Курсовая: Кредитування банками підприємств та забезпеченння кредитів

Курсовая: Кредитування банками підприємств та забезпеченння кредитів

Вступ.

Наприкінці 80-х років Україна опинилася в стані глибокої соціальне -

політичної кризи: країна, яка має великий виробничий та природний потенціал

наблизилася до економічного краху. Життя наполягало на переході від існуючої

десятиріччями тоталітарної економіки до нової економічної системи, яка б

враховувала передовий досвід зарубіжних країн та національні особливості

країни.

Зрозуміло, що не здійснюючи реформ, Україна не мала б змоги вийти з цього

глухого кута хоч на крок.

На початку 90-х років, а саме із проголошенням незалежності України 24 серпня

1991 року, почався важкий шлях реформ.

Перш за все потрібно було здійснити корінну перебудову банківської системи,

тому що її роль в економіці країни можна порівнювати лише з кровоносною та

нервовою системою організму людини.

Другою необхідною умовою переходу до ринкової економіки стало реформування

відносин власності, що дало поштовх до розвитку приватного сектору економіки,

а саме малого та середнього бізнесу.

Справа в тому, що значення малого та середнього бізнесу в економіці дуже

велике. Без цієї сфери ринкова економіка ні функціонувати ні розвиватися не

буде. Становлення та розвиток цієї сфери є одною з головних проблем

економічної політики в умовах переходу від адміністративне - командної

економіки до нормально функціонуючої ринкової.

Отже сфера малого та середнього бізнесу в ринковій економіці є ведучим

сектором, який визначає темпи -економічного росту, структуру та якість

валового національного продукту.

Беззаперечно те, що для розвитку малого та середнього бізнесу необхідні

вільні грошові кошти, які повинні бути спрямовані в найбільш привабливі сфери

бізнесу. Але за сучасних умов не легко відшукати такі ресурси підприємствам

будь-якої галузі.

Таким чином можна стверджувати, що застосування кредиту є необхідним

елементом процесу функціонування ринкової економіки, а також чи не єдиним

джерелом вирішення проблеми забезпечення стабільної, ритмічної роботи

підприємств різних галузей народного господарства.

Зважаючи на це, на нашу думку, не потрібно доводити актуальність теми

"Кредитування банками підприємств та забезпечення

кредитів". Тим більше, що кредит потрібен вже існуючому підприємству.

Дана робота присвячена проблемі функціонування кредиту в ринковій економіці,

а саме проблемі кредитування банками підприємств та організацій за сучасних

умов.

Об'єктом дослідження виступають кредитні відносини. Суб'єктами є

банківські установи з одного боку та підприємства і організації з іншого, які

в свою чергу приймають безпосередню участь в процесі надання та отримання

кредитних ресурсів.

Ціллю даної роботи є дослідження процесу надання кредитів банками

господарюючим суб'єктам, а саме аналіз макроекономічної ситуації, яка

склалась в сфері кредитування за останні роки; також виявлення недоліків ( на

основі аналізу роботи Глухівської філії АППБ "Аваль", зокрема кредитного

відділу і ВАТ "Онікс") та пропозицій щодо їх усунення або запобіганню.

Особлива увага приділяється забезпеченню кредитів - як головній умові надання

позики.

В роботі висвітлена сутність кредитування підприємств, включаючи необхідність

і принципи, правове регулювання кредитної діяльності банків тощо.

На конкретному прикладі Глухівської філії Акціонерного поштово-пенсійного

банку "Аваль" були розглянуті взаємовідносини підприємств з банками,

включаючи порядок кредитування підприємств та організацій установою банку,

оцінку кредитоспроможності позичальника та методи забезпечення кредитів.

Наприкінці аналізу були визначені проблеми вдосконалення практики

кредитування підприємств та зниження ризику неповернення кредитів. Поряд з -

цим були висловлені пропозиції щодо усунення перешкод які стоять непомірно

великим бар'єром в діяльності господарюючих суб'єктів і таким чином

ускладнюють процес отримання кредитів.

Але за сучасних умов пріоритетним шляхом подолання перешкод в діяльності

підприємств є посилення ролі кредитних відносин як засобу стимулювання

розвитку виробництва.

Посилення ролі кредитних відносин як засобу стимулювання розвитку виробництва

проявляється в різних аспектах. Кредит є обов'язковою умовою розширеного

відтворення, важливою складовою діяльності державних, акціонерних, та малих

підприємств, надійним інструментом, який опосередковує процес виробництва і

реалізації продукції. Кредит сприяє технічному прогресу, стає джерелом

капітальних вкладень, виступає інструментом стимулювання виробництва.

Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, так як він є

необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах

розширеного відтворення, дає можливість безперервно здійснювати процес обігу

і, отже сприяє виробництву і реалізації продукції.

Завдяки кредитним відносинам відпадає необхідність обов'язкового

накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в

господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини,

матеріалів, таке інше. Таким чином сприяючи безперервності відтворювального

процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення.

Звісно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів,

так як він має свої об'єктивні межі, обумовлені факторами неекономічного

характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу

відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну

функціональних форм продукту, що в кінцевому випадку збільшує швидкість

обороту фондів.

Крім того кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості

фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих

в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до

підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального

процесу.

Ступінь впливу кредиту на швидкість обороту фондів більш помітна в сфері

обігу, де залучення в оборот кредитних ресурсів дозволяє прискорити платежі і

тим самим прямо впливає на скорочення часу обороту.

Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні

процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при

наданні банківських послуг прибуток не створюється - він формується за

рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку. Це стимулює

банки направляти кредитні ресурси на фінансування найбільш рентабельних

галузей і підприємств або високоефективних проектів. В протилежному випадку

існує великий ризик ні тільки не до отримати очікуваний прибуток, але й

втратити частину власних коштів. В результаті банківський кредит реально

сприяє структурній перебудові економіки.

Більш того, банківський кредит на сьогоднішній день виступає як фактор

децентралізації управління економіки. Основним інструментом регулюючого

впливу банку на діяльність господарюючого суб'єкта виступає його капітал.

Банк встановлює об'єми і умови надання і погашення позик, застосовуючи у

випадку порушення кредитного

договору різні економічні санкції або відмовляє в продовженні процесу надання

кредиту. Якщо мають місце серйозні порушення платіжної дисципліни, банк може

застосувати дії, які прямо регулюють чи контролюють господарську діяльність

позичальника. Таким чином, система банківського кредитування прямо впливає на

формування пропорцій виробництва, так як видача кредитів сприяє розвитку тих

чи інших виробництв.

Не менш важливим моментом є забезпечення виконання умов кредитної угоди. Для

цього підприємству необхідно ефективно використовувати отримані в кредит

кошти, вдаватись до зусиль по прискоренню їх обертання.

В той же час не слід переоцінювати стимулюючу роль кредиту. Хоча кредитні

відносини об'єктивно створюють передумови для підвищення ефективності

господарської діяльності підприємств. Реалізація цих передумов в конкретній

кредитній угоді залежить від багатьох факторів і не тільки економічного

характеру, які залежать як від підприємств так і від загально економічних

чинників. Функціонування підприємств в ринкових умовах на принципах

самофінансування означає, що розширення в принципі повинно здійснюватись в

основному за рахунок внутрішніх джерел підприємств - прибутку та

амортизаційних відрахувань. Проте самофінансування має об'єктивні межі, які,

з одного боку, обумовлені обмеженістю внутрішніх джерел фінансування. Потреба

в грошових ресурсах у підприємств зростає і вони не в змозі задовольнити її

тільки за рахунок власних коштів. Без кредиту, ріст інвестицій обмежувався би

можливостями індивідуального кругообігу, а також системою бюджетного

фінансування, що склалася. З іншого боку, принцип самофінансування не завжди

узгоджується з вимогами ефективності та економічності виробництва.

При ринковому господарстві, в умовах конкуренції кредитних закладів, які

пропонують широкий спектр послуг в сфері кредитування, кредит є відносно

легкодоступним і надійним джерелом грошових ресурсів. В деяких випадках

отримання грошових коштів в кредит для підприємств нерідко вигідніше за

накопичення чи витрачання власних ресурсів.

Таким чином, кредит виступає важливим джерелом формування основних та

оборотних коштів підприємств та організацій. В останні роки з розвитком

ринкових відносин ця роль зростає, так як скорочується питома вага бюджетних

асигнувань на цілі розвитку виробництва, що обумовлено об'єктивними

причинами.

Розділ 1. Сутність кредитування підприємств.

1.1. Необхідність і принципи кредитування.

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни

важко переоцінити. В останні роки він все більше використовується і в Україні

- як відомо саме кредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов

кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання

грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного

відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в

обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові.

Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє

виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Для того щоб отримати

кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони

потрібні. Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова

"сгесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні

умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За

сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з

тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та

населення. Ще можна дати таке визначення кредиту - це форма руху

позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який надається в позичку.

Інакше кажучи кредит - це економічні відносини в процесі яких

відбувається перерозподіл грошових ресурсів між тими суб'єктами господарювання,

які мають їх надлишок, і тими, хто прагне їх отримати для здіснення своєї

виробничої діяльності.

Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження

коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою.

Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю

забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням

коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною

причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини

виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше

пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають

участь у цій операції. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно,

щоб підприємства

мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання

оборотних виробничих фондів. Потім ці кошти переходять у наступну стадію і

перетворюються у незавершене виробництво. Далі -готова продукція. Готова

продукція, в свою чергу, є товаром який призначений для продажу і відповідно

реалізується на ринку. Після цього етапу виручка від реалізації зараховується

на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартості фондів, що являє собою

послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу.

Цьому процесу об'єктивно властива нерівномірність, обумовлена індивідуальним

характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок

відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництва і

реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової

розбіжності між вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот.

Частіше за все такі розбіжності зумовлені специфікою підприємств - сезонністю

виробництва. В певні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно

із надходженням коштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок

підприємства. Отже виникає потреба в залученні додаткових коштів.

Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом

акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це

можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний

кредит. Також мають місце такі випадки коли збільшується вихід готової

продукції та починають поступати кошти від реалізації продукції, частина з

яких може використовуватися на інші потреби. Таким чином можна зробити

висновок, що об'єктивною економічною основою функціонування кредиту є саме

такі розбіжності в потребі у коштах для підприємств сезонного виробництва.

Кредит дозволяє підприємству не розосереджувати свої фінансові ресурси

на придбання запасів сировини й матеріалів, та позитивно впливає на

кругообіг коштів підприємства, що в свою чергу дозволяє йому працювати

ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.

Неодмінно економічною передумовою існування кредиту є функціонування

виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини не можуть

виникнути, якщо авансовані у виробництво кошти не приймають участі в

кругообігу, або коли господарюючий суб'єкт, який має намір їм скористатися,

не має постійного доходу (не може покрити витрати кредитора за користування

його коштами).

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є співпадіння

економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор

повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в

його отриманні. Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з

того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає.

Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними

параметрами кредиту. Насамперед це:

1. Забезпечення кредиту;

2. Строк кредитування;

3. Величина відсоткової ставки за користування кредитом;

4. Фінансові санкції за порушення умов користування кредитом;

5. Інше.

Отже, економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час

одержання позички, користування нею та її повернення. В цих відносинах як

правило приймають участь не менш як дві особи:

• Позичальник - той, хто зацікавлений в одержанні позички;

• Кредитор - той, хто надає кошти в користування. В даному випадку

позичальником коштів виступає підприємство, що діє на принципах

самоокупності, - це може бути державне підприємство, акціонерне товариство,

приватна фірма, що відчуває недостатність власних коштів. Разом з тим одного

бажання отримати кредит недостатньо для участі в кредитних відносинах в

якості позичальника. Підприємство - позичальник повинно надати юридичні і

економічні гарантії повернення позикових коштів по закінченню строку

кредитної угоди. Потрібно також відмітити, що позичальник не є власником

коштів які він позичив, а лише реалізує право тимчасового володіння ними. З

цієї причини він також набуває обов'язків щодо повернення кредиту, а також

сплати за його користування позикового відсотку. Для того щоб виконати це

зобов'язання він повинен таким чином організувати своє виробництво, щоб

повернути позичені кошти за рахунок їх вивільнення внаслідок ефективного

використання кредиту у встановлені кредитною угодою строки.

Об'єктивна необхідність кредиту для забезпечення

неперервності виробництва підприємства-позичальника і збереження кредитором

права власності на позикові кошти передбачає економічну залежність підприємства

від банку. На сучасному етапі розвитку економіки ця залежність носить стійкий

постійний характер і визначає необхідність безумовного виконання підприємством

своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотка. В іншому випадку

воно не буде бажаним клієнтом та партнером для банку і тому звісно, буде

відчувати брак необхідних грошових коштів. Але ця залежність в той же час не

означає що місце підприємства в кредитній угоді менш

1.2. Правове регулювання кредитування підприємств на Україні.

Кредитні відносини, які виникають в процесі надання грошових коштів

кредитором позичальнику в тимчасове користування, обумовлюють виникнення

права у кредитора вимагати своєчасного повернення кредиту від користувача із

сплатою позичкового відсотку, а у позичальника виникають обов'язки щодо

своєчасного повернення кредиту у повному обсязі. Ці юридично-правові

відносини потребують чіткого законодавчого регулювання .

Головним документом, який визначає банківську діяльність як правомірну,

регулює та регламентує її є Закон України "Про банки і банківську

діяльність", який був введений в дію Постановою Верховної Ради №873-12 від

20.03.91 року і на даний час має багато змін і доповнень.

Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні

принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України

та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР". Він

також визначає перелік операцій які можуть здійснювати банки. Банки виконують

багато операції, і серед них операції по залученню і розміщенню грошових

вкладів та кредитів. Це говорить про те, що з законодавчої точки зору банк є

юридичною особою яка економічно самостійна і повністю незалежна від

виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх

оперативною діяльністю, та яка виконує певні операції (зокрема операції

кредитування) з метою виконання своєї діяльності.

Не менш важливим документом, що регламентує сферу кредитних відносин, є

Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене

постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1995 року. Дане постанова

визначає термін "кредиту", суб'єктів кредитних відносин, а також правові

основи надання, використання і повернення кредитів. Постанова також визначає

форми кредитів, які підприємство має право отримувати:

1. Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм

власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Основними із них є: забезпеченість, повернення, терміновість, платність та

цільова направленість.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти

банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені

кошти юридичних та фізичних осіб на

депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти,

одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

2. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини

з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між

двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при

комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати

платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору

Страницы: 1, 2, 3