бесплатно рефераты
 

Заключение контракта при приеме на работу

працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за

дотриманням умов контракту.

§ 2. Особливості зміни контракту.

Роботодавець в особі власника або уповноваженого ним органу не вправі

вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої контрактом (ст. 31

КЗпП України). Крім того, Конституцією України встановлена заборона на

використання примусової праці (ст. 43 Конституції України).

В наведених нормах закріплена важлива гарантія трудових прав працюючого

персоналу про недопустимість одностороннього застосування змісту укладеного

контракту. Тому доручення працівнику виконання роботи, не передбаченої

контрактом, є переведенням на іншу роботу, яке допускається тільки за

згодою працівника. Відмова від переведення не може розглядатися як

порушення умов контракту.

Разом з тим не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує

згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі,

організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ в тій же

місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах

спеціальності, кваліфікації або посади, обумовленої контрактом.

Роботодавець не вправі переміщати працівника лише на роботу, протипоказану

йому за станом здоров'я.

Можливість переміщення не порушує загального принципу обов'язку

дотримання умов контрактної форми трудового договору. Наявність у

роботодавця права переміщати працюючий персонал на інші робочі місця

обумовлюється динамічністю виробничого процесу, зміною умов праці і іншими

обставинами об'єктивного характеру, що дозволяє йому здійснювати свободу

маневру трудовими ресурсами в рамках діючого законодавства, оскільки при

переміщенні на інше робоче місце зміст трудового договору не міняється.

Разом з тим необхідно відмітити, що в процесі виконання трудових

функцій можуть змінюватися суттєві умови праці при продовження роботи за

тією ж спеціальністю, кваліфікацією або посадою. В ст. 32 КЗпП України

наведений перелік таких умов: зміна систем і розмірів оплати праці, пільг,

режиму роботи, встановлення або відміна неповного робочого часу, суміщення

професій, зміна розрядів і найменувань посад. Контрактом можуть бути

визначені і інші умови, оскільки вказаний перелік є примірним. За загальним

правилом відступ від таких умов кваліфікується як переведення на іншу

роботу і потребує згоди працівника.

В той же час, щоб полегшити роботодавцям розміщення кадрів у тих

випадках, коли зміна існуючих умов праці проходить в зв'язку зі змінами в

організації виробництва і праці, в ч. З ст. 32 КЗпП України передбачено

дещо інший порядок узгодження таких умов: про зміну умов праці працівник

має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. На протязі даного

строку працівник може дати згоду на роботу в нових умовах або відмовитися

від подальшої роботи. Якщо попередні суттєві умови праці не можуть бути

збережені, а працівник не погоджується на продовження роботи на нових

умовах, то трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України

(відмова від продовження роботи в зв'язку зі зміною істотних умов праці). В

зв'язку з викладеним, необхідно не пізніше ніж за два місяці до зміни

суттєвих умов праці видати наказ, що попереджає про це працівника. Наказ

видається також в тих випадках, коли змінюватимуться умови праці для всіх

працівників підприємства або для його окремих структурних підрозділів,

наприклад, в зв'язку з переходом на режим неповного робочого часу по

причині скорочення об'єму виробництва. При цьому працівники, не згідні на

продовження роботи в нових умовах, повинні на протязі двох місяців письмово

заявити про це роботодавцю.

До змін в організації виробництва і праці, що тягнуть вищевказані

правові наслідки, відносяться зміни в техніці і технології виробництва,

структурі управління, організації робочих місць, включаючи зміни в профілі

виробництва, перехід на нові види товарної продукції і т.д.

За згодою сторін контракт може бути змінений в будь-який час.

Оформляється це додатком до раніше підписаного контракту або складанням

нової редакції контракту. В додатку вказується, що сторони дійшли взаємної

згоди про внесення в контракт відповідних змін.

Доповнення підписується сторонами і є невід'ємною частиною контракту.

§ 3. Особливості припинення контракту.

В юридичній літературі і законодавстві про працю застосовуються

загальноприйняті терміни: припинення, розірвання трудового договору і

звільнення з роботи. З названих термінів припинення є найбільш загальним

поняттям, збірною правовою категорією, що включає і розірвання, і

звільнення. Всі вони означають припинення трудових відносин.

Під розірванням трудового договору розуміється його припинення за

ініціативою однієї із його сторін. Термін "звільнення" застосовується, коли

мова йде про працівника. Припинення і розірвання трудового договору означає

одночасно і звільнення працівників. Юридичні наслідки їх по суті

однакові.[58]

В залежності від джерела волевиявлення контракт може бути припинено:

- за взаємним волевиявленням його сторін;

- за волевиявленням однієї сторони, тобто роботодавця і працівника;

- за додатковими підставами, передбаченими самим контрактом;

- за обставинами, що не залежать від волі сторін.

Враховуючи специфіку трудових відносин, що виникають на базі

контрактної форми трудового договору, припинення контракту допускається, по-

перше, - на підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (ст.

36 - 45); по-друге, - за підставами, встановленими індивідуальним

контрактом.

Відповідно, контрактна форма найму трудового договору допускає

можливість визначити угодою сторін додаткові підстави його розірвання, крім

встановлених діючим законодавством про працю, що надає роботодавцю більш

високий ступінь свободи і самостійності в маневруванні трудовими ресурсами

і порівняно легко позбавлятися від лінивих, безініціативних і бездарних

працівників.

Воля сторін є вирішальним фактором при укладенні контракту. Такою ж

вона залишається і при його припиненні. Якщо звернутися до ст. 36 Кодексу

законів про працю України, то можна дійти висновку, що за деякими винятками

критерієм класифікації підстав припинення трудового договору є воля сторін,

яка знаходить виявлення у різних формах: погодженні, вимозі, ініціативі,

згоді, відмові тощо. Розширення сфери застосування дії контракту як

підстави виникнення трудових правовідносин зробило необхідним включення до

законодавства норми, що встановлює додаткові підстави його припинення. Саме

ця обставина, тобто правова можливість сторін визначити в контракті умови

та порядок розірвання, потребує з'ясування того, як співвідносяться

погодження сторін та ініціатива працівника і власника або уповноваженого

ним органу при розірванні контракту.

Контракт як відокремлення цілого, як особливість загального за

об'єктивними законами відображає властивості останнього. Тому при його

укладенні діють загальні норми законодавства про працю, які регулюють зміну

та припинення трудового договору. Але в контракті можуть передбачатися і

свої, притаманні тільки йому, додаткові умови припинення контракту як

достроково, так і по закінченні строку.[59]

Таким чином, припинення трудового контракту може бути визнане

правомірним лише в тих випадках, коли наявні вказані в законі і в самому

тексті контракту підстави, а також при дотриманні встановленого порядку

(процедури) звільнення працівника за даною підставою.

Стаття 36 Кодексу законів про працю України встановлює наступні

підстави припинення контракту:

1. Угода сторін. Для припинення контракту за цією підставою необхідна

взаємна згода сторін. Іншими словами, звільнення за цією підставою

допускається тоді, коли обидві сторони виявили бажання розірвати

контракт і жодна з них не має претензій одне до одного. При досягненні

домовленості між роботодавцем і працівником контракт припиняється в

строк, визначений сторонами. Анулювання домовленості допускається при

взаємній згоді сторін. За бажанням працівника така домовленість не може

бути відмінена.

2. Закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків,

коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не вимагає їх

припинення.

Закінчення строку контракту є юридичним фактом, який дає право кожній

із сторін припинити трудові відносини. Проте така підстава не діє

автоматично, без висловлення бажання сторін.

Якщо після строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і

жодна з сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається

продовженою на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП України). Таким чином,

проходить перетворення строкового трудового контракту в трудовий контракт з

невизначеним строком його дії. Це означає, що в даному випадку роботодавець

фактично прийняв працівника на постійну роботу.

3. Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на

альтернативну (невійськову) службу.

4. Розірвання контракту за ініціативою працівника (ст.ст. 38, 39 КЗпП

України), за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (статті

40, 41 КЗпП України) або за вимогою профспілкового чи іншого

уповноваженого на представництво трудовим колективом органа (ст. 45

КЗпП України).

5. Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в

установу, організацію або перехід на виборну посаду.

6. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість

разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від

продовження роботи в зв'язку зі зміною суттєвих умов праці.

7. Вступ в законну силу вироку суду, яким працівник засуджений (крім

випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до

позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого

покарання, виключаючого можливість продовження даної роботи.

Питання про звільнення працівника набуває актуальну значимість в

процесі приватизації і зміни організаційно-правових форм діяльності

підприємства. Зміна власника при приватизації не повинна призводити до

послаблення гарантій трудових прав працюючого персоналу. В зв'язку з цим в

законодавстві про працю визначене загальне правило для подібних ситуацій.

Так, в частині третій ст. 36 КЗпП України говориться, що при зміні власника

підприємства, а також при його реорганізації дія трудового договору

працівника продовжується. Таким чином, у всіх випадках зміни власника

підприємства або при його реорганізації, включаючи злиття, приєднання,

розділ, виділення і перетворення, дія контракту зберігається, тобто новий

власник зобов'язаний прийняти весь персонал. Проте в подальшому власник,

виходячи зі своїх повноважень, може прийняти рішення про скорочення

чисельності або штату працівників, що також передбачено ч. З ст. 36 КЗпП

України.

В свою чергу і працівник може погодитися або відмовитися працювати у

нового власника. Причому законом не передбачено будь-якої обов'язкової

форми вираження згоди працівника на продовження трудових відносин. Тому,

воно може бути висловлене в будь-якій формі, в тому числі у вигляді

фактичного продовження роботи на підприємстві. В подібних випадках

контракт, права і обов'язки сторін, передбачені в ньому, автоматично

продовжуються і не вимагають додаткового переоформлення, а в трудовій

книжці робиться запис (штамп) про зміну організаційно-правової форми

підприємства (вказується нова назва).

Проте, якщо в результаті перетворення у працівника змінюються суттєві

умови праці, необхідна письмова згода працівника на продовження роботи в

нових умовах. При відмові від роботи в нових умовах працівник підлягає

звільненню за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Серед перерахованих підстав припинення трудового контракту найбільший

інтерес представляють розірвання за ініціативою працівника і роботодавця.

При розірванні контракту за ініціативою працівника потрібно керуватися

ст. 39 КЗпП України. Контракт може бути розірваний достроково за вимогою

працівника у випадку його хвороби або інвалідності, що перешкоджають

продовженню роботи, порушення роботодавцем законодавства про працю,

колективним договором, невиконання роботодавцем умов контракту та з інших

поважних причин.

Поважними причинами для дострокового розірвання контракту є:

- переїзд на нове місце проживання;

- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

- вступ в учбовий заклад з денною формою навчання;

- неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним

висновком, вагітність;

- догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-

інвалідом;

- вихід на пенсію та ін.

Більш детальний перелік поважних причин може бути зафіксовано в самому

контракті.

Ініціатива дострокового розірвання може виходити і від самого

роботодавця. При цьому законодавство, охороняючи право громадян на працю,

забезпечує юридичні гарантії цього права, встановлює перелік підстав, при

наявності яких роботодавець може звільнити працівника за власною

ініціативою. Разом з тим наявність таких підстав дає роботодавцю право, а

не зобов'язує звільнювати. Більше того, законодавством про працю

передбачені випадки, коли не допускається звільнення з роботи за

ініціативою роботодавців. Такі гарантії встановлені для вагітних жінок і

жінок, що мають дітей у віці до трьох років (у випадку, коли дитина

потребує домашнього догляду, підтвердженого медичним висновком, - до 6

років), одиноких матерів при наявності дитини у віці до 14 років або дитини-

інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,

організації, коли допускається їх звільнення, але з обов'язковим

працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП України). Крім того, не допускається

звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (крім звільнення

за пунктом 5 ст. 40 КЗпП України), а також його перебування у відпустці.

Дане правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,

установи, організації. Вказані гарантії встановлені частиною третьою ст. 40

КЗпП України.

Необхідно особливо підкреслити, що розірвання контракту за ініціативою

роботодавця може бути здійснено у відповідності зі ст. 43 КЗпП України

тільки за попередньою згодою профспілкового органа. Проте згоди профспілки

не потребується у випадках:

- ліквідації підприємства, установи, організації;

- незадовільних результатів випробування, обумовленого при прийомі на

роботу;

- звільнення з суміщуваної роботи в зв'язку з прийомом на роботу

іншого працівника, що не є сумісником, а також в зв'язку з

обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбачених законодавством;

- звільнення працівника, що не є членом профспілки;

- звільнення з підприємства, де немає профспілкової організації;

- звільнення керівника (філії, представництва або іншого

відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера

підприємства, його заступників, а також посадових осіб митних

органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні професійні

звання, і посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби та

органів державного контролю за цінами; керівних працівників,

обраних, затверджених або призначених на посади державними органами,

органами місцевого і регіонального самоврядування, а також

громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;

- звільнення працівника, що вчинив за місцем роботи розкрадання (в

тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що

набув законної сили, або постановою органу, в компетенцію якого

входить накладення адміністративного стягнення або застосування

заходів громадського впливу.

Необхідно відмітити, що роботодавець вправі розірвати контракт не

пізніше ніж через місяця з дня отримання згоди профспілкового органу.

Недотримання цієї умови веде до недійсності звільнення і, як наслідок, може

стати підставою для поновлення звільненого працівника, якщо він звернеться

з відповідною заявою у судові органи.

Загальні підстави розірвання контракту регулюються статтею 40 КЗпП

України, а додаткові — статтею 41. Причому закон передбачає певні правила

звільнення за кожною з підстав, перелік яких міститься у вказаних статтях

Кодексу законів про працю України.

Стаття 40 КЗпП України встановлює наступні загальні підстави розірвання

контракту за ініціативою роботодавця:

А. Зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,

реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,

організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП

України).

Б. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі

внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають

продовженню даної роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП).

В. Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків,

покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового

розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи

дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З ст. 40 КЗпП України).

Г. Прогул (в тому числі відсутність на роботі більше як 3 години

протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Е. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.

6 ст. 40 КЗпП України).

Є. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або

токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП України).

Ж. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна

власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи

постановою органу, до компетенції якого входить накладання

адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу

(п. 8 ст. 40 КЗпП України).

Крім перерахованих загальних підстав для припинення контракту, що

поширюються на всіх працівників незалежно від галузі народного

господарства, професії і т.д., трудове законодавство передбачає додаткові

підстави для звільнення з роботи окремих категорій працівників при певних

умовах. Варто знати, що:

- за цими підставами можна звільнити не будь-якого працівника, а лише

того, хто виконує спеціальні функції;

- звільнити можна тільки за вчинення певних протиправних діянь.

Додаткові підстави передбачені в ст. 41 КЗпП України. До їх числа

відносять наступні:

1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівними

працівниками (п. 1). Необхідність виділення такої підстави для розірвання

трудового договору як самостійної обумовлена особливістю правового статусу

названих працівників. В силу свого службового становища ця категорія

працівників несе підвищену дисциплінарну відповідальність.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.