бесплатно рефераты
 

Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи (на прикладі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи (на прикладі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

курсова робота

оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи (на прикладі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

ЗМІСТ

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

1.1 Сутність поняття, визначення та необхідність проведення оцінки кредитоспроможності

1.2 Проблеми методик оцінки кредитоспроможності позичальників

1.3 Методика оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

Розділ 2. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

2.1 Загальна характеристика ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

2.2 Аналіз кредитного портфеля банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Список використаних джерел

Додатки

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

1.1 Сутність поняття, визначення та необхідність проведення оцінки кредитоспроможності

Кредитні операції належать до базових операцій, якими банк, власне, відрізняється від небанківських фінансових установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Як свідчить світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину прибутків. Та, водночас, воно пов'язане з кредитним ризиком і ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку, - з ризиком банкрутства.

Управління кредитним ризиком - важлива складова стратегії і тактики розвитку будь-якої фінансово-кредитної установи. Для українських банків ця діяльність набуває особливого значення, оскільки їхні кредитні портфелі характеризуються високим рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованостей, надмірною концентрацією кредитного ризику.

Для оцінки кредитного ризику проводиться аналіз кредитоспроможності позичальника, під яким в українській банківській практиці розуміють наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі і у певний термін.

У кредитному процесі дуже важливо правильно та об'єктивно оцінити кредитоспроможність позичальника. Достовірність оцінки істотно впливає як на результати конкретних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Кредитоспроможність - багатогранне поняття, що потребує класифікації. В спеціальній літературі дана класифікація не дається, хоча більшість визначень характеризують окремі види кредитоспроможності. Їх систематизація являється важливою задачею, так як дозволяє банківській установі визначати показники, що враховуються при оцінці конкретного позичальника.

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють спроможність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і лишається одним з основних критеріїв під час визначення доцільності встановлення кредитних стосунків. Кредитоспроможність тлумачиться не лише як можливість повернути основну суму боргу і відсотки за ним, а і як бажання клієнта виконати свої зобов'язання. Тому спроможність до повернення кредиту пов'язується з моральними якостями клієнта, його репутацією, майстерністю і сферою діяльності, ступенем вкладання капіталу в нерухоме майно, можливістю генерувати грошові потоки у процесі виробництва та обігу.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

- оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

- прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

Національний банк України в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.

Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.

У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватися тим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. І саме з цих позицій потрібно аналізувати фінансовий стан позичальника. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік. Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг.

Методика оцінювання фінансового стану позичальника, перелік аналітичних показників, їхні нормативні значення та значущість (встановлюється за бальною системою з огляду на вагомість кожного показника серед інших) визначаються окремо для кожної групи позичальників. У загальному випадку виокремлюють такі групи позичальників: юридична особа, банк, фізична особа.

Виділяють наступні види кредитоспроможності:

- по терміну позики коштів: комерційна (короткострокова) кредитоспроможність; інвестиційна (довгострокова) кредитоспроможність;

- по статусу кредитора: кредитоспроможність, що оцінюється приватною особою; кредитоспроможність, що оцінюється підприємством; кредитоспроможність, що оцінюється кредитною організацією; кредитоспроможність, що оцінюється державою;

- по регіональній приналежності позичальника: кредитоспроможність національного позичальника; кредитоспроможність іноземного позичальника;

- по статусу позичальника: кредитоспроможність корпоративного позичальника; кредитоспроможність індивідуального позичальника;

- по масштабам діяльності корпоративного позичальника: кредитоспроможність великого позичальника; кредитоспроможність середнього позичальника; кредитоспроможність дрібного позичальника;

- по галузевій приналежності корпоративного позичальника: кредитоспроможність промислового позичальника; кредитоспроможність підприємства, що працює в сфері торгівлі та послуг; кредитоспроможність фінансової організації.

Згідно положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків визначення кредитоспроможності наступне:

Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та обумовлені договором строки.

Також існують і інші визначення кредитоспроможності такі як:

Кредитоспроможність - система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни.

Кредитоспроможність - наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його.

На нашу думку найбільш точним визначенням, що характеризує поняття кредитоспроможність є перше визначення, приведене в Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів у банку має ґрунтуватися на певних умовах, котрими передбачається:

- забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних;

- визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника;

- диференційований підхід до оцінки кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників (юридичних і фізичних осіб, галузі діяльності тощо) при наданні їм різних видів кредитів (короткотермінових чи довготермінових тощо);

- забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів;

- використання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду та вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Однак система відбору суб'єктів кредитування, якій надають перевагу банки, часто далека від досконалості. Зазначимо її головні недоліки:

- експертні оцінки носять здебільшого суб'єктивний характер і тому не завжди точні;

- більшість експертних оцінок ґрунтується на дистанційному аналізі, тому можливі помилкові спостереження;

- ефективність експертизи залежить від частоти її проведення;

- оцінка кредитоспроможності має здебільшого формальний, епізодичний характер;

- рішення, яке приймається, цілковито залежить від експертизи банку. Його досвід, знання, інтуїція, емоційний стан, особисті пристрасті принциповість впливають на результат.

Нормативні показники оцінки кредитоспроможності позичальника визначено в Положенні Національного банку України "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". Водночас НБУ не забороняє банкам України самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і незалежного контролю за ними.

Банки можуть використовувати й зарубіжні методи і моделі оцінки кредитоспроможності позичальників, які базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Втім, механічне перенесення зарубіжного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках є малоефективним, оскільки не враховується специфіка вітчизняних підприємств, зокрема фінансова звітність та облік.

Особливе місце при оцінці кредитоспроможності займає інформаційна база. Вона покликана забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів усією передбаченою методикою первинною інформацією, яку використовує банк. Її формування потребує систематизації інформації. Доцільно всі джерела інформації, котрі використовуються під час проведення оцінки кредитоспроможності, класифікувати за чотирма основними напрямами:

- матеріали, отримані безпосередньо від клієнта;

- матеріали про клієнта, котрі зберігаються в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну історію);

- відомості, які в разі необхідності можуть бути одержані від зовнішнього оточення клієнта (постачальників, кредиторів, покупців продукції, обслуговуючих банків, податкової служби тощо);

- звіти й інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники за інвестиціями тощо).

Визначення кредитоспроможності позичальника банком - це комплексна якісна оцінка, результат аналізу, в ході якого накопичується необхідна для прийняття рішення інформація. Зважаючи на ці відомості, банк приймає рішення про можливість та умови надання кредиту (доцільність продовження кредитних відносин або їх припинення).

Перелік методик і елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які характеризують, може бути широким або скороченим залежно від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення позик тощо.

1.2 Проблеми методик оцінки кредитоспроможності позичальників

З необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників стикається будь-який банк, який надає кредити. Кожний потенційний позичальник, який прагне одержати кредит, повинен пройти цю процедуру. Від результату її проведення залежить чи одержить він кредит, і якщо одержить, то в якому обсязі.

За аналізом літературних джерел, нами була зафіксована відсутність єдиного обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності, єдиного обґрунтованого методологічного підходу і єдиної методики оцінки кредитоспроможності позичальників. У ході проведених досліджень був здійснений аналіз множини широко використовуваних визначень поняття кредитоспроможності. Це дозволило уточнити ряд суттєвих методологічних позицій. У результаті визначення кредитоспроможності прийняло наступний вигляд:
"кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності".

Таким чином, була вирішена проблема формування коректного визначення поняття кредитоспроможності. Проте, проблема побудови єдиної, обґрунтованої методології оцінки кредитоспроможності позичальників як і раніше потребує рішення.

На перший погляд може показатися, що не треба "винаходити велосипед", тому що існуюча методологія оцінки кредитоспроможності позичальників достатньо ефективна. Наступним з'ясуємо, чи дійсно це так.

Перше з чим, як правило, стикається аналітик, що прагне освоїти існуючу методологію оцінки кредитоспроможності, це відсутність обґрунтованого визначення поняття кредитоспроможності. Навіть у починаючого економіста аналіз економічної літератури рано або пізно викличе питання: "Чим кредитоспроможність відрізняється від платоспроможності?"

Під кредитоспроможністю розуміють здатність особи повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями, що робить невідмітним його від іншого терміну - "платоспроможність". У зв'язку з цим і для повного розуміння необхідності оцінки кредитоспроможності позичальника розглянемо відмінності понять "кредитоспроможність" і "платоспроможність", які наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Відмінності понять "кредитоспроможність" і "платоспроможність"

Кредитоспроможність

Платоспроможність

1. Поняття:

Поняття вужче у відмінності від платоспроможності

Поняття, що вміщає в себе поняття кредитоспроможності

2. Прогнозує:

Прогнозує платоспроможність підприємства на термін кредиту

Фіксує неплатежі за минулий період або яку-небудь іншу дату

3. Характеризує:

Характеризує можливість погашення частини загальної заборгованості, а саме позикової заборгованості

Характеризує здатність і можливість погасити всі види заборгованості

4. Джерела погашення:

- виручка від реалізації продукції,

- виручка від реалізації майна, прийнятого банком в заставу по позиці,

- гарантія іншого банку або підприємства,

- страхове відшкодування.

- виручка від реалізації продукції,

- виручка від реалізації майна підприємства.

Визначившись з тим, що таке кредитоспроможність, аналітик може продовжити вивчення існуючої методології її оцінки.

Намагаючись визначитися з тим, від чого залежить кредитоспроможність позичальників, тобто з чинниками кредитоспроможності, аналітик, очевидно, зверне увагу на відсутність цілісної обґрунтованої системи чинників кредитоспроможності. Дійсно, чинники кредитоспроможності, як правило, згадуються побіжно, як щось саме собою зрозуміле. Прикладом може служити таке твердження: "Кредитоспроможність позичальника залежить від різних чинників, у тому числі від його фінансового положення - рівня забезпечення власними засобами, рівня рентабельності, наявності достатнього обсягу ліквідних активів, від фінансової дисциплінованості позичальника і його контрагентів" [4,с.191].

У уважного аналітика, очевидно, виникнуть питання: "Чому виділяють саме таку, а не іншу кількість чинників, що визначають кредитоспроможність позичальника?" і "Чому виділяють саме ці чинники, а не будь-які інші?" Припустимо, аналітик переконав себе, що саме така, а не інша кількість чинників визначає кредитоспроможність позичальника, і що саме ці, а не будь-які інші чинники визначають кредитоспроможність позичальника. Тепер він може спокійно продовжити вивчення існуючої методології оцінки кредитоспроможності.

Перейшовши до розгляду методик оцінки кредитоспроможності позичальників, аналітик виявить, що "Застосовувані банками методи оцінки кредитоспроможності позичальника різноманітні, але усі вони містять певну систему фінансових коефіцієнтів" [45,с.287]. При розгляді існуючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників аналітик виявить, що вони базуються на різноманітних наборах коефіцієнтів, що відрізняються не тільки складом коефіцієнтів, але й їхньою кількістю. Так, наприклад, методика банку Credit Lione побудована на п'ятьох коефіцієнтах [45,c.289-290], у книзі "Техніка фінансового аналізу" запропоновано більш 10 показників [47,c.114-115], а в книзі "Аналіз фінансових звітів (на основі GAAP)" - більш 15 коефіцієнтів [25,с.314].

Крім того, коефіцієнти, як правило, об'єднуються у певні групи, причому різні спеціалісти по-різному здійснюють їх групування. Так, наприклад, у книзі "Стратегія і тактика антикризового керування фірмою" говориться про те, що "американські банки використовують чотири групи основних показників: ліквідності фірми, обіговості капіталу, залучення засобів і прибутковості" [45,с.287], а в книзі "Аналіз фінансових звітів (на основі GAAP)" стверджується: "Для аналітичних цілей коефіцієнти можна розділити на три основні групи, причому дві з них мають підгрупи; кожна група характеризує певний аспект фінансового добробуту компанії. Основні групи - це ліквідність, а дві її підгрупи - ліквідація і функціонування; левередж - із двома такими ж підгрупами; прибутковість" [25,с.272].

У зв'язку з викладеним вище у аналітика, очевидно, виникнуть питання: "Скільки коефіцієнтів необхідно використовувати і чому саме стільки?", "Які коефіцієнти необхідно використовувати і чому саме такі?", "Чи групувати коефіцієнти? Якщо так, то як групувати і чому групувати саме так?" Припустимо, що аналітик переконав себе в тому, що потрібно використовувати саме таку, а не іншу кількість коефіцієнтів і саме такі, а не інші коефіцієнти, і що групувати їх потрібно саме таким, а не будь-яким іншим чином. Тепер аналітик може сміливо продовжити освоєння "традиційної" методології оцінки кредитоспроможності позичальників.

Правда, якщо аналітик уважно проаналізує обрані ним коефіцієнти, він виявить масу несподіванок. Справа в тому, що багато з цих коефіцієнтів, якщо не більшість, виявляться зовсім непридатними для оцінки кредитоспроможності. Звучить неправдоподібно? Давайте проаналізуємо деякі з коефіцієнтів, широко використовуваних для оцінки кредитоспроможності позичальників.

Уточнений коефіцієнт ліквідності [52,c.166] (він же "коефіцієнт лакмусового папірця" [34,с.73], він же "швидкий коефіцієнт" [25,с.277], він же "коефіцієнт негайної ліквідності" [47,с.158-159], він же "коефіцієнт проміжної платоспроможності" [43,c.146-147]) розраховується в такий спосіб:

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.