управління виробництвом значно підвищує роль обліку як інструменту контролю за формуванням собівартості, оскільки регулювання процесу формування сукупних витрат і собівартості має вирішальне значення для одержання кінцевих результатів діяльності підприємства.

На підприємствах України, зокрема переробної консервної промисловості іде процес адаптації бухгалтерського обліку до ринкових умов господарювання і до міжнародної системи бухгалтерських та аудиторських стандартів. Останнім часом спостерігається широке розповсюдження оренди, поступове перетворення частини державних підприємств в акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, створення малих підприємств з приватною власністю. В процесі виникнення нових форм організації виробництва, залучення національного та іноземного капіталу, стає більш актуальною проблема створення конкуренції та визначення товаровиробниками доцільності виробництва кожного окремого виду продукції. Зростання конкуренції між окремими товаровиробниками, боротьба за ринки збуту та пошук нових сегментів ринку, зростання витрат на розробку, освоєння та випуск нової продукції, рекламу і дослідження ринку об`єктивно зумовлюють ускладнення орієнтації підприємств у системі економічних зв`язків і зростання значущості функцій їх управлінням. Внаслідок цього назріла проблема перегляду призначення ролі і функцій внутрішньовиробничого (управлінського) обліку, а саме - він повинен бути орієнтований на забезпечення прогнозування діяльності й отримання необхідної для управління інформації про витрати виробництва.

Питання методології та організації бухгалтерського обліку в останній час зазнали певного регулювання. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. №1706 та прийняття Закону України від 16.07.99 р. №996 - Х1V “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [17] є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового напряму. Трансформація національної системи бухгалтерського обліку спрямована на її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, надання суб`єктам господарювання можливостей визначати межі і форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Вирішувати цю проблему необхідно в рамках підходу, який передбачає посилення орієнтації обліку на управління підприємством.

На мій погляд, в сучасних умовах бухгалтерський облік на підприємствах консервної промисловості повинен бути побудований за аналогією країн з розвинутою ринковою економікою, тобто за методом “витрати-випуск-результати”, основою якого є співвідношення випуску продукції (надання послуг) з витратами на постачання, виробництво і реалізацію. Досягнення запланованої ефективності консервного виробництва, з одного боку, та обмеження ресурсів, з іншого, вимагають постійного зіставлення витрат і одержаних результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно постійно зіставляти з величиною майбутніх витрат, яка залежить у найбільшому ступені від впливу зовнішнього середовища. Адміністративні підприємства з метою управління витратами і доходами повинна бути забезпечена оперативними даними щодо ефективності роботи кожного структурного підрозділу та результатів виробництва окремих видів продукції. Ступінь управління витратами, таким чином, визначає в цілому механізм господарювання підприємства.

У зв`язку з цим підвищуються вимоги до оперативності, повноти охоплення і аналітичності інформації про витрати на виробництво, оскільки в нових умовах практична цінність показника собівартості буде залежати від своєчасності її одержання.

Розвиток ринкових відносин і пов`язані з цим потреби економічної практики вимагають докорінних змін в методах господарювання на всіх рівнях управління підприємством, посилення контрольних функцій обліку. Оперативне реагування та прийняття обґрунтованих управлінських рішень стає можливим за умови надання керівникам достовірної та своєчасної інформації, головним джерелом якої є бухгалтерський облік. Проте, в умовах ускладнення міжгосподарських та внутрішньовиробничих зв`язків облік повинен бути не лише засобом інформаційного забезпечення і контролю за діяльністю, але й інструментом впливу на виробництво на всіх ієрархічних рівнях підприємства. Ринкові відносини обумовлюють зростання ролі бух обліку в підготовці обґрунтованих висновків щодо доцільності й ефективності виробничих і фінансово-господарських операцій та процесів, причому, як здійснених, так і запланованих.

На протязі багатьох років вітчизняна система обліку витрат на виробництво фактично не піддавалась реформуванню і відповідала вимогам централізовано керованої економіки, оскільки забезпечувала надання інформації про всі фактичні витрати підприємства, а калькулювання повної фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) було необхідним для державного централізованого ціноутворення. Як визначає професор Ф.Ф.Бутинець: “... прийоми і методи управлінського обліку, які використовуються в директивній економіці, не давали потрібного результату. Не було власника, зацікавленого у зниженні виробничих витрат. Саме тому в свій час не вдалося зруйнувати витратний механізм у ціноутворенні” [4, С.13].

Основні методологічні засади формування в бухгалтерському фінансовому обліку інформації про витрати виробництва визначаються Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати” [40]. ПБО № 16 затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року № 27/4248. Згідно ПБО № 16, пункт 6, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань , що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Це означає, що обов`язковою умовою визнання витрат, як і інших активів або зобов`язань, є їх достовірна оцінка. Але вже, згідно п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних П(С)БО принципу відповідності витрат доходам. З цього випливає, що витрати, які неможливо прямо зв`язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами, що регулюється п.8 П(С)БО 16. Це стосується, насамперед, амортизації.

Зазначимо, що всі дані про виробничі витрати підприємства повинні відображатись у Звіті про фінансові результати. Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

1) платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

3) погашення одержаних послуг;

4) інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам визначених стандартом витрат.

Висвітлюючи питання формування й обліку виробничих витрат, а також віднесення їх на собівартість продукції, необхідно дати роз`яснення таким суміжним поняттям, як витрати виробництва і валові витрати, виробнича та повна собівартість продукції . Витрати виробництва - це спожиті у процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі виконану роботу (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у теперішньому процесі виробництва). Валові витрати за своїм змістом відрізняються від витрат виробництва. Це інша економічна категорія, яка застосовується лише у податковому обліку. Валові витрати - це витрати платника податку, пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг), охороною праці. У склад валових витрат списання виробничих запасів, що спожиті у процесі виробництва, не зараховують. Таке списання відображають у фінансовому обліку. Витрати виробництва обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) та обчислення на цій основі прибутку від реалізації. Валові витрати обліковують лише з метою визначення оподатковуваного прибутку.

Виробнича собівартість відрізняється від повної собівартості виробленої продукції на величину витрат на збут. До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, витрати на маркетинг та рекламу, гарантійний ремонт, страхування продукції при доставці та інше.

Необхідно зазначити, що питання витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції належать до питань управлінського, не фінансового, обліку, а тому саме вони будуть пріоритетними при плануванні ціни та прибутку від реалізації. Оперативному обліку тут слід також віддати належне - він дозволяє контролювати і регулювати операції з ресурсами виробництва у момент їх здійснення . Поєднання управлінського обліку з оперативним дасть змогу попередити негативні явища у витрачанні ресурсів до моменту їх виникнення.

Облік в оперативному режимі повинен забезпечити систему управління консервними підприємствами достовірними даними про всі випадки відхилень у витратах відносно встановлених норм, стосовно місць їх виникнення (цехів, дільниць, бригад, робочих місць). Тому з метою контролю за собівартістю переробки сільськогосподарської сировини важливо виділити такі об`єкти обліку, як місця виникнення витрат і центри відповідальності. Це дозволить встановити персональну відповідальність за рівень витрат, оперативно реагувати на відхилення, що виникають у витратах, запобігати подальшому нарощуванню понаднормативних витрат.

Бухгалтерський облік на підприємствах досліджуваної галузі повинен бути пов`язаний із системою використання всіх ресурсів, з одного боку, і з цілями управління та контролю господарської діяльності, з іншого. Такий зв`язок обумовлює роль бух обліку як засобу інформаційного забезпечення управління виробництвом. Основний потік інформації формується у системі оперативного і бухгалтерського управлінського обліку, тому інтегрування цих видів обліку дозволяє одержати оперативну інформацію з високим рівнем достовірності, яка одночасно буде задовольняти потреби оперативного управління і служить базою для створення уніфікованих первинних документів і узагальнених таблиць, що в свою чергу дозволить найбільш доцільно використовувати засоби обчислювальної техніки. Бухгалтерська звітність, таким чином, виконуватиме роль інформаційної основи наступних аналітичних розрахунків для прийняття оптимальних ефективних управлінських рішень.

На наш погляд, внаслідок взаємодії оперативного і бухгалтерського обліку, з`явиться можливість формування системи оперативного бух обліку, аналізу і контролю витрат та оперативного управління витратами плодоовочевих підприємств консервної промисловості. Це проілюстровано на рисунку 1.1.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагає переорієнтування обліку виробничих витрат консервних підприємств на вирішення нових завдань, що стоять перед управлінням ними:

- підвищення оперативності обліку собівартості продукції;

- забезпечення управління виробництвом відповідною інформацією;

- застосування нетрадиційних для вітчизняної практики підходів до калькулювання собівартості і підрахунку фінансових результатів.

Рис. 1.1. Система оперативного обліку, аналізу, контролю та управління витратами підприємств консервної промисловості.

Тенденції розвитку бухгалтерського обліку на підприємствах плодоовочевої консервної промисловості свідчать про доцільність виділення системи управлінського обліку. Сьогодні, коли зростає конкуренція і фактична собівартість продукції є комерційною таємницею, виділення управлінського обліку в самостійну облікову діяльність дає більші можливості збереження цієї таємниці. Організація управлінського обліку на підприємствах галузі забезпечить, на нашу думку, одержання інформації для контролю їх поточної діяльності, оптимізацію використання ресурсів, вимірювання й оцінки ефективності виробництва, прийняття управлінських рішень.

Витрати і результати виробничої діяльності виступають основними об`єктами управлінського обліку, тому його основою є облік витрат, реалізації (випуску) і результатів за сегментами діяльності. Сегментом діяльності виступає позиція, за якою визназначається фінансовий результат співставлення витрат з випуском” [46,С.88]. Управлінський облік спрямовується на виявлення кінцевого результату за внутрішніми сегментами діяльності (виробами, групами виробів, замовленнями, центрами відповідальності, центрами прибутку і рентабельності), а також за зовнішніми сегментами діяльності (каналами реалізації, категоріями споживачів, зонами країни), причому інформація про діяльність окремих сегментів готується і надається менеджерами у мінімальний строк або по мірі необхідності і прийняття рішень.

Страницы: 1, 2