Споживчий кредит

здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу,

доходи від додаткового заробітку та ін.) для обслуговування боргу протягом

терміну дії кредитної угоди.

Банком проводиться розрахунок суми боргу, яку повинен сплатити клієнт

за час дії кредитної угоди установі банку (основний борг + відсотки за

користування кредитом). За кредитною угодою банк надає кредит в розмірі,

обумовленої суми 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за відсотковою

ставкою 60%.

За умовами кредитного договору погашення заборгованості проводиться

позичальником у вигляді щомісячних внесків до установи банку. За рахунок

внесків відбувається погашення рівними частками суми боргу та відсотків за

коритування кредитом.

При погашенні основої суми кредиту рівними частками, суму виплачених

процентів можна визначити за формулою:

|І = D g np +1 |

| p 2|

де I – сума виплачених відсотків;

D – сума кредиту;

n – кількість років;

p – кількість платежів на рік;

g – річна ставка відсотків по кредиту.

Сума боргу, яку потрібно буде сплатити позичальнику можна визначити за

формулою:

S = D + I,

де S – загальна сума боргу.

А розмір щомісячного внеску становитиме:

|R = S |

| np, |

де R – розмір щомісячного внеску.

В даному випадку сума виплачених процентів за користування кредитом

складає:

|І = 6000 * 0,6 * 12 +1 = 1950 (грн.) |

| 12 2 |

Сума боргу буде становити: 7950 грн. Розмір щомісячного внеску

дорівнює (7950/12) 662,5 грн.

Якщо сума, що вноситься позичальником буде недостатньою для погашення

визначеної щомісячної суми кредиту і нарахованих відсотків, то в першу

чергу установою банку будуть погашатися відсотки за користування кредитом,

а сума що залишилась буде направлятися на погашення основного боргу.

Кредитний працівник розраховує коефіцієнт кредитоспроможності фізичної

особи за формулою:

К кс = Сума місячного платежу ? 0,24;

Сума місячного доходу

В даному випадку цей коєфіцієнт становитиме:

К кс = __662,5 грн___ ? 0,44;

1500 грн.

Також кредитний працівник розраховує питому вагу витрат клієнта до

його місячного доходу:

Питома вага = Сума місячного платежу + Сума місячних поточних витрат ?

0,5.

витрат Сума місячного доходу

В даному випадку питома вага витрат буде дорівнювати:

Питома вага = 662,5грн. + __570грн._____ ? 0,8.

витрат

1500грн.

За даними вищенаведених розрахунків можна зробити висновок, що у

позичальника досить високий коефіцієнт кредитоспроможності (0,44), а

також питома вага витрат клієнта до його місячного доходу, цей показник

складає 0,8.

2.2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

Будь-яка кредитна операція оформлюється установою банку документально.

Кожним комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення

та надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку, на основі

Положення НБУ “Про кредитування”.

Розглянемо документальне оформлення споживчого кредиту на прикладі ЧФ

АТ “Укрінбанк” та ЧФ КБ “Приватбанк”.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до ЧФ КБ

“Приватбанк” наступні документи:

1.Заявку на отримання кредиту.

2.Техніко-економічне обгрунтування використання кредитних коштів (при

умові довгострокового кредитування).

3.Застава квартири ( житлового будинку) фізичною особою:

- заяву від клієнта;

- документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-

продажу, договір дарування або інший документ);

- технічний паспорт;

- справка-характеристика (з печаткою БТІ);

- реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

- довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборон на

дане майно не має;

- страховий поліс на користь банку;

- рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

- згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу

(нотаріально завірена) або особиста присутність при

заключенні договора застави;

- якщо один з власників помер, необхідно представити нотаріусу

свідоцтво про смерть.

4.Застава транспортних засобів фізичною особою:

- заява від клієнта;

- технічний паспорт на транспортний засіб з віміткою ДАІ про

проходження технічного огляду;

- довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборони на

даний транспортний засіб не має;

- згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу

транспортного засоба в заставу, або особиста присутність при

заключенні договора застави (якщо один з власників помер,

необхідно предоставити свідоцтво про смерть).

Якщо застава надається юридичною особою то до вищеперелічених

документів подається протокол зборів засновників про згоду на передачу

майна під заставу, інвентарна картка на об`єкт а також статут підприємства.

Якщо це застава товару (виробником) то подаються:

- заява від клієнта;

- протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на

передачу товара в заставу (з вкзанням кількості і ціни

товару);

- складська довідка;

- страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на

коритсь банку;

- сертифікат якості;

- статут підприємства.

Застава основних засобів державним підприємством:

- заява від клієнта;

- інвентарні картки на об`єкт;

- рішення фонду держмайна та органу правління (міністерство,

відомство) (при умові коли державі належить більш 50% акцій);

- протокол зборів засновників про згоду на передачу в заставу

основних засобів (з вказанням кількості і ціни) (при умові

якщо більше 50% акцій знаходиться у власності недержавних

підприємств);

- статут підприємства;

- баланс (форма 1);

- звіт про стан майна (форма 3).

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність

документів, що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного

об`єкту застави /додаток 5/.

Пакет документів, який подають клієнти Черкаського філіалу АТ

“Укрінбанк” включає в себе:

1. Заявку на видачу кредиту.

2. Паспорт.

3. Довідку з місця роботи з визначенням суми одержуваного доходу,

декларацію про доходи, завірену податковою інспекцією.

4. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту.

5. Нотаріально посвідчений договір застави майна /додаток 3/ та

договір страхування майна .

6. Гарантійний лист від юридичної особи, коли гарантом виступає

організація, що обслуговується в системі АТ “Укрінбанк”.

7. Паспорт поручителя і підтвердження його платоспроможності.

8. Дані про склад сім`ї.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру

банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під

гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця

організація обслуговується в Укрінбанку /додаток 4/.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься

до термінового зобов`язання /додаток 6/.

Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і

позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування

кредитом, порядок його погашення та термін користування /додаток 7/.

Внесення будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою

/додаток 8/.

3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ

Обов`язковою умовою надання кредиту є його забезпечення (рис.2)

у письмовій формі

письмовий договір

від третьої особи-

(цінні папери, рухоме і

поручителя

нерухоме майно, цінності)

Рис.2. Забезпечення кредиту

ЗАСТАВА.

Правові основи застави майна визначаються Законом України “Про

заставу” від 2 жовтня 1992 року, а також ст.ст.181-190 ЦК України.

Застава – це спосіб забезпечення зобов`язань по кредитному договору,

в силу яких банк має право в разі невиконання їх, одержати задовільнення з

вартості заставленого майна в порядку, визначеному в договорі застави або

згідно чинного законодавства.

Предметом застави може бути високоліквідне майно, що належить

позичальнику на праві власності, а також майнові права за винятком

випадків, що передбачені ст.4 Закону України “Про заставу”.

Оформлення договору застави /додаток 3/ проводиться в момент

укладання кредитного договору між банком і позичальником (майновим

поручителем).

В договорі вказується заставлене майно, його вартість, право

володіння або користування, місцезнаходження, строк зобов`язань по

кредитному договору.

До договору застави оформлюється оціночна опись заставленого майна де

вказується найменування, вартість, кількість, марка, модель, рік випуску,

місцезнаходження.

Договір застави повинен бути нотаріально завірений в тих випадках, коли

предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти,

товари в обороті або в переробці.

Якщо договір застави на ці види майна не буде нотаріально завірений

такий договір не буде мати юридичної сили. Арбітражний суд не прийме позов

по такому договору.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору

застави і в тих випадках, коли це є необов`язковим в силу законодавства

України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20

Закону України “Про заставу”.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити

свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного

задоволення включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою

виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку),

необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на

здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором

застави.

Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір

кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як

правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70%

вартості заставленого майна.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням

арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному

порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках,

коли договір застави посвідчений нотаріально.

ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.

Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196

Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей

191,194,196 цього Кодексу.

Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором

поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою

відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або

частині, що визначена в договорі.

Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір

поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/.

Недодержання письмової форми тягне недійсність договору.

Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним

зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом

трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить

позову до поручителя.

Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство

припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК

України/.

В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають

перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором

поручительства.

При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як

від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо.

Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за

сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше

не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.

ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна

відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта

можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.

Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між

гарантом і банком боржника і містити слідуюче:

-предмет договору;

-межі відповідальності гаранта;

-реквізити сторін;

-права і обов`язки сторін;

-відповідальність сторін;

-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного

виконання гарантійного зобов`язання і інш.);

-порядок розгляду спорів;

-строк дії договору;

-реквізити сторін.

Дія гарантійного договору припиняється:

а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;

б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку

зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.

У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує

зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку,

передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.

Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах

трьохмісячного строку позової давності.

У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право

звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з

поручителя (гаранта).

Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах

гарантії та поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати

один із них.

Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК

України і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх

майнових прав.

Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір

слід залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.

На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення

необхідного рівня ліквідності об`єктів застави, яка пов`язана з

необхідністю зниження рівня ризиків у кредитній політиці банків. Велика

частина кредитного портфеля банків – це прострочені та пролонговані кредити

(споживчий кредит теж не є винятком).

Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту

від вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його

ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.

Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються

подальші міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:

. немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;

. разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися

поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше

відповідає меті визначення вартості об`єктів застави;

. слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю

об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість

завжди менша за ринкову.

“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт

може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх

ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з

урахуванням того, що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому

розумно довгим”. “Розумно довгий період реалізації об`єкта – період

реалізації об`єкта за умови, що він запропонований за справедливою ринковою

вартістю на відкритому ринку, який є прийнятно довгим із точки зору

типового продавця, або типовий період реалізації такого типу активів, якщо

він є близьким до вищезгаданого”[0].

Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності

або здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне

від багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке

визначення вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за

умови наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності

певного попиту на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну

(незалежну від окремого суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від

поточної кон`юктури.

Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу

кредиту, що надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну

вартість можна було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би

бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації

об`єкта був би коротшим від терміну, при якому реалізація застави

здійснювалася б за його ринковою ціною (“довгий” період реалізації).

Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд) час,

протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати

товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того, що

ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно різниця між

ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу продавець має

більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар за вищою

ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).

Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних

їм періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.

“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:

tд = /\t1+ /\t2 ,

де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет

застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за ліквідаційною

вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту можливої реалізації об`єкта застави

за ліквідаційною вартістю (tрл) до моменту можливої реалізації об`єкта

застави за ринковою вартістю (t/д) у випадку “довгого” періоду реалізації

застави (tд).

З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та

ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.

Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (Сл) вартості

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7