| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
МЕНЮ
| Облік запасів і аналіз ефективності їх використанняp align="left">Рис. 2.2. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахунку точки замовлення.Точки t1, t2, t3, … тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів, Величина Q на осі ординат - обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації. В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки: S - обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.), N - кількість замовлень в рік, Q - розмір одного замовлення, (t2 - t1) - період реалізації партії товарів, Q0 (або A) - середній розмір наявних запасів данногоперіоду, p - ціна закупки одиниці товару у постачальників, C - середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів). Т1 - сукупні витрати зберігання, F - витрати розміщення одного замовлення і його транспортування, Т2 - сукупні витрати розміщення і транспортування запасів, T - сукупні витрати управління запасами. Розмір одного замовлення визначається: Q = S / N Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає: А = (Q+0) / 2=S / 2N. Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином: Т1 = Ср А = Ср Q / 2, А сукупні витрати розміщення і транспортування: Т2 = Fmin = FS / 2А = FS/Q В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням: Т = Т1+Т2=Ср Q / 2+FS / Q. Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння: Cp /2 - FS / Q2 = 0 Q* = 2FS / Cp Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t): N*=S / Q*; t*=365 / N* Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0, тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення. Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами. Точка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення: Q0 = tп q, Де q - обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами. Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін. Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної: q = Q/t = Q N / 365 = const В період часу t: t = 365 / N Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на рис. 2.2. Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.(14) В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку. Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на рис 2.3. В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*,точки замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення: Qs = (qmax - q) * t Рис. 2.3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації. Тоді оптимальний рівень запасів складає: Q* + Qs = Q* + (qmax - q) t = (2FS/Cp) 1/2+(qmax - q) t А точка замовлення Q, розраховується по формулі: Qт = qT + Qs = qT + (qmax - q) T Приклад 1Нехай підприємству на рік необхідно 200 гл бензину. Якщо така кількість надходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлі становитиме 200 гл, однак з часом постійно зменшуватиметься і наприкінці року дорівнюватиме 0. Середньорічний запас складатиме 100 гл = [(200 + 0): 2]. Якщо закуповувати сировину двічі на рік, тобто кожного разу по 100 гл, то середньорічний запас становитиме 50 гл = [(100 + 0): 2]. Залежність величини партії поставки та запасу сировини зображено на рис 2.1. Ця залежність дозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, що одночасно постачається, тим більша величина середньорічного запасу та величина затрат на зберігання. 2.2 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу У практичній діяльності підприємств для виконання наміченої виробничої програми заготовляється багато видів ресурсів. Якщо порівнювати вартість окремих ресурсів із загальною вартістю всіх, то вони мають різну частку. В моделі АВС всі ресурси поділяють на три класи: А, В та С. До класу А відносять по черзі (в порядку зменшення частки) ресурси доти, доки загальна частка сукупності ресурсів не досягне 80 %. До класу В відносять так само наступні ресурси, доки їх загальна частка в загальній потребі ресурсів не досягне 15 % і до класу С відносять види ресурсів не віднесені до класів А та В. Наприклад, до А-деталей належать ті, які займають 75% від загального обороту, В-деталей - 20% і С-деталей - 5% від обороту. Така класифікація дозволяє виявити, яким видам матеріалів (А-види) чи яким постачальникам (А-постачальникам) необхідно приділяти особливу увагу, що дозволить суттєво підвищити ефективність закупівельної діяльності. За цією системою група А підлягає найбільш ретельному контролю, групі В приділяється менше уваги (порівняно з групою А),' за С-групою - контроль послаблений.(16, с. 374) Класифікація постачальників теж здійснюється в розрізі А-, В-, С-груп (згідно з питомою вагою в загальному обороті) (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Класифікація постачальників
Для групування постачальників слід використовувати інформацію, що відображається в системі фінансового обліку і стосується розрахунків із постачальниками. Зокрема, на основі АВС- аналізу можна встановити, що 5% підприємств забезпечують 75% обороту, 20% підприємств забезпечують 20% обороту і 75% підприємств - 5% обороту. Аналогічну класифікацію проводять за тими видами сировини та матеріалів, які підлягають постачанню. Згідно з цим методом кількісні значення АВС-матеріалів (5%; 20%; 75%) відповідають вартісним значенням обороту (75%, 20% та 5%). На основі АВС-аналізу можна визначити, які види сировини та матеріалів потребують особливої уваги, тобто в першу чергу А-види, потім В-види і насамкінець С-види, якщо за мету поставити мінімізацію затрат у процесі постачання. Встановлення нових пріоритетів у разі використання АВС-аналізу дає змогу розробити конкретні заходи, до яких для А-видів матеріалів можна віднести здійснення детальнішого аналізу структури затрат та цін, 100% контроль запасів, організацію особистих зустрічей з постачальниками А-видів матеріалів, точніше визначення страхових запасів, використання функціонально-вартісного аналізу. Для С-матеріалів слід розробляти заходи, спрямовані на спрощення оформлення замовлень, контролю запасів та ведення складського обліку, використання великих партій замовлень. В-матеріали займають проміжне місце між А- та С-деталями і можуть наближатися або до А- або до С-деталей, тому заходи, які належить здійснити, залежать від конкретної ситуації. АВС-аналіз використовують під час дослідження затрат у процесі постачання за елементами, місцями виникнення та об'єктами калькулювання. На підставі АВС-аналізу можна визначити, яким деталям, матеріалам та постачальникам необхідно приділяти максимальну увагу. Найбільша увага, яка буде приділена А-деталям та А-постачальникам, забезпечить підприємству максимальний ефект та економію часу. Адже не всі постачальники та види сировини і матеріалів однаково вигідні з точки зору ефективності діяльності підприємства. Оптимізують процес постачання на усвідомленні економічної значимості видів сировини та матеріалів залежно від специфіки їх використання. Скористаємося АВС-аналізом (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Економічна значимість запасів залежно від частоти їх використання
Регулювання запасів матеріалів за потребою здійснюється на основі плану постачання для А-видів. Для С-видів регулювання запасів здійснюється за витрачанням на основі фактичної наявності запасів. Це означає, що зменшення запасів до критичного рівня є основою для укладання нової угоди з метою поповнення запасу. Отже, на основі АВС-методу для коригування оптимального обсягу запасу використовують: - систематичний контроль запасів А-групи; - періодичний контроль запасів В-групи; - вибірковий контроль запасів С-групи. Крім співвідношення «кількість-вартість», яке характеризує АВС-аналіз, для оцінки обсягів постачання можуть існувати інші критерії, наприклад, структура споживання окремих видів матеріалів, що характерно для ХYZ-аналізу. На основі ХYZ- аналізу матеріали підлягають класифікації відповідно до структури споживання, умов постачання та точності прогнозу (табл. 2.4) Таблиця 2.4 Аналіз структури споживання Види Структура Умови закупівлі Точність матеріалів споживання прогнозу Матеріал Х Споживання має Постачання пара- Висока постійний характер лельно з процесом МатеріалY Споживання Створюються запаси Середня постійно коливає- ться в більший чи менший бік. Матеріал Z Споживання не Здійснюються індиві- Незначна Регулярне дуальні закупки Інформація, що характеризує види матеріалів за структурою споживання, умовами закупівлі та точністю прогнозування, - важливий інструмент прийняття рішень у процесі постачання. ХYZ- аналіз дає змогу оптимізувати розмір запасів кожного найменування сировини та матеріалів з урахуванням таких загальних принципів: для А-групи - забезпечення максимального страхового запасу для покриття будь-яких коливань попиту; для В - групи - помірний страховий запас; для С - групи - низький або нульовий рівень запасів. Враховуючи, що жоден з існуючих методів аналізу не може забезпечити 100% ефективність діяльності, доцільно використовувати їх комбінацію що забезпечить значно більший ефект, ніж використання кожного із них окремо. Комбінація використання АВС та ХYZ - аналізу дозволяє згрупувати запаси на 9 підгруп і одержати ефективний інструмент планування та контролю матеріальних ресурсів у процесі постачання (табл. 2.5). Під час управління цими підгрупами спостерігаються певні закономірності: підгрупи АХ, АY i AZ потребують індивідуального управління; - планування підгруп СХ, СY і СZ здійснюється один раз на рік із щомісячним контролем наявності запасів;(15) - принципи управління підгрупами ВХ, ВY і ВY можуть збігатися з А групою або з С-групою. Таблиця 2.5 Комбінація АВС- і ХYZ - аналізу для прийняття управлінських рішень
АВС-і ХYZ -види аналізу забезпечують управлінський персонал підприємства ключовою інформацією, з допомогою якої можна суттєво підвищити ефективність процесів постачання та виробництва. Додатково одержані дані на основі АВС-, ХYZ -видів аналізу сприяють у першу чергу скороченню затрат у сфері матеріально-технічного постачання. Внаслідок зменшення складських запасів матеріалів відбувається вивільнення капіталу та прискорення його оборотності, а отже, поліпшується фінансовий стан і фінансовий результат діяльності підприємства. Система «точно в зазначений термін(Just-In-Time) цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою. На відміну від системи «точно в зазначений термін» традиційна система, що застосовується в Україні, є такою, яка «виштовхує» напівфабрикати на наступну стадію незалежно від того, чи є в них потреба.(20) Висновки Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективне управління запасами. Стан формування та використання товарних запасів є визначальним для забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства. В курсовій роботі, дано остаточне визначення запасам - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством. В управлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересів бізнесу, є декілька методів оцінки запасів: - Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - Метод середньозваженої собівартості; - За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО); - Метод нормативних затрат; - Метод ціни продажу. Було розглянуто деякі моделі управління запасами(EOQ, ABC-i XYZ- аналіз, JIT) , і можна зробити висновок, що у кожної моделі є свої недоліки, наприклад, недоліком моделі EOQ є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Прагнення до безперебійності виробництва на підприємствах часто призводить до створення значних запасів окремих видів матеріальних ресурсів, що, в свою чергу, створює викривлену картину справжньої потреби у постачальників ресурсів і призводить часто до загального, невиправдано високого рівня запасів у виробничо-економічній системі і дефіциту у низки споживачів. Застосування теорії активних систем до моделювання задачі управління ресурсами при недостовірних даних про попит і споживання дозволяє формувати управлінські дії з метою забезпечення більш достовірної інформації про попит споживачів і виробничі можливості конкуруючих фірм. У процесі будування моделей управління виробничими запасами виникає необхідність вивчення характеру розподілу випадкових величин: обсягу постачань, добової витрати матеріалу та інтервалу постачання. Оскільки всі ці величини приймають тільки позитивні значення, то характер їх розподілу не може підлягати закону нормального розподілу. Тому у випадку, коли необхідно отримати більш суворі оцінки за вибірковими даними, необхідно розглядати інші види розподілів. Список використаних джерел 1. П(С)БО № 2 “ Баланс” , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями). 2. П(С)БО № 3 “ Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями). 3. П(С)БО № 9 “ Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. № 246. ( із змінами і доповненнями). 4. П(С)БО № 16 “ Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318. ( із змінами і доповненнями). 5. Наказ Мінфіну від 29.11.2000р. № 302 “ Про примітки до річної фінансової звітності”. 6. Балабанова Л. В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика: - Навч. посіб. - К.:2004р. - 287с. 7. Бондарєва І. О.”Управління виробничими запасами на підприємстві”,- автореферат, К.: 2005р. 8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік: - навч. посіб., - Житомир: 2004р. - 475с. 9. Голов С. Ф. Управлінський облік: - навч. посіб., - К.: Лібра, 2003р. - 703с. 10. Єрмак О. І. Фінансовий облік І: - навч. посіб., - К.: Слово, 2008р. - 368с. 11. Єрмак О. І. Басенко О. В. Управлінський облік: опорний конспект лекцій, - Чернігів: 2001р. 12. Кальченко А. Г. Логістика: - навч. посіб., К.: 2000р. - 147с. 13. Кринавський Є. В. Чухрай Н. І. Логістика: компендіум і практикум, - посіб., К.: КОНДОР, 2007р. - 336с. 14. Круглова О. А. “ Ефективність управління товарними запасами на підприємствах роздрібної торгівлі”, - автореферат , Харків: 2002р. 15. Лень В. С. Управлінський облік: -2-ге вид., навч. посіб., К.: Знаня-Прес, 2006р - 317с. 16. Нападовська Л. В. Управлінський облік: - підр., К.: Книга, 2004р, - 541с. 17. Приймачок О. М. “Облік виробничих запасів”, - автореферат, К.: 2005р. 18. Пушкар М. С. Управлінський облік: - навч. посіб., К.: Кондор, 2007р. - 294с. 19. Труш В. Є. Управлінський облік:- посіб. К.: 1997р. 20. Фєдосова І. В. “ Моделі управління запасами у логістичних системах”, - автореферат, Донецьк: 2004р. 21. www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html 22. www.biblioteka.uz.ua |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|