Аналіз та аудит фінансового стану

Аналіз та аудит фінансового стану

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Аналіз та аудит фінансового стану підприємства як визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності
• 1.1 Сутність та призначення аудиту фінансового стану підприємства
• 1.2 Аналітичні процедури в аудиті фінансового стану підприємства
• 1.3 Фінансовий аналіз у загальній системі економічного аналізу
• 1.4 Основні користувачі аналітичної інформації
• Розділ ІІ. Фінансовий стан та резерви підвищення ефективності господарської діяльності ПП „Агровіта"
• 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
• 2.2 Джерела утворення, стан, структура й динаміки майна підприємства: напрямки вдосконалення
• 2.3 Фінансова незалежність підприємства та шляхи її підвищення
• 2.4 Рівень та резерви стабілізації платоспроможності підприємства
• 2.5 Загальна оцінка фінансової стійкості
• Розділ ІІІ. Розробка методики аналізу та аудиту фінансового стану і ефективності господарської діяльності підприємства
• 3.1 Основні концепції методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства
• 3.2 Удосконалення методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства шляхом автоматизації
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Перехід України до ринкових відносин зумовив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють функціонування та взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності. Серед них чільне місце має посідати інститут аудиторства. Його основна мета - забезпечити контроль достовірності інформації, відображеної у фінансовій і податковій звітності, висвітлення показників ефективності господарювання та резервів по її підвищенню.

В останні роки в Україні проведена значна робота, спрямована на становлення інституту аудиторства. Верховною Радою України прийнято Закон "Про аудиторську діяльність" (від 22 квітня 1993 p.) [45], Аудиторською палатою України затверджено національні нормативи аудиту, визначено порядок проведення атестації фахівців на право здійснення аудиту і порядок занесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, визначено суб'єктів, які підлягають обов'язковому аудиту. Опубліковано ряд монографій, підручників і практичних посібників з аудиту. Історія, проблеми, досвід розвитку і становлення аудиту аналізуються вченими-економістами і практиками на сторінках журналів та інших періодичних видань. Але вузлові проблеми законодавчого та іншого нормативного регулювання аудиторської діяльності, технології й методики проведення аудиту поки що залишаються невирішеними.

У нових економічних умовах господарського механізму, який забезпечує свободу підприємництва поряд із законодавчим закріпленням гарантій захисту всіх видів власності, що сприяє широкому залученню іноземних інвестицій в українську економіку і розвитку фондового ринку, зростання негативних процесів в економіці і політиці висуває особливі вимоги до важливих елементів такого механізму, як бухгалтерський облік і фінансовий контроль.

Аудит фінансового стану - одна з форм управління фінансами, особлива сфера контролю, зумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних кінцевих результатів роботи [7]. Сферою фінансового контролю є господарські операції, здійснювані з використанням грошей, а в окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди).

У ринковому середовищі аналізу та аудиту підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально ставитися до виконання своїх обов'язків. З іншого боку, ліквідуються умови, які породжують безгосподарність. Аудит у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція полягає в тому, що одержана під час аудит інформація є підставою для виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства й прийняття відповідних рішень і проведення коригуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об'єкта, що перевіряється.

У процесі аудиту виявляють не тільки недоліки, а й позитивні сторони діяльності. Останні як передовий досвід можуть стати надбанням інших суб'єктів господарювання, завдяки чому реалізується мобілізуюча функція аудиту.

Фінансовий стан підприємства - це результат фінансової діяльності, тобто поповнення, руху та використання коштів за цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів та контролю за їх використанням, що складає одну із сторін господарської діяльності [11].

Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження.

Від фінансового стану підприємства залежать результати виробничої діяльності: зростання випуску продукції; зниження собівартості і непродуктивних витрат; забезпеченість матеріалами, кадрами, устаткуванням; застосування нових технологій; зміцнення трудової дисципліни.

Забезпеченість фінансовими ресурсами (а отже і фінансовий стан підприємства) залежить від виконання планів матеріально-технічного постачання, виробництва, реалізації та прибутку. Існує і зворотний зв'язок: відсутність грошових засобів може призвести до перебоїв у постачанні та виробництві. Отже, аналіз фінансового стану повинен спиратися на попередній аналіз виробництва і реалізації продукції, її собівартості та прибутку.

Існує декілька видів (методів) проведення аналізу фінансового стану [15]:

трендовий (горизонтальний) аналіз - вивчення окремих показників за якийсь період, їх поведінки, тенденції зросту або спаду;

структурний (вертикальний) аналіз - визначення питомої ваги окремих показників у загальній величині;

порівняльний аналіз - зіставлення показників із середньо-галузевими, з показниками конкурентів, окремих ланок, з базисними періодами, планом;

інтегральний аналіз, що базується на Дюпонівській моделі фінансового стану - використання в аналізі окремих показників для прийняття оперативних управлінських рішень.

В цій роботі розглянемо фінансовий стан за порівняльним методом, доповнюючи його елементами горизонтального та структурного методів.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

загальна оцінка фінансового стану;

перевірка виконання зобов'язань за розрахунками з бюджетом, банками, кредиторами, а також використання засобів за цільовим призначенням і забезпеченості ними;

перевірка використання права на кредитування, забезпеченості та ефективності кредиту;

виявлення можливостей поліпшення фінансового стану на основі залучення джерел і прискорення оборотності оборотних засобів;

розробка заходів щодо використання виявлених резервів і контроль за їх виконанням.

Фінансовий стан характеризується системою показників, які відображаються у фінансовому плані, оперативному і бухгалтерському обліку та звітності підприємства.

Основними джерелами даних є бухгалтерський баланс - форма № 1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовують також інші форми бухгалтерської звітності (форми № 2, 3,4), а також баланс доходів і витрат як базу порівняння; досліджують акти і довідки перевірок фінансового стану підприємства, проведених фінансовими органами, установами банків, органами контролю, представниками організацій вищого рівня.

Метою даної дипломної роботи є розгляд вітчизняного та світового досвіду аналізу та аудиту фінансового стану підприємства як визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності.

Оскільки методика аналізу та аудиту фінансового стану підприємства як визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності з наведених вище причин в вітчизняній практиці недостатньо розроблена, завданням при написанні роботи вважається розробка вказаної методики з урахуванням світового досвіду і вітчизняних особливостей в галузі бухгалтерського та фінансового обліку, умов функціонування.

Обрана тема розроблена в даній дипломній роботі за наступними напрямками: сутність та призначення аудиту фінансового стану підприємства; аналітичні процедури в аудиті фінансового стану підприємства; фінансовий аналіз у загальній системі економічного аналізу; основні користувачі аналітичної інформації; фінансовий стан та резерви підвищення ефективності господарської діяльності ПП „Агровіта" (організаційно-економічна характеристика підприємства; джерела утворення, стан, структура й динаміки майна підприємства: напрямки вдосконалення; фінансова незалежність підприємства та шляхи її підвищення; рівень та резерви стабілізації платоспроможності підприємства; загальна оцінка фінансової стійкості); розробка методики аналізу та аудиту фінансового стану і ефективності господарської діяльності підприємства (основні концепції методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства; удосконалення методики аналізу та аудиту фінансового стану і резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства шляхом автоматизації); наведено висновки та пропозиції по результатам проведеного дослідження; вказано перелік використовуваних джерел.

Об'єктом дослідження є методи аналізу та аудиту фінансового стану підприємства як визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності. Як база для дослідження в даній роботі використовується автотранспортне ПП "Агровіта"; розташоване в м. Ізмаїлі, Одеської області, вул. Промислова, 52; здійснюючє, зокрема, вантажоперевезення в межах України, загальний вантажообіг 18000т. тонн/у рік, а саме предметом дослідження визначається процес й методика аналізу та аудиту фінансового стану підприємства і визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності.

Проведене в роботі дослідження має теоретичне й прикладне значення.

З точки зору теоретичної значущості слід підкреслити виявлення й визнання необхідності використання в практиці вітчизняних підприємств світового досвіду.

Прикладне значення проведеного дослідження полягає в розробленій в даній роботі методиці автоматизації розрахунків, що може бути використовувано підприємствами з урахуванням індивідуальних характеристик тільки в межах кількісних показників вхідної інформації, оскільки є простою в використанні, уніфікованою й адаптованою до функціонування в динамічних умовах ринкової економіки. Запропонована методика впроваджена й позитивно оцінена підприємством, на базі якого здійснювалося дослідження (ПП „Агровіта" м. Ізмаїл).

Розділ І. Аналіз та аудит фінансового стану підприємства як визначення резервів підвищення ефективності його господарської діяльності

1.1 Сутність та призначення аудиту фінансового стану підприємства

Аудит фінансового стану підприємства проводиться за даними певних груп економічних показників, які наводять загальну оцінку фінансового стану підприємства, прибутковості його діяльності і довгострокової платоспроможності.

Фінансова стабільність - це спроможність підприємства здійснювати свою підприємницьку діяльність стабільно завдяки фінансовому забезпеченню власними оборотними коштами, а також залученнями [17].

Платоспроможність підприємства - це можливість у практичній ситуації, що склалася, погасити всі свої зобов'язання перед кредиторами (банками, бюджетом, постачальниками і т.п.) [18].

Послідовність і напрями аудиту.

1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства визначається методами аналізу показників фінансової незалежності, прибутковості, платоспроможності, стійкості за даними балансів на початок року і на кінець звітних періодів.

До платоспроможного належить підприємство, в якому сума поточних активів (матеріальні запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, виконані роботи і послуги) більша або дорівнює його платіжним зобов'язанням (зовнішній заборгованості різним кредиторам-постачальникам, бюджету, банкам і т.д.).

Оцінка платоспроможності підприємства здійснюється методами аналізу обсягів платіжних зобов'язань і поточних активів, особливо платіжних засобів за даними балансу на початок року та кінець звітних періодів. Перевищення першочергових платіжних зобов'язань над платіжними засобами свідчить про напруженість фінансового стану. Аудитор детально вивчає платоспроможність, виходячи зі стану ліквідності поточних активів у формі матеріальних запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів (частина їх може бути просто неліквідна, не мати попиту на ринку для збуту за обліковою вартістю). Підвищення або заниження рівня платоспроможності встановлюється за зміною обсягів оборотного капіталу. Важливим показником платоспроможності підприємства є рівень ліквідності.

Ліквідність - це спроможність оборотних коштів перетворюватися на грошові кошти, необхідні для здійснення розрахунків, зумовлених фінансово-господарською діяльністю підприємства [16].

Можливість підприємства повернути короткострокові боргові зобов'язання визначається як співвідношення легкореалізованих активів (коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових термінових зобов'язань).

Вивчення структури і обсягів джерел коштів підприємства щодо складу власного капіталу, його рівня, складу залучених позичкових коштів дає можливість мати інформацію про розширення або звуження діяльності підприємства.

2. Перевірка наявності і використання власних оборотних коштів.

Джерелами формування оборотних коштів підприємства є власні і позичкові кошти. Наявність власних оборотних коштів визначається за даними першого розділу активу і пасиву балансу підприємства станом на початок року та перевіряємих звітних періодів. Аудитор повинен оцінити, чи забезпечує підприємство покриття нормативних запасів матеріальних цінностей власними коштами, і стан збереження власних оборотних коштів. Основними факторами, які впливають на зменшення власних оборотних коштів, є прямі збитки минулих років і поточного року, низький рівень прибутковості підприємницької діяльності через спад обсягів виробництва і попиту покупців.

Оптимальною структурою фінансових ресурсів підприємства вважають формування за рахунок власних коштів лише в частині основних фондів, а оборотних - за рахунок кредиту банку. Але треба мати на увазі, що при перевищенні процентів за банківський кредит середнього прибутку з 1 грн. поточних активів підприємству вигідніше нарощувати власний капітал. Використання оборотних коштів характеризується показниками: коефіцієнт обігу, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження коштів у обороті.

Коефіцієнт обігу - число оборотів, що здійснюється оборотними коштами протягом певного часу (кварталу, року) [25].

Тривалість одного обороту - це число днів, протягом яких оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу.

Коефіцієнтом завантаження коштів у обігу називається величина оборотних коштів, яка припадає на 1 грн. реалізованої продукції, робіт (послуг).

Прискорення обігу оборотних коштів поліпшує фінансовий стан підприємства, є найважливішою умовою економії та їх раціонального використання. Збільшення запасів матеріальних цінностей, затримка реалізації продукції, робіт (послуг) призводять до уповільнення обігу оборотних коштів.

Якщо порівняти ці показники станом на початок року та в розрізі кварталів року, то виявляється зростання за коефіцієнтом завантаження коштів у обороті. Тому потрібно детально вивчити причини, фактори негативного впливу (стан запасів матеріальних цінностей, необґрунтованість росту обсягів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, дебіторської заборгованості покупців) на зменшення обсягів реалізації продукції.

Дані про наявність у підприємства позичкових коштів відображаються у розділі III пасиву балансу поточного обліку - у журналі-ордері № 4 чи машинограмі по рахунку 90. Там же ведеться їх аналітичний облік у розрізі об'єктів кредитування та банків, які надали позички [21].

При аудіюванні підприємства вивчається стан розрахунків по довгострокових і короткострокових позичках банків, особливо при наявності пролонгованих і прострочених позичок (рівень плати за користування позичками, цільове використання коштів, оцінка вартості застави майна).

3. Перевірка дотримання розрахунково-платіжної дисципліни здійснюється для виявлення причин низької платоспроможності підприємства. При цьому стан підприємства вивчається за даними балансу та журналів-ордерів №№ 6, 8 у динаміці складу кредиторської і дебіторської заборгованості, особливо неправомірної, з термінами оплати, що минули. Ретельно досліджується організація розрахунків з покупцями, оскільки від неї залежать обсяги реалізації продукції, стан дебіторської заборгованості, надходження оплати грошовими коштами.

Як додатки до акта перевірки складаються аналітичні таблиці, де систематизується інформація по термінах виникнення кредиторської і дебіторської заборгованостей. Подальшому детальному вивченню підлягають причини порушення платіжної дисципліни (відвантаження продукції покупцям, які вже мають заборгованість перед підприємством, наявність претензій покупців щодо якості продукції, термінів виконання та інших умов господарських договорів).

Негативний вплив на стан розрахунково-платіжної дисципліни справляє навіть тимчасове завантаження оборотних коштів у позаоборотні активи (зайві внески коштів у бюджет у зв'язку із завищенням авансових платежів, застосуванням штрафних економічних санкцій, витратами на придбання основних фондів при відсутності або недостатності спеціальних джерел фінансування, що утворюються за рахунок прибутку).

4. Узагальнення результатів аудиту фінансового стану підприємства. Систематизуючи матеріали аудиту про фінансовий стан підприємства, аудитор повинен узагальнити причини напруженого фінансового стану, показати такі важливі показники фінансової діяльності, як використання оборотних коштів не за призначенням, вилучення їх з обороту, нестача оборотних коштів.

До оборотних коштів, використаних не за призначенням, включаються витрати на оплату різних штрафних економічних санкцій при відсутності або недостатності вільного залишку невикористаного прибутку.

Іммобілізація оборотних коштів - це витрати, не перекриті коштами спеціальних фондів і цільового фінансування [23]. Найчастіше - це оплата витрат на придбання основних фондів при відсутності джерел фінансування або їх недостатності.

Цей показник визначається в разі наявності за звітний період придбання основних фондів та оплати їх ремонту методом аналізу кореспонденції рахунків на предмет, чи відображено використання джерела фінансування (Дт81 "Використання прибутку" і Кт 88/2 "Спеціальні фонди, фонд в основних засобах (фондах)") [1]. Потім здійснюється порівняння з вільним залишком невикористаного прибутку, фонду розвитку, амортизаційного фонду.

Нестача власних оборотних коштів на певну звітну дату визначається методом порівняння наявності власних оборотних коштів з їх нормативом та обсягами іммобілізації оборотних коштів станом на початок року та в розрізі квартальних звітних дат.

Таким чином, аудит фінансового стану підприємства здійснюється передусім із застосуванням розрахунково-аналітичних методичних прийомів економічного аналізу і методів документального аудиту операцій, які стосуються наявності, руху оборотних коштів для визначення конкретних причин, винних службових осіб.

Фінансовий стан підприємства, незалежно від його форми власності, має надзвичайне значення при здійсненні розрахунків з бюджетом як платника податків.

Завершуючи аудит по даному розділу, аудитор за участю керівних спеціалістів підприємства розробляє конкретні пропозиції щодо усунення причин допущених недоліків, покращення стану розрахунково-платіжної дисципліни, стабілізації фінансового стану підприємства.

1.2 Аналітичні процедури в аудиті фінансового стану підприємства

При проведенні аудиторської перевірки для одержання аудиторських доказів важлива роль належить аналітичним процедурам. Вони визначені як вид незалежних процедур для одержання аудиторських доказів. Аналітичні процедури являють собою різновид перевірок фінансової інформації шляхом проведення досліджень і порівнянь даних і тенденцій. Аналітичні процедури включають вивчення співвідношень: елементів фінансової інформації; між фінансовою і нефінансовою інформацією. Аналітичні процедури являють собою оцінку інформації на основі вивчення ймовірних співвідношень між даними, у тому числі порівняння записаних сум з очікуваними сумами, які визначив аудитор. Переконливість аналітичних висновків залежить від якості проведеного аналізу і при необхідності підтверджується іншими аудиторськими процедурами, такими, наприклад, як перерахунок, підтвердження, документація тощо.

Основним призначенням застосування аналітичних процедур в аудиті є збір свідчень. У міру своєї кваліфікації аудитор використовує різні аналітичні прийоми для прийняття рішень про достовірність показників, відображених у фінансовій звітності.

У зв'язку з тим, що час проведення аудиторської перевірки обмежений, а вартість робіт наперед обумовлена в договорі із замовником, аудитор прагне вибрати найбільш ефективні аудиторські процедури. Серед них виділяють фактичний контроль, підтвердження, документацію, спостереження, опитування клієнта, перевірку арифметичної точності, аналітичні процедури.

Слід зазначити, що на кожному етапі аудиторської перевірки аудитор має право самостійно використовувати будь-яку процедуру з огляду на свою кваліфікацію і бачення об'єкта дослідження [24]. Аудитор може використовувати відразу кілька аудиторських процедур для підтвердження певних даних. Аналітичні процедури виділяються серед них тим, що при їх використанні найбільше виражений принцип перевірки від загального до часткового. Крім того, результатом аналітичних процедур є, як правило, непряма оцінка того, які об'єкти обліку чи показники звітності містять ризик наявності помилки чи показані з відносним рівнем достовірності. Інші аудиторські процедури більшою мірою орієнтовані на одержання прямих свідчень того, про що попередньо були одержані непрямі свідчення за допомогою аналітичних процедур.

Страницы: 1, 2