бесплатно рефераты
 

Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню

Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню

36

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Миколаївський філіал

Кафедра економіки та підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню»

З ДИСЦИПЛІНИ:

«Аналіз банківської діяльності»

Виконала: студентка 4 курсу групи № 431

факультету економіки та менеджменту

спеціальність банківська справа

П.І.Б. Леонова Ю.В.

Перевірила: ст.викл., доц.

Клименко С.А.

Миколаїв - 2008

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування 5

1.1. Суть, значення та система довгострокового кредитування 5

1.2. Операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню 9

Розділ ІІ. Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню на прикладі Райффайзен - банку Аваль 16

2.1. Загальна характеристика банку Аваль відповідно до фінансового звіту 2007 року 16

2. 2. Аналіз ефективності операцій по довгостроковому кредитуванню Райффайзен - банку Аваль 21

Висновки 31

Список літератури 33

Вступ

Тема даної курсової роботи «Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню».

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що в останні, роки виходячи з ряду пережитих економічних криз, комерційні банки, які існують на території України здійснюють в основному короткострокове кредитування та розрахунково - касове обслуговування підприємств у той час, як економіка об'єктивно потребує збільшення «норм» довгострокового кредитування. Значний знос капітальних засобів, технологічна відсталість виробничого комплексу потребують інвестування (капітальних вкладів). Починаючи з 1995 року (враховуючи той факт, що цей процес затягнувся до 2008 року), відбувалось постійне скорочення виробничих фондів підприємств (від чого страждали в основному соціальна і економічна сфери), а інвестиції, що їх могли представляти вкладники не мали змоги покривати збитків від комерційної та виробничої діяльність (тим більш у кризовий період 2008 року). Тому такий варіант представлення фінансування підприємств «за свій рахунок» був відкинутий на користь, спочатку короткострокових, а потім і довгострокових кредитів. Банківська система як регулятор грошового обігу в країні здатна створити передумови для розвитку інвестиційних процесів через механізм кредитування у направленні створення ресурсного потенціалу довгострокового кредитування. Необхідність подолання інвестиційних проблем (що існували ще з часів проголошення незалежності України) потребувала реформування та реорганізації усього механізму довгострокового кредитування (це змінило політику НБУ та комерційних банків у цілому). Т.ч. стало зрозумілим те, що банківська система України (2008 рік) потребує деякої переорганізації відносно системи довгострокового кредитування: від зміни підходу в оцінці забезпеченості боржників до використання удосконалених методів прогнозування усіх видів ризику. Відразу ж перед комерційними банками постає питання про створення такої політики та організації довгострокового кредитування, що змогли б забезпечити повернення боргів та прибутковість кредитних операцій в умовах, що змінюються (при нестабільній економічній ситуації). Це й робить актуальним досліджувану тему, оскільки саме від ефективності проведення довгострокової кредитної політики (операцій по довгостроковому кредитуванню) залежить насамперед прибуток комерційного банку та його стабільне положення на ринку банківських послуг.

Мета та завдання курсової роботи. Метою дослідження являється аналіз теоретико - методологічного апарату організації довгострокового кредитування в комерційному банку (як приклад для дослідження та аналізу пропоную взяти Райффайзен - банк Аваль України), розробка та тлумачення рекомендацій по його вдосконаленню.

Для виконання цієї цілі були поставлені наступні завдання:

· визначити суть, види довгострокових кредитів (чи можливо буде використовувати їх класифікацію для зменшення ризиків?);

· дослідити організаційний процес довгострокового кредитування в комерційному банку;

· аналітичним шляхом визначити ефективність операцій по довгостроковому кредитуванню на прикладі одного комерційного банку (Райффайзен - банку Аваль) і визначити та спрогнозувати подальші шляхи розвитку довгострокової кредитної політики;

· розробити рекомендації щодо покращення довгострокової кредитної політики банку (Райффайзен - банк Аваль).

Об'єктом теми дослідження є діяльність комерційних банків у системі довгострокового кредитування в Україні.

Предметом теми є економічні та організаційні основи довгострокового кредитування в комерційних банках України.

В розробці теми було використано наступні джерела: законодавчі акти України, архівні матеріали та фінансові звіти комерційного банку Аваль, а також праці таких вчених (та авторів) - Самодурової Н.В., Шенаєва Е.В., Ірніязова Б.С. та ін.

Розділ І. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування.

1.1. Суть, значення та система довгострокового кредитування.

Коммерческие банки - наиболее универсальный тип банков - занимаются широким кругом операций. Но их специфическими функциями являются: приём депозитов, предоставление ссуд, проведение расчетов. По срокам выдаваемых кредитов могут быть банки, предоставляющие преимущественно долгосрочные или краткосрочные ссуды. Их задача - обеспечить на возвратной основе потребности заемщиков в дополнительных ресурсах, в которых они нуждаются в ходе своей коммерческой деятельности.

Современная система кредитования предприятий, организаций, населения не отличается той директивностью, которая была характерна до недавнего времени; она представляет собой более либеральную схему, при которой клиент сам выбирает то кредитное учреждение, услугами которого он хотел бы пользоваться. Клиенту предоставлено также право открывать ссудные счета не в одном, а в нескольких банках. Происшедшая либерализация схемы кредитования, бесспорно, расширяет возможности клиента, в том числе в получении кредита, создает условия для межбанковской конкуренции. В общем виде сложившаяся система кредитования представляет собой обновленную систему, при которой, однако, еще сосуществуют как старые, так и новые формы кредитования. В известном смысле действующая система кредитования представляет собой переходную систему, где сохраняются как остатки старой схемы, так и вводятся новые элементы, более соответствующие рыночным отношениям.

Основные особенности современной системы кредитования заключаются в следующем:

1) Система кредитования базируется на ресурсах банка как предприятия. Объем выдаваемых кредитов полностью зависит от привлеченных средств. Это затрагивает масштабы предоставленных кредитов, а значит, размер той прибыли, которая оседает в кредитном учреждении.

2) Сложившийся кредитный механизм все более носит коммерческий характеров связи с этим мотивы торговли, экономии приобретают особый смысл. Важны не только кредитование, удовлетворение временной потребности предприятий в дополнительных денежных ресурсах, это имело место при дворе дореформенной системе, но и приоритеты не в нем, которые дают основу для повышения рентабельности кредитного учреждения. Здесь проявляет себя принцип коммерции "Подешевле купить - подороже продать". Это касается как депозитов и кредитов клиентуре, так и межбанковских кредитов.

3) Зависимость не только от ресурсов, но и от экономических нормативов, установленных Центральным банком. Современные экономические нормативы Центрального банка регламентируют максимальное допустимый объем привлекаемых средств, размер минимального резерва, предельную сумму выдаваемого кредита, сроки его предоставления.

4) Договорная основа кредитования. Все вопросы, возникающие по поводу кредитования, решаются непосредственно между банкам и заемщиком. Согласна договору каждая из сторон принимает на себя определенные обязательства, обладает определенными правами по контролю за соблюдением договорных условий.

5) Новая система кредитования базируется на традиционных общих и специфических принципах, в том числе, срочности обеспеченности и платности. Сложившаяся в настоящее время система учитывает кредитоспособность клиента, снижающую риск несвоевременного возврата кредита. Впервые при объявлении заемщика неплатежеспособным коммерческий банк вправе поставить вопрос о передаче его оперативного управления администрации, назначенной с участием банка-кредитора, а также о его реорганизации и ликвидации.

Виходячи з сучасної системи кредитування та економічної ситуації яка склалась на сьогодні, можна говорити про те, що система забезпечення кредитів матеріальними засобами є досить спірною та неідеальною. Довгострокові кредити (строком більш ніж 5 років) в основному забезпечують функціонування таких сфер, як малий бізнес (кредити на нерухомість, кредити на придбання б/у та нового обладнання, забезпечення потреб у оборотних коштах), «побутові» потреби населення (нерухомість - житло, побутові приміщення; кредити на авто; кредити на навчання й ін.), великий бізнес у тому числі рефінансування банківської системи за рахунок НБУ (в Україні поки таким методом взаємодопомоги між банками не користуються на відміну від розвинених країн, основною руховою силою в Україні є короткострокове кредитування).

На відміну від зарубіжної кредитної системи в Україні склалась специфічна система довгострокового кредитування. Навіть в період стабільної економічної обстановки (2003 - 2005 рр.) довгострокові кредити не користувались та не користуються і на зараз великим попитом у населення, причинами чого можуть виступати: неякісна кредитна політика (високі % кредитування, штрафи за достроковим погашенням кредиту, виплата % наперед та ін.); низький рівень життя населення та високий рівень цін на послуги та товари, що фінансуються за допомогою довгострокового кредитування; недовіра до банків (навчені гірким досвідом багато людей просто бояться зв'язуватись з банками по суті довгострокового кредитування).

Прикладом ведення невдосконаленої кредитної політики є (безперечно усі) комерційні банки України. Якщо простежити такий приклад на одному з них (Райффайзен - банк Аваль) можна відразу вирахувати помилки у веденні політики довгострокового кредитування: розглянемо приклад.

Нехай нерухомість у центральному районі м. Миколаєва коштує $60000. Реальна ставка річних по довгостроковому кредиту, що пропонує банк Аваль складає 26,5%. Строк кредитування буде складати (як мінімум) 10 років. Тепер розрахуємо сплату відсотків по ануїтету.

· Загальна сума кредиту (складним відсотком) буде складати (див. табл. 1.1):

Розрахунок суми кредиту до сплати. Таблиця 1.1

Рік

Сума до сплати, $

1

7590

2

?9602

3

12146

4

15365

5

19436

6

25587

7

?32103

8

40610

9

51371

10

64984

Всього

237089

· Отже, як бачимо перед нами сума з $60000 при урахуванні відсотків по кредиту перетворюється у суму $237089. Враховуючи особливості сплати кредиту по ануїтету (тобто рівними долями щомісяця) отримуємо місячну суму сплати кредиту - ?$1976!

З прикладу стає зрозумілим, чому політика банку Аваль не є ідеальною у сфері надання довгострокового кредиту, а тим більш «популярним» видом оперативної діяльності, оскільки така політика (як можна висловитись) прямо протилежна з покупною можливістю більшості клієнтів банку. Так, наприклад, заробітна плата більшої половини населення України не перевищує показник $400, прибутки малих підприємств (за статистичними даними) в кращому разі складають $1000 - 1,500… з цього випливає, що 90% постійних клієнтів банку не можуть дозволити собі брати довгострокові кредити, як наслідок проведення «грубої» кредитної політики.

Звісно, останнім ударом в розвитку довгострокового кредитування став економічний удар у 2008 році, який для розвитку економіки був шагом вперед і двома назад. Це зможемо прослідкувати за допомогою графіка «популярності» довгострокових програм (рис.1.1). Судячи з статистичних показників даного графіку можна зробити висновки про те, що внаслідок кризи 2008 року видача довгострокових кредитів стане дуже мізерною у порівнянні з 2004 роком, де частка клієнтів банку Аваль в розмірі 37,5% могла дозволити собі оформлення довгострокового кредиту. Н відміну від показників 2008 року, що свідчать про занепад економічних програм з видачі довгострокових кредитів - 3 100% усіх клієнтів банку лише 8,5% мають можливість брати довгострокові кредити. Прогноз на майбутні 3 роки (зробленого НБУ) ситуація з кредитною політикою стане або мізерно стабільною, або ввійде в стадію повної деградації.

1.2. Операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню.

Одной из современных тенденций развития активных операций банков является тенденция удлинения сроков кредитования.

Долгосрочное кредитование включает в себя комплекс мер по созданию банков долгосрочных вложений, сформированию структуры отделов и развитию форм и методов организации его выдачи и погашения ссуд.

Организация долгосрочного кредита предполагает выделение субъектов и объектов кредитования; порядок выдачи и погашения ссуд.

Субъектами кредитования выступают государственные предприятия, совместные предприятия, малые предприятия и кооперативы, товарищества, индивидуальные заемщики.

Важным элементом выдачи кредита является определение объекта кредитования. Объект кредитования является важным звеном любой кредитной сделки и в значительной степени определяет характер кредитных отношений. Объекты представляют собой то, на что направлена ссуженная стоимость. Из этого стоит сделать вывод о том, что объект долгосрочного кредитования -- капитальные вложения.

Под капитальными вложениями понимают совокупность денежных затрат на создание новых, а также расширение, реконструкцию, техническое перевооружение и реорганизацию производства.

В мировой практике одним из основных объектов долгосрочного кредитования выступает ипотека. Ипотечный кредит выдается под залог недвижимости - земли и строений производственного и жилого назначения. Из всего многообразия объектов кредитования можно выделить две основные группы: производственные ссуды и ссуды на потребительские цели. В результате предоставления производительных ссуд деньги вкладываются в производственные капитальные вложения. Новым видом таких ссуд выступают инновационные кредиты или ссуды на нововведения. Объектом кредитования инноваций являются компьютерная техника, медицинское оборудование, товары широкого потребления и др.

Новый порядок кредитования связан с отбором самим банком, а не плановыми органами, эффективных направлений вложения денег. При решении вопроса о выдаче производительных кредитов банк анализирует перспективы экономического роста кредитуемого предприятия, возможность реализации продукции и ожидаемый рост доходов. Решение принимается с определенной степенью риска. Банк может кредитовать такие мероприятия, которые имеют реальные сроки окупаемости и наличие источников возврата кредита, обеспечивают окупаемость финансовых вложений в более короткие сроки, чем среднеотраслевые сроки окупаемости.

Банковский кредит в отличие от бюджетных средств позволяет повысить эффективность инвестиционных мероприятий и подчас может быть более быстрым и удобным методом мобилизации денежных средств на длительные сроки, чем выпуск акций и размещение облигаций.

В мировой банковской практике последних лет размер выдачи долгосрочных кредитов поставлен в зависимость от возможностей предприятия к самофинансированию. Показателем самофинансирования зачастую выступает показатель "Кэш-флоу", что означает "финансовый излишек". Этот показатель в различных методиках рассчитывается неодинаково. Обычно он характеризует сумму чистой прибыли, списаний и отчислений в резервы и охватывает те средства, которые предприятия используют для инвестиций и погашения долгов. Данный показатель абсолютной величины дохода хорошо характеризует хозяйственно - финансовое положение предприятий. Показатель самофинансирования можно исчислять по следующей схеме: балансовая прибыль минус налоги, плюс амортизационные отчисления, плюс/минус отчисление денежных средств в фонды и получение денег из фондов, минус остаток задолженности по кредитам на прирост норматива собственных оборотных средств.

При предоставлении потребительских долгосрочных ссуд риск уменьшается в связи с системой гарантий возврата ссуд. Одним из способов обеспечения обязательств по долгосрочным кредитам может выступать залог. Кредитор в данном случае имеет право при неисполнении должником обеспеченного залогом обязательства получить удовлетворение из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами.

К основным видам долгосрочных кредитов под залог относятся: кредит под залог движимых имуществ, кредит под залог недвижимости.

Исторически выдача ссуд под залог движимых имуществ относилась к активной ломбардной операции коммерческих банков. Кредитование под залог недвижимости связано с ипотечным кредитом. В ипотечных кредитных операциях коммерческого банка сделка оформляется с помощью закладной под недвижимость. Закладная под недвижимость, которая является основным обеспечением ипотечного кредита, должна содержать пункты, общие для кредитных договоров, т.е. обязательств выплатить сумму долга и процентов. Дополнительные условия предполагают регулирование выплаты налогов, ремонт собственности и обязательства по использованию собственности. Практически все закладные можно представить в виде ссуд с погашением в рассрочку. По ипотекам заемщик обязан погасить сумму взятой ссуды вместе с процентами в форме ежемесячно вносимых платежей. Например, ипотека со сроком погашения 15 лет предполагает осуществление 180 ежемесячных платежей.

Ежемесячные платежи могут быть постоянными, а могут возрастать, что дает возможность скорректировать их размеры на известный уровень инфляции.

Некоторые особенности осуществления долгосрочных кредитных операций связывают долгосрочное кредитование с таким понятием как «лизинг». Под лизингом обычно понимают долгосрочную аренду машин и оборудования или договор аренды машин и оборудования, купленных арендодателем для арендатора с целью их производственного использования, при сохранении права собственности на них за арендодателем на весь срок договора. Кроме того, лизинг можно рассматривать как специфическую форму финансирования вложений в основные фонды при посредничестве специализированной (лизинговой) компании, которая приобретает для третьего лица имущество и отдает ему в аренду на долгосрочный период. По истечении срока лизингового договора лизингополучатель может приобрести объект сделки по согласованной цене, продлить лизинговый договор или вернуть оборудование владельцу.

С экономической точки зрения лизинг имеет сходство с кредитом, предоставленным на покупку оборудования. При кредите в основные фонды заемщик вносит в установленные сроки платежи в погашение долга; при этом банк для обеспечения возврата кредита сохраняет за собой право собственности на кредитуемый объект до полного погашения ссуды. При лизинге арендатор становится владельцем взятого в аренду имущества только по истечении срока договора и выплаты им полной стоимости арендованного имущества. Лизинг с привлечением средств предусматривает получение лизингодателем долгосрочного займа у одного или нескольких кредиторов на сумму до 80% сдаваемых в аренду активов.

Предоставление (размещение) банком денежных средств осуществляется в следующем порядке:

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.