Характеристика птахів-синантропів

рилітають навесні, в першій половині квітня. Гніздяться колоніями, переважно на стінах, під вікнами, карнизами кам'яних будівель, рідше на скелях. Гнізда у вигляді глибокої чаші приліплюють до стіни. Роблять їх з мокрого ґрунту, змащеного слиною, вимощують пір'ям, травою тощо. Будують гнізда обидва птахи, 12--14 днів. Повна кладка з 4--6 білих яєць, двічі на рік -- у другій половині травня і в липні. Насиджують обидва птахи, 12--15 днів. Пташенята залишаються у гнізді 18--22 дні, залежно від метеорологічних умов. В серпні збираються в зграї і починають відлітати на зимівлю. Відліт триває весь вересень і закінчується на початку жовтня. Птахи корисні і декоративні. Потребують повної охорони.

ЛАСТІВКА СІЛЬСЬКА - HIRUNDO RUSTIC A L.

Маса 20--35 г. У дорослих птахів забарвлення верхньої частини тіла чорне, із синім металічним блиском. Лоб і горло руді, на волі поперечна смуга. Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня пара стернових пер дуже видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку. У самок ці пера коротші, ніж у самців. У молодих птахів забарвлення верху тіла без блиску. Руді частини оперення бліді (жовтуваті).

Поширені по всій Європі і Азії, крім Крайньої Півночі, у Північній Америці і Північній Африці. Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці, Південній Азії і Південній Америці. В Україні гніздові і перелітні птахи всієї території. Гніздяться виключно у сільських населених пунктах, стайнях, хлівах, де є свійська худоба. У природі визначити їх дуже легко, тому що не бояться людини, підпускають її дуже близько до себе. У польоті відрізняються від інших ластівок довгим хвостом. Полюють на комах на льоту. І в польоті, і сидячи на проводах, на будівлях, щебечуть. Голос -- коротенька тріскотлива пісенька, яку можна чути в шлюбний період. В інші пори року або коли дуже налякані подають коротенький пронизливий крик -- «ді-біст» або «тіі-віт». Живляться переважно літаючими комахами: двокрилими, жуками, метеликами, бабками. У погану погоду збирають комах і павуків на стінах і дахах будівель. Воду п'ють також іноді на льоту [2].

На місця гніздування прилітають у середині квітня. Гнізда у вигляді глибоких кошиків будують попід стелями і на стінах будівель з вологого грунту, змоченого власною слиною, скріплюють його кінським волосом тощо. Зсередини гніздо вимощують пір'ям, м'якою травою, кінським волосом. На рік буває дві кладки з 4--6 білих з плямками яєць, у середині травня -- в кінці червня. Насиджує самка, 13--16 днів. Пташенята залишаються в гнізді 20--22 дні. Відлітають на зимівлю у вересні -- жовтні.

Корисні птахи і прикраса сільського ландшафту. Потребують охорони.

ШПАК ЗВИЧАЙНИЙ - STURNUS VULGARIS L.

Птахи трохи менші за дроздів. Маса до 95 г. Дорослі птахи блискучо-чорні, з металічним зеленуватим, фіолетовим або червонуватим відтінком. Після линяння багато дрібних світлих плямок, які потім, у міру зношування пер, зникають, і у весняному оперенні птахи майже зовсім чорні. Самки забарвлені менш яскраво, ніж самці, але ця відмінність майже не помітна. У молодих птахів оперення має бурий відтінок.

Поширені майже по всій Європі (крім Крайньої Півночі) і в Північній Африці. Птахи перелітні, зимують у південних районах області поширення. Місця зимівель поступово пересуваються на північ. На Україні гніздові і перелітні птахи всієї території. Гніздяться в мішаних і листяних лісах, парках, садах, полезахисних смугах, у заплавних лісах, ярах і берегових урвищах, на скелях. У природі їх дуже легко визначають за зовнішнім виглядом і поведінкою. Пісня гучна, насичена звуками, запозиченими з пісень інших птахів, гавкання собак тощо. Під час співу хлопають крилами. Живляться майже виключно комахами. Пташенят вигодовують комахами, їдять також інших дрібних безхребетних -- павуків, червів. Охоче їдять у кінці літа і восени ягоди, насіння [2]. Прилітають на місця гніздування в середині березня, на півдні раніше. Гнізда роблять завжди в закритому приміщенні: в дуплах, норах, щілинах скель, стінах будівель. Охоче займають штучні гніздівлі -- шпаківні. Нерідко утворюють великі гніздові колонії. Гнізда вимощують соломою, травою, зеленим листям, пір'ям різних птахів. Яйця однотонні, ніжно-блакитного кольору. Повна кладка з 5--7 яєць, у квітні -- травні. У старих птахів буває друга кладка -- в червні. Насиджує самка, 11 -- 12 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько трьох тижнів. Після вильоту з гнізда молоді птахи утворюють великі мішані зграї і ведуть кочовий спосіб життя. Восени, у теплі, сонячні дні самці сідають біля своїх старих гнізд або шпаківень і співають.

Відлітають на південь у вересні -- листопаді. Деякі птахи залишаються на зимівлю в південних степових районах. Останнім часом птахи залишаються на зимівлю в населених пунктах біля звалищ, на північ до Києва. Птахи корисні й декоративні. Потребують охорони. їх слід приваблювати в ліси, парки і сади.

ГАЛКА - CORVUS MONEDULA L.

Птахи помітно менші за граків і ворон. Маса до 250 г. У дорослих птахів голова зверху, крила і хвіст чорні, з металічним блиском. Спина, підхвістя, горло й воло чорні, без блиску. Голова з боків, шия зверху і нижній бік тіла попелясто-сірі. Молоді птахи схожі на старих, тільки чорне оперення в них без блиску. Низ тіла сірий, з буруватим відтінком.

Поширені в країнах південної і помірної смуг Європи і Азії, до Далекого Сходу і Японії, у Північ-но-Західній Африці. Птахи частково перелітні (в північній частині зони поширення частково осілі й кочові). Зимують у південній частині області поширення. На Україні осілі, почасти кочові птахи всієї території. Живуть у лісах, на скелях і лісових урвищах, але більшість -- у будівлях населених пунктів [3].У природі визначаються за характерним зовнішнім виглядом. Навесні тримаються окремими парами або невеличкими колоніями. Восени і взимку утворюють зграї разом з граками і воронами. Голос -- дзвінке «кай-кай» або «кен-кен». Живляться переважно комахами, але охоче поїдають різне насіння і покидьки. На місцях гніздування з'являються в кінці березня -- на початку квітня. Гніздяться невеликими колоніями або поодинокими парами в щілинах будинків, мостів, елеваторів, у димарях, дуплах дерев тощо. Гніздо з паличок, вимощене ганчірками, пір'ям, шерстю, папером тощо. Повна кладка з 5--6 зеленуватих, з темними плямками яєць, у кінці квітня -- на початку травня. Насиджує переважно самка, 18--20 днів. Пташенята залишаються в гнізді 32--35 днів. Після закінчення гніздового періоду, в серпні галки збираються у великі зграї і кочують у пошуках їжі разом з іншими вороновими. Птахи дуже корисні. Заслуговують повної охорони.

ДРІЗД ЧОРНИЙ - TURDUS MERULA L.

Невеликі птахи. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих самців оксамитово-чорне, дзьоб жовтий. Самки темно-бурі зверху і сірувато-бурі знизу. На горлі й волі рудуватий і білуватий відтінки і темні поздовжні плями. Молоді птахи зверху рудувато-бурі, з рудуватими світлими плямками, знизу рудувато-бурі, з темними плямками [7]. Поширені майже по всій Європі, крім північних областей, у Північній Африці, Передній і Центральній Азії, на схід до Індійського океану. Птахи частково перелітні, частково осілі і кочові. Зимують у південних районах зони поширення [2]. Крім лісових, є «міські», урбанізовані популяції, які ведуть осілий спосіб життя в населених пунктах, навіть у великих містах (Західна Європа). На Україні осілі, почасти перелітні і кочові птахи всієї території. У Києві та його околицях живе урбанізована осіла популяція дроздів, які були завезені близько десяти років тому з Польщі й успішно акліматизувалися. Улюблені місця -- листяні ліси і парки з добре вираженим підліском. У природі їх можна визначити завдяки характерному чорному кольору оперення, довгому хвосту і жовтому дзьобу. Часто спускаються на землю і швидко бігають між кущами, шукаючи їжі. Мають характерну звичку смикати хвостом. Самці весною дуже добре співають, сидячи на верхівці дерева, особливо під час сходу і заходу сонця. Позивний крик -- «чак-чак» або «так-так». Якщо птах лякається, подає пронизливий несподіваний крик «тікетікетіке». Під час польоту подають коротенькі позивні звуки «сірр» або «црісс».Живляться комахами та іншими безхребетними. Восени охоче поїдають різні ягоди. На місця гніздування прилітають у середині березня, на півночі -- в кінці березня -- на початку квітня. Гнізда у вигляді кошиків, сплетених із стебел трав, гілочок, моху вимощують у розвилці гілок дерев або кущів, іноді зовсім низько над землею або під корінням на землі чи на схилі яру. У населених пунктах нерідко бувають гнізда в щілинах стін, під дахами будинків тощо. Повна кладка з 5--7 зелених з коричневими або рудуватими плямками яєць, двічі за сезон, у квітні й червні. Насиджує переважно самка, 13--15 днів. Пташенята сидять у гнізді до 15 днів. Годують їх обидва птахи, майже виключно безхребетними [2]. Птахи корисні, знищують багато комах, шкідників сільського і лісового господарства. Чудові співаки і красиві птахи, які прикрашають природний ландшафт. Потребують ретельної охорони.

2.2 Ряд Голуби

ГОЛУБ СИЗИЙ - COLUMBA LIVIA L.

Птахи середнього розміру. Маса до 300 г. Дорослі птахи сизо-сірого кольору, з металічним зеленим і пурпуровим блиском на боках тіла, задній частині шиї і волі. На крилах дві темні смуги, на хвості також темна смуга. Поперек і нижня частина спини білі. Молоді птахи сірі, з буруватим відтінком, в оперенні майже немає металічного блиску.

Поширені в помірній і південній смузі Європи, в Західній Азії, Північній Америці. В Україні -- гніздові осілі птахи гірського Криму.

У населених пунктах зустрічаються напівдикі голуби, які за своїм забарвленням і всіма іншими ознаками схожі на сизого. Вважають, що це нащадки свійських голубів, що частково здичавіли. Живляться насінням культурних і диких рослин, зеленими частинами рослин, ягодами, бульбі ми. Пташенят вигодовують «пташиним молочком» -- кашкою з напізперєтравленої їжі, яку відригають у вола в глотку молодого птаха. Гніздиться в розколинах скель, кам'яних будівель, у стінках колодязів тощо. Кладка з 2 білих яєць, іноді три рази на рік: перша -- в кінці березня -- на початку квітня, друга і третя -- через півтора-два місяця одна за одною. Дикі сизі голуби в Україні нечисленні й особливого значення в природі і житті людини не мають. Голуби населених пунктів можуть збиратися у великі зграї і шкодити посівам зернових культур, забруднювати будівлі, вулиці, розносити деякі інфекційні захворювання (орнітози). Але, якщо їхню кількість регулювати, можуть бути прикрасою населених пунктів; крім того, вони можуть бути хорошими об'єктами для різних наукових досліджень [2].

З диких сизих голубів виведено багато порід різноманітних свійських голубів, що є предметом захоплення голуб'ятників.

ГОРЛИЦЯ КІЛЬЧАСТА - STREPTOPELIA DECAOCTO (FRIV.)

Трохи більші за звичайну горлицю. Маса до 200 г. Верх голови і задня частина шиї біло-сірі, з рожевим відтінком. На верхній частині шиї чорне напівкільце (за що птахи дістали свою назву). Спина, поперек, надхвістя пісочно-сірі. Голова з боків, шия і нижня частина тіла рожево-сірі, горло білувате, стернові пера з білими кінчиками. У молодих птахів голова і нижня частина тіла буріші, ніж у дорослих, чорне півкільце вузьке і мало помітне.

У природі відрізняються від звичайної горлиці розмірами, чорним напівкільцем на шиї, сіро-сріблястим забарвленням. Тримаються майже виключно населених пунктів і зовсім не бояться людини. Живуть осіло. Голос подають під час токування -- «ку-куу-ку-ку-куу-ку» або різке «уі-уі-уіі». Поширені в Південній Азії і у країнах Південної і Західної Європи.

Живляться насінням диких і культурних рослин, ягодами, молодими листочками, влітку комахами та іншими безхребетними [3].

Самці починають токувати рано, ще в лютому. Яйця відкладають дуже рано. Гніздо з паличок, на дереві, іноді на будівлях. За літо буває до трьох виводків: з березня -- до кінця вересня. Кладка з 2 білих яєць.

На зимівлі збираються великими зграями біля елеваторів, млинів, хлібних заводів. Можуть завдавати певної шкоди, подаючи зерно.

Дуже красиві декоративні птахи.

2.3 Ряд Лелекоподібні

ЛЕЛЕКА БІЛИЙ, БУСОЛ, - CICONIA CICONIA (L.)

Великі довгоногі птахи. Маса до 3500 г. Забарвлення чорно-біле. Самці і самки забарвлені однаково. У молодих птахів замість чорного кольору у забарвленні -- буруватий. Поширені в помірній смузі Європи, в Північній Африці, Малій і Середній Азії, на Далекому Сході, в Японії. Птахи перелітні, зимують у Південній Африці і Південній Азії. В Україні гніздяться майже по всій території республіки, крім південного сходу, Криму, високогір'я Карпат. Гніздяться, за рідкісним винятком, у населених пунктах або поблизу них. їжу збирають на сирих луках, по берегах прісноводних водойм. Пташенята пищать, дорослі птахи голосу не мають, можуть тільки досить гучно торохтіти дзьобом, що можна почути лише в гніздовий період [8].

Живляться виключно тваринною їжею, переважно жабами, пуголовками, дрібною рибою, плазунами, водяними безхребетними. Зрідка хапають дрібних ссавців і птахів. Прилітають на Україну в березні. Гнізда багаторічні. Птахи починають їх ремонтувати або будувати нові на початку квітня. Гнізда з досить товстих палок, дуже міцні, витримують найсильніші вітри й бурі. Будують їх птахи на дахах будівель, деревах, іноді на стовпах телефонної чи електричної мережі. Повна кладка з 3-- 6 білих великих яєць, у кінці квітня -- на початку травня. Насиджують обидва Птахи, 33 дні. Пташенята залишаються в гнізді близько двох місяців (53--55 днів).

Осінній відліт починається дуже рано, в кінці серпня. У цей час птахи часто збираються великими табунами. У першу половину вересня переліт закінчується по всій території республіки.

Здавна чорногузи користуються любов'ю і повагою у населення всіх країн і їх практично скрізь охороняють.

Розділ 3. Значення птахів в природі та житті людини

Людина в своїй господарській діяльності використовує багатства природних екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і парки, поля сільськогосподарських культур, штучні водойми, фруктові сади, тваринницькі ферми, рибні й мисливські господарства -- це не повний перелік штучних і напівштучних екосистем, які називаються культурними ландшафтами. Роль птахів у цих екосистемах, тобто в житті та господарській діяльності людини, надзвичайно велика. Якщо підрахувати, скільки їжі споживають птахи певного району, скажімо, території лісництва або масиву фруктових садів за день, місяць і рік, то дістанемо фантастично великі цифри.

За даними відомого радянського орнітолога К.М. Благосклонова, синиця велика і гаїчка, коли їх годували в клітці гусінню непарного шовкопряда, з'їдали щодня корму, майже вдвічі більше власної маси. Ще більше їдять пташенята. Учені підрахували, що велика синиця за день приносить корму понад 350 раз, а сіра мухоловка, вівчарик жовтобровий, вівчарик-ковалик, очеретянка ставкова та деякі інші дрібні комахоїдні птахи -- понад 400. За 14--16 днів, поки пташенята перебувають у гнізді, велика синиця приносить понад 2 кг різних комах, серед яких переважають шкідники. Шукаючи їжу, птахи ретельно «обстежують» кожну гілочку, листочок, тріщину в корі дерев, перевертають опале листя на землі, тобто знаходять комах в усіх можливих схованках, де боротьба з ними штучними методами захисту рослин, у тому числі й хімічним, майже неможлива. Та не тільки в гніздовий період птахи здійснюють свою корисну діяльність. Під час весняних і осінніх перельотів кількість птахів може збільшуватись у 10--15 раз. Отже, відповідно збільшується і кількість комах-шкідників, яких вони знищують. Птахи швидко реагують на збільшення кількості шкідників. Широко відомим прикладом швидкої реакції на розмноження комах-шкідників є масова поява рожевих шпаків у тих місцях, де розмножується сарана, або збільшення кількості сов, мишоїдів-зимняків та інших тварин, які їдять мишовидних гризунів там, де спостерігається масове розмноження сірої полівки, польової миші та інших небезпечних шкідників сільського господарства. Запобігають масовому розмноженню комах, гризунів та інших шкідників і водяні птахи. Так, велику кількість гризунів на полях поблизу узбережжя Чорного і Азовського морів знищують сріблясті мартини. Під час масових розмножень різних комах (наприклад, саранових) на полях з'являються великі зграї і інших мартинів: звичайного, а на півдні -- чорноголового. Ці мартини залітають за десятки кілометрів від моря, на поля озимини або ходять разом з граками за трактором під час оранки і збирають на ріллі комах [2].

Наведені приклади підтверджують важливість застосування в сільському і лісовому господарствах поряд з іншими методами захисту рослин біологічного методу, тобто використання для боротьби із шкідливими організмами їх природних ворогів. Людство має певний досвід приваблювання птахів на поля, в сади та лісові насадження для їх концентрації в місцях, де можуть масово розмножуватися шкідники.

Значення птахів у житті та господарській діяльності людини не вичерпується тим, що вони допомагають у боротьбі з шкідниками. Дуже велика роль птахів у поширенні багатьох рослин і, зокрема, в процесах поширення і поновлення лісів. Поїдаючи різні плоди, ягоди й насіння, роблячи собі запаси їжі, а потім забуваючи їх іноді далеко за межами лісу, птахи сприяють розповсюдженню багатьох деревних і чагарникових рослин.

Багато видів птахів належать до мисливсько-промислових і дають цінні продукти -- м'ясо, жир, яйця, пух, перо тощо. Деякі з промислових птахів були здавна одомашнені людиною і стали для неї постійним резервом харчових продуктів (гуси, качки, кури, ін. дики, голуби та ін.). Нині, коли природні запаси мисливсько-промислових птахів стали швидко зменшуватися, люди почали штучно розмножувати найбільш цінних птахів для використання в мисливському господарстві. Створено ферми-розплідники для розмноження диких гусей, качок, фазанів, куріпок, глухарів і тетеревів [11].

Одомашнені й приручені не тільки мисливські птахи. Здавна користуються великою любов'ю людей співочі та декоративні птахи -- павичі, лебеді, папуги, канарки та ін. Вони дуже красиві, цікаві своєю поведінкою, мелодійними піснями.

Не можна не сказати про шкоду, яку іноді вони завдають: зграями або поодинці налітають на фруктові сади, виноградники, ділянки зернових культур, витягують із землі пророслі зерна кукурудзи тощо. Деякі хижі або рибоїдні птахи можуть ловити курчат, каченят, пташенят мисливських птахів або рибу на риборозводних ставках. Останнім часом стало відомо, що птахи можуть переносити збудників деяких інфекційних хвороб (грип і ряд хвороб, що називають орнітозами). Проте оголошувати нещадну війну всім птахам і безжалісно їх винищувати було б великою непоправною помилкою. В результаті знищення хижих птахів орлани, орли, соколи, змієїди, шуліки, канюки стали рідкісними, хоч відіграють у природі важливу і відповідальну селективну роль, регулюючи кількість масових видів комах, гризунів та інших тварин -- шкідників лісового і сільського господарства [10].

Винищувалися також баклани, чаплі, мартини за те, що вони поїдають багато риби, що нібито негативно відбивається на рибному господарстві. Людина має бути розумним і ощадливим господарем на планеті і всі свої вчинки погоджувати з наукою про природу, керуватися знаннями про тварин. Виходячи із цих знань, слід обмежувати, якщо потрібно, кількість тих чи інших птахів. Якщо найцінніші сільськогосподарські культури як слід охороняти в той короткий період, коли вони приманюють птахів, своєчасно організовувати надійну охорону риборозводних ставків і мисливських угідь, птахи ніколи не зможуть нанести великої шкоди. Щоб зменшити небезпеку зіткнення птахів з літаками або аварій на лініях електромереж, слід втілювати в життя нові перспективні засоби захисту від птахів, які не ведуть за собою їх фізичного винищення: звукові, світлові й інші бар'єри. Розроблено також заходи боротьби і профілактики проти хвороб, які переносять птахи.

Висновок

Характерною ознакою птахів, що відрізняє їх від інших класів хребетних, є пір'я, яке вкриває тіло птаха, за виключенням незначних ділянок його поверхні (дзьоб, нижня частина задніх кінцівок, аптерії). За своїм походженням пір'я має тісний зв'язок з лускою плазунів.

Птахи мають цілий ряд особливостей внутрішньої будови: скелет у них легкий та міцний, хребет диференційований; найбільшого розвитку набули великі грудні і підключичні м`язи, добре розвинуті м`язи шиї, травна система птахів також має деякі особливості: сучасні птахи не мають зубів, функціональну роль останніх виконує частково дзьоб, частково сильні м'язи стравоходу й шлунку та дрібні камінці, що їх постійно ковтають птахи; дихальна система забезпечує газообмін під час польоту, дихальні шляхи розвинені добре; кровоносна система характеризується наявністю чотирикамерного серця; не5рвова система розвинена краще ніж у плазунів, добре розвинені органи зору, слуху, високий рівень розвитку нервової системи зумовлює складну поведінку.

Птахи досить добре пристосувалися до життя поряд з людиною. До типових синантропів нашої території належать такі види птахів: синиця велика, горобець хатній, сорока, ластівка сільська та міська, шпак звичайний, горлиця звичайна, голуб сизий, галка, лелека білий, ворона, дрізд чорний.

Людина в своїй господарській діяльності використовує багатства природних екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і парки, поля сільськогосподарських культур, штучні водойми, фруктові сади, тваринницькі ферми, рибні й мисливські господарства -- це не повний перелік штучних і напівштучних екосистем, які називаються культурними ландшафтами. Роль птахів у цих екосистемах, тобто в житті та господарській діяльності людини, надзвичайно велика.

Список використаної літератури

Благосклонов К.Н. Гнездование и привлечение птиц в сады и парки. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 215 с.

Воїнственський М.А. Птахи. - К.: Рад. школа, 1984. - 304 с.

Жизнь животных. В 7 томах. Т.6. Птицы / Под ред. В.Д.Ильичева, А.В. Михеева. - М.: Прсвещение, 1986. - 527 с.

Иноземцев А.А. Птицы и лес. - М.: Агропромиздат, 1987. - 302.

Лавринов Н.П. Учебно-полевая практика по зоологии позвоночных с заданиями. - М.: Просвещение, 1974 - 126 с.

Мальчевский А.С., Пушкинский Ю.Б. Птицы ленингшрадской области. - Л., 1983. - Т.1, 2.

Мальчевский А.С. Орнитологические экскурсии. Серия: Жизнь наших птиц и зверей. Вып.4. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. - 296 с.

Марисова І.В. Птахи України: Польовий визначник. - К.: Вища школа, 1984. - 184 с.

Михеев А.В. Биология птиц. - полевой определитель птичьих гнезд. - М.: Цитадель, 1996. - 460 с.

Наумов С.П. Зология позвоночных. - М.: Просвещение, 1982.

Самарський С.Л. Зологія хребетних. - К.: Вища школа, 1967.

Сишкин Г.Н. Певчие птицы: Справочное пособие. - М.: Лесная пролесть, 1990. - 399 с.

Согур Л.М. Зоологія: курс лекцій. - К.: Фітосоціоцентр, 2004. - 308 с.

Страницы: 1, 2