Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україн

p align="left">посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку;

здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;

ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабан-ківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комерційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

За недотримання строків виконання розрахунків комерційні банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Економіка України не є ізольованою. Розвиток міжнародних економічних відносин потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валютах. З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є організація розрахунків з іноземними банками через механізм "шлюзових" банків.

Більші можливості звичайно надає SWIFT, який є всесвітньою мережею. Розглянемо принципи функціонування SWIFT більш детально.

Наприкінці 60-х років стало очевидним, що потужностей паперових систем розрахунків недостатньо для забезпечення надійного і швидкого зв'язку між багатьма банками та їхніми філіями в усьому світі. Обробка паперових документів була пов'язана з багатьма помилками і коштувала дуже дорого. Становище було також ускладнене, оскільки різні банки використовували різні системи розрахунків, іноді практично несумісні.

Щоб вирішити проблему, потрібно було створити єдину мову фінансових повідомлень та єдину систему передачі цих повідомлень. Так, у 1973 році було організоване товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій Sосіе1у Fог Wогdwidе Іntегbаnk Finаnсіаl Теlесоmmunісаtіоn (SWIFT), метою якого стало створення і використання засобів, необхідних для швидкої та безпечної передачі комп'ютерними мережами платіжних доручень та інших банківських повідомлень.

Система SWIFT організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватись повідомленнями та розуміти один одного.

Слід зазначити, що SWIFT є лише системою передачі даних і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються з її допомогою, враховуються як проводки за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.

Спочатку до мережі SWIFT входило 239 банків з 15 країн Європи й Америки. 1992 року до мережі SWIFT було підключено вже більше 3000 фінансових організацій понад 80 країн.

Членами SWIFT можуть бути установи, які уповноважені виконувати міжнародні банківські операції і перебувають у країні, яка має регіональний процесинговий центр SWIFT Власниками акцій SWIFT можуть бути тільки банки, які є його членами.

Член SWIFT зобов'язаний дотримуватись статуту SWIFT і сплачувати всі витрати, пов'язані з вступом і роботою в середовищі SWIFT.

Всюди, де це можливо, SWIFT використовує міжнародні стандарти 180. Але значна частина розроблених спеціально для SWIFT текстових повідомлень отримують усе більше розповсюдження поза межами системи і стають стандартами «де-факто» для фінансових повідомлень (операцій, трансакцій). Переваги таких стандартів також і в тому, що їх розробники одночасно є і їх користувачами, а відповідно, мають можливість оперативно їх вдосконалювати.

Розвиток міжнародних стандартів системи SWIFT значно вплинув на банківську справу окремих країн. Перевага стандартів в SWIFT виявилася настільки очевидною, що інші системи також або взяли їх на озброєння, або створили систему автоматизованого переведення стандартів SWIFT на власні. Серед таких країн, наприклад:

- Англія (С1еагіng Ноusе Аutоmаtеd Рауmеnt System - СНАРS);

- Франція (SАGІТТАІRЕ);

- Швейцарія (Swiss Іntегbаnk с1еагіng -- SІС).

SWIFT є найбільшою міжнародною мережею, що зв'язує національні клірингові і банківські мережі, утворюючи світову фінансову систему телекомунікацій.

Національний банк та певна кількість найбільших комерційних банків є абонентами SWIFT. Проте масового підключення українських банків до даної системи не очікується. Основною проблемою, що призвела до такої ситуації, є недостатньо великий розмір статутного капіталу українських банків і, звичайно, нестабільна економічна ситуація в країні.

Система електронних міжбанківських переказів Національного банку України та SWIFT на поточний момент загалом задовольняють потреби банківської системи нашої держави. Проте, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних систем, у подальшому передбачено реформування системи електронних міжбанківський переказів на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно-технічних засобів.

1.2 Правова основа та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП

Від того, наскільки чітко й надійно функціонує платіжна система, значною мірою залежить фінансово-економічний стан окремих субєктів господарювання і країни в цілому. Запорукою ефективних діяльності будь-якої платіжної системи є правила, що регулюють права, обовязки та відповідальність учасників платіжного процесу, визначають порядок організації та здійснення міжбанківських розрахунків. Усі учасники розрахунків повинні знати ці правила і дотримуватися їх.

Основою правил, що регулюють міжбанківські розрахунки в Україні, є законодавча база з питань банківської діяльності та нормативно-правові акти НБУ, розроблені з урахуванням вимог банківського законодавства. Крім того, учасники розрахунків керуються також внутрішніми нормативними документами тієї чи іншої платіжної системи, де враховано її технічні можливості і технологічні особливості виконання розрахунків. Окремі питання розрахункового процесу регулюються також умовами договорів. Чіткі правила, стандарти і процедури виконання платіжного процесу сприяють прискоренню міжбанківських розрахунків, підвищенню ефективності платіжної системи.

Саме на таких засадах ґрунтується Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.03.2004 №110 [19], - основний нормативний документ, яким регулюються взаємовідносини учасників міжбанківських розрахунків в Україні, умови та порядок їх виконання.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України [1], законами України “Про Національний банк України” [2], “Про банки і банківську діяльність” [3], “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [4], іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати [27], Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати [25], Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати [26] та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

Платіжні системи -- це засоби, за допомогою яких перемішуються кошти між суб'єктами господарювання, їх безпечність та ефективність -- необхідна умова функціонування як фінансової системи окремої країни, так і світової фінансової системи в цілому. Водночас вони є основним каналом, яким можуть передаватися потрясіння на внутрішніх та міжнародних грошових та інших ринках, і якщо ризики належним чином не стримуються, -- провокувати системні кризи, загрожуючи стабільності цих ринків.

Особливо це стосується системно важливих платіжних систем, які обслуговують різні за величиною не обов'язково великі платежі, але можуть викликати або передавати системні порушення. Отже, системна важливість визначається не тільки обсягами чи характером окремих платежів або їх сукупною величиною, а також загальним місцем системи у фінансовій інфраструктурі.

Безпека й ефективність цих вирішальних для економіки платіжних систем має бути метою державної політики. За останні роки склався широкий міжнародний консенсус щодо потреби зміцнення їх шляхом поширення міжнародно-визнаних стандартів і практики розробки та експлуатації таких систем. Комітет з платіжних і розрахункових систем (CPSS) Банку міжнародних розрахунків (BIS) у Базелі розробив із цією метою Базові принципи для системно важливих платіжних систем і опублікував їх у січні 2001 року.

Усього визначено десять Базових принципів і чотири обов'язки центральних банків щодо їх застосування. Адже центральні банки зобов'язані забезпечувати фінансову стабільність держави; піклуватися про функціонування грошових ринків для здійснення грошово-кредитної політики, про підтримку довіри до національної валюти країни; вони надають учасникам платіжної системи можливість використовувати для розрахунків рахунки у центральному банку тощо. Тому центральні банки мають відігравати провідну роль щодо системно важливих платіжних систем, а отже, визначено відповідні обов'язки центральних банків, які містять оцінку існуючих платіжних систем з точки зору Базових принципів та ініціювання або заохочення дій для їх дотримання.

Розглянемо послідовно, як забезпечується виконання вимог Базових принципів у СЕП і як виконує НБУ свої обов'язки стосовно цих принципів [68].

Забезпечення вимог базових принципів у СЕП:

Принцип І. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.

Нормативно-правові засади для банківської діяльності та платіжних систем у цілому визначені в законах України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про захист інформації в автоматизованих системах". Загальні засади безготівкових розрахунків, окремим видом яких є міжбанківські, стандарти платіжних інструментів тощо визначаються Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні".

Детальні правила роботи системи, стосунки між НБУ та учасниками СЕП, права та обов'язки сторін визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні", іншими нормативно-правовими документами НБУ та двосторонніми угодами. Всі ці документи визначають: права власності на систему; правила розрахунків; права та обов'язки учасників розрахунків; обов'язки НБУ щодо виконання розрахунків; правила використання програмного забезпечення та апаратних засобів захисту інформації; правила генерації, розповсюдження та оновлення ключів системи крипто захисту; правила вирішення спірних питань (арбітраж тощо); плату за послуги.

Принцип II. Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

Принцип III. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

Вищезгадані законодавчі та нормативно-правові документи досить чітко й детально окреслюють правила роботи системи, стандарти платіжних інструментів, стосунки між НБУ та учасниками системи, права та обов'язки сторін.

Принцип IV. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано -- протягом дня і, як мінімум, -- наприкінці дня.

СЕП веде технічні коррахунки банків протягом дня в режимі квазіреального часу: початкові трансакції відображаються в момент приймання до системи, трансакції у відповідь -- у момент підтвердження банком-отримувачем їх завершення. Середні терміни проходження платіжних документів від платника до отримувача -- від 10 хвилин до 2 годин. Для відображення міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки учасників та транзитні рахунки для сум, не підтверджених отримувачем, відкриті в Національному банку. Відображення платіжних документів на цих рахунках наприкінці банківського дня за міжнародно-визнаними стандартами є остаточним розрахунком.

Платіжний документ, прийнятий системою від банку-платника, не може бути не виконаним (скасованим чи відкликаним), тобто гарантується остаточний розрахунок.

Принцип V. Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

Цей принцип не стосується СЕП, оскільки вона є системою валових розрахунків (Gross-settlement system).

Принцип VI. Бажано використовувати при розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.

Для міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки та відповідні транзитні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Принцип VII. Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

Безпека та конфіденційність банківської інформації в СЕП гарантується багатоступеневим контролем на всіх стадіях розрахунків та багаторівневою системою захисту від несанкціонованого доступу на всіх етапах проходження електронних платіжних документів через платіжну систему, починаючи від місця їх початкового оформлення (породження) в банку. Платіжні документи захищаються електронним цифровим підписом. Передача платіжних документів і технологічної інформації в СЕП виконується із застосуванням програмно-апаратних засобів захисту інформації. Як резервні використовуються програмні засоби шифрування інформації. Засоби захисту інформації є невід'ємною складовою програмно-технічних комплексів СЕП і не можуть бути відключені.

На випадок надзвичайних ситуацій існує система резервування і відновлення діяльності СЕП, розроблена і поетапно впроваджена у 1996--1999 роках.

Принцип VIII. Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

Принцип IX. Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

Критерії участі в системі електронних міжбанківських розрахунків визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Учасниками системи можуть бути будь-які кредитно-фінансові установи й організації, які мають кореспондентські рахунки в одному з територіальних управлінь НБУ, задовольняють технічні вимоги роботи в системі і є суб'єктами міжбанківських розрахунків на території України.

Принцип X. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими.

Права та обов'язки НБУ стосовно керування системою визначені в законах "Про Національний банк України" [2], "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [4] та в Положенні „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті” [19].

Протягом часу існування СЕП про неї неодноразово загалом дуже позитивно відгукувалися міжнародні експерти. Зокрема, у 1995 році така оцінка була відображена у звіті консультантів фірми РА Consulting Group з Лондона, а в 1996 році систему електронних платежів вивчав фахівець з фірми Oracle Жан-Марк Лепен, про що він склав докладний документ (The New Payment System of the Republic of Ukraine. Oracle Eastern Europe, July 1996). Доповіді представників НБУ на різноманітних міжнародних форумах (Відень 1994 p., Базель 1997 p., Відень 2000 p., Алмати 2002 p.), де йшлося про платіжну систему України, також були високо оцінені у банківських колах.

Місія Міжнародного валютного фонду, що перебувала в Україні у травні 2002 року, окремо вивчала стан виконання Базельських принципів та обов'язків центрального банку стосовно української платіжної системи і теж оцінила його позитивно.

Таким чином, можна дійти висновку, що система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України сповна відповідає Базовим принципам для системно важливих платіжних систем та нормативна база з цього питання доступна широкому загалу і забезпечує достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.

1.3 Сучасні проблеми міжбанківських розрахунків на території України та поза її межами

Система міжбанківських розрахунків різних країн помітно різняться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які автоматично переносяться на платіжні механізми.

Перша проблема стосується розмежування функцій між центральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських відносинах. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:

яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різних компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?

наскільки активно центральний банк має надавати послуги щодо здійснення міжбанківських платежів?

Платіжні послуги центрального банку можуть бути пов'язані з обробленням безлічі окремих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківській основі.

Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспільного блага.

Друга проблема полягає у виборі самої моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих розрахунків і засобів контролю в цих системах для забезпечення їхньої цілісності та надійного функціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками ліквідності, що виникають за багатостороннього взаємозаліку, зацікавлені всі учасники платіжного процесу. Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю.

Третя проблема пов'язана з вибором оптимального складу технічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автоматизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп'ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дублювання інформації вирішується кожною країною окремо.

Однак найголовнішою проблемою банків усіх країн з питань розрахунків я вважаю проблему безпеки платіжних систем.

Під терміном “безпека платіжної системи” у загальному вигляді ми розуміємо стан забезпечення нормального функціонування системи в цілому та кожного з її елементів.

Передусім слід підкреслити, що важливість забезпечення безпеки платіжних систем обумовлена тим значенням, яке займають платіжні системи в структурі економіки певної держави.

Для більш детального розуміння місця і ролі безпеки платіжних систем у системі економічної безпеки держави звернемося до такої характеристики зазначених явищ як системність. Як відомо, будь-яка система передбачає наявність певних елементів, що існують в рамках даної системи. У свою чергу сама система може також виступати складовим елементом у системі вищого порядку. Елементи системи можуть бути як основними, без яких система не зможе існувати, так і додатковими, наявність яких у системі необхідна лише за певних умов. Очевидним сьогодні вже є той факт, що платіжні системи в економічній системі країни виступають одним з основних її елементів. Це вже можливість говорити про це, що зв'язок платіжної системи з іншими елементами настільки тісний, що будь-які зміни в цьому елементі позначаються на інших і на системі в цілому.

Тому можна дійти висновку про те, що безпека платіжних систем є однією з необхідних передумов економічної безпеки країни.

У свою чергу безпека платіжних систем і економічна безпека країни співвідносяться між собою в рамках системи вищого порядку - системи національної безпеки. З точки зору національної безпеки, вирішення проблеми безпеки платіжних систем являє собою національні інтереси країни.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5