Механізм кредитування банками України

. поповнення оборотних коштів;

. здійснення капітальних витрат та інвестицій;

. забезпечення споживчих витрат.

Отже, дотримання банками України вказаних принципів дозволяє значно

підвищити ефективність кредитних операцій, підвищити доходи від їх

проведення, забезпечити собі стійкість та стабільність, таким чином,

зберегти інтереси інвесторів та вкладників банку.

Кредитні відносини є складними і багатогранними. Для більш ґрунтовного

їх дослідження необхідно звернутися до розгляду питання суб`єктів та

об`єктів банківського кредитування.

Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий та

відображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводу

перерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Сторони

кредитної угоди називаються суб`єктами кредитних відносин, а матеріальні

цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна

угода – об`єктами кредиту.

Таким чином:

Кредитор – суб`єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб`єкту

господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути

юридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти.

В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній

валюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тим

позичальникам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальних

кредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника.

Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямого

банківського кредиту може бути облік векселів, факторингові, фондові,

гарантійні операції тощо.

Позичальник – суб`єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове

користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати.

Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Специфіка кредитних відносин полягає в тому, що суб`єкти цих відносин

можуть бути як кредиторами так і позичальниками. Найбільш поширеними

кредитними відносинами є відносини між банками та суб`єктами господарської

діяльності.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає форму

позичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою руху

позичкового капіталу. Формулу руху позичкового капіталу можна представити у

вигляді:

Г - ….. - Г`

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених статутом

позичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з урахуванням

власного кредитного ризику. Діяльність банків у галузі кредитування має

бути спрямована на проведення єдиної грошово-кредитної політики в країні,

на зміцнення та стабілізацію національної валюти.

Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'язаних із:

. розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;

. експортно-імпортними операціями позичальника;

. задоволенням споживчих потреб;

. іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:

• на покриття збитків;

• придбання цінних паперів будь-яких підприємств. Кредити, які отримані

комерційними банками за рахунок централізованих ресурсів Національного

банку України, не можуть бути спрямовані:

• на конвертування національної валюти у валюту інших держав;

• викуп державного майна;

• використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою. У разі

отримання централізованих ресурсів Національного банку України комерційні

банки не мають права здійснювати операції з продажу власних кредитних

ресурсів іншим банкам.

На діаграмі представлені обсяги банківських кредитів за напрямками

кредитування станом на 01.03.2001 р.:

Таким чином, переважна частина кредитів припадає на кредити в поточну

діяльність суб’єктів господарювання – 9596 млн.грн., значна частка кредитів

наданих для фінансування експортно-імпортних операцій клієнтів – 5121

млн.грн. Кредити в інвестиційну діяльність склали лише 1073 млн.грн. Така

ситуація свідчить, що хоча в економіці України і намітились тенденції росту

та деякі інші позитивні зрушення, інвестиційна активність банків

залишається слабкою, а переважна частина коштів направляється для

фінансування поточних короткострокових потреб суб’єктів господарювання.

Якісний розгляд та аналіз сутності категорії кредит вимагає

різнобічного підходу до досліджуваного явища. В зв'язку із цим вважаємо за

необхідне навести якнайширшу класифікацію кредитних операцій.

Відповідно до основних категорій позичальників виділяють:

. Кредити галузям народного господарства

. Кредити населенню

. Кредити органам державної влади

На діаграмі наведена структура заборгованності комерційних банків

Україіни за кредитами в зележності від типу позичальника

Наведені данні свідчать, що станом на 01.03.01 переважна частина в

структурі наданих позик припадає на кредити суб`єктамв господарювання –

64% (20672 млн.грн., ), значна частина коштів надається органам державної

влади - 33% (10828 млн.грн.), що пов`язане із сучасною економічною

ситуацією, що обумовлює значні потреби держави в ресурсах, найменша частина

припадає на кредити населенню – лише 3% (1043 млн.грн.). Загальний обсяг

наданих кредитів банками України становив 32543 млн. грн., при цьому

Структура Такий розподіл ресурсів не є загальноприйнятим, так як в умовах

розвиненої ринкової економіки частка кредитів населенню в структурі

загального портфелю банків є значно більшою.

Відповідно до цільового спрямування виділяють:

. Кредит спрямований на задоволення виробничих потреб (придбання основних

засобів, обігових коштів, фінансування інвестиційних проектів, тощо);

. Кредит спрямований на задоволення споживчих потреб (направляється у

невиробничі сфери діяльності, здебільшого на задоволення поточних потреб

населення).

Відповідно до строків надання виділяють:

. Строкові кредити;

. безстрокові (до запитання) кредити;

. прострочені кредити;

. пролонговані кредити.

До строкових позичок відносяться кредити, які надаються

банками на термін, зафіксований в кредитному договорі.

Короткострокові кредити - термін користування - до одного року.

Найчастіше надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у

зв’язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями

коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити – термін користування від одного до трьох

років. Надаються на фінансування придбання обладнання, технічної

реконструкції, рідше – поповнення оборотних коштів.

Довгострокові кредити - термін користування понад три роки.

Довгострокові кредити можуть надаватись на фінансування капітальних

вкладень, формування основних засобів здійснення та співучасті у реальних

прямих інвестиціях.

Термін повернення, а також відсотки за користування кредитом

передбачаються умовами кредитного договору. Загальним правилом є те, що

термін користування кредитом розраховується з моменту його отримання

(зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з

позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків

за користування кредитом. День видачі кредиту та день його погашення

вважається одним днем.

На діаграмі представлена динаміка зміни загального обсягу кредитів,

наданих суб’єктам господарської діяльності в розрізі строків

Виходячи з наведеної інформації переважна частина кредитів, що

надаються банками України є короткостроковими, що пояснюється складною

економічною ситуацією, нестійкістю політичної ситуації тощо. Проте, деякі

позитивні зрушення в економіці України, що намітилися в останній час

вплинули на певне зростання обсягів довгострокових вкладень банку, що

свідчить про появу довіри банкірів до національної економіки і є позитивною

тенденцією.

До безстрокових (онкольних) відносять позички, які надаються банком на

невизначений строк - так звані позички до запитання. Позичальник

забов’язаний погасити таку позичку за першою вимогою банка. Якщо банк не

вимагає повернення, то кредит погашається позичальником самостійно.

Простроченими вважаються позички, за якими минув строк повернення, що

передбачено кредитним договором. Такі кредити вважаються проблемними і

потребують додаткової роботи по їх поверненню, або компенсації.

Пролонгація – це перенесення дати виплати боргу (іноді і відсотків за

ним) на певний період. Найчастіше банки вдаються до пролонгації у випадках

коли позичальник невзмозі виконати свої зобов'язання через дію обставин,

близьких до форс-мажору. В таких випадках, погашення позички оформляється

додатковим договором до основного кредитного договору та супроводжується,

як правило, встановленням більш високої процентної ставки.

На діаграмі представлена структура заборгованості за кредитами,

наданими суб’єктам господарювання станом на 01.03.2001 р.:

Таким чином, переважна частина заборгованості класифікується як

строкова – 78,2 %. Пролонговані та прострочені кредити складають 18 %

загальної суми заборгованості.

Відповідно до видів забезпечення виділяють:

Забезпечені заставою - в забезпечення виконання зобов’язань

позичальник або третя особа, згідно з договором застави визначеної форми,

надає в заставу банку майно, майнові права, цінні папери та інше, що може

бути предметом застави у відповідності з законодавством України.

Гарантовані - виражаються в юридичному оформленні зобов’язань з боку

гаранта (поручителя) відшкодувати фактично нанесені збитки банку при

порушенні безпосередньо позичальником умов кредитної угоди

Бланкові - кредит без забезпечення, який надається банком в межах

наявних власних коштів з можливим застосуванням підвищеної відсоткової

ставки надійним позичальникам. Бланковий кредит може надаватись при

короткостроковому кредитуванні першокласним позичальникам.

На сьогоднішній день, переважна частина наданих банками України

кредитів забезпечена заставою або закладом, що обумовлено нестабільністю

економіки та високим ступенем ризику, що притаманний кредитуванню в

Україні. Істотного впливу на небажання банків видавати бланкові кредити є

необхідність відволікати значні ресурси на формування резервів під кредитні

операції.

У світовій банківській практиці найбільш поширеними є наступні методи

кредитування:

Разовий кредит є одним з найдавніших методів надання позики. Згідно

цього методу кредитні кошти зараховуються на спеціальний позичковий

рахунок, а потім списуються на поточний рахунок позичальника або на рахунок

його контрагента (постачальника, підрядчика тощо). Погашення кредиту

відбувається з поточного рахунку позичальника (якщо позичальник – юридична

особа) або в касу банку (позичальник фізична особа), шляхом перерахування

коштів на позичковий рахунок. Таке погашення відбувається одноразово або

періодично, в залежності від умов кредитного договору.

Кредитна лінія – це юридично оформлене зобов'язання банку надати

позичальнику протягом визначеного періоду кредит в межах погодженого

ліміту.

За формою кредитна лінія – це письмова угода між банком і

позичальником із зазначенням терміну та умов надання кредиту на

перспективу.

Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тім, що

вона не є безумовно обов'язковим контрактом. Банк може будь-коли анулювати

угоду, якщо, наприклад, він визнає, що фінансовий стан клієнта істотно

погіршав і є сумніви щодо його здатності виконати умови договору.

Позичальник також має право частково або повністю відмовитись від

користування кредитною лінією. Кредитна лінія, як правило, відкривається на

термін до одного року.

Револьверний кредит - це позичка, що надається банком клієнту в межах

встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або

частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Термін такої позики звичайно виходить за межі одного року. Повернувши

частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого

ліміту та терміну дії договору. Часто револьверний кредит може

переглядатись щодо терміну його погашення

Контокорент – це метод кредитування за яким банк відкриває клієнту

єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за

яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом

відображаються виплати з доручення клієнта і отримання банківських позичок,

а за кредитом — грошові. надходження на користь клієнта або його внески.

Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і

означає. що він стосовно банку є кредитором. і навпаки: дебетове сальдо

свідчить про залучення в оборот банківського кредиту.

Таким чином, за своєю суттю контокорентний кредит — це визначена

банком кредитна лінія (ліміт}, з якої у разі потреби може скористатися

клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється

індивідуально та залежить від його фінансового стану, оборотних коштів,

масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації.

Овердрафт — це метод кредитування, за якого банк у межах узгодженого

ліміту здійснює платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на

його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає

дебетове сальдо, яке відбиває суму його заборгованості банку. Такі кредити

мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють

поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на

розрахунковий рахунок.

Відповідно до кількості кредиторів, що беруть участь у проекті

виділяють:

. надані одним банком;

. консорціальні кредити;

. паралельні.

Найбільш поширеними є позички, які надаються одним банком.

Консорціальні кредити надаються банковським концорціумом, в якому один

з банків бере на себе роль менеджера проекту: збирає необхідну інформацію,

проводить переговори, визначає участь окремих учасників в проекті, оформляє

з клієнтом кредитний договір та проводить управління видачею та поверненням

позички (кошти можуть акумулюватися на рахунку банку-менеджера, або

списуватися з рахунку кожного окремого представника консорціуму). Банк-

мненджер займається також розподілом процентів.

Паралельні позички обумовлюють участь в їх наданні декілько банків.

Тут кредит одному позичальнику надають різні банки, але на однакових

узгоджених умовах.

В додатку 1.1. наведена класифікація кредитів, яку пропонують

російські фахівці. Якщо проаналізувати та порівняти наведені класифікації,

то можна зробити висновок про їх розбіжність не тільки за об’ємом, а й за

змістом. Це пояснюється тим, що Україна та Росія знаходяться в дещо різних

умовах економічного розвитку. Наведені вище класифікації доповнюють одна

одну та показують багатогранність кредитних відносин.

Додаток 1.

Таблиця 1.1.2

Класифікація кредитів.

|Крітерії |Види кредитів |

|класифікації | |

|1.Джерела залучення|Внутріші (в межах своєї країни) |

| |Зовнішні (міжнародні) |

|2.Статус кредитора |Офіціальний |

| |Неофіціальний(включаючи позички клієнтів та |

| |фізичних осіб) |

| |Змішані |

| |Міжнародні організації (МВФ, МБРР, ЄБРР та інші) |

|3. Форма надання |Готівково-грошова |

| |Переоформленн: |

| |-реструктурізація; |

| |-Надання нового кредита. |

|4. Валюта залучення|В валюті країни-кредитора |

| |В валюті країни-позичальника |

| |В валюті третьої країни |

| |В ЕКЮ та СДР |

| |Мультівалютні |

|5. Форма |Двосторонні |

|організації |Багатосторонні: |

| |-синдиціровані; |

| |-консорціальні. |

|6. Ступень |Незабезпечені (міжбанковські) |

|забезпеченості |Забезпечені: |

|повернення |-матеріально забезиечені, зокрема ломбардні та |

| |іпотечні; |

| |-бланкові (забезпечені банківським векселем). |

|7. Техніка надання |Ондією сумою |

| |Відкрита кредитна лінія |

| |Stand-by |

| |револьверний |

| |Контокорентні |

| |Овердрафтні |

|8. Строки |Короткострокові |

|користування |Середньострокові |

| |Довгострокові, зокрема інвестиційні |

|9. Напрямок |На поточні потреби (формування обігового капіталу)|

|вкладення коштів | |

| |Інвестиційні |

|10. Економічне |Пов’язані: |

|призначення |-платіжні (під оплату платіжних документів, |

| |придбання цінних паперів,авансовані |

| |платежі,постфінансування); |

| |- під формування товарно-матеріальних запасів, |

| |зокрема сізонних; |

| |- під фінансування виробничих витрат; |

| |- розрахункові (облік векселів); |

| |- під фінансування інвестиційних витрат |

| |(збільшення фондів); |

| |- споживчі; |

| |Проміжні ( під лізінг) |

| |Непов’язані (без визначення об’єкта кредитування в|

| |кредитному договорі) |

|11. Ступень |Під однарозову потребу |

|концентрації |Під сукупність потреб (ситсематичний кредит на |

|об’єкта |придбання товарів, придбання та переробку |

|кредитування |виробничих матеріалів) |

| |Під загальну потребу ( систематичний кредит на |

| |загальну потребу клієнта в коштах без її |

| |розшифрування) |

|12. Вид процентної |З фіксованою ставкою |

|ставки |З плаваючою ставкою |

| |Зі смішаною ставкою |

|13. Форма погашення|Погашення однією сумою |

| |Погашення через рівні проміжки часу рівними |

| |частками |

| |Погашення нерівнимим частками |

|14. Юридична |Підпорядкування законадавству країни-кредитора |

|підпорядкованість |Підпорядкування законадавству країни-позичальника |

|кредитних операцій |Підпорядкування законадавству третьої країни |

-----------------------

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Страницы: 1, 2