Автоматизація обліку зносу (амортизації) необоротних активів

p align="left">Нараховують амортизацію щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

У разі передачі основних засобів в операційну оренду (лізинг), їх залишають у власності орендодавця та обліковують на його балансі, а орендар обліковує основні засоби поза балансом. Амортизацію в цьому разі нараховує орендодавець:

а) на суму нарахованої амортизації -- дебет рахунку 23 "Виробництво" і кредит рахунку 13 "Знос, (амортизація) необоротних активів";

б) списання щомісяця витрат виробництва на інші операційні витрати: дебет субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" і кредит рахунку 23.

Використання різних методів нарахування амортизації зумовлює одержання неоднакових сум по роках. Так, у разі прямолінійного методу амортизацію розподіляють рівномірно протягом строку використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості дає змогу нарахувати більшу суму амортизації в перші роки. Це вигідно підприємству в тій частині, що прискорюється процес відшкодування коштів, внесених у придбання об'єкта основних засобів. Правда, цей метод складніший за прямолінійний в частині визначення річної норми амортизації. Але, якщо вона уже вирахувана, то далі -- справа простої арифметики.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості зумовлює нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта ще в більших розмірах, ніж попередній метод. Про вигідність (невигідність) цього кожне підприємство має вирішувати самостійно.

Кумулятивний метод також забезпечує прискорене нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів.

Виробничий метод пов'язує суму нарахованої амортизації з інтенсивністю використання об'єкта основних засобів: чим інтенсивніша робота -- тим більша сума амортизації.

Податковий метод потрібно використовувати для цілей вирахування розміру податку на прибуток. При його застосуванні амортизаційний строк розтягують на багато років.

Підприємству надано право самостійно вибирати метод нарахування амортизації.

Під час вирішення цього питання потрібно зробити розрахунки по конкретних даних підприємств. Але слід розуміти, що прискорення полягає не в тому, щоб скоротити термін експлуатації об'єкта, а в тому, щоб швидше накопичити амортизаційні суми. Проте, якщо на підприємстві функціонує багато об'єктів основних засобів, то вибір методу мало змінює загальну суму амортизації, бо по одних об'єктах вона буде більшою, а по інших меншою через різні строки надходження основних засобів.

Організація обліку витрат на ремонт основних засобів

Ремонт основних засобів здійснюють підрядним або господарським способами. Аналітичний облік ведуть по будівлях і спорудах у розрізі об'єктів, які підлягають ремонту, а по тракторах, комбайнах і автомобілях -- по групах основних засобів.

Під час здавання машини в ремонт складають відомість дефектів на ремонт машин, в якій зазначають вид ремонту, виявлені несправності, встановлюють потребу в запасних частинах та інших матеріалах для виконання ремонту та визначають його вартість. У ремонтній майстерні ведуть журнал обліку витрат за видами машин. Наприкінці місяця на підставі даних цього журналу затрати на ремонт списують по відповідних кореспондуючих рахунках.

Для оформлення приймання-здачі основних засобів з ремонту, реконструкції та модернізації застосовують типову форму № 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів".

Витрати на ремонт можуть визнаватися капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу відображає необхідність підприємства здійснити витрати для приведення об'єкту до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт такої будівлі включають у збільшення її вартості.

Якщо ремонт виконують підрядним способом, то витрати за статтями на його виконання обліковує підрядник, а замовник відображає лише загальну вартість цього ремонту згідно з оплаченими сумами. Господарський спосіб передбачає, що ремонт проводиться підрозділами даного підприємства, яке й обліковує витрати.

Витрати на модифікацію, модернізацію, добудову, реконструкцію об'єктів основних засобів пов'язані з їх поліпшенням, а тому їх відносять до капітальних інвестицій і обліковують за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції". їх списують на збільшення первісної вартості основних засобів: кредит рахунку 15 і дебет рахунку 10 "Основні засоби".

Витрати на проведення ремонту основних засобів списують безпосередньо у витрати того виробництва, де їх використовують. Наприклад, вартість ремонту будівель загальногосподарського призначення відносять на рахунок 92 "Адміністративні витрати", корівників -- на рахунок 23 "Виробництво", субрахунок 2 "Тваринництво", аналітичний рахунок "Молочне стадо", вантажних автомобілів, гаражів -- на рахунок 23, аналітичний рахунок "Експлуатація вантажного автотранспорту" і так далі.

Кореспонденція рахунків при ремонті наступна: при господарському способі -- дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 99 "Надзвичайні витрати" та інших витратних рахунків і кредит рахунків 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", 65 "Розрахунки за страхуванням"; при підрядному способі -- дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 99 і кредит рахунків 63, 68.

У податковому обліку до валових витрат відносять будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

З метою одержання інформації для контролю та аналізу бухгалтерія здійснює облік витрат на ремонт основних засобів окремо за кожним об'єктом, який ремонтують.

Організація обліку вибуття основних засобів

Вибувають об'єкти основних засобів внаслідок їх продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Для визначення об'єктів, які підлягають списанню, та оформлення необхідної документації на списання основних засобів за наказом керівника підприємства або власника створюють комісії. Вони здійснюють безпосередній огляд об'єкта, встановлюють причини списання, визначають можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, який списують, складають акти на списання основних засобів і подають їх (відповідно) на розгляд правлінню, загальним зборам, керівнику чи власнику підприємства. При цьому комісія використовує відповідні документи: технічні паспорти, відомості бонітування тварин, акти аварії машин та інші. Списання будівель і споруд комісія оформляє актом.

При списанні тракторів, автомобілів, комбайнів, сільськогосподарських та інших машин комісія перевіряє технічний стан основних деталей, вузлів та конструктивних елементів, встановлює фактичний строк експлуатації і виробіток машин, причини дострокового зносу базових деталей та інше. На списання машин, обладнання і транспортних засобів оформляють акт.

Тварин основного стада вибраковують при втраті їх продуктивності, внаслідок невиліковності хвороб, старості тощо, використовуючи матеріали ветеринарної служби. Оформляють вибракування тварин з основного стада актом. Якщо тварин забивають, то на звороті акта вказують вихід продукції і можливе її використання. Висновок про використання продукції дає ветлікар.

Багаторічні насадження списують з балансу при повній втраті їх виробничого значення після закінчення біологічного періоду плодоношення, а також внаслідок стихійного лиха, або якщо дальша їх експлуатація економічно невигідна (зрідженість насаджень понад 70% норми посадки рослин на гектар, моральне старіння сортових насаджень тощо). При цьому складають акт, на звороті якого зазначають витрати на ліквідацію насаджень і одержані від цього матеріальні цінності.

Якщо основні засоби списують через стихійне лихо, передчасне зношення, аварії, то до актів додають копії документів, де вказані причини списання із зазначенням заходів, які вжиті щодо винуватця.

Після затвердження актів основні засоби розбирають і списують. Матеріальні цінності, одержані від ліквідації об'єктів, оприбутковують у господарстві за цінами можливого їх використання або реалізації. Розрахунок результатів від ліквідації об'єктів подають на зворотній стороні акта.

Оформлені та затверджені в установленому порядку акти на списання основних засобів передають до бухгалтерії підприємства, де на їх основі списують об'єкти.

Об'єкти, що вибули, списують за первісною вартістю за кредитом рахунків 10 "Основні засоби" або 11 "Інші необоротні матеріальні активи" і за дебетом рахунків 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" -- на суму зносу об'єкта, який вибуває, і дебетом рахунку 97 "Інші витрати" -- на залишкову вартість об'єкта. Витрати, пов'язані з вибуттям основних засобів, відносять в дебет рахунку 97, а доходи, одержані від вибуття основних засобів, показують за кредитом рахунку 74 "Інші доходи".

При визнанні необоротних активів, утримуваними для продажу, дебетують субрахунок 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримані для продажу" і кредитують рахунки з обліку необоротних активів 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи", 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 15 "Капітальні інвестиції", 16 "Довгострокові біологічні активи", 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", 19 "Гудвіл".

Доходи від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу, відображають за кредитом субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності", собівартість реалізованих необоротних активів, утримуваних для продажу, відображають за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності".

Бухгалтерська служба контролює продаж та інше вибуття основних засобів відповідно до чинного законодавства та приймає учать у складанні документів. У разі списання об'єктів бухгалтер має контролювати дотримання вимог нормативних документів, щоб не допустити випадків надмірної сплати податків.

Розмір податку на додану вартість (далі -- ПДВ) при списанні основних фондів визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97, а саме (п. 4.9): "Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи без-эплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу; а для основних фондів групи 1 -- за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням".

Отже, при списанні основних виробничих фондів уникнути податкового зобов'язання з ПДВ можна у таких випадках:

1) основні фонди ліквідують у зв'язку із знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;

2) викрадення об'єкта;

3) коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Обставини першого випадку підтверджують документи про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; рішення Президента України про запровадження надзвичайних економічних ситуацій в окремих місцевостях України або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей потерпілими в4д пожежі, послухи, повені та інших видів стихійного лиха.

Факт викрадення об'єкта підтверджує довідка з міліції та акт списання основних засобів.

Неможливість використання за первісним призначенням підтверджують такі документи: акт на списання основних засобів (форма № 03-3, а у сільському господарстві форма № ОЗСГ-3); акт на списання транспортних засобів (форма № 03-4, а у сільському господарстві форма № ОЗСГ-4); висновок експертної комісії. В актах на списання основних засобів дається висновок комісії та розрахунок результатів списання об'єкта -- перелік одержаних цінностей від ліквідації об'єкта.

Акти на списання (форми № 03-3, № 03-4, № ОЗСГ-3 і № ОЗСГ-4) складає комісія, затверджена керівником підприємства. Акти готують у двох примірниках -- один для бухгалтерії і другий для особи, відповідальної за зберігання основних засобів. Акт затверджує керівник підприємства. В акті комісія вказує причину списання об'єкта, зазначає неможливість чи недоцільність його подальшого ремонту та використання.

Для більшої гарантії можна додати ще й експертний висновок, який готує експертна комісія. До її складу доцільно включати технічних працівників -- інженерів, механіків, енергетиків тощо. До складу комісії по списанню автомобілів, тракторів, комбайнів, нагрівальних котлів бажано запросити представників відповідних державних інспекцій, а по списанню будівель і споруд -- представників державних адміністрацій, державних інспекцій з містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства тощо. Можна залучити також незалежного експер-та-оцінювача.

Членам експертної комісії у висновку рекомендуємо записати таке: "Об'єкт основних засобів не відповідає діючим технічним нормам" або "Ремонт та експлуатація об'єкта основних засобів є економічно недоцільним" тощо. Для складання експертного висновку можна звернутися також до спеціалізованої організації, яка може зробити таку послугу, звичайно, за окрему плату.

Не зайвими будуть документи на оприбуткування матеріальних цінностей (дрова, металобрухт тощо), які отримані від ліквідації об'єкта основних засобів.

Документи, що підтверджують факт списання основних засобів, надають податковому органу під час проведення документальної перевірки.

Бухгалтерська служба бере участь у складанні документів і контролює правильність їх оформлення та достовірність відображених операцій.

Організація обліку операційної оренди

Оренда -- це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької діяльності.

Операційна оренда -- оренда, що передбачає передачу орендарю права користування активом, який належить орендодавцю з обов'язковим його поверненням власнику після закінчення строку дії договору оренди.

Суб'єкт який взяв майно в оренду називається орендар, а той хто надав це майно -- орендодавець. Взаємовідносини орендаря з орендодавцем визначаються в договорі оренди. Угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі називається суборенда. Методологія обліку орендних відносин встановлена П(С)БО 14 "Оренда".

Передачу і повернення орендованого об'єкта оформляють актом приймання-передачі.

Основні засоби, передані в операційну оренду, залишають на балансі орендодавця і обліковують на рахунку 10 "Основні засоби" з виділенням у регістрах аналітичного обліку у відокремлену групу, яка означає, що ці об'єкти передані в операційну оренду.

Орендар орендовані об'єкти обліковує на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи". У нього повинна бути копія інвентарної картки або виписка з інвентарної книги, що додається орендодавцем до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки зберігають у орендаря окремо. Після повернення об'єкта оренди орендодавцю орендар списує його з позабалансового обліку, вилучає з картотеки копію відповідної картки і разом з актом приймання-передачі підшиває до документів за поточний місяць. Під час передачі об'єкта в оренду одержувач подає орендодавцю довіреність на отримання цінностей. Повернення об'єкта з оренди також оформляють з використанням довіреності.

Орендодавець (власник) нараховує за встановленими нормами амортизацію по переданих в оренду об'єктах: дебет рахунку 23 "Виробництво" (окремий субрахунок для обліку витрат на орендні послуги) і кредит рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". На дебет рахунку 23 крім амортизації відносять й інші витрати, супутні експлуатації об'єкта оренди, якщо вони виконані орендодавцем. Витрати орендодавця з укладання угоди про оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнають іншими операційними витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце. З рахунку 23 такі витрати щомісяця списують у дебет субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності".

Дохід від операційної оренди визнають іншим операційним доходом відповідного звітного періоду. На належну до одержання суму орендної плати дебетують субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і кредитують субрахунок 713 "Дохід від операційної оренди активів". Податок на додану вартість при орендних відносинах обліковують в установленому порядку.

Належну за договором до сплати суму орендної плати орендар щомісяця відносить у витрати: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від місця використання орендованого об'єкта) і кредит субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами". Погашення заборгованості з орендної плати -- дебет рахунку 68 і кредит рахунку 31 "Рахунки в банках".

Якщо орендодавець отримує орендну плату наперед, то він відображає її спочатку у складі доходів майбутніх періодів: дебет рахунку 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів". Одночасно показує податкове зобов'язання з ПДВ: дебет субрахунку 643 "Податкові зобов'язання", кредит субрахунку 641 "Розрахунки за податками". В наступних місяцях відповідно до строків оренди відображають дохід від оренди: дебет рахунку 69, кредит субрахунку 713 "Дохід від операційної оренди активів". Зараховують податкове зобов'язання з ПДВ: дебет субрахунку 713, кредит субрахунку 643.

Бухгалтерія контролює правильність оформлення документів з оренди, нарахування орендної плати, своєчасність і повноту розрахунків між суб'єктами оренди.

Організація обліку фінансової оренди

Фінансова оренда -- оренда, що передбачає передачу орендарю права користування активом, який належить орендодавцю з обов'язковою наступною передачею орендарю права власності на цей актив.

Наданий у фінансову оренду об'єкт орендодавець відображає як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню. Показують інший дохід від реалізації необоротних активів. Залишкову вартість об'єкта фінансової оренди виключають з балансу орендодавця. її відображають у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта оренди та теперішньою вартістю вказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, становить фінансовий дохід орендодавця. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягом строку оренди здійснюють із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.

Одержаний у фінансову оренду об'єкт орендар відображає як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Різниця між зазначеною вартістю та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений в обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря. їх відображають у бухгалтерському обліку і звітності в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюють із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду. Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана ставка відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6