Вивчення ентомофауни річки Горинь в Дубровицькому район

орослі комарі звичайні (Culex pipiens) літають поблизу водойми. Самець живиться нектаром рослин, самка кров'ю теплокровних тварин (головним чином птахів) та людей. Така відмінність у живленні зумовлена тим, що для самки потрібна висококалорійна їжа для швидкого дозрівання яєць в яєчниках. Самка комара проколює шкіру тварини або людини і заглиблює в ранку всі ротові частини, крім нижньої губи, яка при цьому коліно подібно згинається і впирається. Через канал гіпофарикса у ранку вливається секрет слинних залоз самки, який містить антикоагулін. Кров висмоктується через трубку, утворену верхньою губою, і заповнює воло, а потім шлунок комара, де поступово перетравлюється. Коли частина яєць дозріває, самка комара летить до водойми і відкладає на водяні рослини яйця або просто на поверхню води. Яйця мають довгасту циліндричну форму. Вся кладка містить 200-300 яєць. Через кілька днів з яєць вилуплюються личинки.

Личинки комара у великій кількості зустрічаються у мілких заплавах річки або в місцях з меншою течією.

Личинка має вигляд безногого черв'ячка з широкими грудьми, членистим, вужчим за грудний відділ черевцем і великою головою, з двома очима. На передостанньому 8-му членику черевця є довгий відросток, розташований під кутом, щоб не заливало водою. Це дихальна трубка, або сифон, з отвором на кінці. На 9-му членику черевця є анальний отвір, біля нього дві пари пальцеподібних анальнх зябер і ряд вертикально розміщених щетинок, які утворюють собою віяло, що виконує роль хвостового плавця і керма при плаванні личинки.

Дихає личинка атмосферним повітрям, виставляючи з води хвостовий дихальний сифон, при чому тіло її звисає вниз майже вертикально.

Живляться личинки різними дрібними організмами, наприклад різними одноклітинними водоростями, коловертками, інфузоріями, а також часточками детриту, завислими у воді.

Личинки, які щойно вилупилися з яйця, досягають 1-2 мм завдовжки. Після виходу з яйця личинка тричі линяє і проходить 4 стадії метаморфозу. На 7-8 день після останньої линьки личинки 4-ї стадії вже 7-8 мм завдовжки; перетворюються на лялечку. Лялечка зовсім не схожа на личинку - вона нагадує маленького рухливого пуголовка. Голова і груди лялечки злиті в голово груди, на яких є 2 придатки у вигляді ріжків із стигмою на кінцях. Вузеньке черевце лялечки закінчується 2-ма хвостовими лопатями. Лялечка не живиться; вона енергійно дихає, виставляючи з води не задній, а передній кінець свого тіла з дихальними ріжкоподібними трубочками.

Фаза лялечки триває кілька днів. Зріла лялечка стає майже чорною і спливає на поверхню води. Тут у неї на спині утворюється тріщина, і вип'ячуються спочатку груди, а потім весь дорослий комар. Скинутою на початку шкіркою комар користується як човником, поки не розправляться і не просохнуть його крила. Потім він злітає у повітря.

У річці живуть численні личинки комарів-дергунів, яких ще називають комарами-дзвінцями (Chironomidae). Ці комарі схожі на звичайних, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками. Вони літають цілими роями. У тихі літні вечори рояться у повітрі над різними предметами, то піднімаючись над ними, то опускаючись. Такі рої складаються майже виключно з самців. Сідаючи на будь-який предмет, комарі виставляють вперед свої передні ніжки і весь час смикають ними, звідки і виникла назва - комарі-дергуни.

Ротові частини хірономід розвинені слабко і прокусити шкіру людини або тварини вони не можуть, а тому живляться рослинними соками.

Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. З яєць вилуплюються личинки, які тричі линяють. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоно кольору (від розчиненого у крові гемоглобіну). Личинки відомі під назвою „мотиля”. Це цінний корм для риб.

Личинки хірономід живуть у спокійних водоймах з мулким дном. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один то в інший бік, описуючи 8-ку (за народним висловом личинка „мотається”, звідки і назва - „мотиль”). На передньому і задньому кінцях тіла личинки є дві пари псевдоніжок, за допомогою яких вона повзає по дну водойми.

У деяких видів хірономід личинки будують трубки з рослинних решток. Є личинки, які роблять ходи всередині тканин губок і моховаток.

Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.

Лялечка хірономід зовні відрізняється від лялечок інших комарів тим, що має трахейні зябра, розміщені на передній частині тулуба у вигляді двох кущоподібних пучків. Така лялечка нерухомо лежить всередині мулистої трубочки, з якої висуваються лише її зябра. Коли настає час вилуплювання, тіло лялечки перетворюється повітрям і швидко виштовхується на поверхню води, де її шкірка тріскається і з неї вивільняється імаго.

Найбільш поширений вид комара - дзвінець опушений (Chironomus plumosus). Видова назва пояснюється тим, що лапки передніх ніг дзвінця густо опушені.

Близькими до дзвінців є мокреці (Ceratopogoidae). Це досить маленькі комахи з відносно довгим хоботком. Самки мокреців - кровососи. Вони нападають на людину і тварин непомітно. Їхні уколи болючі і спричинюють свербіння. Личинки живуть у річці. Вони мають напівпрозоре тонке, як голка, тіло. Голова довга і вузька, груди складаються з трьох сегментів, черевце - з 9-ти. Знайдений представник - мокрець жагучий (Culicoides pulikaris).

Мошки-кровососи також відносяться до комах, життя яких пов'язане з водою (Simuliidae). Самки їх на відміну від комарів нападають на теплокровних тварин, на людину вдень (вночі неактивні). Уколи мошок болючі, викликають свербіння. Біль від укусу зумовлюється дією слини. При масовому нападанні мошок на людину в неї підвищується температура, а тварини можуть навіть загинути. Самки відкладають яйця на каміння, листя, на уламки дерева. Кладки мають вигляд смугастих скупчень жовтувато-коричневого кольору. З яєць вилуплюються личинки. Вони поширені колоніями у частинах річки з швидкою течією. Живляться вони дрібними інфузоріями, одноклітинними водоростями, дихають всією поверхнею тіла. Заляльковуються личинки, роблячи з павутинних ниток гострий лійкоподібний чохлик. У такому чохлику лялечка лежить нерухомо, висунувши назовні головний кінець з двома пучками білуватих ниток - трахейних зябер. Чохлики кріпляться до субстрату вкритим кінцем до течії води. З лялечки вилуплюється комаха, яка з блискавичною швидкістю виноситься на поверхню води.

Теплокровні види дають три покоління на рік, а холоднокровні - лише одне.

Часто над водою літають мухи, трохи схожі на бджіл (Brachycera). Це мухи-львинки, зокрема львинка звичайна (Stratiomyia chamaleon) з родини львинок (Stratiomyidae). Дорослі особини мають чорно-жовтуватий колір. На округлому черевці чергують чорні і жовті смуги.

Личинки цих мух живуть у воді, і їх нерідко можна побачити весною. Личинка має веретеноподібну форму з дуже звуженим хвостовим кінцем. Довжина тіла становить 405 см, спинний бік більш опуклий, ніж черевний. На задньому кінці тіла є пучок волосків, розташованих у вигляді розетки.

Дихає личинка атмосферним повітрям, захоплюючи його в дихальний отвір, розташований у центрі розетки на задньому кінці тіла. Поживою для личинки є дрібні органічні часточки, які вона знаходить риючись у мулі. Личинки кілька разів линяють, зимують і навесні заляльковуються. Виліт дорослих комах припадає на початок літа. Самки відкладають на листках і стеблах прибережних рослин довгасті яйця чорного кольору.

На дні водойми живуть личинки мухи дзюрчали-бджоловидки (Eristaris tenax ) з родини (Surphidae). Зовні вона нагадує осу або бджолу. Має темно-бурий колір, черевце з яскравими жовтими плямами. Самка відкладає яйця в органічні рештки забруднених водойм. З яєць вилуплюються личинки, які мають брудно-сіре циліндричне тіло х дуже довгим хвостовим відростком. Через це її ще називають „крискою”. Цей відросток є дихальною трубкою, яка має здатність видовжуватися і скорочуватися. У витягнутому стані вона досягає 10см, тим часом як все тіло личинки не довше за 1,5 см. Личинка глибоко закопується в бруд, виставляючи назовні лише хвостовий відросток. Живиться личинка органічними рештками.

Перед заляльковуванням личинка виповзає з води на сухе місце. Покрив її стає оболонкою і для лялечки.

У воді живуть личинки і різних видів ґедзів (Tabanus botinus). Ґедзі схожі на великих мух. Це комахи чималих розмірів з великими фасетковими очима. Ґедзь непомітно сідає на шкіру людини чи тварини, дуже боляче кусає, роблячи глибокий прокол на шкірі. В слині ґедзя містяться колагуліни, які перешкоджають зсіданню крові. Влітку ґедзі дуже дошкуляють великій рогатій худобі і коням. Висисають кров лише самки (їм це необхідно для дозрівання яйцеклітин), а самці живляться нектаром рослин. Самка ґедзя відкладає яйця купками на стебла і листя по березі. З яєць вилуплюються личинки, які падають у воду і далі розвиваються у водяному середовищі. Доросла личинка має брудно-сірий колір. Її циліндричне тіло рівномірно звужене до обох кінців, 4,5 см завдовжки. На передньому кінці розміщена маленька голівка з ледве помітними вусиками і міцними щелепами. Тіло личинки складається з 12 різко відмежованих сегментів.

Личинки ґедзів - хижаки. Повзаючи серед мулу і решток рослин, вони нападають на личинок інших комах, дрібних молюсків і червів, у тому числі і дощових. Голова личинок може то втягуватися, то витягуватися з передньогрудей, при чому гачки щелеп викидаються і згинаючись донизу, впихаються в тіло жертви.

Звичайно личинки тримаються дна, але можуть плавати на поверхні водойми. На 2-му році життя личинки заляльковуються. Перед цим вони виходять з води в будь-яке вологе місце і зариваються в ґрунт. Тут вони перетворюються на лялечок. Через 2-3 тижні, залежно від температури, лялечка, активно рухаючись, виходить із землі, шкіра її тріскає і з неї вилітає дорослий гедзь.

Крім справжніх ґедзів серед цієї родини поширені пістряк оздоблений (Chrysops pictus), що має крила з бурими плямами, та дощовиця світла (Haematopota hispanica) з блакитно-сірим тілом і мармуровими крилами. Ґедзі не тільки боляче кусають і цим завдають значної шкоди тваринам. Вони також є механічними переносниками збудників деяких хвороб (сибірської виразки, туляремії, трипаносомозу та ін.)

Розділ 3. Біолого-екологічний аналіз водної ентомофауни р. Горинь

3.1 Методика досліджень водної ентомофауни

Ентомологічні дослідження ми почали з вивчення фізико-хімічних і географічних особливостей біотопу, з аналізу літературних джерел та дослідження водних біоценозів та опису водної рослинності.

Маючи у своєму розпорядженні план частини водойми ми проводили виміри глибин по певних напрямках. Для вимірів неглибоких озер і ставків використовували дерев'яну розмічену палку (намітку на дм). При роботі на озерах застосовували розмічені на метри шнурковий линь з вантажем на кінці. Для вимірювання швидкості течії води використовували прилади і пристосування різної точності; у найпростішому випадку кидали поплавки і засікали час, протягом якого вони пройдуть певну відстань. Також застосовували для вимірювання швидкості течії батометр - тахіметр Глушкова, дія якого базується на тому, що через отвір певного діаметра в залежності від швидкості течії, виливається різна кількість води.

Температури водойми вимірювали спеціальними термометрами.

Простий спосіб визначення прозорості води базується на тому, що у воду (на тіньовій стороні) на тонкому шнурі або на тросі опускається білий диск діаметром 30 см і простежується на якій глибині цей диск зникає. Глибина зникнення (6 см або 6 м) і рахується величиною прозорості води.

Біологічний аналіз полягає в тому, що ми проводили 4-разове косіння гідробіологічним сачком по 25 помахів. Вміст сачка добре промивали і кожну таку пробу вміщували в банку з етикеткою. Як фіксуючу рідину ми використовували ацетон.

Обробляючи результати відлову, ми обраховували коефіцієнт зустрічаємості, коефіцієнт щільності, коефіцієнт домінування.

Коефіцієнт зустрічаємості - це відношення числа проб, в яких даний вид зустрічається до загального числа проб в %.

, де

n - кількість проб, де знайдено матеріал;

N - загальна кількість проб.

Коефіцієнт щільності - це середня величина числа комах на одну пробу (для кожного біотопу окремо)

, де

К - сума всіх особин виду у всіх пробах;

n - кількість проб.

Коефіцієнт домінування - це процентне співвідношення числа комах даного виду до загального числа видів

, де

k - сума особин даного виду;

K - сума особин всіх видів у всіх пробах

В результаті досліджень водних екосистем ми виявили 13 видів комах, приурочених до повільної течії.

3.2 Еколого-фауністичний огляд ентомофауни р. Горинь

Комахи, життя яких пов'язане з водним середовищем, відносяться до ряд бабки, ряду твердокрилі, ряду напівтвердокрилі.

Розглянемо особливості представників водної ентомофауни

Ряд бабки (odonata)

Тіло струнке, довгасте. Голова велика, рухлива, з фасеточними очима, які займають майже всю голову. Є три простих очка. Вусики короткі, щетинковидні. Ротовий апарат гризучого типу. Дві пари перетинчастих крил з густою сіткою поздовжніх і поперечних жилок. Крила в стані спокою розпростерті або підняті вгору, і складені. Черевце тонке, з десяти сегментів. Перетворення неповне. Дорослі і личинки -- хижаки. Дорослі ведуть наземний спосіб життя, полюють вдень (коромисла -- також у присмерку) на різних комах, схоплюючи їх на льоту.

Личинки живуть у водоймах, де серед водоростей ловлять пуголовків, молодих рибок та водяних комах. Здобич захоплюють видозміненою нижньою губою -- «маскою». В СНД відомо до 200 видів бабок.

Родина красуні (Agrionidae)

Тіло струнке, з металічним вилиском. Основа крила не стебельчаста.

Красуня блискуча (Красотка блестящая, Agrion splen dens Harris.)

Тіло у самця металічно-синє, у самки золотисто-зелене. Крила, у самця при основі і вершині прозорі, середина крила з широкою синьою чи темно-синьою перев'яззю; у самок крила майже безбарвні, з металічно-зеленими жилками. Довжина черевця 34--38 мм. Літу червні - серпні. Поширена всюди біля водойм. Літають пурхаючим польотом понад річками, струмками і озерами.

Красуня-дівчина (Красотка-девушка, Agrion Virgo L.)

Тіло у самця металічно-зелено-сине чи синє, у самки бронзово-зелене. Крила у самців від основи майже до вершини темно-сині, у самок ясно-димчасті, з бурими жилками. Ноги чорні. Довжина черевця 34--36 мм. Літ у червні -- вересні. Поширена в більшій частині УРСР. Літає біля водойм.

Родина стрілки (Стрелки, Coenagrionidae)

Дуже тонке, довгасте тіло. Передні і задні крила із стебельчастою основою і негустим жилкуванням. Тіло металічно-зелене. Дуже ніжні, слабкі бабки, що повільно літають серед трав'янистої рослинності біля стоячих водойм, понад річками, по луках, узліссях і лісових галявинах.

Живляться дрібними комахами.

Стрілка-наяда (Стрелка-наяда, Erylhrornma najas Hansem.)

Потилиця бронзово-чорна, без плям. Очі червоні. Більша частина спини бронзово-чорна, а низ жовтий чи зеленуватий. Довжина черевця у самця і самки 26--29 мм. Літ у першій половині літа. Поширена в більшій частині України. Літає понад водоймами.

Стрілка-еналягма (Стрелка-эналлягма, Enalltigma cyathi-gerum Charp.)

Самець блакитний, з чорним рисунком, самка ясно-червона чи бурувата з чорним. Перший сегмент зверху з квадратною бронзовою плямою.

Літ влітку і на. початку осені. Поширена по всій Україні.

Стрілка звичайна (Стрелка обыкновенная, Coenagrion Hastulaium Charp.)

Основний колір самця блакитно-зелений, з чорним рисунком на першому -- сьомому кільцях черевця; самка жовто-зелена, з чорним рисунком. Восьмий і дев'ятий сегменти черевця у самців зверху блакитні, десятий -- чорний. Довжина черевця 28 -- ЗО мм. Літ у першій половині літа. Поширена майже по всій Україні.

Стрілка-плосконіжка (Стрелка-плосконожка, Ptatycnemis pennipes Pali.)

Самець блакитний, з чорними смугами на голові і черевці, груди чорні, з блакитними смугами. У самок світлі місця зеленуваті. Середні і задні гомілки значно розширені і плоскі, білі або блакитні.з чорною поздовжньою зовнішньою смугою. Волоски ніг довгі. Довжина черевця 26 -- ЗО мм. Літає ціле літо. Поширена по всій УРСР. Живе звичайно по луках і біля берегів водойм.

Родина лютки (Лютки, Lestidae)

Передні і задні крила однакові, із стебельчастою основою і негустим жилкуванням. Тіло здебільшого металічно-зелене. Повільно літають понад берегами річок і зарослих стоячих водойм.

Лютка-наречена (Лютка-невеста, Lestes sponsa Hansem.)

Зверху ясно-бронзово-зелена, боки і низ грудей жовтуваті, низ із смужками. Потилиця без жовтого, металічно-блискуча. Вздовж плечового шва у самок іде суцільна світла смуга. Черевце 25 -- ЗО мм. Літ навесні і восени. Зустрічається по всій Україні.

Родина бабки справжні (Стрекозы настоящие, Libellulidae)

Передні і задні крила неоднакової форми. Задній край очей без виступу або з півкруглим виступом посередині. Тіло жовтого, червоного, чорного або металічно-зеленого кольору. Залітають нерідко далеко від водойм.

Бабка плоска (Стрекоза плоская, Libeltula depressa L.)

Черевце дуже широке і приплюснуте, оливкове, з жовтими плямами по боках сегментів, у самця з блакитним кольором. Крила безбарвні, передні з широкою поздовжньою бурою смугою, задні з трикутною плямою при основі. Довжина черевця 26 мм. Поширена по всій території УРСР.

Досить короткі, з товстим черевцем, буруваті личинки живуть як у стоячій, так і в текучій водах. Плавають швидкими ривками за допомогою «водяного пострілу», з силою викидаючи з задньої кишки струмінь води (так само плавають личинки інших справжніх бабок, коромисел та ін.).

Бабка жовта (Стрекоза желтая, Sifrnpeirum laveolum L.)

У самця груди червоно-бурі, у самок жовто-бурі; боки грудей з чорними смужками по швах. Крила при основі широкі, вохристо-жовті. Черевце жовто-червоне (самець) або жовто-буре (самка), з широкою чорною смугою по боках. Довжина черевця 19--23мм. Літ у липні-серпні. Поширена по всій Україні.

Бабка чотириплямиста (Стрекоза четырехпятнистая, Libellula quadrimaculaia L.)

Тіло жовто-буре, кінець черевця чорний. На кожному крилі є чорна цятка приблизно посередині переднього краю його та чорні крилові стигми. Задні крила з великою темною плямою при основі. Черевце довше і вужче, ніж у бабки плоскої; довжина його 28--29 мм. Літ у червні -- серпні, інколи з'являється масами і робить великі перельоти. Поширена майже по всій території України.

Бабка перев'язана (Стрекоза перевязанная), Sympetrum pedemontanum Allioni

Крила з широкою темною перев'яззю перед вершиною. Черевце червоне, у самки жовте, завдовжки 21--25 мм. Літ у липні -- вересні. Зустрічається скрізь.

Бабка звичайна (Стрекоза обыкновенная, Sympetrum vulgatum L.)

Боки грудей у самця червоні, а в самки бурі, з трьома широкими чорними смужками; лоб з широкою чорною смугою, черевце у самця червоне, у самки буре, з чорною бічною смугою. Великих вохристо-жовтих плям при основі крил немає. Довжина черевця 24--26 мм. Літ у липні -- вересні. Поширена в Лісостепу та на Поліссі.

Бабка бронзово-зелена (Стрекоза бронзово-зеленая, Cordulia aenea L.)

Лоб зелений, без світлих плям. Все тіло бронзове зелене. Основа крил вохриста. Черевце 33--36 мм. Літ у травні -- серпні. Поширена всюди. Інколи робить масові перельоти. Ці бабки швидко літають коло стоячих водойм -- озер, ставків та боліт, де розвиваються личинки.

Родина коромисла (Коромысла, Aeschnidae)

Передні і задні крила неоднакової форми. Очі сходяться на певному протязі. Великі бабки, що швидко літають вдень понад річками і озерами. Часто залітають далеко від місць розмноження, ловлячи різних комах над лісовими галявинами, стежками та узліссями.

Здобич наздоганяють, як шуліки, тільки на льоту. Ввечері і після заходу сонця бабки полюють на різних кровосисних двокрилих -- комарів, мошок. Личинки завдають певної шкоди, знищуючи у водоймах молодих рибок.

Дозорець (Дозорщик, Anax imperator Leach.)

Одна з найбільших наших бабок. Лоб зелений, з вузькою чорною перев'яззю, позаду неї синя перев'язь, а перед тім'ям чорна пляма. Груди зелені. Черевце в самця ясно-синє, зверху з широкою, виїмчастою по краях, чорною смугою; у самок воно зелене, з бурою смугою. Довжина черевця 50--52 мм. Літ у липні -- серпні. Поширений по всій Україні.

Коромисло руде (Коромысло рыжее, Aeschna isosceles Mull.)

Крила з чорнуватими жилками. Груди без синіх плям між основами крил. Черевце рудувате чи бурувате, без синіх плям. Третє кільце черевця у самки звужене. Стегна руді, гомілки і лапки чорні. Довжина черевця 43--50 мм. Літ у травні -- липні. Поширене в Лісостепу та Степу. Личинка живе в повільно текучій воді.

Коромисло синє (Коромысло синее, Aeschna cyanea Mull.)

Лоб з чорною Т-подібною плямою. Перед грудей рудий, з двома жовтими або зеленими довгастими плямами, а боки їх зелені, з чорними смугами по швах. Черевце у самця зверху з зеленими, а по боках з синіми плямами, у самки всі ці плями зелені. Довжина черевця 52-- 54 мм. Літ у липні -- вересні. Поширене по всій Україні.

Довжина тіла личинки до 45 мм. Вона повільно повзає в заростях водяних рослин або нерухомо сидить, підстерігаючи свою здобич -- личинок водяних комах, пуголовків, молодих рибок та молюсків, яких захоплює своєю маскою. Личинки мають маскуюче забарвлення під колір середовища: ті, що живуть серед водоростей, зелені, а ті, що тримаються на ґрунті дна, буруваті.

Родина дідки (Дедки, Gotnphidae)

Страницы: 1, 2, 3, 4